Ухвала суду № 48406427, 06.08.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/618/14-ц Провадження № 22-ц/772/1991/2015Головуючий в суді першої інстанції Глушкова В. Ф.Категорія 39Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого - Луценка В.В.,

суддів - Денишенко Т.О., Зайцева А.Ю.,

при секретарі - Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Крижопільської районної державної нотаріальної контори, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Крижопільської районної державної нотаріальної контори, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 травня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Крижопільської районної державної нотаріальної контори, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що після смерті батька позивача - ОСОБА_6, залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1; трактор марки Т-25А, ДНЗ НОМЕР_1; причеп марки 1ПТС-2, ДНЗ НОМЕР_2. ОСОБА_2 вказує, що спадщину прийняв шляхом фактичного володіння та управління майном. Спадщину також прийняла відповідачка ОСОБА_3, яка є сестрою позивача.

В березні 2014 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину, в якому зазначено що вона являється єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6, з чим позивач не погоджується, а тому просив визнати зазначене вище свідоцтво про право на спадщину по закону недійсним, визнати за ним право власності на спадщину по закону на спадкове майно, яке складається з: 1/6 частини житлового будинку, 1/6 частини трактора марки Т-25А, ДНЗ НОМЕР_1, 1/6 частини причепа марки 1ПТС-2, ДНЗ НОМЕР_2.

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_4 у травні 2014 року звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Крижопільської районної державної нотаріальної контори, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

У своєму позові ОСОБА_4 вказала, що після смерті її чоловіка ОСОБА_6, залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1; трактор марки Т-25А, ДНЗ НОМЕР_1; причеп марки 1ПТС-2, ДНЗ НОМЕР_2.

ОСОБА_4 в позові зазначила, що майно було набуте нею та покійним чоловіком під час шлюбу і являється спільною сумісною власністю подружжя, тому в майні є її частка. Крім того, спадщину прийняли крім неї, діти покійного: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому частка кожного складає 1\3 частина від 1\2 частини житлового будинку, трактора та причепа.

В лютому 2014 року, при оформленні права власності на житловий будинок їй стало відомо, що власником будинку стала її донька, ОСОБА_3, а тому просила суд визнати свідоцтво про право на спадщину по закону недійсним, а за нею визнати право на спадкове майно, а саме: 2/3 частини житлового будинку, 2/3 трактора та 2/3 причепа.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 травня 2015 року позов ОСОБА_2 та позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4, в частині визнання права на спадкове майно та визнання права на частку в спільному майні подружжя, залишено без розгляду.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 травня 2015 року позов ОСОБА_2, в частині про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину по закону, та позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину по закону, задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане Крижопільською державною нотаріальною конторою 23 жовтня 2001 року, зареєстроване в реєстрі за №2153 ОСОБА_3. недійсним.

Не погоджуюсь з зазначеним рішенням суду першої інстанції представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 оскаржує його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просив його скасувати.

Заслухавши доповідача, пояснення та заперечення сторін, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, у зв'язку з наступним.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3.

Встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми спадкодавця, а ОСОБА_4 є дружиною спадкодавця, що підтверджується відповідними документами. Сторони у справі являються спадкоємцями першої черги за законом.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається з: житлового будинку АДРЕСА_1.; трактору марки Т-25А, ДНЗ НОМЕР_1; причепу марки 1ПТС-2, ДНЗ НОМЕР_2.

Як вбачається з копії спадкової справи ОСОБА_2 та ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6 у встановлений шестимісячний строк до нотаріуса з заявами про прийняття або відмову від спадщини не звертались.

Згідно ст.ст.4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини, спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину якщо, в тому числі, він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

З виписки з погосподарської книги вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 в період з 1996-2000 роки (ОСОБА_2 був зареєстрований у 1999 році) та в період з 2001-2005 роки (а.с. 53).

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактично прийняли спадщину, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 23.10.2001 року звернулась до Крижопільської державної нотаріальної контори із заявою про оформлення на неї свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, трактор та причеп.

В зазначеній заяві ОСОБА_3 вказала, що інших спадкоємців на спадкове майно немає, що не відповідає дійсності (а.с. 114).

Зі змісту ст.549 ЦК УРСР вбачається, що заява про прийняття спадщини повинна бути подана протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За правилами ст.550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини може бути продовжений виключно судом, у разі якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Однак, 23.10.2001 року нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину по закону на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, трактора марки Т-25А, причепу марки 1ПТС-2, що належали ОСОБА_6

Таким чином, ОСОБА_3 ввела в оману державного нотаріуса про відсутність інших спадкоємців, який не перевірив наявність інших спадкоємців за законом та видав відповідачці свідоцтво про право на спадщину за законом без врахування прав ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а тому вказане свідоцтво про право на спадщину повинно бути визнано недійсним.

Відповідно до вимог ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видано не мала право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.

Таким чином законодавець визначив, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним у випадку, коли при його видачі були порушені права інших спадкоємців.

Судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги про порушення позивачами строку позовної давності звернення до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про порушення своїх майнових прав позивачам стало відомо в березні 2014 року, коли ОСОБА_3 повідомила їх про те, що вона являється єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 та показала копію свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на обставинах та матеріалах справи, відповідає нормам матеріального та вимогам процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 відхилити, а рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Головуючий суддя: __ Луценко В.В.

Судді: __ Денишенко Т.О.

__ Зайцев А.Ю.