Постанова № 48411670, 13.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2015 року № 826/11193/15

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія»

про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі

Суддя - Вовк П.В.

В порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» (далі також - ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», відповідач), в якій позивач, з урахуванням поданих заяв про уточнення та зміну позовних вимог, просив надати дозвіл на погашення суми податкового боргу відповідача у розмірі 386 395 137, 44 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі згідно актів опису майна № 8/26-55-25-01-17 від 19 березня 2015 року та № 9/26-55-23-01-13 від 27 травня 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2015 року в даній справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг зі сплати податку на додану вартість в розмірі 386 395 137, 44 грн. ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на виконання п. 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі також – ПК України) направлялись інкасові доручення (розпорядження) до банківських установ, що обслуговуються платника податків, з метою списання коштів в рахунок його податкової заборгованості, які не були виконані у зв’язку з відсутністю коштів на банківських рахунка відповідача. Також податковим органом було здійснено опис майна ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» в податкову заставу, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

У ході судового розгляду справи, представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

У судове засідання, призначене на 28 липня 2015 року, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача не з'явився. За час розгляду справи, письмових заперечень або інших документів, з яких було б можливо встановити відношення відповідача до заявлених позовних вимог, останнім до суду надано не було.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене та відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З наявних в матеріалах справи даних облікової картки платника податку - ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» вбачається, що станом на 30 червня 2015 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в розмірі 386 396 157, 00 грн., яка виникла у зв’язку з несплатою відповідачем податкових зобов’язань, самостійно нарахованим ним в поданих до податкового органу податкових деклараціях.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві направлялась на адресу відповідача податкова вимога від 10 лютого 2015 року № 1363-25, якою сума заборгованості ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» була визначена на рівні 15 060 322, 63 грн.

З метою визначення обсягу майна для погашення податкового боргу ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», позивачем було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 1363-25 від 10 лютого 2015 року та складено акти опису майна №8/26-55-25-01-17 від 19 березня 2015 року та № 9/26-55-23-01-13 від 27 травня 2015 року, відповідно до яких було здійснено опис майна відповідача на загальну суму 141 545 185, 05 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти вказані в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 статті 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З наявних доказів у справі судом встановлено, що відповідачем до податкового органу подавались декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2014 року по травень 2015 року, відповідно до яких він самостійно визначив суми податку, які повинні був сплатити в установлений законодавством строк на рівні 388 686 230, 00 грн. Проте, станом на час звернення до суду з відповідним позовом, згідно з даними обліку податкового органу, суми самостійно визначених в таких деклараціях податкових зобов’язань відповідачем сплачені не були.

В силу вимог пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені відповідачем в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом.

У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Статтею 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Як було зазначено вище, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві направлялась на адресу відповідача податкова вимога від 10 лютого 2015 року № 1363-25, якою сума заборгованості ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» була визначена на рівні 15 060 322, 63 грн.

Водночас, за ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 386 396 157, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

В контексті зазначеного необхідно зазначити, що визначення податковим органом в своїх позовних вимогах суми заборгованості відповідача в розмірі 386 395 137, 44 грн., дозвіл на погашення якої він просить надати, тобто меншому розмірі від встановленої вище та документально підтвердженої суми заборгованості ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», не є підставою для відмови в задоволенні таких позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», позивач вживав передбачених п. 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України заходів.

Так, відповідно до п. 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках:

- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, рішенням в.о. начальника ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 квітня 2015 року № 1 було вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу відповідача шляхом стягнення його безготівкових коштів.

На виконання цього рішення, відповідачем було направлено до банківських установ, обслуговуючих ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», інкасові доручення (розпорядження) щодо стягнення коштів з розрахункових рахунків відповідача.

Так, інкасове доручення (розпорядження) № 2/26-55-23-01 від 07 травня 2015 року було повернуте банком податковому органу у зв’язку з накладенням на вказаний в дорученні рахунок арешту за іншим виконавчим документом.

На підставі інкасового доручення (розпорядження) № 3/26-55-23-01-34 від 07 травня 2015 року з відповідача було стягнуто 150, 00 грн.

Решта інкасових доручень (розпоряджень), а саме, №№ 1/26-55-23-01, 4/26-55-23-01, 5/26-55-23-01, 6/26-55-23-01 від 07 травня 2015 року були повернуті до податкового органу у зв’язку з відсутністю коштів на рахунках платника податків.

Відповідно до положень п.п. 95.1 – 95.3 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є наявність у такого платника податкового боргу та відсутність на його розрахункових рахунках грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

Зазначена позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалі від 08 жовтня 2014 року по справі № К/9991/38076/12.

Беручи до уваги те, що з матеріалів справи не вбачається наявності достатніх коштів для погашення податкового боргу на розрахункових рахунках відповідача, що не було заперечено ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», з огляду на дотримання позивачем процедури здійснення опису майна платника податків, що підтверджується матеріалами справи, суд визнає наявність у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві підстав для звернення з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Враховуючи зазначене та оскільки матеріалами справи підтверджується розмір податкової заборгованості ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» на рівні, що перевищує визначений позивачем в поданому ним адміністративному позові, а відповідачем не було надано аргументованих заперечень на позовні вимоги ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, суд приходить до висновку про правомірність останніх.

Щодо питання допуску негайного виконання рішення суду необхідно зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 4 ч. 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову прийняту у справах, визначених статтею 183-3 цього Кодексу.

Дане положення вказує на право, а не обов’язок суду звернути рішення до негайного виконання.

Разом з тим, положеннями статті 183-3 КАС України визначається порядок здійснення провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень на підставі подання таких органів щодо, в тому числі, надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Водночас, враховуючи, що позивачем не було заявлено вимоги про негайне виконання рішення суду та оскільки розгляд даної справи відбувався не на підставі подання податкового органу в передбаченому статтею 183-3 КАС України порядку, а в загальному, суд не вбачає підстав для звернення даної постанови до негайного виконання.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 128, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі – задовольнити повністю.

Надати дозвіл на погашення суми податкового боргу товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» (код ЄДРПОУ 37701112) в розмірі 386 395 137, 44 грн. (триста вісімдесят шість мільйонів триста дев’яносто п’ять тисяч сто тридцять сім гривень сорок чотири копійки) за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» (код ЄДРПОУ 37701112), що перебуває в податковій заставі згідно актів опису майна № 8/26-55-25-01-17 від 19 березня 2015 року та № 9/26-55-23-01-13 від 27 травня 2015 року.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк