Постанова № 48401315, 24.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 липня 2015 р. № 820/4085/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідачів - ОСОБА_2А, ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Адвоката ОСОБА_1 до Першого заступника начальника Управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області ОСОБА_5, Начальника Харківського слідчого ізолятору полковник внутрішньої служби ОСОБА_6, треті особи:помічник адвоката ОСОБА_4, ОСОБА_7 адвокатів Харківської області, Харківський обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - адвокат ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії адміністрації СІЗО м.Харкова щодо недопуску у СІЗО м.Харкова адвоката ОСОБА_1 із помічником ОСОБА_4 для надання правової допомоги ОСОБА_8;

- зобов'язати адміністрацію СІЗО м.Харкова не чинити перешкод адвокату ОСОБА_1 та його помічнику в отриманні доступу до СІЗО м.Харкова для надання правової допомоги підзахисним;

- зобов'язати адміністрацію СІЗО м.Харкова допускати адвоката ОСОБА_1 разом із помічником до СІЗО м.Харкова для надання правової допомоги підзахисним;

- визнати неправомірними дії першого заступника начальника Управління державної пенітенціарної системи України в Харківській області ОСОБА_5 щодо відмови в задоволенні звернення адвоката ОСОБА_1 від 31.03.2015 р. зі скаргою на дії адміністрації СІЗО м.Харкова;

- зобов'язати першого заступника начальника Управління державної пенітенціарної системи України в Харківській області ОСОБА_5 вчинити дії щодо поновлення порушеного права адвоката ОСОБА_1 на отримання доступу в СІЗО м.Харкова разом із помічником для надання правової допомоги підзахисним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.12.2014 року Харківським обласним центром з надання безоплатної вторинної допомоги позивачу видано доручення №4232 для захисту ОСОБА_8 за призначенням. На виконання вказаного доручення, 31.03.2015 адвокат разом з помічником - ОСОБА_4, прибули до СІЗО м.Харкова для надання правової допомоги ОСОБА_8 Позивач стверджує, що згідно до п. 8.2 ст. 8 "Положення про помічника адвоката", затвердженого рішенням ОСОБА_7 адвокатів України № 123 від 01.06.13р., позивач заздалегідь отримав письмову згоду підзахисного на участь у наданні йому правової допомоги у присутності ОСОБА_4, яка, у відповідності до рішення ОСОБА_7 адвокатів Харківської області від 18.03.15р., є помічником позивача. Відомості про помічника включені до запису позивача у Єдиному реєстрі адвокатів України.

З метою надання ОСОБА_8 правової допомоги на якісно високому рівні, позивачем на підставі п. 1.3.2 ст. 1 "Положення про помічника адвоката", було дано усне доручення помічнику - ОСОБА_4, прибути разом з позивачем до СІЗО м. Харкова. Помічнику адвоката була дана вказівка по веденню конспекту консультації підзахисного, написання під керівництвом позивача проектів процесуальних документів, котрі в подальшому подаватимуться під час судового розгляду справи, а також по наданню підзахисному допомоги в складанні листів та звернень, підготовки проектів запитів і листів, та підготовки під керівництвом позивача інших процесуальних документів, які використовуватимуться при захисті ОСОБА_8

Прибуття до СІЗО м. Харкова в зазначений день позивача з помічником, як зазначає останній, було відповідно зафіксовано черговими на пропускному пункті. В подальшому для надання побачення з ОСОБА_8 у присутності помічника ОСОБА_4 в слідчому кабінеті установи, на виконання вимоги співробітника, який не побажав представитись, позивач надав до вікна прийому документів відвідувачів ізолятора весь необхідний пакет документів як своїх, так і помічника, та заяву на ім'я начальника установи. В прийнятті заяви, як і в наданні доступу до підзахисного для надання йому правової допомоги, позивачу та його помічнику було відмовлено, оскільки, на думку працівника СІЗО, яка була підтверджені і начальником установи, позивач не може надавати правову допомогу підзахисному за участі помічника адвоката, а мав робити це виключно самотужки. Посилання позивача на незаконність такої заборони, невідповідність ЗУ "Про попереднє ув'язнення" від 30.06.93р. (зокрема ст.ст. 6,9,12), Наказу Міністерства юстиції України № 460/15 від 18.03.13р. (п.п. 3.1, розд. 7, розд. 2), Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням ОСОБА_7 адвокатів України № 123 від 01.06.13р. були марними, і позивач був позбавлений можливості виконати свої професійні обов'язки.

За таких підстав, позивач вважає дії співробітників СІЗО м. Харкова, його адміністрації такими, котрі грубо порушують норми ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ЗУ "про попереднє ув'язнення", Наказу Міністерства юстиції України № 460/15 твід 18.03.13р., Положення про помічника адвоката, затвердженого ОСОБА_7 адвокатів України № 123 від 01.06.13р., прав ОСОБА_8 на захист та прав позивача як адвоката, а також порушенням Конституції України. Позивач був змушений звернутися до контролюючого органу - Державної пенітенціарної служби України із заявою про порушення прав як адвоката.

14.04.15р. Державна пенітенціарна служба України Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області листом за підписом Першого заступника начальника Управління ОСОБА_5 повідомила позивача, що його заява про допуск у СІЗО до підзахисного ОСОБА_8 не розмічалась через, начебто, відсутність вільних слідчих кабінетів. Таким чином, з відповіді слід розуміти, що мабуть не було місця для роботи з підзахисним, що позивачу і роз'яснили, і з чим позивач повинен був вертатися, марно витративши час на інші складові виконання адвокатського обов'язку. Позивач наполягає, що Управління намагаючись ще міцніше захистити адміністрацію СІЗО м. Харкова, вдається до аналізу документів, які, за його ж власним твердженням "не розмічалися" і наступним реченням вказане твердження спростовує, посилаючись на проведений аналіз наданих документів, дорікає, що позивачем не надані співробітникам СІЗО документів на підтвердження права ОСОБА_4 на надання правової допомоги ОСОБА_8 Крім того, тим же листом повідомлялось, що 01.04.15р. позивачу надано побачення із підзахисним вже без участі помічника, та з цієї причини вказано, що в діях адміністрації Харківського слідчого ізолятору не встановлено фактів порушення законодавства.

Позивач вважає таку відповідь "відпискою" та стверджує, що адміністрація СІЗО м. Харкова, перешкоджаючи позивачу в діяльності адвоката та захисника, діяла необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. У такий самий спосіб діяв і перший заступник начальника Управління державної пенітенціарної системи України в Харківській області, котрий не встановив наявність фактів порушення законодавства з боку адміністрації СІЗО м. Харкова, щодо не допуску позивача як захисника до підзахисного для надання правової допомоги. Надісланий на адресу позивача лист за підписом першого заступника начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області, як зазначає позивач, не містить жодних доказів доведеної правомірності прийняття відповідними особами оскаржуваних позивачем дій.

Позивач та його помічник ОСОБА_4 (третя особа у справі) у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у позовній заяві, просили суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог. ОСОБА_4 як і позивач вважає дії відповідачів цілком необґрунтованими, такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема: ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ЗУ "про попереднє ув'язнення", Наказу Міністерства юстиції України № 460/15 твід 18.03.13р., Положення про помічника адвоката, затвердженого ОСОБА_7 адвокатів України № 123 від 01.06.13р., а також прав ОСОБА_8 на захист як заарештований.

Відповідач - Перший заступник начальника Управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області ОСОБА_5, позовні вимоги не визнав. У письмових запереченнях на позов (а.с.34-36) вказав, що 31.03.2015 року позивач дійсно звертався до Управління зі скаргою на дії працівників СІЗО, які відмовили йому та його помічнику ОСОБА_4 в доступі до заарештованого. Скарга, як стверджує відповідач, була ретельно перевірена з врахуванням вимог діючого законодавства, у встановлені строки надана відповідь заявнику, з якою він не погодився, про що свідчить позов. Відповідач зазначає, що повноваження позивача ОСОБА_1 були підтверджені дорученням для здійснення захисту за призначенням від 24.12.2014р. № 4232 і адміністрація СІЗО не позбавляла його права на побачення з підзахисним, а громадянка ОСОБА_4 не мала будь - яких визначених законодавством документів на підтвердження своїх повноважень, а тому не була допущена на побачення. 31.03.2015р. на час звернення адвоката ОСОБА_1 до Харківського СІЗО для надання правової допомоги ув'язненому ОСОБА_8 були відсутні вільні слідчі кабінети. Позивач не став чекати звільнення одного з кабінетів та залишив СІЗО, тобто з власної ініціативи відмовився від побачення з ув'язненим. Відтак, за судженням відповідача, позивач безпідставно стверджує, що адміністрація СІЗО не допускає його для надання правової допомоги ув'язненому та чинить йому перешкоди. Це також підтверджується і тим, що на наступний день 01.04.2015р., він безперешкодно отримав побачення за наявності вільного слідчого кабінету.

Відповідач також наголошує на тому, що Закон України "Про попереднє ув'язнення" та Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013р. № 460/5, не дають будь - яких прав захиснику визначати коло осіб, які можуть разом з ним бути при наданні правової допомоги в умовах слідчих ізоляторів. Навпаки, адміністрація СІЗО зобов'язана не допускати розголошення третім особам відомостей, які були предметом надання правової допомоги. Крмі того, за правилами, визначеними п. 8.2 та 8.2.3 положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням ОСОБА_7 адвокатів України № 123 від 01.06.2013р., помічник адвоката за умови письмової згоди клієнта дійсно має право бути присутнім під час надання консультацій адвокатом, під час проведення слідчих дій та в судових засіданнях. Проте, долучена до позову заява про надання такої згоди не містить дати, до пакету документів, наданих СІЗО для отримання побачення 31.03.15р., і до заяви в управління позивачем не надавалась, про що свідчить відсутність її в перелічених додатках до цих документів. Враховуючи, що позивач тільки 01.04.2015р. вперше і в останнє прибув в СІЗО для побачення з ОСОБА_9, є всі підстави вважати, що цю заяву Ідьченко міг написати тільки в цей день. Таким чином, станом на 31.03.15р. у позивача взагалі були відсутні законні підстави надавати консультацію в присутності помічника і не тільки в умовах СІЗО. Відповідач не оскаржує право позивача давати вказівки своєму помічникові, але законодавство не визначає, що ці вказівки є обов'язковими для державних органів та установ. За таких підстав, відповідач наполягає, що дії посадових осіб СІЗО були законними, про що позивачу управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області за підписом першого заступника начальника управління (ОСОБА_5) і була надана обґрунтована відповідь.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач - керівник Харківської установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області ОСОБА_6 позов не визнав. У письмових запереченнях на позов (а.с. 27) вказав, що 31.03.15р. до Харківського слідчого ізолятору для надання правової допомоги ОСОБА_8 в умовах СІЗО прибув адвокат ОСОБА_1, яким було подано заяву, ксерокопію доручення Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги № 4232 від 24.12.14р. та ксерокопія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. При перевірці документів було виявлено, що в заяві про надання побачення з підзахисним додатково вказано прохання допуску на територію СІЗО помічника адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_4 Однак, згідно доручення Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги № 4232 від 24.12.14р., що знаходиться в матеріалах особової справи ОСОБА_8 та ксерокопії документів, наданих адвокатом ОСОБА_1, був зазначений єдиним захисником для надання безоплатної правової допомоги. Інших осіб, у т.ч. і ОСОБА_4, в Дорученні зазначено не було. Іншого доручення Центру на ОСОБА_4 або іншого документу, підтверджуючого право надання правової допомоги ОСОБА_8 в матеріалах особової справи ОСОБА_8виявлено не було. Також їх не надав і сам адвокат. Ці інформація була доведена до відома адвоката. У зв'язку з відсутністю вільних слідчих кабінетів на момент звернення адвоката ОСОБА_1 йому було запропоновано зачекати звільнення слідчого кабінету будь -ким з відвідувачів. Однак, останній не дочекавшись, залишив територію СІЗО і для надання правової допомоги ОСОБА_8 через КПП установи не проходив. На момент перевірки матеріалів особової справи підсудного ОСОБА_8, заява про надання згоди адвокату ОСОБА_1 на участь у судових засіданнях, слідчих діях за участю помічника адвоката ОСОБА_4 була відсутня. У зв'язку з тим, що порядок надання побачень захиснику з ув'язненими організовано у відповідності до ст. 50 КПК України, ст. 12 ч. 3 ЗУ "Про попереднє ув'язнення" та р. 7 пр. 2 "Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби України", затверджених наказом МЮ України № 460/5 від 18.03.13р., зареєстрованих в МЮ України 20.03.13р. за № 445/22977, 31.03.15р. у помічника адвоката ОСОБА_4 були відсутні законні підстави для проходу на територію Харківського СІЗО для участі у наданні правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 підзахисному ОСОБА_8 Відтак, дії адміністрації Харківського СІЗО щодо не допуску ОСОБА_4 на територію установи є цілком законними.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа - Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області, повноважного представника до суду не направила. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33 - 35 КАС України. У письмовій заяві просила суд розглянути справу за відсутністю представника центру. Також у заяві вказала, що позовні вимоги адвоката ОСОБА_1 центр підтримує у повному обсязі та просить суд позов задовольнити у повному обсязі (а.с. 51).

Третя особа - ОСОБА_7 адвокатів Харківської області, повноважного представника до суду не направила. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33 - 35 КАС України. У письмовій заяві просила суд розглянути справу за відсутністю представника ради. Також у заяві вказала, що позовні вимоги адвоката ОСОБА_1 рада підтримує у повному обсязі та просить суд позов задовольнити у повному обсязі (а.с. 55).

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Розглядаючи справу, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь субєктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України належать і відповідачі при реалізації ними своїх повноважень, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що порядок надання побачень заарештованим врегульовано Законом України "Про попереднє ув'язнення" та Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013р. № 460/5.

Так, ч. 5 статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення" та підрозділом 2 розділу УІІ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби України (затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013р. № 460/5 ) встановлено, що особа, взята під варту, має право на побачення з захисником наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, у вільний від виконання слідчих дій час. Повноваження захисника щодо здійснення захисту особи, яка тримається під вартою, підтверджуються відповідно до статті 50 Кримінального процесуального кодексу України (4651-17). Адміністрація установи повинна забезпечити умови для проведення побачень, у тому числі які виключають при побаченні із захисником можливість третіх осіб мати доступ до інформації, що надається в процесі побачення.

За правилами, встановленими ст. 50 КПК України, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім предявлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.

Як встановлено судовим розглядом справи, повноваження позивача як захисника заарештованого ОСОБА_8 підтверджені дорученням для здійснення захисту за призначенням від 24.12.2014р. № 4232 (а.с. 7).

31.03.2015р. при перевірці документів, наданих адвокатом ОСОБА_1 спеціалісту відділу з контролю за виконанням судових рішень Харківського СІЗО ОСОБА_10, останньою було встановлено, що в заяві про надання можливості спілкування з підзахисним ОСОБА_8 було додатково зазначено прохання допуску на територію СІЗО для участі в наданні правової допомоги помічника адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_4 Разом з тим, згідно доручення від 24.12.2014р. № 4232 та ксерокопій документів, наданих адвокатом для відвідування та роботи в умовах СІЗО з ОСОБА_8, ОСОБА_4 не вказана. Окремого доручення на ОСОБА_4 або інших документів для надання правової допомоги ОСОБА_8 за допомогою помічника адвоката ОСОБА_4 не надано. Згоди на участь в усіх судових засіданнях, слідчих діях за участю помічника адвоката ОСОБА_4 в особовій справі ОСОБА_8 також не виявлено, що і було доведено до відома адвоката ОСОБА_1 (а.с. 37-38) Окрім того, на час звернення адвоката ОСОБА_1 до Харківського СІЗО для надання правової допомоги ув'язненому були відсутні вільні слідчі кабінети. Позивач не став чекати звільнення одного з кабінетів та залишив СІЗО. (а.с. 37-38).

01.04.2015р. адвокат ОСОБА_1 отримав побачення з ув'язненим ОСОБА_8 (а.с. 41), що не заперечується позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд не знаходить обґрунтованих підстав для задоволення позову в цій частині. Порушень в діях посадових осіб СІЗО, судом не виявлено, позаяк останні діяли в межах наданих законом повноважень у відповідності до приписів ст. 50 КПУ України, Закону України "Про попереднє ув'язнення" та Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013р. № 460/5.

Окремо суд зазначає, що п. 8.2 та 8.2.3 Положення про помічника адвоката, затвердженого ОСОБА_7 ради адвокатів України № 123 від 01.06.2013р., помічник адвоката, за умови письмової згоди клієнта має право бути присутнім під час надання консультацій адвокатом, під час проведення слідчих дій та в судових засіданнях.

Однак, доказів наявності такої згоди на 31.03.2015р. позивачем та третьою особою ОСОБА_4 суду не надано, а судом самостійно на виконання приписів ст. 11 КАС України не встановлено.

Заява, яка додана позивачем до позову (а.с 13), складена ув'язненим ОСОБА_8, який дає згоду адвокату ОСОБА_11 на участь у всіх судових засіданнях, слідчих діях, наданні йому безоплатної правової допомоги та інших дій у присутності помічника адвоката ОСОБА_4 не містить дати, вхідних та вихідних номерів.

Посилання позивача на підтвердження даних обставин начальником Харківського СІЗО суд відхиляє, оскільки, як встановлено судом, вказана посадова особа станом на 31.03.2015р. перебувала у відпустці (а.с. 39-40).

Щодо зобов'язання адміністрації СІЗО не чинити перешкод адвокату ОСОБА_1 та його помічнику в отриманні доступу до СІЗО м. Харкова для надання правової допомоги підзахисним та зобов'язання допускати адвоката ОСОБА_1 разом з помічником для надання правової допомоги підзахисним, суд зазначає, що дані вимоги є цілком необґрунтованими, оскільки ця частина позову спрямована на майбутнє зобов'язання відповідача вчиняти дії, у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було.

На теперішній час у суду немає підстав вважати, що в подальшому відповідачем буде порушуватись право позивача на надання підзахисним правової допомоги за участю його помічника.

Стосовно визнання неправомірними дії першого заступника начальника Управління державної пенітенціарної системи України в Харківській області ОСОБА_5 щодо відмови у задоволенні звернення адвоката ОСОБА_1 від 31.03.15р. зі скаргою на дії адміністрації СІЗО м. Харкова, судом встановлено наступне.

Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Харківській області було розглянуто звернення адвоката ОСОБА_1 щодо відмови адміністрацією Харківського СІЗО в наданні побачення з підзахисним ОСОБА_8 адвокату ОСОБА_1 разом з його помічником та та 06.04.2015р. за вих.№ 22/12/1-406/11 за підписом першого заступника начальника управління ОСОБА_5 (а.с. 12) надано обґрунтовану та об'єктивну відповідь, в якій викладені встановлені обставини та повідомлено про відсутність фактів порушення законодавства України щодо надання побачення адвокату разом з помічником. А тому, підстав для задоволення позову в цій частині вимог також немає.

Позовні вимоги в частині зобов'язання першого заступника начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області ОСОБА_5 вчинити дії щодо поновлення порушеного права адвоката ОСОБА_1 на отримання доступу в СІЗО м. Харкова разом з помічником для надання правової допомоги підзахисним не підлягають задоволенню з огляду на те, що судовим розглядом не встановлено фактів таких порушень.

Враховуючи вищенаведене та відсутність встановлених судом фактів порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову адвоката ОСОБА_1 до першого заступника начальника Управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області ОСОБА_5, начальника Харківського слідчого ізолятору полковника внутрішньої служби ОСОБА_6, треті особи: помічник адвоката ОСОБА_4, ОСОБА_7 Адвокатів Харківської області, Харківський обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 29 липня 2015 року.

Суддя О.В. Панченко