Ухвала суду № 48401285, 22.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

22.04.2015 р.№ 820/19545/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі - Самігулліній К.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, Великобурлуцької районної державної адміністрації, третя особа: Приватне підприємство "Джерело" про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації від 04.11.2014 року №313 та 314 "Про надання в оренду нерозподілених земельних ділянок на території Міловської сільської ради ПП "Джерело";

- зобов'язати Міловську сільську раду Великобурлуцького району Харківської області зареєструвати договір оренди земельних часток (паїв) від 25.07.2012 року б/н, укладений між ФОП ОСОБА_1 та Великобурлуцькою районною державною адміністрацією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.07.2012 р. між ним та Великобурлуцькою районною державною адміністрацією був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, терміном на 1 рік. Зі спливом строку, на який укладався договір, відповідачем не було виявлено бажання на його розірвання. В жовтні 2013 року та в січні 2014 року позивач звертався до Великобурлуцької РДА та Міловської сільської ради з листом про намір продовжити договір оренди. Однак, відповідачі відповіді на листи не надали. 11 листопада 2014 року з офіційного сайту Великобурлуцької РДА позивачу стало відомо, що відповідно до розпоряджень голови РДА земельні ділянки, якими ОСОБА_1 користувався на умовах оренди, передано в користування ПП "Джерело", що, на думку позивача, є грубим порушенням його прав. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до адміністративного суду.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, в порядку, встановленому ст. ст. 33-35 КАС України.

Вислухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що спір у справі виник з приводу законності та обґрунтованості розпоряджень РДА щодо надання в оренду нерозподілених земельних ділянок на території сільської ради та реєстрації в установленому законом порядку договору оренди земельних часток (паїв). Так, підставою для відмови в наданні в оренду спірних земельних ділянок ФО-П ОСОБА_1 стало недосягнення домовленості з приводу істотних умов на продовження договору оренди спірних земельних ділянок.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В розумінні п.7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України, рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Суд зауважує, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснює владних управлінських функцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про відмову в передачі земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, даний розгляд судом справи в порядку адміністративного судочинства, не може вважатися розглядом "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950р. (далі Конвенція).

Європейський суд з прав людини у справі від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Вищевказана позиція суду узгоджується з постановою Верховного суду України від 11.11.2014 року по справі №21-493а14.

При цьому, суд зауважує, що положеннями ст. 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 157, 158, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Міловської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, Великобурлуцької районної державної адміністрації, третя особа: Приватне підприємство "Джерело" про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії.

Розяснити позивачеві, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно з ст. 186 КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги з поданням її копії до апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили згідно з ст. 254 КАС України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст ухвали виготовлений 23 квітня 2015 року.

Суддя Панченко О.В.