Рішення № 48415260, 10.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.2015 Справа № 908/3370/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального автотранспортного підприємства 052810, м. Краматорськ, Донецька область

до відповідачів: Військової частини А3546, м. Краматорськ, Донецька область (відповідач 1); Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м. Словянськ (відповідач 2); Міністерства оборони України, м. Київ (відповідач 3)

про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 50081,75грн., пені 7102,11грн., 3% річних 951,09грн., інфляційних нарахувань 21971,18грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №35 від 25.11.2014р.);

від відповідача 1: не зявився;

від відповідача 2: не зявився;

від відповідача 3: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 18.05.2015р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 10.08.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення, після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне автотранспортне підприємство 052810, м. Краматорськ, Донецька область звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Військової частини А3546, м. Краматорськ, Донецька область; Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м. Словянськ; Міністерства оборони України, м. Київ про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 50081,75грн., пені 7102,11грн., 3% річних 951,09грн., інфляційних нарахувань 21971,18грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2015 р. вказану позовну заяву передано для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.

08.06.2015 р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали за позовною заявою Комунального автотранспортного підприємства 052810, м. Краматорськ, Донецька область до Військової частини А3546, м. Краматорськ, Донецька область; Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м. Словянськ; Міністерства оборони України, м. Київ про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 50081,75грн., пені 7102,11грн., 3% річних 951,09грн., інфляційних нарахувань 21971,18грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем 1 та відповідачем 2 грошових зобов'язань за договором про надання послуг з вивезення та розміщення відходів №13/13 від 07.05.2013р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість у розмірі 50081,75грн. та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Свої солідарні вимоги до відповідача 3 позивач обґрунтовує посиланням на те, що військова частина, як субєкт господарської діяльності, за своїми зобовязаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобовязаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 18, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», ст. ст. 196, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 530, 543, 625, 629 Цивільного кодексу України. Також позивач посилається на Наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» від 03.07.2013р. №448.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: розрахунок штрафних фінансових санкцій за неналежне виконання умов договору про надання послуг з вивезення та розміщення відходів №13/13 від 07.05.2013р. (додаток №1 до позовної заяви №2021 від 19.05.2015р.); правоустановчі документи на позивача, відповідача1 та відповідача 2; листи: №2965-05 від 22.11.2013р., №3560-05 від 09.10.2014р., №4297-05 від 26.11.2014р., №4660-05 від 22.12.2014р., №128-05 від 15.01.2015р., №871-05 від 17.03.2015р. з вимогою про сплату заборгованості; супровідний лист про направлення акту звірки №656-05 від 23.02.2015р., акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2015р. підписаний всіма сторонами договору та скріплений печатками; договір про надання послуг з вивезення та розміщення відходів №13/13 від 07.05.2013р.; протокол розбіжностей до договору №13/13 від 07.05.2013р. про надання послуг з вивезення та розміщення відходів; акти-рахунки: №703 від 31.01.2013р., №710 від 28.02.2013р., №746 від 29.03.2013р., №715 від 31.05.2013р., №13/13-9 від 25.09.2013р., №13/13-7 від 25.07.2013р., №13/13-7 від 31.07.2014р., №13/13-11 від 25.11.2013р., №13/13-9 від 25.09.2014р., №13/13-8 від 26.08.2014р., №13/13-11 від 25.11.2014р., №13/13-10 від 24.10.2014р., №13/13-12 від 22.12.2014р.; акти заборгованості постачальникам за надані послуги від 05.12.2014р., 06.01.2015р., 06.02.2015р., 05.03.2015р., 01.04.2015р.; акт звірки взаємних розрахунків від 11.08.2014р. у двох примірниках, підписаний та скріплений печатками.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи на підтвердження своєї позиції для долучення до матеріалів справи: супровідний лист №2427-04 від 26.06.2015р., лист №2358-04 від 18.06.2015р. з доказами його відправлення; акт звірки взаємних розрахунків за договором №13/13 від 07.05.2013р. складений станом на 09.06.2015р. на загальну суму 50081,75грн., підписаний сторонами договору та скріплений печатками; витяги з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження відповідачів; інформаційну довідку №2426-05 від 26.06.2015р. про відсутність в провадженні господарського суду або іншого суду чи органу, який в межах компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей предмет, з тих же підстав; довіреність №35 від 25.11.2014р.; довідку про зарахування коштів до державного бюджету України №04-08/935 від 15.07.2015р. з супровідним листом.

26.06.2015р. від відповідача 1 (військової частини А3546) на адресу господарського суду надійшов відзив б/н б/д на позовну заяву, в якому він проти солідарного стягнення заборгованості заперечив, посилаючись на таке: згідно договору платником за отримані послуги є квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ; військова частина А3546 не є отримувачем бюджетних коштів по відповідним статтям кошторису щодо оплати отриманих послуг від позивача; акти рахунки № 703 від 31.01.2013р., №710 від 28.02.2013р. оформлені неналежним чином, тому сума боргу у розмірі 2373,02грн. не може бути стягнута за договором №13/13 від 07.05.2013р., відповідно розрахунок заборгованості та фінансових санкцій не є обєктивним та обґрунтованим.

30.06.2015р. від відповідача 2 (квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ) через канцелярію суду надійшов відзив б/н від 26.06.2015р. на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 50081,75грн. визнав, в іншій частині позовних вимог просив відмовити, посилаючись на таке: Указом Президента України №405/2014р. від 13.04.2014р. було введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та запроваджено АТО; 23.05.2014р. квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська, що на той час розташовувався та здійснював свою діяльність в м. Луганськ за адресою: вул. Оборонна, 32, був захоплений невідомими озброєними особами, у звязку з чим 31.12.2014р. був передислокований та відновив свою роботу за адресою: вул. Рози Люксембург, 20, м. Словянськ, Донецька область; у період з 24.05.2014р. по 22.01.2015р. були заблоковані рахунки та не здійснювалися бухгалтерські операції, що унеможливило розрахунки за договорами, зокрема, за договором №13/13 від 07.05.2013р.; проведення військових дій на певній частині території Донецької та Луганської областей є надзвичайною ситуацією - непереборною силою (форс-мажор), що унеможливило своєчасну оплату послуг за договором, а Торгово-промислова палата Донецької області, яка законом уповноважена видавати субєктам господарювання сертифікати про форс-мажорні обставини, в силу тих самих причин була змушена змінити юридичну адресу; у п.5.1.1. договору не чітко визначено, який саме вид неустойки належить застосувати у випадку несвоєчасного виконання розрахунків за договором та просив застосувати позовну давність до позовних вимог в частині стягнення неустойки; Міністерство оборони України не є належним відповідачем по справі, оскільки дана установа не є стороною договору, а отже і учасником цивільних правовідносин за договором та стороною в спорі. На підтвердження своєї позиції надав: правоустановчі документи; копію витягу з директиви Міністерства оборони України від 08.12.2014р.; копію витягу із плану заходів ЗСУ в 2014-2015р.р.; копію наказу начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаціного управління № 274 від 10.12.2014р. про передислокацію квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська; копію рахунку Донецької торгово-промислової палати на оплату №ЮД-683 від 15.08.2015р., докази оплати рахунку та копію акту звірки взаєморозрахунків за договором №13/13 від 07.05.2013р. станом на 09.06.2013р., довіреність разом із супровідним листом; сертифікат №4812 про форс-мажорні обставини від 27.07.2015р. разом із супровідним листом №1793 від 05.08.2015р.

29.07.2015р. представником відповідача 3 (Міністерство оборони України) у судовому засідання було надано відзив №308 від 28.07.2015р., у якому останній зазначив, що позов Комунального автотранспортного підприємства 052810, м. Краматорськ, Донецька область є безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а Міністерство оборони України підлягає виключенню зі складу відповідачів, посилаючись на те, що: Міністерство оборони України не було та не є стороною договору про надання послуг з вивезення та розміщення відходів №13/13 від 07.05.2013р., не брало на себе ніяких зобовязань щодо виконання умов вказаного договору та взагалі не знало та не могло знати про те, що зазначений договір укладався, через що на нього не може бути покладено обовязки та відповідальність щодо його виконання. Також зазначив, що проведення антитерористичної операції вкрай негативно вплинуло на повсякденну діяльність військової частини А3546 та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська. Тривалий період Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська не міг працювати в звичайному режимі, через що у відділі не здійснювались бухгалтерські операції та не проводились розрахунки по укладеним договорам. Договором про надання послуг з вивезення та розміщення відходів №13/13 від 07.05.2013р. передбачені обставини непереборної сили, через що вищевикладені обставини, на думку Міністерства оборони, підпадають під дію непереборної сили, та штрафні санкції в даному випадку не можуть бути застосовані. Під час розгляду справи відповідачем 3 були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи: клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи (клопотання задоволене судом).

29.07.2015р. позивач надав суду письмові пояснення №2794-04 від 28.07.2015р. з урахуванням відзивів відповідачів, щодо: солідарного обовязку виконання зобовязання з оплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з вивозу твердих побутових відходів; актів-рахунків №703 від 31.01.2013р., №710 від 28.02.2013р.; штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобовязання, строків спеціальної позовної давності для стягнення пені.

10.08.2015р. від позивача надійшли додаткові письмові пояснення №3018-04 від 10.08.2015р. щодо необґрунтованості тверджень відповідача 3 про виключення Міністерства оборони України зі складу відповідачів та посилань відповідача 2 на форс-мажорні обставини. Також позивачем було надано копію рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради №671 від 22.072011р. з додатками, копію рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради №217 від 25.04.2008р.

Представники позивача та відповідача 3 у судове засідання 10.08.2015р. зявились, підтримали свою позицію. Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання 10.08.2015р. не зявились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від відповідача 2 до суду надійшла заява від 06.08.2015р., у якій останній просив розглянути справу за відсутністю представника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2013р. між Комунальним автотранспортним підприємством 052810, м. Краматорськ, Донецька область (виконавець), Військовою частиною А3546, м. Краматорськ, Донецька область (замовник) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганська, м. Словянськ (платник) було укладено договір про надання послуг з вивезення та розміщення відходів №13/13 (далі договір), предметом якого, відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 є надання виконавцем послуг з вивезення та розміщення на звалищному полігоні твердих побутових відходів, рідких нечистот, великогабаритних відходів, послуг по знерухомленню бродячих тварин та інші транспортні послуги за адресою: Територія військової частини А3546, спецавтотранспортом КАТП-052810 на підставі письмової заявки Замовника, здійснюючи розміщення відходів на приналежному Виконавцю полігоні, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул.Танкістів, згідно встановлених тарифів та затверджених калькуляцій і на умовах передбачених цим договором, на підставі рішення виконкому Краматорської міської ради №650 від 06.10.2010р. «Про визначення виконавця комунальної послуги з вивезення побутових відходів у місті Краматорську».

Цей договір діє по 31.12.2013р. включно. На підставі ч.3 ст. 631 ЦКУ сторони домовились, що всі умови даного договору поширюють свою дію на відносини, які склались між сторонами з 01.01.2013р. Договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд (п.п. 7.1., 7.3. договору). Оскільки в матеріалах справи не міститься доказів припинення договору, суд вважає що строк дії договору продовжено.

Як вказує позивач, на виконання умов договору ним були виставлені акти-рахунки: №703 від 31.01.2013р. на суму 112,94грн., №710 від 28.02.2013р. на суму 112,94грн., №746 від 29.03.2013р. на суму 2147,14грн., №715 від 31.05.2013р. на суму 838,95грн., №13/13-9 від 25.09.2013р. на суму 150,60грн., №13/13-7 від 25.07.2013р. на суму 657,46грн., №13/13-7 від 31.07.2014р. на суму 1387,52грн., №13/13-11 від 25.11.2013р. на суму 150,60грн., №13/13-9 від 25.09.2014р. на суму 8889,84грн., №13/13-8 від 26.08.2014р. на суму 7491,49грн., №13/13-11 від 25.11.2014р. на суму 9847,12грн., №13/13-10 від 24.10.2014р. на суму 9706,49грн., №13/13-12 від 22.12.2014р. на суму 8588,66грн., а всього на загальну суму 50081,75грн., які були предявлені відповідачу 1, для їх подальшої оплати платником за договором.У частині 2 Договору сторони передбачили вартість надання послуг, а саме:

- розрахуноквартості послуг здійснюється за нормами накопичення відходів, затвердженими рішеннями виконкому №217 від 24.04.2008р., а також на підставі тарифів встановлених рішенням виконкому Краматорської міської ради №671 від 22.07.2011р. і затверджених калькуляцій підприємства на надання послуг спецавтотранспорту (п.2.1);

- вартість послуг вивезення та розміщення 1м. куб. ТПВ складає: без ПДВ 44,82грн., з ПДВ 53,78грн. (п.2.3);

- вивезення та розміщення рідких нечистот на підставі затверджених у встановленому порядку тарифів (п. 2.6);

- за результатами надання послуг оформлюється акт рахунок, зведена податкова накладна оформлена відповідно до вимог Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України (п.2.7);

- послуги оплачуються в безготівковій формі. Плата вноситься на розрахунковий рахунок 26009000105022 в ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 300023, код. ЄДРПОУ 05448946 (п.2.8);

- у разі зміни вартості послуг, виконавець повідомляє замовника із зазначенням причин та відповідних обґрунтувань шляхом оприлюднення інформації у міський газеті «Краматорська правда» (п.2.9).

Згідно п. 4.1.1. договору, замовник зобовязується оплачувати послуги виконавця щомісячно у сумі, яка вказана у акті-рахунку, у строк до 15 числа місяці наступного за розрахунковим. Платником за договором є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ.

Договором передбачена відповідальність сторін, у тому числі: «у разі несвоєчасної оплати виконавцю за вивіз та розміщення на полігоні ТПВ, замовник зобовязаний сплатити штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу» - п. 5.1.1 Договору.

Відповідно протоколу розбіжностей до договору про надання послуг з вивезення та розміщення відходів №13/13 від 07.05.2013р., сторони погодили викласти пункт 5.1.1. договору у наступній редакції: у разі несвоєчасної оплати виконавцю за вивіз та розміщення на полігоні ТПВ, платник зобовязаний сплатити штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Позивач неодноразово звертався до відповідача 1 та відповідача 2 з вимогами сплатити заборгованість за договором (вимоги № 2965-05 від 22.11.2013р., №3560-05 від 09.10.2014р., №4297-05 від 26.11.2014р., №4660-05 від 22.12.2014р., №128-05 від 15.01.2015р., №656-05 від 23.02.2015р., №871-05 від 17.03.2015р.), проте, заборгованість в добровільному порядку не сплачена, відповідь не надана.

Посилаючись на те, що відповідач 1 та відповідач 2 свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг всупереч вимогам договору та закону не виконали, а Міністерство оборони у випадку відсутності коштів на рахунку військової частини відповідає за її зобовязаннями, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором №13/13 від 07.05.2013р. у сумі 50081,75грн., пені 7102,11грн., 3% річних 951,09грн., інфляційних нарахувань 21971,18грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у солідарному стягненні з відповідачів заборгованості за послуги з вивезення та розміщення на звалищному полігоні твердих побутових відходів, рідких нечистот, великогабаритних відходів, послуг по знерухомленню бродячих тварин та інші транспортні послуги, надані позивачем на підставі договору про надання послуг з вивезення та розміщення відходів №13/13 від 07.05.2013р.

За своїм змістом та правовою природою договір №13/13 від 07.05.2013р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Позивач (виконавець) свої зобовязання за договором виконав та виставив Відповідачу1 (замовник) акти-рахунки: №703 від 31.01.2013р. на суму 112,94грн., №710 від 28.02.2013р. на суму 112,94грн., №746 від 29.03.2013р. на суму 2147,14грн., №715 від 31.05.2013р. на суму 838,95грн., №13/13-9 від 25.09.2013р. на суму 150,60грн., №13/13-7 від 25.07.2013р. на суму 657,46грн., №13/13-7 від 31.07.2014р. на суму 1387,52грн., №13/13-11 від 25.11.2013р. на суму 150,60грн., №13/13-9 від 25.09.2014р. на суму 8889,84грн., №13/13-8 від 26.08.2014р. на суму 7491,49грн., №13/13-11 від 25.11.2014р. на суму 9847,12грн., №13/13-10 від 24.10.2014р. на суму 9706,49грн., №13/13-12 від 22.12.2014р. на суму 8588,66грн., а всього на загальну суму 50081,75грн. Суд, дослідивши зазначені акти-рахунки, встановив, що акти-рахунки №703 від 31.01.2013р. на суму 112,94грн., №746 від 29.03.2013р. на суму 2147,14грн., №715 від 31.05.2013р. на суму 838,95грн., №13/13-9 від 25.09.2013р. на суму 150,60грн., №13/13-7 від 25.07.2013р. на суму 657,46грн., №13/13-7 від 31.07.2014р. на суму 1387,52грн., №13/13-11 від 25.11.2013р. на суму 150,60грн., №13/13-9 від 25.09.2014р. на суму 8889,84грн., №13/13-8 від 26.08.2014р. на суму 7491,49грн., №13/13-11 від 25.11.2014р. на суму 9847,12грн., №13/13-10 від 24.10.2014р. на суму 9706,49грн., №13/13-12 від 22.12.2014р. на суму 8588,66грн., а всього на загальну суму 49968,81грн. складені належним чином та отримані відповідачем 1. Натомість акт-рахунок №710 від 28.02.2013р. на суму 112,94грн. не є належним доказом, оскільки у матеріалах справи не міститься доказів щодо його отримання.

Пунктом 4.1.1. договору встановлений обовязок замовника оплачувати послуги виконавця щомісячно у сумі, яка вказана у акті-рахунку, у строк до 15 числа місяці наступного за розрахунковим. Платником за договором є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ як платник за договором про надання послуг з вивезення та розміщення відходів, не виконав свої договірні зобов'язання, не розрахувався з позивачем за надані послуги, внаслідок чого утворився борг в розмірі 49968,81грн.

Відповідачем 2 дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано. Крім того, Відповідач 2 у своєму відзиві на позовну заяву, позовні вимоги в частині стянення основного боргу визнав у сумі 50081,75грн. та надав акт звірки заборгованості підписаний та скріплений печатками сторін договору (виконавцем, замовником та платником).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

Визнання позовних вимог Відповідачем 2 в сумі заявленого основного боргу - 50081,75грн., суд приймає частково в розмірі 49968,81грн., який доведений належними доказами, наявними в матеріалах справи.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

- визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

- визнання позову здійсненою уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою;

- оскільки платником за договором є відповідач 2, остільки часткове визнання ним позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи те, що позивачем заявлені позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 50081,75грн., пені 7102,11грн., 3% річних 951,09грн., інфляційних нарахувань 21971,18грн. з Військової частини А3546, м. Краматорськ, Донецька область, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м. Словянськ, Міністерства оборони України, м. Київ, судом зроблена оцінка доводів позивача щодо солідарної відповідальності та встановлено наступне.

Договір про надання послуг з вивезення та розміщення відходів №13/13 від 07.05.2013р. укладений між Комунальним автотранспортним підприємством 052810, м. Краматорськ, Донецька область (виконавець), Військовою частиною А3546, м. Краматорськ, Донецька область (замовник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганськ, м. Словянськ (платник).

Відповідно до п. 1 указу Президента «Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України» Міністерство оборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, а також у формуванні державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, гідрометеорологічної діяльності. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Суд зазначає про те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ (платник за договором) є окремою юридичною особою з правами та обов'язками та відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Згідно до Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ, затвердженого Наказом Начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ бере участь у формуванні і виконанні бюджетних, державних і цільових програм Міністерства оборони України стосовно квартирно-експлуатаційного забезпечення на рівні розпорядника коштів. До завдань Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ відноситься, у тому числі, фінансування витрат в межах асигнувань, затверджених кошторисами та планами асигнувань загального та спеціального фонду державного бюджету України. Складання проектів кошторисів, планів асигнувань загального та спеціального фонду державного бюджету, зведення показників спеціального фонду, призначення коштів і їх перерахування в порядку, визначеному чинним законодавством України та відповідними наказами (директивами) Міністра оборони України. Фінансово-економічне відділення Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ зобовязане забезпечувати дотримання бюджетного законодавства при взятті бюджетних зобовязань.

Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України (ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»). Згідно умов договору передбачено, що замовник (відповідач 1) зобовязується оплачувати послуги виконавця щомісячно у сумі, яка вказана у акті-рахунку, у строк до 15 числа місяці наступного за розрахунковим, проте Платником за договором визначений Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ.

Доказів того, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ (платник за договором) як юридичну особу ліквідовано позивачем не надано, дані про перебування юридичної особи (відповідача 2) в процесі припинення, про припинення юридичної особи (відповідача 2) витягом з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 95) не підтверджується, доказів відсутності на рахунках відповідача-2 коштів теж суду надано не було.

Отже відповідач 2 - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ є діючою юридичною особою, а тому повинен самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи наведене, вимоги про солідарне стягнення заборгованості за договором №13/13 від 07.05.2013р. з Військової частини А3546, м. Краматорськ, Донецька область, Міністерства оборони України є безпідставними, оскільки платником за договором є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ, м. Словянськ, а Міністерство оборони взагалі не є стороною вказаного договору.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 2 - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ основного боргу в сумі 49968,81грн.

Щодо нарахованих позивачем пені у розмірі 7102,11грн., 3% річних у розмірі 951,09грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 21671,18грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно протоколу розбіжностей до договору про надання послуг з вивезення та розміщення відходів №13/13 від 07.05.2013р., у разі несвоєчасної оплати виконавцю за вивіз та розміщення на полігоні ТПВ, платник зобовязаний сплатити штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк оплати за надані послуги- щомісячно у сумі, яка вказана у акті-рахунку, у строк до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги з оплати боргу за актом рахунком №703 від 31.01.2013р. 18.02.2013р., за актом рахунком №746 від 29.03.2013р. 16.04.2013р., за актом рахунком №715 від 31.05.2013р. 17.06.2013р., за актом рахунком №13/13-9 від 25.09.2013р. 18.10.2013р., за актом рахунком №13/13-7 від 25.07.2013р. 16.08.2013р., за актом рахунком №13/13-7 від 31.07.2014р. 18.08.20014р., за актом рахунком №13/13-11 від 25.11.2013р. 16.12.2013р., за актом рахунком №13/13-9 від 25.09.2014р. 16.10.2014р., за актом рахунком №13/13-8 від 26.08.2014р. 16.09.2014р., за актом рахунком №13/13-11 від 25.11.2014р. 16.12.2014р., за актом рахунком №13/13-10 від 24.10.2014р. 17.11.2014р., за актом рахунком №13/13-12 від 22.12.2014р. 16.01.2015р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань та пені за допомогою інформаційно-правової системи «Ліга:Закон», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог та стягненні: пені у сумі 7102,11грн., 3% річних у сумі 943,72грн., інфляційних нарахувань в сумі 21589,96грн.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань обумовлено недоведеністю надання послуг за актом-рахунком №710 від 28.02.2013р., та виключенням його з розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань.

Посилання відповідача 2 у відзиві б/н від 26.06.2015р. на те, що пунктом 5.1.1. договору не чітко визначено, який саме вид неустойки належить застосувати у випадку несвоєчасного виконання за договором суд вважає безпідставним та таким, що не відповідає умовам договору, оскільки зазначений пункт договору містить конкретизацію щодо виду неустойки, де цілком чітко визначено неустойку саме у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Суд також відхиляє клопотання відповідача 2 у відзиві б/н від 26.06.2015р. про застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення неустойки, оскільки позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несплачені акти рахунки за період з 31.07.2014р. по 22.12.2014р., тобто в межах спеціального строку давності.

Посилання відповідача 2 у відзиві на відсутність його вини у невиконанні зобовязань зі сплати отриманих послуг до уваги судом не прийнято, оскільки ці твердження не підтверджені належними доказами у розумінні приписів господарського процесуального законодавства. Крім того, у п. 6.2. договору сторони визначили, що до непереборної сили вітносяться: дії надзвичайних ситуацій техногенного, природного або екологічного характеру, до яких не відноситься проведення АТО.

За змістом ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Квартирно-експлуатаційним відділом надано суду копію такого сертифікату (висновок) №4812 від 27.08.2015р.

Разом з тим, відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), затверджений рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014р. №40 (3), що кореспондується та витікає з положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. №671/97-ВР, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) це надзвичайні та невідворотні обставини, які обєктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

За визначеннями наведеного Регламенту, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)- документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1, 6.2 Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1. РЕГЛАМЕНТУ, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового звязку між обставиною та неможливістю виконання зобовязання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи, по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобовязаннях/обовязках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. 6.3. Заява на засвідчення форс-мажорних обставин.

Аналіз приведеного вище Регламенту та положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» свідчить про те, що сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобовязаннями та на які вказано заявником.

За змістом представленого відповідачем сертифікату (висновок) №4812 від 27.08.2015р. засвідчено настання обставин непереборної сили з 15.05.2014р. Квартирно-експлуатаційному відділу м. Луганськ при здійснені господарської діяльності на території Луганської області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків.

Тобто, вказаним сертифікатом засвідчено настання форс-мажорних обставин, безпосередньо, в частині справлення податків з огляду на збройний конфлікт, акти тероризму на території Луганської області, а саме: екологічного податку та рентної плати за спеціальне використання води. Мова про неможливість виконання договірних зобовязань, зокрема за договором про надання послуг з вивезення та розміщення відходів №13/13 від 07.05.2013р, за тих, чи інших обставин, не йдеться.

Отже, це дає підстави стверджувати про те, що дія означеного сертифікату не поширюється на спірні правовідносини, а отже його не можна розцінювати, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання/неналежне виконання грошових зобовязань за наведеним правочином.

З огляду на таке, твердження відповідача 2 в цій частині судом до уваги не прийнято.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 615, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 4-6, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального автотранспортного підприємства 052810, м. Краматорськ, Донецька область до Військової частини А3546, м. Краматорськ, Донецька область, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м. Словянськ, Міністерства оборони України про стягнення заборгованості у розмірі 50081,75грн., пені 7102,11грн., 3% річних 951,09грн., інфляційних нарахувань 21971,18грн. задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (84122, Донецька область, м. Словянськ, вул. Рози Люксембург, 20, ідентифікаційний код 07652214) на користь Комунального автотранспортного підприємства 052810 (84303, Донецьк область, м. Краматорськ, вул. Артема, 235, ідентифікаційний код 05448946) суму основного боргу - 49968,81грн., пеню у розмірі 7102,11грн., 3% річних у розмірі 943,72грн., інфляційні нарахування у розмірі 21589,96грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1815,56грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.08.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2015р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 1204

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 відповідачу 1

1- відповідачу 2