Рішення № 48415568, 21.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/38/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015 Справа № 908/3308/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Василівкатепломережа (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Шевченка, буд. 85 А)

про стягнення 35 732 грн. 44 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-109 від 18.04.2014 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 10.06.2015 р.;

ОСОБА_3, довіреність б/н від 10.06.2015 р.

Присутній (слухач): ОСОБА_4, паспорт серії СА 150624, виданий 13.05.1996р., колишный директор.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Василівкатепломережа пені за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 27 337 грн. 29 коп.; три проценти річних в сумі 5 818 грн. 00 коп.; інфляційні втрати в сумі 2 577 грн. 16 коп., всього 35 732 грн. 44 коп.

Позов заявлено на підставі ст. 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, і обґрунтовано не належним виконанням з боку відповідача договірних умов щодо оплати переданого позивачем відповідачу природного газу.

21.05.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 15.06.2015 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

11.06.2015 р. до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, здійснивши контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення сум, та заявивши клопотання про зменшення розміру неустойки, просить стягнути з відповідача на користь позивача 1 455 грн. 56 коп. пені, 615 грн. 28 коп. 3% річних, 276 грн. 79 коп. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовити. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що не може вважатися таким, що прострочив виконання свого зобовязання по переоформленим актам приймання-передачі природного газу від 21.10.2013 р., тобто по актам, складеним більше ніж через півроку.

В судовому засіданні 15.06.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві. Позивач в усному порядку заперечив проти зменшення розміру пені.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення на позовну заяву, викладені у письмовому відзиві та просили суд позов задовольнити частково, згідно контррозрахунку, зменшивши розмір пені.

Враховуючи необхідність надання сторонами додаткових пояснень та документів (з урахуванням судового засідання 15.06.2015 р.), для зясування всіх обставин справи та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 14.07.2015 на 14 год.30 хв.

08.07.2015 р. від відповідача у справі надійшли документи для залучення до матеріалів справи: акт звірки заборгованості за виконавчими документами, інформація щодо перензійно-позовної роботи за 9 місяців 2013 р., за 2014 р., за 2015 р. Відповідач звернув увагу суду на те, що по акту звіряння заборгованості за виконавчими документами, що знаходяться на виконанні у ВДВС Василівського РУЮ станом на 31.10.2013 р. не виконаними залишаються виконавчі документи на суму 205,3 тис. грн.

В судовому засіданні 14.07.2015 р. оголошувалась перерва до 21.07.2015 р. При цьому, судом направлявся запит на адресу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», відповіді на який отримано не було.

Клопотанням № 490 від 20.07.2015 р. відповідач надав суду документи для залучення до матеріалів справи, копію договору купівлі-продажу природного газу № 13/2294-БО-13 від 21.12.2012 р.; додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу газу № 13/2294-БО-13 від 21.12.2012 р.; акти приймання-передачі природного газу за період з січня-квітень 2014 р.; акти приймання-передачі природного газу від 21.10.2013 р. за період з січня по квітень 2013 р.

В судовому засіданні 21.07.2015 р. представники сторін підтримали раніше подані письмові пояснення. Представник позивача просив задовольнити позов повністю. Представники відповідача просили суд частково відмовити у позові, задовольнивши вимоги позивача в частині стягнення 615 грн. 28 коп. 3% річних, 276 грн. 79 коп. інфляційних втрат та 1 455 грн. 56 коп. пені (шляхом зменшення суми 2911 грн. 12 коп. на 50%).

Крім того, колишній директор підприємства відповідача (який був директором у т.ч. у січні-квітні 2013 року) надав суду пояснення щодо суті спору, які у письмовому вигляді були залучені до матеріалів справи.

За заявою представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавцем, позивачем у справі) та Приватним акціонерним товариством «Василівкатепломережа» (покупцем, відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/2293-ТЕ-13 (надалі договір).

Відповідно до п.1.1. договору, продавець зобовязує передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Розділом другим встановлена щомісячна кількість (обсяг) газу.

На виконання умов договору, протягом 2013р., продавець передав, а покупець прийняв газ на загальну суму 2 188 301 грн. 61 коп.

Відповідачем вартість отриманого від позивача газу була повністю оплачена, але із прострочкою оплати, у звязку з чим, останній звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 27 337 грн. 29 коп., три проценти річних в сумі 5 818 грн. 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 577 грн. 16 коп. було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини сторін були врегульовані договором № 13/2293-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2012 р.

На виконання умов договору, позивач з січня по грудень 2013 р. передав відповідачу природний газ на суму 2 188 301 грн. 61 коп., що підтверджується актами приймання передачі природного газу за відповідні місяці та довідками сторін про відповідні операції. Відповідач вказану суму заборгованості за зазначений період сплатив, однак, із прострочкою.

Відповідно до п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється атом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно з п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, сторонами та газорозподільною організацією були підписані наступні акти прийому-передачі природного газу: 30.04.2013 р. за отриманий природний газ у січні 2013 року на суму 437 585 грн. 70 коп.; 28.02.2013 р. за отриманий природний газ у лютому 2013 року на суму 328 116 грн. 94 коп.; 31.03.2013 р. за отриманий природний газ у березні 2013 року на суму 324 218 грн. 14 коп. ; 30.04.2015 р. за отриманий природний газ у квітні 2013 року на суму 90 163 грн. 29 коп..; 31.10.2013 р. за отриманий природний газ у жовтні 2013 року на суму 152 672 грн. 35 коп.; 30.11.2013 р. за отриманий природний газ у листопаді 2013 року на суму 256 625 грн. 46 коп.; від 31.12.2013 р., за отриманий природний газ у грудні 2013 року на суму 467 398 грн. 80 коп.

Крім того, 21.10.2013 р. сторонами за період січень-квітень 2013 року, були складні інші акти приймання передачі природного газу, із більшим обсягом газу на суми: 486 531 грн. 46 коп.; 364 415 грн. 82 коп.; 360 266 грн. 96 коп.; 100 390 грн. 76 коп., відповідно.

При цьому, посилаючись саме на акти приймання-передачі від 21.10.2013 р., позивач вважає, що відповідачем порушені строки оплати вартості природного газу, отриманого у січні-квітні 2013 р., вказаної у цих актах приймання-передачі, оскільки відповідно до п. 6.1 договору, відповідач зобовязаний був розрахуватись за фактично переданий газ, згідно цих актів від 21.10.2013 р., до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, на початку дії договору у відповідача перед позивачем була переплата за природний газ. Крім того, відповідачем здійснювалась оплата отриманого від позивача природного газу згідно підписаних і чинних у відповідний період часу актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2013 року.

В подальшому, сторонами за ініціативою позивача, враховуючи зупинення з 30.12.2012 р. дії «Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо субєкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010р. №288», на яку є посилання у первісно оформлених актах, та за якою здійснювалися розрахунки обсягів та вартості газу за січень квітень 2013 року, акти за вказаний період були переоформлені 21.10.2013 року, із зазначенням в них посилання на те, що попередні акти за вказані періоди вважаються анульованими.

Однак, слід зазначити, що умовами договору не передбачено умов щодо перепідписання актів прийому-передачі та анулювання попередньо складених, а тому анульованими попередньо складені акти можуть вважатись такими не раніше дати підписання нових актів, а саме з 21.10.2013 р.

Як вже зазначалось, та не заперечується сторонами у справі, відповідачем позивачу у повному обсязі була сплачена заборгованість за отриманий природний газ в сумі 2 188 301 грн. 61 коп., однак із простроченням.

Враховуючи оплату відповідачем позивачу заборгованості із простроченням, позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційних.

Враховуючи, обставини справи, суд погоджується із тим, що відповідачем основна заборгованість була сплачена не своєчасно, однак не погоджується із доводами позивача щодо періоду виникнення простроченої заборгованості та сумами нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Так, 21.10.2013р. сторонами був перепідписаний (переоформлений) акт приймання-передачі природного газу за січень 2013р. на загальну суму 486531,46 грн. (замість суми 437585,70 грн. за актом від 30.04.2013р.).

21.10.2013р. сторонами був перепідписаний (переоформлений) акт приймання-передачі природного газу за лютий 2013р. на загальну суму 364415,82 грн. (замість суми 328116,94 грн. за актом від 28.02.2013р.).

21.10.2013р. сторонами був перепідписаний (переоформлений) акт приймання-передачі природного газу за березень 2013р. на загальну суму 360266,96 грн. (замість суми 324218,14 грн. за актом від 31.03.2014р.).

21.10.2013р. сторонами був перепідписаний (переоформлений) акт приймання-передачі природного газу за квітень 2013р. на загальну суму 100390,76 грн. (замість суми 90163,29 грн. за актом від 30.04.2013р.).

Отже, відповідач станом на час підписання сторонами нових актів приймання-передачі від 21.10.2013 р. не міг знати остаточні узгоджені суми для розрахунку і сплатити їх до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу (тобто до 14 лютого, березня, квітня, травня 2013 року), які стали йому відомі лише із підписанням нових актів, тобто 21.10.2014 р.

Як вже зазначалось, договором не встановлено строку оплати газу у випадку переоформлення та перепідписання актів приймання-передачі природного газу, із зазначенням інших обсягів поставок та вартості газу за минулий період часу.

Відповідно до ч 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач не предявляв відповідачу вимоги про оплату природного газу за переоформленими актами приймання-передачі від 21.10.2013р. Про наявність сум до оплати, узгоджених сторонами 21.10.2013 р., відповідач міг дізнатись тільки на момент підписання цих актів, які згідно п. 3.4 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами

Заборгованість по первісно підписаним актам за період січень - квітень 2013 р. була сплачена відповідачем у строк до підписання нових актів.

Таким чином, суд вважає, що відповідач в період з січня по квітень 2013р. не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті за отриманий природний газ по переоформленим актам приймання-передачі природного газу від 21.10.2013р., тобто по актам, складених набагато пізніше.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору встановлено обовязок сплати відповідачем позивачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, у разі не виконання п. 6.1 договору.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних витрат за прострочку оплати суми 486531,46 грн. (за спожитий газ у січні 2013р.), починаючи з 14.02.2013р., - є безпідставним, оскільки за станом на 14.02.2013р. сторонами не було узгоджено такої суми, внаслідок того, що на вказану дату діяв акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2013р. на суму 437585,70 грн. Як вказувалось вище, акт від 30.04.2013р. за січень 2013р. переоформлено сторонами лише 21.10.2013р., тобто значно пізніше.

Нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних витрат за прострочку оплати суми 364415,82 грн. (за спожитий газ у лютому 2013р.), починаючи з 14.03.2013р., - є безпідставним, оскільки за станом на 14.03.2013р. сторонами не було узгоджено такої суми, внаслідок того, що на вказану дату діяв акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2013р. на суму 328116,94 грн. Як вказувалось вище, акт за лютий 2013р. переоформлено сторонами лише 21.10.2013р., тобто значно пізніше.

Нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних витрат за прострочку оплати суми 360266,96 грн. (за спожитий газ у березні 2013р.), починаючи з 14.04.2013р., - є безпідставним, оскільки за станом на 14.04.2013р. сторонами не було узгоджено такої суми, внаслідок того, що на вказану дату діяв акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2013р. на суму 324218,14 грн. Як вказувалось вище, акт за березень 2013р. переоформлено сторонами лише 21.10.2013р., тобто значно пізніше.

Нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних витрат за прострочку оплати суми 100390,76 грн. (за спожитий газ у квітні 2013р.), починаючи з 14.05.2013р., - є безпідставним, оскільки за станом на 14.05.2013р. сторонами не було узгоджено такої суми, внаслідок того, що на вказану дату діяв акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2013р. на суму 90163,29 грн. Як вказувалось вище, акт за квітень 2013р. переоформлено сторонами лише 21.10.2013р., тобто значно пізніше.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку суми пені за допомогою ІПС «Законодавство», беручи до уваги вищевикладені обставини щодо виникнення спірного боргу, умови договору, суму простроченого боргу, що існував протягом розрахункового періоду, дати початку нарахування (у т.ч. беручи до уваги дату переоформлених актів та положення ст. 530 ЦК України) та зазначену позивачем дату закінчення нарахування суми пені, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені є правомірними в розмірі 4 248 грн. 56 коп.

При цьому суд задовольняє клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені на 50%, та на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір пені до 2 124 грн. 28 коп., з урахуванням наступного:

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 2.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду. У вирішенні повязаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а також в абзацах першому - четвертому п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України».

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом, відповідачем допущене незначне прострочення виконання своїх зобовязань з оплати отриманого природного газу у 2013 році, до того ж з обєктивних причин.

Так, затримка за спожитий в грудні 2013 року природний газ була пов'язана із тим, що з січня 2014 року, з метою отримання необхідних лімітів на опалювальний сезон - січень, лютий, березень, квітень 2014 року, відповідач проводив одночасну оплату і по Договору на купівлю-продаж природного газу № 13/2293-ТЕ-13 від 21.12.2012 року та по Договору на купівлю-продаж природного газу № 12/480-ТЕ-13 від 28.08.2012 року, що в свою чергу значно вплинуло на своєчасність остаточних розрахунків по акту приймання - передачі природного газу від 31 грудня 2013 року. Тому остаточний розрахунок за газ, спожитий у грудні 2013 року був проведений до 21.02.2014 року.

Згідно наданих відповідачем пояснень та доказів, відповідач зобовязаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста, а саме: Приватне акціонерне товариство «Василікатепломережа» є єдиним підприємством, розташованим на території м. Василівка Запорізької області, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також надає послуги з централізованого опалення населенню на території міста. Відповідно до затверджених видів діяльності, підприємство використовує природний газ виключно на виробництво теплової енергії. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. На сьогоднішній день підприємство не має права припинити надання послуг з централізованого опалення населенню. Відключення окремих боржників з числа населення, які мешкають у житловому фонді територіальної громади, є неможливим, так як суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Правилам користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 «Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання».

Відповідач зобовязаний постійно, в необхідній кількості, виробляти теплову енергію та поставляти її населенню, не дивлячись на наявність у них дебіторської заборгованості за вже отримані комунальні послуги, що призводить до порушення термінів та обсягів плати за надані підприємством комунальні послуги і в свою чергу призводить до порушення термінів оплати по зобов'язанням підприємства за спожитий природній газ.

На сьогоднішній день відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі, станом на 01.06.2015 року заборгованість споживачів - населення перед відповідачем складає 993 360,29 тис. грн., що підтверджено довідкою.

Згідно інформаційних довідок, не виконаними залишаються виконавчі документи на значну суму.

Фактичний дохід від виробничої діяльності підприємство отримує лише після 100% сплати споживачів за отримані послуги і тільки після цього у підприємства з'являються обігові кошти, якими можливо провести своєчасний розрахунок з контрагентами, у тому числі і за спожитий природний газ.

За 2013 фінансовий рік відповідачем недоотримало дохід за відпущені житлово-комунальні послуги (дебіторська заборгованість) на суму 447,5 тис. грн., що складає 86,7 % від обсягу нарахувань, загальна дебіторська заборгованість підприємства станом на 01.01.2014 року складала 1 174,5 тис. грн.

До того ж. слід зазначити, що станом на 21.02.2014 р., відповідач повністю погасив основну заборгованість за отриманий за 2013 рік природний газ. Отже, відповідач вживав всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладені обставини, специфіку діяльності підприємства відповідача, та його фінансовий стан, ступінь його вини у несвоєчасному виконанні зобовязань, незначне порушення строків оплати, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50%, і стягнення з останнього на користь позивача 2 124 грн. 28 коп. пені.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, за допомогою ІПС «Законодавство», з урахуванням рекомендацій Вищого господарського суду України щодо нарахування річних та інфляційних та Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, беручи до уваги вищевикладені обставини щодо виникнення спірного боргу, умови договору, суму простроченого боргу, що існував протягом розрахункового періоду, дати початку нарахування (у т.ч. беручи до уваги дату переоформлених актів та положення ст. 530 ЦК України) та зазначену позивачем дату закінчення нарахування відповідних сум, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково: 3% річних в сумі 891 грн. 78 коп. та інфляційні втрати в сумі 256 грн. 67 коп.

При цьому, суд також враховує, що пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Розрахунок інфляційних втрат, за жовтень та листопад 2013 року, здійснений позивачем, не відповідає вищевикладеним вимогам. До того ж, законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат за декілька днів прострочення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат є невірним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 2 124 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 891 грн. 78 коп. та інфляційних втрат в сумі 256 грн. 67 коп. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє, як у безпідставно заявлених.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (з урахуванням правомірно заявленої до стягнення суми пені).

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82, п. 3 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Василівкатепломережа (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Шевченка, буд. 85 А, код 05541137) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 2 124 (дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 28 коп. пені, 891 (вісімсот девяносто одна) грн. 78 коп. 3% річних, 256 (двісті пятдесят шість) грн. 67 коп. інфляційних втрат та 275 (двісті сімдесят пять) грн. 95 коп. судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано « 14» серпня 2015 року.

Суддя О.І. Немченко