Рішення № 48404444, 05.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/992/14 Головуючий у І інстанції Орда О. О. Провадження № 22-ц/780/3158/15 Доповідач у 2 інстанції Данілов О. М.Категорія 18 05.08.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Мережко М.В., Журби С.О.,

при секретарі: Токар Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ПАТ «Укргазбанк» звернулося до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 вересня 2008 року між ВАТ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №401-Ф/08, відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику кредит в сумі 400000 доларів США строком до 01 вересня 2028 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 18% річних.

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором.

В свою чергу, Позичальник порушує строки повернення кредиту, що встановлені кредитним договором, в результаті чого має заборгованість, яка складається з 293312 доларів США - сума кредиту, що стягується достроково; 101683,74 доларів США - заборгованість по кредиту прострочена; 5926,90 доларів США - заборгованість по процентах поточна; 364036,84 доларів США - заборгованість по процентах прострочена.

Станом на 30 січня 2014 року Банк нарахував Позичальнику пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 630345,32 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 2251784,60 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2, який виступає майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки без оформлення заставної, відповідно до якого предметом іпотеки виступає житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 132,5 кв.м., загальною площею 398,7 кв.м. та належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та земельна ділянка площею 0,15 га., кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 04 серпня 2008 року.

За згодою сторін, загальна вартість предметів іпотеки становить 2838000 грн.

28 січня 2009 року Банком була направлена письмова вимога щодо усунення порушення про повернення заборгованості по кредиту та штрафних санкцій, забезпеченою іпотекою боржнику ОСОБА_3 та Іпотекодавцю ОСОБА_2 з вимогою про виконання порушеного зобов'язання щодо повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Однак дана вимога була проігнорована Позичальником, зобов'язання за Кредитним договором щодо сплати процентів та суми кредиту не виконані.

Просив суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк» у межах вартості предмета іпотеки заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором у розмірі 764959,48 доларів США та 2882129,92 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 132,5 кв.м., загальною площею 398,7 кв.м. та належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та земельну ділянку площею 0,15 га., кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 04 серпня 2008 року.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2014 року, позов ПАТ «Укргазбанк» задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України, суд при ухваленні рішення вирішує питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 вересня 2008 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 401-ф\08 відповідно до якого третій особі надано кредит на споживчі потреби в сумі 400 000,00 доларів США на строк\термін з 02 вересня 2008 року по 01 вересня 2028 року, із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 18 % річних (а.с. 10-12).

02 вересня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 401-ф\08 між ВАТ АБ "Укргазбанк", (правонаступникомякого є ПАТ АБ "Укргазбанк") та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки без оформлення заставної, предметом якого є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 398,7 кв.м., та земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належать відповідачу (а.с. 15-22).

З розрахунку заборгованості по кредитному договору № 401-ф\08 від 02 вересня 2009 року вбачається, що загальна заборгованість станом на 30 січня 2014 року становить 764959,48 доларів США та 2882129, 92 грн., яка складається з: 293312,00 доларів США - заборгованість по кредиту строкова; 101683,74 доларів США - заборгованість по кредиту прострочена; 5926,90 доларів США - заборгованість по процентам поточна; 364036,84 доларів США - заборгованість по процентам прострочена; 630345,32 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 2251784,60 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що 02 вересня 2008 року між ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування заставного майна, період страхування, згідно Договору страхування, з 02 вересня 2008 року по 01 вересня 2028 року.

Згідно п. 12 договору страхування передбачено: перша частина страхового платежу в розмірі 690 грн. повинна бути сплачена до 02 вересня 2008 року включно за період страхування з 02 вересня 2008 року по 01 вересня 2009 року. Друга частина страхового платежу в розмірі 690 грн. повинна була бути сплачена до 02 вересня 2009 року включно за період страхування з 02 вересня 2009 року по 01 вересня 2010 року .

Пунктом 4.2. Договору іпотеки передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання п.п. 3.3.1.-3.3.13. даного договору іпотекодавець сплачує на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 5 % від заставної вартості предмета іпотеки згідно п. 2.3. дійсного договору.

Відповідачем порушено умови сплати страхових платежів та ним не сплачувались страхові платежі наступний період, так як термін дії договору добровільного страхування припинив свою дію 02 вересня 2009 року, а договір страхування на наступний період не укладено, у зв'язку з чим ОСОБА_2 має сплатити на користь банку штраф у розмірі 141900,00 грн. (2838000,00*5%) який передбачений умовами іпотечного договору.

У зв'язку із неналежним виконанням кредитного договору банк звернувся з позовом до суду і рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2012 року із третьої особи по справі - ОСОБА_3, ОСОБА_5 стягнуто заборгованість за кредитом в розмірі 636786,74 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 5089517 грн. 46 коп., пеню у розмірі 1449887 грн. 47 коп. (а.с. 81-83).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2012 року змінено та зменшено розмір пені до 1000000 грн. В решті залишено без змін. (а.с. 85-89).

Згідно листа відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 28 листопада 2014 року № 13484/04-03-28 «Про надання інформації» станом на 28 листопада 2014 року вищезазначене рішення не виконано (а.с.99).

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2013 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3, ОСОБА_5 не виконане, а отже договір іпотеки є чинним і право вимоги за ним позивач не втратив.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що права позивача були порушені шляхом невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, а тому підлягають відновленню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Висновок районного суду про законність позовних вимог Банку є обґрунтованим, таким що ґрунтується на матеріалах справи та узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до вимог ст. ст. 575, 589 ЦК України, іпотека є окремим видом застави. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свою вимогу в повному обсязі, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 590 ЦК України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 3 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

В пункті 6.5. Договору іпотеки зазначено, що за рахунок Предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитним чи цим договорами, - пеню, штраф), витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення та реалізації предмета іпотеки, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, а також інших збитків, завданих порушенням умов кредитного договору або цього договору.

Відповідно до ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" та ст.ст. 589, 590 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду, про те, що вимога АБ «Укргазбанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань за кредитним договором є законною та обґрунтованою.

Разом з тим, 07 червня 2014 року набрав чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Як вбачається із приписів зазначеного Закону, підставою для його прийняття стала втрата значних коштів громадянами України внаслідок різких курсових коливань на валютному ринку України, знецінення національної валюти. У пояснювальній записці до проекту зазначеного Закону вказувалося, що через знецінення національної валюти десятки тисяч людей не мають можливості обслуговувати кредитні зобов'язання за споживчими кредитами в іноземній валюті. Банки та інші фінансові установи масово звертають стягнення і примусово вилучають у таких боржників рухоме і нерухоме майно.

Зазначений закон було прийнято з метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов'язання за договорами споживчого кредиту в іноземній валюті, укладеними з фінансовими установами та банками України, шляхом встановлення порядку і умов конвертації зобов'язань за кредитними договорами в іноземній валюті в національну валюту України та пропонувалося мінімалізувати негативні наслідки інфляції національної валюти для громадян України та убезпечити зазначених громадян від виникнення скрутної фінансової ситуації.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що набрав чинності 07 червня 2014 року, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Безпосередньо звернення стягнення на предмет іпотеки відповідача витікає з процесу виконання судового рішення щодо стягнення боргу за кредитним договором, а тому судова колегія вважає, що є доцільним зупинення виконання такого рішення на час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таке рішення ґрунтується на конкретних обставинах справи та узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справах такої категорії (справа №6-57цс15 від 27 травня 2015 року).

Суд першої інстанції на вищезазначені норми закону уваги не звернув, що у відповідності до ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів змінює рішення районного суду та доповнює його резолютивну частину вказаним визначенням.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2014 року змінити, доповнивши його резолютивну частину наступним абзацом.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України №1304-VII від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: