Рішення № 48415252, 11.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.2015 Справа № 905/500/15

Cуддя Філімонова О.Ю., розглянувши позовну заяву Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» м.Дружківка Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж» м.Дружківка Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 4510,52грн., 3% річних у розмірі 31,85грн., інфляційних витрат у розмірі 1381,47грн., пені у розмірі 159,63грн.

Представники сторін:

від позивача: не явився

від відповідача: не явився

СУТЬ СПОРУ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» м.Дружківка Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж» м.Дружківка Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 4510,52грн., 3% річних у розмірі 31,85грн., інфляційних витрат у розмірі 1381,47грн., пені у розмірі 159,63грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору про постачання теплової енергії №463 від 01.10.2010р., позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені даним договором.

Відповідач свої зобовязання у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 4510,52грн.

Нормативно позовні вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 526, 527, 530, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 1, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж» (споживач) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі директора виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» ОСОБА_1 (енергопостачальна організація) укладено договір про постачання теплової енергії №463.

Розділом 1 договору передбачено, що за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Розділом 3.2 Договору передбачені зобовязання споживача теплової енергії.

Згідно з п.3.2.2. договору, споживач теплової енергії зобовязаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. (п.6.2. договору).

Відповідно до п.6.3. договору, споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Пунктом 7.2.3. договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію-пеня в розмірі 1%, належної до сплати суми за день прострочення.

Відповідно до п.10.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до « 01» 10.2011р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. (п.10.4. договору).

18.12.2012р. між ТОВ «Будмонтаж» та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі директора виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про постачання теплової енергії №463 від 01.10.2010р.

Даною додатковою угодою визначено:

Пункт 6.1. розділу 6 «Порядок розрахунків» доповнити та викласти в наступній редакції: «розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг №20 від 30.09.2011р. та складають:

-теплова енергія 1Гкал -905,70грн. без ПДВ.

У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі споживачем, але у відповідності до діючого законодавства.

Загальна сума договору складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору.»

Пункт 6.4. розділу 6 «Порядок розрахунків доповнити та викласти в наступній редакції:

«За теплову енергію споживач розраховується:

6.4.1. якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

-при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 30 (31)- го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

6.4.2. «Для споживачів, які не мають приладів обліку (опалення):

-у випадку , коли вартість фактичного використання теплової енергії нижче від попередньої оплати, залишок (сальдо) розрахунків визначається як попередня оплата на наступний розрахунковий період.»

Пункт 6.5. розділу 6 «Порядок розрахунків» викласти в наступній редакції:

«Кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобовязаний сплачувати не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.»

Додаткова угода набирає чинності з 01.01.2013р.

Крім того, до договору про постачання теплової енергії №463 від 01.10.2010р. між сторонами були укладені додатки №1, №2, №3, №4.

01.02.2015р. між сторонами укладена додаткова угода до договору про постачання теплової енергії №463 від 01.10.2010р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією».

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач свої обовязки за договором про постачання теплової енергії №463 від 01.10.2010р. виконав належним чином, що підтверджується актом №177 на підключення жилого дому к системі централізованого опалення від 23.10.2014р. за адресою: вул.Енгельса, б.110. (а.с.20).

На виконання умов договору про постачання теплової енергії №463 від 01.10.2010р., позивач виставив відповідачу для оплати акти-рахунки: №538 від 19.11.2014р. на суму 471,34грн., від 23.12.2014р. на суму 906,64грн., від 22.01.2015р. на суму 954,80грн., №538 від 23.02.2015р. на суму 795,86грн., №538 від 31.03.2015р. на суму 1145,11грн., №538 від 17.04.2015р. на суму 236,77грн., всього на суму 4510, 52грн. (а.с.21-26).

Про факт надсилання позивачем відповідачу рахунків, свідчать поштові квитанції (а.с.21-26).

Тобто, дані рахунки відповідачем отримані, але не оплачені повністю.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів погашення заборгованості у розмірі 4510,52грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 159,63грн., 3% річних у розмірі 31,85грн. та інфляційні витрати у розмірі 1381,47грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Суд, перерахувавши пеню зазначає, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 4425,68грн.: за період з 10.12.2014р. по 30.05.2015р. на суму заборгованості 471,34грн. пеня у розмірі 810,70грн.; за період з 10.01.2015р. по 30.05.2015р. на суму заборгованості 906,64грн. пеня у розмірі 1278,36грн.; за період з 10.02.2015р. по 30.05.2015р. на суму заборгованості 954,80грн. пеня у розмірі 1050,28грн.; за період з 10.03.2015р. по 30.05.2015р. на суму заборгованості 795,86грн. пеня у розмірі 652,61грн.; за період з 10.04.2015р. по 30.05.2015р. на суму заборгованості 1145,11грн. пеня у розмірі 584,01грн.; за період з 10.05.2015р. по 30.05.2015р. на суму заборгованості 236,77грн. пеня у розмірі 49,72грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають стягненню з відповідача у розмірі 159,63грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши 3% річні зазначає, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 36,37грн.: за період з 10.12.2014р. по 30.05.2015р. на суму заборгованості 471,34грн. 3% річних у розмірі 6,66грн.; за період з 10.01.2015р. по 30.05.2015р. на суму заборгованості 906,64грн. 3% річних у розмірі 10,51грн.; за період з 10.02.2015р. по 30.05.2015р. на суму заборгованості 954,80грн. 3% річних у розмірі 8,63грн.; за період з 10.03.2015р. по 30.05.2015р. на суму заборгованості 795,86грн. 3% річних у розмірі 5,36грн.; за період з 10.04.2015р. по 30.05.2015р. на суму заборгованості 1145,11грн. 3% річних у розмірі 4,80грн.; за період з 10.05.2015р. по 30.05.2015р. на суму заборгованості 236,77грн. 3% річних у розмірі 0,41грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають стягненню з відповідача у розмірі 31,85грн.

Суд, перерахувавши інфляційні витрати зазначає, що розмір інфляційних витрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 1215,91грн.: за період: грудень 2014р.-квітень 2015р. на суму заборгованості 471,34грн. інфляційні витрати у розмірі 194,40грн.; за період: січень 2015р.-квітень 2015р. на суму заборгованості 906,64грн. інфляційні витрати у розмірі 336,63грн.; за період: лютий 2015р.-квітень 2015р. на суму заборгованості 954,80грн. інфляційні витрати у розмірі 315,15грн.; за період: березень 2015р. квітень 2015р. на суму заборгованості 795,86грн. інфляційні витрати у розмірі 209,41грн.; за період: квітень 2015р. на суму заборгованості 1145,11грн. інфляційні витрати у розмірі 160,32грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат суд задовольняє частково, у розмірі 1215,91грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 165,56грн., суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж» (84200, Донецька область, м.Дружківка, вул.Енгельса, 110/19, ЄДРПОУ 32213370) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» м.Дружківка Донецька область (84207, Донецька область, м.Дружківка , вул.Космонавтів, 39, ЄДРПОУ 05540853) суму основного боргу у розмірі 4510 (чотири тисячі пятсот десять)грн. 52коп., пеню у розмірі 159 (сто пятдесят девять) грн. 63коп., 3% річних у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 85 коп., інфляційні витрати у розмірі 1215 (одна тисяча двісті п`ятнадцять) грн. 91коп., судовий збір у розмірі 1777 (одна тисяча сімсот сімдесят сім)грн.28коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 165,56грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 11.08.2015р.

Надруковано 3 примірника: 1-до справи; 1-позивачу; 1-відповідачу