Постанова № 48411106, 11.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 серпня 2015 року № 826/10145/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіскон-Столиця" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіскон-Столиця» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2015 №0001462204, №0001472204, №000501702.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 27.04.2015 №2680/26-52-22-04-13/38293692 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Гіскон-Столиця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2012 по 31.12.2014 та іншого законодавства за період з 10.08.2012 по 31.12.2014» є необґрунтованим та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових поясненнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в письмовому провадженні та надано сторонам строк на подачу додаткових пояснень по справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гіскон-Столиця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2012 по 31.12.2014 та іншого законодавства за період з 10.08.2012 по 31.12.2014 за результатом якої складено акт від 27.04.2015 №2680/26-52-22-04-13/38293692 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.4 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1 351 879 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 468 390 грн.; п. 176.2 ст 176 Податкового кодексу України, п. 3.2-3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового рахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку Ф №1-ДФ затвердженого наказом ДПА України № 451 від 29.09.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 №960/8281 - не відображено доходи, що були виплачені суб'єктам господарської діяльності в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 -ДФ.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.05.2015:

№0001462204, яким позивачу збільшено суму грошового забезпечення з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 689 848,75 грн. (за основним платежем 1 351 879 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 337 969,75 грн.),

- №0001472204, яким позивачу збільшено суму грошового забезпечення з податку на додану вартість на загальну суму 1 835 487,5 грн. (за основним платежем 1 468 390 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 367 097,5 грн.),

- №0000501702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на суму 510 грн (штрафні санкції).

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань слугували наступні обставини: ТОВ «КАПРОД», ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» видано податкові декларації не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; ТОВ «Ді-Некс», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Венеція Груп» має стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням;

Крім того, податковий орган вказує, що Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС України відкрито кримінальне провадження за ознаками складу злочину передбаченого ч.3 ст. 205 КК України відносно ТОВ «Пан Груп», яке створено з метою прикриття незаконної діяльності.

Також, податковий орган зазначає, що ТОВ «Венеція Груп» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; у товариства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання інші матеріали необхідні для здійснення господарської діяльності.

Щодо ТОВ "Діслав", ТОВ "Г.Н.Т. Нова Трейд",, ТОВ "Тенза Трейд Юніон", ТОВ "Імпульс", ТОВ "Роялтрейдплюс", ТОВ "Укрелектросервіс і буд", ТОВ "Екодит", ТОВ "ТК "Фіона", ТОВ "Протек-С", ТОВ "Успіх ЮА" податковий орган в акті перевірки вказує на порушення позивачем норм податкового законодавства, проте не зазначає, в чому саме такі порушення полягають.

Щодо посилання податкового органу на порушення кримінальних проваджень за ст. 205 КК України суд зазначає, що такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та контрагентами не досліджувалися у названій в акті перевірки кримінальній справі. А відтак саме по собі здійснення реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані судами як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Щодо податкового органу на акти перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі №805/6591/14 заборонено ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області використововувати інформацію викладену в акті від 26.03.2014 №183/05-66-22-2/31528266 в якості доказової інформації надсилати копію вказаного акту до податкових органів за місцезнаходженням підприємств-контрагентів та вносити зміни до АІС «Податковий блок».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 р. в адміністративній справі № 820/7345/14 визнано протиправними дії Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківській області з приводу зміни на підставі Акту від 31.03.2014 року № 244/20-23-22-01-05/38258286 в Інформаційній системі «Податковий блок» показників декларацій ТОВ «ТК Фіона» з датку на додану вартість за період 2013 рік та січень, лютий 2014 року та зобов'язано Харківську ОДПІ ГУ Міндоходів Харківській області відновити в інформаційних базах даних показники декларацій ТОВ «ТК Фіона» (код ЄДРПОУ 38258286) з податку на додану вартість період 2013 рік та січень, лютий 2014 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року станову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 року залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2015 р. по справі № 826/1893/15, копія якої долучена до матеріалів справи, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складання акту №1758/26-59-22-08/38517072 від 08.12.2014 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.09.2014"; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з Бази даних Податковий блок - "Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок" дані, які вносились за результатами документальної позапланової виїзної перевірки згідно акту № 1758/26-59-22-08/38517072 від 08.12.2014 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.09.2014".

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на акти перевірки контрагентів позивача, суд зазначає, що листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між контрагентами позивача по другому ланцюгу постачання не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Судом також встановлено, що позивач на підставі договору оренди автотранспортних засобів від 06.02.2014 №964731 орендовано вантажні фургони та легкові універсали.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач має ліцензію на здійснення господарської діяльності у сфері будівництва від 07.09.2012 №075439, орендує складські приміщення на підставі договору від 02.12.2013 №Ц-004 та офісне приміщення на підставі договору від 01.08.2014 №10.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач мав технічні можливості для вчинення дій, що становлять зміст спірних господарських операцій.

На думку суду не передбачена правилами податкового обліку та не впливає на формування останнім податкового кредиту обов'язкова наявність у підприємства-покупця товарно-транспортних накладних. У випадку їх відсутності платник податку позбавлений права на включення до валових витрат вартості транспортування товару, а не до податкового кредиту з податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, сплаченого податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Діслав» укладено договори суборенди обладнання та договори субпідряду, копії яких долучено до матеріалів справи.

В ході виконання умов договорів ТОВ «Діслав» виписано позивачу акти виконаних робіт та податкові накладні.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Фінансово-промислова група «Діоніка» укладено договір поставки (купівлі-продажу) від 29.05.2014 №29/05, в ході виконання умов якого сторонами складено рахунки-фактури, прибуткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал» укладено договори субпідряду (будівельно-монтажних робіт) та клінінгових послуг, в ході виконання яких сторонами складено акти виконаних робіт, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того між позивачем та ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд» укладено договорів купівлі-продажу від 26.08.2014 №26/08 в ході виконання якого сторонами складено рахунки-фактури, прибуткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач мав фінансово-господарські правовідносини з ТОВ «Венеція-Груп» (договір від 26.08.2014 №26-08), ТОВ «Габіоні-будпроект» (договір від 30.10.2012 №Г-021), ТОВ «Тенза Трейд Юніон» (договір від 25.11.2014 №25/11), ТОВ «Роялтрейдплюс» (договір від 14.01.2014 №14-01/т, ТОВ ТОВ «Альянс Трейд Компані» (договір від 15.12.2014 №15), ТОВ «Омега Люкс» (договір від 26.02.2014 №26-02/т), в ходи виконання яких сторонами складено рахунки-фактури, прибуткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Веларіс», ТОВ «ТК «Фіона», ТОВ «Фросттрейдінггруп», ТОВ «Еко-Сервіс» укладено договори клінінгових послуг від 01.12.2014 №01/12/14/П, від 03.05.2014 № 2013-05/П, від 02.01.2014 №01_14/П, від 05.05.2014 №01/05/14/П, в ході виконання яких сторонами складено акти виконаних робіт та податкові накладні.

Крім того, позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Укрелектросервіс і буд» на підставі договорів від 18.02.2014 №18/02-01/Р, від 01.04.2014 №01/04/14/П предметом яких є проведення будівельно-монтажних робіт та договору від 01.04.2014 №03_14/п предметом якого є тимчасове володіння та використання обладнання для виконання робіт, договору від 01.04.2014 №01/04/14/П предметом якого є клінінгові послуги. В ході виконання вказаних договорів сторонами складено акти виконаних робіт, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, між позивачем та ТОВ «Імпульс» укладено договори субпідряду №24/РС від 30.12.2013, №01/РС від 02.01.2014, №02/РС від 02.01.2014, №03/РС від 06.01.2014, №04/РС від 06.01.2014, №05/РС від 17.01.2014 та договір суборенди обладнання №02_14 від 02.01.2014, копії яких долучено до матеріалів справи. В ході виконання умов вказаних договорів сторонами складено акти виконаних робіт та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Між позивачем та ТОВ «Екодит» укладено договори оренди обладнання від 05.05.2014 №04_14/П та №03_14/П, в ходи виконання яких складено акти приймання-передачі майна, податкові накладні; договори виконання будівельно-монтажних робіт від 05.05.2014 № 05/05-01/Р, від 20.05.2014 №20/05-01/Р, в ході виконання яких сторонами складено акти виконаних робіт та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того позивач мав фінансового-господарські відносини з ТОВ «Протек-С» щодо купівлі будівельних матеріалів, в ході яких сторонами складено рахунків-фактури, прибуткові та податкові накладні, банківські виписки, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також між позивачем та ТОВ «Успіх ЮА» укладено договори надання послуг (реклама) від 29.10.2014 №174/10, від 24.11.2014 №175/11, в ході виконання яких сторонами складено акти виконаних робіт, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підтвердження оплати послуг та ТМЦ позивачем надано копії банківських документів, які долучено до матеріалів справи.

На підтвердження використання придбаних в ході виконання справних договорів послуг та ТМЦ позивачем надано суду копії первинних бухгалтерських документів ТОВ «БК Українська будівельна гільдія» (реалізація будівельних матеріалів), ТОВ «КУА Юнісон Фінан), ТОВ «БМК Перспектива» (укладено договори субпідрядку для виконання договору підряду укладеного з ТОВ «Брокбудкепітал»), ТОВ «Ягуар», ТОВ «Українська архітектурна спілка», ТОВ «БК «Геос», ТОВ «Астіка-Буд» (укладено договори субпідряду для виконання договору підряду з ТОВ «БМК Перспектива»), ТОВ «Астіка-Буд», ТОВ «ГУ Меркурій», ТОВ «Укрсіб», ТОВ «Основа» (укладено додаткові угоди для виконання договору з ТОВ «Брокбудкепітал»).

Також, позивачем надано докази використання придбаних на підставі умов спірних договорів ТМЦ (будівельні матеріали) в ходів виконання договорів підряду та субпідряду.

Також, позивачем надано суду копію розробленого ТОВ «Успіх ЮА» ескізу для виготовлення реклами.

Отже, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання спірних договорів та інших первинних бухгалтерських документів юридичні особи контрагентів позивача не були припинені.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ФІНПРОМГРУП «Біоніка», ТОВ «Г.Н.Т. Нова Трейд», ТОВ «Венеція Груп», ТОВ «Тенза Трейд Юніон», ТОВ «Габоні Буд проект», ТОВ «Протек-С», ТОВ «Роялтрейдплюс», ТОВ «Екодит», ТОВ «Компанія «Омега Люкс», ТОВ «Альянс Трейд Компані», ТОВ «Діслав», ТОВ «Брокбудкепітал», ТО «Імпульс», ТОВ «Укрелектросервіс і буд» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0001472204 від 20.05.2015 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.4 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2015 №0001462204.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2015 №0000501702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на суму 510 грн. (штрафні санкції), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано жодних доказів на спростування висновку податкового органу про порушення п. 176.2 ст 176 Податкового кодексу України, п. 3.2-3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового рахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку Ф №1-ДФ затвердженого наказом ДПА України № 451 від 29.09.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 №960/8281 - не відображено доходи, що були виплачені суб'єктам господарської діяльності в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 -ДФ.

З огляду на викладене, позовні вимоги у вказаній частині є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2015 №0001472204, №0001462204. В решті позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково позовні вимоги.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2015 №0001472204, №0001462204 прийняті Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда