Рішення № 48415858, 06.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015Справа № 910/13176/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про стягнення 89 635 633, 98 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. за довіреністю № 91/2014/12/01-1 від 01.12.2014 р.;

Кучкова Ю.В. за довіреністю № 91/2014/12/26-11 від 26.12.2014 р.;

від відповідача: Андрієвська О.В. за довіреністю № 683 від 30.06.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - відповідач) про стягнення 89 635 633, 98 грн., в тому числі 55 170 179, 17 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 44 168, 34 грн. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 30 942 494, 46 грн. інфляційних втрат та 3 478 792, 02 грн. 3% річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору на постачання електричної енергії він поставив відповідачу активну та реактивну електричну енергію, за яку останній в порушення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.11.2014 р. по 01.05.2015 р. у розмірі 55 214 347, 51 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2015 р. порушено провадження у справі № 910/13176/15, її розгляд призначено на 16.06.2015 р.

15.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 284 497, 01 грн., припинити провадження в частині стягнення основного боргу за спожиту реактивну електроенергію в сумі 44 168, 34 грн., стягнути з відповідача суму основного боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 54 885 682, 16 грн., інфляційні втрати в сумі 30 942 494, 46 грн., 3% річних в сумі 3 478 792, 02 грн.

В судовому засіданні 16.06.2015 р. суд відклав розгляд вищевказаної заяви позивача про уточнення позовних вимог до встановлення фактичних обставин справи та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника відповідача оголосив перерву до 08.07.2015 р.

17.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про виправлення описки в позовній заяві, відповідно до змісту якої позивач просить суд вважати вірним періодом, за який підлягає стягнення боргу у справі з 01.07.2012 р. по 01.05.2015 р.

06.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої він просить суд поставити такі питання:

1) в якому обсязі та якою вартістю документально підтверджується поставлення електричної енергії в період з 01.07.2012 р. по 30.04.2015 р. за Договором № 116 від 10.01.1991 р.?

2) в якому обсязі документально підтверджується сплата за поставлену в період з 01.07.2012 р. по 30.04.2015 р. електричну енергію за договором № 116 від 10.01.1991 р.?

3) чи підтверджується документально розмір заборгованості за поставлену електричну енергію за договором № 116 від 10.01.1991 р.? Якщо так, то який розмір заборгованості і який період її виникнення?

07.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти позову заперечує, оскільки позивачем не було надано на підтвердження позовних вимог актів про використану електричну енергію, в яких відповідно до умов Договору мають фіксуватися обсяги поставленої електроенергії, надані позивачем акти прийняття-передавання товарної продукції складені в односторонньому порядку та взагалі не підписані з боку відповідача, у зв'язку з чим відповідач вважає, що обсяги наданих в спірний період послуг не встановлено та позивачем не доведено. Крім того, відповідач стверджує, що в порушення умов п. 2.2. Додатку № 2 до Договору позивач не направляв на адресу відповідача відповідний рахунок на оплату, у зв'язку з чим відповідач вважає, що неможливо встановити початок строку застосування індексу інфляції та трьох процентів річних. Також, відповідач стверджує, що позивачем не доведено факту користування відповідачем його коштами, натомість наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується те, що сплати на рахунки позивача від відповідача в рахунок погашення заборгованості надходили з державних казначейських рахунків в якості погашення заборгованості з «різниці в тарифах», тобто відповідач не користувався коштами позивача. При цьому, відповідач зазначає, що між ним, позивачем та іншими учасниками відповідних взаємовідносин (в тому числі підрозділами Київської міської державної адміністрації, Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві, Головним управлінням Державної казначейської служби України Київської області) було укладено договори від 13.12.2013 р. № 167Е/204, від 13.12.2013 р. № 167Е/203, від 27.05.2014 р. № 30Е/85, від 13.06.2014 р. № 30Е/121, від 13.06.2014 р. № 30Е/122, від 21.10.2014 р. № 853/30, від 21.10.2014 р. № 854/30, від 12.12.2014 р. № 1312/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості виробництва цих послуг тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунків згідно з відповідними законами про бюджет і порядку та умов надання у відповідному році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Положеннями означених договорів передбачено, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у відповідних розмірах для погашення заборгованості за спожиту активну та реактивну електроенергію згідно з договором № 116 від 10.01.1991 р. За змістом договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. При цьому, за умовами означених договорів сторони засвідчили, що після виконання договорів про організацію взаєморозрахунків вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договорів. У зв'язку з цим відповідач вважає, що підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відсутні, оскільки уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків.

В судовому засіданні 08.07.2015 р. судом прийнято до розгляду подану 17.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву позивача про виправлення описки в позовній заяві, а саме періоду, за який позивачем заявлено до стягнення спірну суму заборгованості з 01.11.2014 р. по 01.05.2015 р. на правильний - з 01.07.2012 р. по 01.05.2015 р., у зв'язку з чим справа розглядається в редакції означеної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2015 р. в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/13176/15 на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 28.07.2015 р.

10.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

24.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 28.07.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.08.2015 р.

30.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

31.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.08.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.08.2015 р.

06.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.08.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.08.2015 р. проти позову заперечив, подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.08.2015 р. судом було прийнято до розгляду подану 15.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка фактично за своїм змістом є клопотанням про припинення провадження у справі в частині, відповідно до змісту якої позивач просить суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 284 497, 01 грн., припинити провадження в частині стягнення основного боргу за спожиту реактивну електроенергію в сумі 44 168, 34 грн., стягнути з відповідача суму основного боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 54 885 682, 16 грн., інфляційні втрати в сумі 30 942 494, 46 грн., 3% річних в сумі 3 478 792, 02 грн., яка мотивована тим, що після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено суму боргу за активну електроенергію в розмірі 284 497, 01 грн. та за реактивну електроенергію в розмірі 44 168, 34 грн.

Розглянувши клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 284 497, 01 грн. та основного боргу за спожиту реактивну електроенергію в сумі 44 168, 34 грн., суд вирішив його задовольнити частково.

Так, як на тому наголошено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

В даному випадку позивач вказує на те, що відповідач 07.05.2015 р. оплатив реактивну електроенергію в сумі 44 168, 34 грн. та 28.05.2015 р. оплатив активну електроенергію в сумі 284 497, 01 грн.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 284 497, 01 грн. слід припинити, оскільки його було погашено після звернення позивача до суду з даним позовом.

Водночас, що стосується вимог про стягнення основного боргу за спожиту реактивну електроенергію в сумі 44 168, 34 грн., суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі в цій частині, оскільки, враховуючи оплату вказаного боргу відповідачем до дати звернення позивача до суду, слід дійти висновку, що предмет спору в цій частині не існував станом на момент порушення провадження у справі. Відповідно суд дані вимоги розглядає по суті.

Також, в судовому засіданні 06.08.2015 р. судом розглянуто та залишено без задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи, яке останній мотивує ненаданням позивачем належним чином оформлених та передбачених Договором первинних документів на підтвердження заявлених позовних вимог, та існуванням потреби у ретельному дослідженні наявних доказів та встановленні дійсної вартості наданих послуг.

Так, відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України в № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач не наводить жодних ґрунтовних пояснень відносно того, які саме складнощі щодо здійснення вірного обрахунку боргу існують у даному випадку.

З урахуванням тривалості періоду взаємовідносин сторін за спірним Договором, порядку оплати спожитої електроенергії, а також кількості платежів, суд не вбачає складнощів щодо можливості вірного обрахунку боргу, а також необхідності застосування спеціальних знань для цього.

Від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він повторно звертає увагу на договори про організацію взаєморозрахунків та правову позицію Верховного Суду України у постанові № 3-23гс15 від 25.03.2015 р.

У судовому засіданні 06.08.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.1991 р. між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго", яке відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.1995 р. № 31, 31.08.1995 р. № 177 та від 29.09.1995 р. № 176 реорганізовано у філіал АК "Київенерго", який є правонаступником його майна, прав та зобов'язань (енергопостачальна організація), та Дніпровською водопровідною станцією (абонент) було укладено Договір № 116 на користування електричною енергією.

Згідно з умовами вищевказаного Договору енергопостачальна організація зобов'язується відпускати абоненту електричну енергію, а абонент зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

21.12.2009 р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої Договір № 116 від 21.12.2009 р. викладено у новій редакції, з протоколом розбіжностей від 21.12.2009 р.

Укладення цієї Додаткової угоди та викладення Договору в новій редакції не тягне за собою зміни дати укладення Договору від 10.01.1991 р. № 116 (о/р 761) в облікових даних сторін (п. 4 Додаткової угоди від 21.12.2009 р.).

Так, за умовами Договору № 116 (в новій редакції) Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (постачальник) та Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (споживач) визначили, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємною частиною. Приєднана потужність у точці підключення визначена в Додатку «Перелік об'єктів Споживача».

Згідно з п. 2.1. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

В силу п. 2.2.2. Договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»);

- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»;

- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

За умовами п. 2.3. Договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 29.01.2010 р., Споживач зобов'язується, зокрема, виконувати умови цього Договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановок відповідно до Додатків «Перелік об'єктів Споживача» та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»; оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з Додатками «Порядок розрахунків» та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

В силу п. 5.1. Договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 29.01.2010 р.) для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (Додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.

У разі потреби Постачальник може вимагати від Споживача надання обґрунтування очікуваного обсягу споживання.

У разі ненадання Споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється Постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Приписами п. 5.2. Договору передбачено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених Споживачем згідно з пунктом 5.1. цього Договору обсягів.

За умовами п. 5.3. Договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей до нього від 29.01.2010 р.), договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для Споживача на години максимуму навантажень енергосистеми окремо для кожної площадки вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 тис. кВт/г і більше, виходячи з установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності.

Для Споживачів, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності визначаються на рівнях, заявлених Споживачем згідно з пунктом 5.1. цього Договору.

У разі, якщо Споживач на підставі двостороннього акта має погоджену технологічну броню електропостачання, договірна величина споживання електричної потужності в години максимуму навантаження має бути не нижче обумовленої відповідним актом екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання.

Відповідно до п. 7.1. Договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку. їх показання не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником розрахунковим шляхом згідно з вимогами Додатка «Порядок розрахунків».

Згідно з п. 7.2. Договору у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж Електропередавальної організації та Споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показань розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформляються Додатком «Розрахунок втрат електричної енергії в мережі споживача».

Якщо середньомісячне споживання електроенергії Споживачем за будь-якою точкою обліку протягом 2 послідовних місяців є нижчим від визначеного пунктом 3.4. ПКЕЕ, Постачальник протягом 10 днів наступного розрахункового місяця звертається до власника відповідних засобів обліку щодо приведення обліку відповідно до вимог нормативно-технічних документів (п. 7.3. Договору).

За умовами п. 7.5. Договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей до нього від 29.01.2010 р.) на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов Додатка «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» оформлюються такі документи:

- акт про використану електричну енергію;

- акт про прийняття-передавання товарної продукції;

- акт результатів замірів електричної потужності.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

Пунктом 7.6. Договору передбачено, що у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію. Сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього Договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію. Постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від оплати поточного споживання електричної енергії.

У разі порушення Споживачем графіка погашення заборгованості Постачальник має право в порядку, визначеному пунктом 6.1.3. цього Договору, припинити постачання електричної енергії Споживачу до повного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 9.4. Договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей до нього від 29.01.2010 р., цей Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення його печатками сторін і укладається на строк до 31.12.2010 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно з п. 1 Додатку № 2 до Договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 30 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними.

Пунктом 2.1. Додатку № 2 до Договору (в редакції рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2011 р. у справі № 42/288-37/201, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2012 р.) передбачено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

За умовами п. 2.2. Додатку № 2 до Договору оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка Постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

В силу п. 3. Додатку № 2 до Договору споживач зобов'язаний вносити плату за споживання електричної енергії виключно коштами.

Відповідно до п. 3.1. Додатку № 2 до Договору на поточний рахунок із спеціальним режимом використання перераховують:

- кошти за спожиту активну електричну енергію;

- кошти за спожиту активну електричну енергію, як; будуть надходити за визнаною претензією або рішенням суду,

- двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною електричної енергії за розрахунковий період у разі споживання електричної енергії понад договірну величину;

- двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, зафіксованою протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності у разі перевищення договірної величини потужності.

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Вартість фактично використаної у розрахунковому періоді електроенергії розраховується в такому порядку:

- період між датами зняття показань засобів обліку на початок та кінець розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу в календарному місяці і величина коштів, які Споживач має сплатити, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показань засобів обліку та визначеного згідно з умовами, наведеними у п. 4.3. цього Додатка, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду;

- для Споживачів, що розраховуються за роздрібними тарифами, диференційованими за зонами діб, як сума добутків величин обсягів використаної електричної енергії, визначених за даними автоматизованої системи обліку або розрахункових приладів обліку по кожній зоні діб розрахункового періоду, на величини відповідних диференційованих тарифів на кінець розрахункового періоду.

У платіжних дорученнях або інших платіжних (розрахункових) документах має обов'язково зазначатися така інформація: назва товару (активна чи реактивна електрична енергія) або вид іншого платежу (перевищення договірної величини електроспоживання, потужності, індекс інфляції, пені та інші нарахування); період, за який проводиться розрахунок; дата і № рахунка-фактури, № особового рахунка; дата складання та № договору про постачання електричної енергії; сума податку на додану вартість (п. 3.2. Додатку № 2 до Договору).

Згідно з п. 4.3. Додатку № 2 до Договору, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті Споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог пунктів 4.1.1 - 4.1.7 цього Додатка та підтверджуються Актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у Додатку до цього Договору, який Споживач надає Постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

При виборі Споживачем тарифу, диференційованого за зонами доби, умови і порядок його застосування оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміна виду тарифу проводиться не частіше ніж один раз на рік. Споживач має право на зміну виду тарифу у разі зміни значення тарифних коефіцієнтів, які використовуються для визначення рівня ставок тарифів, диференційованих за періодами часу.

Якщо розрахунки Споживача за використану електричну енергію з Постачальником здійснюються за тарифами, диференційованими за зонами доби, обсяги споживання електричної енергії в розрахунковому періоді за тарифами, диференційованими за періодами часу, додатково підтверджуються Актом звіряння фактичних обсягів споживання електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу, який Споживач повинен надати Постачальнику протягом 10 діб після завершення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5 Додатку № 2 до Договору, за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг Сторони фіксують в Акті про приймання - передавання товарної продукції. Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких Постачальник надає Споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

В силу п. 6 Додатку № 2 до Договору, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого Сторонами Додатка «Акт про використану електричну енергію». Протягом наступних календарних місяців Споживач отримує у Постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати, зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка, крім професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації державної і комунальної форм власності.

У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період Споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу. Споживач за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника підвищену (згідно із ст. 26 Закону України «Про електроенергетику») вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом, крім професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації державної і комунальної форм власності. Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період (п. 7 Додатку № 2 до Договору).

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2011 р. у справі № 42/288-37/201, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2012 р., зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01012, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) укласти абзаци 2 та 3 пункту 2.1 додатку 2 "Порядок розрахунків" до додаткової угоди від 21.12.2009 р. до договору № 116 (о/р 761) від 10.01.91 р. у наступній редакції "Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснюється платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу. Обсяг електричної енергії на покриття на покриття аварійної (екологічної) броні Споживача" до цього договору".

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник з огляду на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором щодо оплати поставленої позивачем електроенергії.

Так, внаслідок несвоєчасно внесення платежів в період з 01.07.2012 р. по 01.05.2015 р., за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, рахувався борг в сумі 55 170 179, 17 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, що підтверджується доданими до матеріалів справи звітами про використану активну електричну енергію, актами прийняття-передавання товарної продукції, виставленими рахунками та розшифровками до них.

Після порушення провадження у даній справі, відповідач 28.05.2015 р. перерахував позивачу 284 497, 01 грн., внаслідок чого основний борг за спожиту активну електроенергію склав 54 885 682, 16 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими на суму боргу, яка існує станом на момент розгляду спору по суті - 54 885 682, 16 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію.

У свою чергу, що стосується вимог про стягнення 44 168, 34 грн. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію, суд в їх задоволенні відмовляє, оскільки відповідач вказану заборгованість погасив перед позивачем до дати звернення останнього з даним позовом до суду.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційні втрати в сумі 30 942 494, 46 грн. та 3% річних в сумі 3 478 792, 02 грн., розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності вказаних сум боргу перед позивачем.

Доводи відповідача про те, що в силу наявності укладених між сторонами договорів про організацію взаєморозрахунків фактично змінились строки виконання зобов'язань з оплати заборгованості, з огляду на що відсутні підстави для стягнення в тому числі інфляційних втрат та 3 % річних, до уваги судом не приймаються.

Так, зі змісту представлених до матеріалів справи договорів про організацію взаєморозрахунків № 167Е/204 від 13.12.2013 р., № 167Є/203 від 13.12.2013 р., № 30Е/85 від 27.05.2014 р., № 30Е/121 від 13.06.2014 р., № 30Е/122 від 13.06.2014 р., № 853/30 від 21.10.2014 р., № 854/30 від 21.10.2014 р., № 1312/30від 12.12.2014 р., вбачається, що вони не містять положень, які б свідчили про зміну строків розрахунків між сторонами за Договором № 116 від 10.01.1991 р.

Вказаними договорами було передбачено лише порядок проведення взаєморозрахунків між сторонами за рахунок субвенцій.

Доказів виконання вказаних договорів, а саме погашення визначених ними сум заборгованості перед позивачем за спірним Договором, суду не представлено, а тому є необґрунтованими посилання на положення договорів про організацію взаєморозрахунків про те, що сторони не матимуть одна до одної претензій стосовно предмета договору після виконання договору.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем електричної енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в тому числі в частині, в якій суд припинив провадження, оскільки відносно неї спір виник з вини відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження з розгляду позовних вимог про стягнення 284 497 (двісті вісімдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 01 коп. основного боргу за спожиту активну електроенергію припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (02121, місто Київ, вулиця Декабристів, 8, квартира 9, код ЄДРПОУ 2872318028) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) суму основного боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 54 885 682 (п'ятдесят чотири мільйони вісімсот вісімдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 30 942 494 (тридцять мільйонів дев'ятсот сорок дві тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 3 478 792 (три мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 02 коп. та 72 962 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2015 р.

Суддя В.С. Ломака