Рішення № 48407502, 11.08.2015, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/693/15-ц

Провадження №2/229/374/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

при секретарі Костіній І.В.

з участю прокурора Ленченко О.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому зазначає, що вона перебувала в шлюбі з відповідачем з 20.06.2003року по 12.12.2012року. Під час шлюбу в них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час спільного проживання з відповідачем , їхні стосунки були напружені, відповідач постійно влаштовував сварки. З моменту народження дитини, відповідач не проявляв бажання виховувати дитину, не виявляв батьківської турботи, не піклувався про розвиток та здоров"я дитини, та не вважав за необхідне утримувати свою дитину.

Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 06.08.2010року з відповідача було стягнуто аліменти на її користь на утримання дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач не виконував належним чином свої обов"язки щодо утримання дитини, в результаті чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 20 696грн.

Рішенням Ясинуватського суду від 02.06.2014року з-адоволено її позов про стягнення з відповідача неустойки за прострочення сплати аліментів.

Відповідач до теперішнього часу не сплачує їй аліменти та не надає будь-якої іншої матеріальної допомоги на утримання сина, хоча має таку можливість і являється працездатим.

Відповідач не цікавиться життям та здоров"ям сина, не спілкується з ним, не приймає участі у його вихованні. Син повністю позбавлений батьківської любові, турботи та батьківського піклування з вини відповідача.

Разом з тим, ОСОБА_4 не відчуває душевного болю і страждань від відсутності любові та піклування з боку свого батька, оскільки це компенсується за рахунок турботи, любові, взаємоповаги, порозуміння, і піклування, які він отримує в їхній сім"ї. Сім"я складається з сина ОСОБА_4, доньки ОСОБА_9, чоловіка ОСОБА_6, та неї.

Стосунки в сім"ї дуже гарні, побудовані на любові, взаємоповазі, турботі один до одного.

Влітку 2014року сім"ї прийшлось пережити тяжкі часи, у зв"язку з тим, що в місті розпочалися події, небезпечні для життя, місто опинилося в зоні проведення АТО.

Вони з чоловіком прийняли рішення виїхати разом з дітьми з міста. Таке рішення потребувало вирішення багатьох питань, що пов"язані з пошуком нового помешкання, вивозом дітей , влаштування сина до нового навчального закладу. Відповідач ОСОБА_4 ніякої участі у вирішенні цих питань не приймав. Його взагалі не турбувало те, що залишитися в місті небезпечно для сина ОСОБА_4. На потреби , пов"язані з переїздом , відповідач не надав жодної матеріальної допомоги.

12 червня 2014року Ясинуватським судом було прийнято рішення про позбавлення її права користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, де вони раніше проживали з дітьми. З таким позовом звернувся ОСОБА_7, батько відповідача. ТОбто замість того, щоб надати їй пдтримку , допомогти вивезти дітей з небезпечного міста, відповідач і його батько вирішили позбавити її права користування житловим приміщенням, при цьому відповідача не турбувало, де буде жити його син.

На даний момент її сім"я проживає в м.Запоріжжя, де винаймають житло. Син ОСОБА_4 відвідує навчальний заклад. Стосунки в сім"ї гарні. ОСОБА_4 гарно ставиться до її чоловіка - ОСОБА_6. Вони разом проводять багато часу.

Відповідач жодного разу не поцікаввся справами сина ОСОБА_4, не турбується про його життя, матеріальної допомоги не надає. Вважає, що відповідач не виконує свої батьківські обов"язки, тому просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4.

В судове засідання позивач не з"явилася. Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_2 і просить їх задовольнити з підстав викладених в позові. Також пояснила, що літом 2011року позивачка з дитиною покинули відповідача, через розпад сім"ї. Дитина дуже переживала втрату з батьком. Вліттку 2013року батько та син їздили відпочивати разом на море. Був випадок, коли батько спілкувався з сином по скайпу.

Вважає недоцільним з"ясовувати думку дитини при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, оскільки дитина є малолітньою , і думка дитини не може бути вирішальною при розгляді цього питання. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з"явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений через оголошення в газеті "Урядовий кур"єр "№ 141 від 05 серпня 2015р (а.с.96).

Прокурор вважає, що в інтересах дитини, є недоцільним позбавляти відповідача батьківських прав, оскільки в судовому засіданні позивачем не доведено, що відповідач дійсно умисно ухиляється від виконання батьківських обов"язків.

Представник органу опіки та піклування в судове засіданні не з"явився. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с 98).

Суд прийняв рішення про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31).

Судом встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачем розірвано згідно рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 12.12.2012року (а.с.14).

З серпня 2014року ОСОБА_4 проживає разом з матір"ю в АДРЕСА_3, як вимушені переселенці (а.с.5, 19).

Відповідач проживає окремо від дитини в м.Ясинувата.

На утримання сина ОСОБА_4 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти в розмірі ? частини усіх видів заробітку за рішенням Ясинуватського суду № 2 -2451 від 05 серпня 2010р (а.с.28).

Згідно довідки № 20 від 12 лютого 2015року ОСОБА_4 навчається в 4-А класі Запорізького навчально-виховного комплексу № 109 Запорізької міської ради (а.с.65)

Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пп. 15,16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (з послідуючими змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до ч.1ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Позивач на підтвердження факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов"язків посилається на Акт обстеження житлово побутових умов проживання учня (а.с.67), але цей акт не містить відомостей щодо умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов»язків.

Позивач також посилається на довідку директора ЗНВК №109 від 17.02.2015р (а.с.66), згідно якої адміністрація ЗНВК №109 підтверджує факт про те, що батько учня 4а класу ОСОБА_4 , ОСОБА_3, не відвідував батьківські збори протягом всього терміну навчання сина в ЗНВК, навчанням сина не цікавився, допомогу школі не надавав.

На думку суду цей документ також не свідчить про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов»язків. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проживає в м.Ясинувата, яка є окупованою територією і відповідно існує небезпека під час вїзду виїзду з міста Ясинувата.

Позивач посилається на рішення Ясинуватського суду від 02 червня 2014року (а.с.101-102), згідно якому з відповідача було стягнуто неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4, що на її думку свідчить про ухилення відповідача від утримання дитини. Але доказів, що це рішення набрало чинності , суду не надано, тому суд не приймає до уваги це рішення.

Також на думку позивача наявність заборгованості по аліментам свідчить про ухилення від виконання батьківських обов»язків.

Суд вважає, що сам по собі факт заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Позивач посилається на довідку Ясинуватської міської ради служби у справах дітей від 10.06.2014р № 01-46-983 (а.с.20) згідно якої ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , не звертався до органу опіки з питання встановлення порядку участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4. Однак суд вважає, що не звернення до органу опіки не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов»язків, навпаки свідчить про те, що відповідач не мав перешкод в спілкуванні з дитиною.

Як підтвердила в судовому засіданні представник позивача в 2013році відповідач разом з сином відпочивали на морі. Перебуваючи вже в м.Запоріжжя, дитина спілкувалася з батьком через скайп.

Суд вважає, що такі обставини свідчать про бажання батька спілкуватися з дитиною і приймати участь в його житті.

Висновком органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району № Б-0243 від 29.04.2015р , визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки батько не на достатньому рівні цікавиться життям дитини. На думку органу опіки батько не виконує батьківські обов»язки, які покладені на нього чинним законодавством. (а.с.62-64).

Але суд не погоджується з висновком органу опіки, оскільки вважає, що при його складанні не в повному обсязі з"ясовані всі обставини справи. Висновок складений у відсутність відповідача, грунтується на припущеннях, про що зазначено у висновку, а саме обставина того, що в період навчання малолітнього ОСОБА_4 в Ясинуватській школі № 2 , батько вихованням дитини не займався, навчальний заклад не відвідував, дає можливість органу опіки припускати, що батько ухилявся від участі у вихованні власної дитини.

При цьому органом опіки не врахований той факт, що дитина все ж таки спілкується з батьком через мережу інтернет. Батько цікавиться у дитини його успіхами в навчанні. Малолітній ОСОБА_4 дуже скучає за батьком та хотів би з ним зустрітися чи жити разом, про що зазначено у висновку (а.с.63).

Суд вважає, що вказаний висновок суперечить вимогам законодавства, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Втім питання щодо ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків органом опіки та піклування раніше взагалі не розглядались і заходів впливу до нього не приймалось.

Висновок не містить обґрунтування доцільності такого рішення з точки зору позитивного впливу на малолітнього сина ОСОБА_4.

Суд був позбавлений можливості з»ясувати думку дитини з даного питання, оскільки на неодноразові звернення суду до представника позивача з приводу забезпечення явки до суду дитини для врахування її думки при вирішенні даного спору, представник позивача категорично відмовилася від з»ясування думки дитини, посилаючись на те, що в даному випадку думка дитини не може бути вирішальною, та є інші обставини, які свідчать про невиконання відповідачем своїх батьківських обов»язків.

Але на думку суду дитина бажає спілкування з батьком, і позбавлення батьківських прав відповідача в даному випадку не буде відповідати інтересам дитини.

Ухилення від виконання батьківських обов»язків передбачає систематичне невиконання обов»язку турбуватися про дитину та наявність вини батьків, що належить до обов»язкових умов позбавлення батьківських прав.

Позивачем не надано жодних беззаперечних доказів ухилення відповідача ОСОБА_3 від виконання батьківських обов»язків відносно сина ОСОБА_4.

Судом не встановлено винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїх батьківських обов»язків.

Даних про те, що відповідач є хронічним алкоголіком або наркоманом матеріали справи не містять.

Враховуючи, що під час судового розгляду доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та його винної поведінки позивачем надано не було, і такі обставини судом не встановлені, суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав є недоцільним та таким, що не буде відповідати інтересам дитини, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88,209,212--215,223-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом 10 днів після проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Т.Л.Панова