Ухвала суду № 48415781, 08.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 62/84 08.09.11

за позовом: Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м.Київ, ЄДРПОУ 00032945

до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», м.Київ, ЄДРПОУ 02605473

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції», м.Київ, ЄДРПОУ 32830051

про вжиття заходів до забезпечення позову

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача:

від відповідачів:

від прокурора:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача 1, Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», м.Київ, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції», м.Київ про:

- визнання недійсним з моменту укладення підписаного 24.11.2004р. між відповідачами договору купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 2115,6 кв.м, вартістю 2087500 грн., розташованого за адресою: м.Київ, пр.Перемоги, 150;

- визнання за державою в особі позивача права власності на майновий комплекс загальною площею 2115,6 кв.м, вартістю 2087500 грн., розташований за адресою: м.Київ, пр.Перемоги, 150;

- витребування у власність держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача 2 майнового комплексу загальною площею 2115,6 кв.м, вартістю 2087500 грн., розташованого за адресою: м.Київ, пр.Перемоги, 150.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на ті обставини, що нерухоме майно, відчуджене відповідачем 1 відповідачу 2 на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу від 24.11.2004р., є державною власністю, внаслідок чого розпорядження ним повинно було відбуватись виключно за наявності згоди Фонду державного майна України. Приймаючи до уваги відсутність згоди позивача на підписання спірного договору, останній підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, а нерухоме майно -поверненню у державну власність.

До позовної заяви прокурором додано заяву №05/2-4105-4 від 06.09.2011р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майновий комплекс загальною площею 2115,6 кв.м, розташований за адресою: м.Київ, пр.Перемоги, 150;

- заборони відповідачу 2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження майнового комплексу загальною площею 2115,6 кв.м, розташованого за адресою: м.Київ, пр.Перемоги, 150.

Обґрунтовуючи вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, прокурор стверджує про неодноразові випадки відчуження та подальшого продажу спірного майна у подібних правовідносинах на користь інших осіб, що надає відповідачу 2 можливість розпорядитися таким майном з метою неповернення його у законну власність держави. За таких обставин, за твердженням прокурора, у разі невжиття заходів до забезпечення позову виконання рішення у разі задоволення позовних вимог може бути утруднено.

Розглянувши матеріали позову та оцінивши наведені прокурором обставини у якості підстав для забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява №05/2-4105-4 від 06.09.2011р. прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:

Згідно із ст.65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору при підготовці справи до розгляду суддя вирішує, в тому числі, питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

За змістом ст.66 вказаного Кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до змісту Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову»при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У п.3 Роз'яснення №02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" сформульована позиція Вищого господарського суду України про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Як вказувалося вище, предметом позовних вимог є визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання за державою права власності на спірний об'єкт та витребування майнового комплексу з незаконного володіння відповідача 2 у державну власність.

За твердженням прокурора, спірне майно є власністю держави України, а здійснення його відчуження на користь відповідача 2 згідно оспорюваного договору без дотримання встановленої законодавством процедури щодо відчуження державного майна є підставою для визнання такого правочину недійсним та повернення відчуженого майна.

Згідно із п.3 Роз'яснення №02-5/611 від 23.08.1994р. Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до п.6.2 роз'яснення №02-5/611 від 23.08.1994р. Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»за позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути накладений лише на індивідуально визначене майно.

За змістом ст.41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як зазначалося вище, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

За висновками суду, вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майновий комплекс, розташований за адресою: м.Київ, пр.Перемоги, 150, пов'язано з предметом позовних вимог, є співмірним та адекватним заходом із заявленими прокурором вимогами.

Наразі, вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а у разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду про те, що застосування такого заходу до забезпечення позову як накладення арешту на спірне майно повністю узгоджується з принципами розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника та спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, клопотання №05/2-4105-4 від 06.09.2011р. про вжиття заходів до забезпечення позову в цій частині є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Одночасно, клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу 2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження майнового комплексу, розташованого по пр.Перемоги, 150 у місті Києві є безпідставним, враховуючи вжиття судом заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що унеможливлює, в тому числі, розпорядження Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції»у будь-який спосіб спірним майном.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.65, 66, 67, 68 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання №05/2-4105-4 від 06.09.2011р. заступника прокурора міста Києва про вжиття заходів до забезпечення позову, задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції» (01034, м.Київ, вул.Володимирівська, 46, ЄДРПОУ 32830051), а саме: майновий комплекс загальною площею 2115,6 кв.м, який знаходиться за адресою: м.Київ, пр.Перемоги, 150.

В задоволенні решти клопотання відмовити.

Стягувач: Фонд державного майна України (01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/9; ЄДРПОУ 00032945).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції» (01034, м.Київ, вул.Володимирівська, 46, ЄДРПОУ 32830051).

Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття, згідно із ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою на всій території України та може бути пред'явлена до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», протягом 1 (одного) року з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя Любченко М.О.