Постанова № 48400437, 12.08.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1591/15

12 серпня 2015 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О. при секретарі судового засідання Лютко М.В. за участю сторін, які беруть участь у справі:

представника позивача:ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства "Володимирецьторф" державного підприємства "Рівнеторф"

до Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень , -В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Володимирецьторф" з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень:

від 15.01.2015 року №0000012200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "Частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету" у сумі 9180,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено на підставі акта перевірки від 25.12.2014 року №02/17/02/22/31425242;

від 15.01.2015 року №0000022200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "Адміністративні штрафи та інші санкції" у сумі 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено на підставі акта перевірки від 25.12.2014 року №02/17/02/22/31425242.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення є помилковими, надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що виникли в результаті неналежного аналізу документів, невірного тлумачення чинного законодавства України. Зазначив, що ДП «Володимирецьторф» не є державним унітарним підприємством та не відповідає визначенню обєднання державних підприємств в розумінні Закону України «Про управління обєктами державної власності», тому не підпадає під дію цього закону та не зобовязане відраховувати до державного бюджету частину чистого прибутку (доходу).

За таких обставин вважає, що надавати розрахунок частини чистого прибутку (доходу) до органів державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств, ДП «Володимирецьторф» не зобовязане. Відтак, твердження перевіряючих щодо порушення п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України є помилковим, та, відповідно, застосування штрафних санкцій у розмірі 9 180,00 грн. є безпідставним.

Щодо не надання до перевірки первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій, то позивач зазначив, що підприємство тривай час не здійснювало фінансового-господарської діяльності, зокрема, видобуток торфу не проводився, ніяких господарських операцій не відбувалось, наймані працівники відсутні, отже первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, та інших документів, які стосуються обчислення та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011р. по 01.12.2014 р. у підприємства відсутні. Крім того, вказав про те, що всі бухгалтерські документи знаходяться у колишнього працівника підприємства, яка їх не віддає.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала з наведених у ньому підстав, просила задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, подав суду письмове заперечення.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що податковим органом в ході проведення перевірки ДП «Володимирецьторф» встановлено порушення вимог п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме - не подано Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) за 2011 рік (квартал, півріччя. 9 місяців, рік), 2012 рік (квартал, півріччя, 9 місяців, рік) та 2013 рік (квартал, півріччя, 9 місяців, рік) та порушення вимог п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, а саме - не надано бухгалтерських та інших документів за період з 01.01.2011 року по 11.12.2014 року, що належать або повязані з предметом перевірки.

Відповідно, спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, підстав для їх скасування не вбачає, тому в задоволенні позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Дочірнє підприємство "Володимирецьторф" створене Державним підприємством «Рівнеторф», зареєстроване Розпорядженням Володимирецької районної державної адміністрації 14.06.2011 року під назвою «ВОЛОДИМИРЕЦЬТОРФ», взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02.07.2001 року.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності позивача є добування торфу.

В період з 12.12.2014 року по 18.12.2014 року Кузнецовською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дочірнього підприємства «Володимирецьторф» державного підприємства «Рівнеторф» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 11.12.2014р. (акт від 25.12.2014р.№02/17/02/22/31425242).

За результатами перевірки Кузнецовською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000012200 від 15.01.2015р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 9 180 грн. за порушення вимог п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ;

- №0000022200 від 15.01.2015р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 9 180 грн. за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звертався із скаргами до Головного управління ДФС у Рівненській області та до ДФС України. За результатами розгляду скарг, спірні податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України та ст.ст.5, 11-1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (далі Порядок №138).

Згідно п.2 Порядку №138, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.3 Порядку №138, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Таким чином, розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, є обовязковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата зазначеного платежу.

Наказом ДПА України від 16.05.2011 року №285 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2011 року за №643/19381 визначено, що звітним періодом, за який подається розрахунок, є: перший квартал, перше півріччя, три квартали, рік.

Згідно з внесеними Законом України від 04.07.2013 року №403-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо обєктів нерухомості» змінами до п. 152.9 ст.152 Кодексу для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Таким чином, враховуюче те, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності, то базовим податковим (звітним) періодом для нарахування та сплати цього платежу є календарний квартал. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби за підсумками кварталу, півріччя, трьох кварталів та року у терміни, передбачені для квартальної звітності - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Відповідно до п.п.49.18.1 - 49.18.5 п.49.18. ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у. тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

В акті перевірки №02/17/02/22/31425242 від 25.12.2014р. зазначено, що відділом оподаткування юридичних осіб складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №474/15-151/31425242/210 від 02.06.2011 року, яким встановлено, що ДП «Володимирецьторф» не подано ОСОБА_3 з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, термін подачі - 10.05.2011 року. Було застосовано 170 грн. штрафних санкцій за не подачу звітності (податкове повідомлення-рішення №0001161540 від 14.06.2011 року), та акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток та частини чистого прибутку №483/15-151/31425242/69 від 22.09.2014 року, яким встановлено не подання позивачем ОСОБА_3 з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, термін подачі 03.03.2014 року. Застосовано 170 грн. штрафних санкцій за не подачу звітності (податкове повідомлення-рішення №0000351500 від 24.09.2014 року).

Відповідачем в акті перевірки встановлено, а позивачем не спростовано, що ДП «Рівнеторф», дочірнім підприємством якого є «Володимирецьторф», до податкового органу на протязі 2010-2014 років було подано Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаними відповідно до норм пунктів 49.18.1-49.18.5 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями).

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом зроблено вірний висновок про необхідність подання ДП «Володимирецьторф» Розрахунків частини чистого прибутку (доходу) за 2011 рік (квартал, півріччя, 9 місяців, рік), 2012 рік (квартал, півріччя, 9 місяців, рік) та 2013 рік (квартал, півріччя, 9 місяців), не подання яких і призвело до порушено п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями).

Пунктом 120.1 ст.120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

На підставі п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), відповідачем правомірно застосовано до ДП «Володимирецьторф» штрафні санкції у розмірі 9180 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0000012200 від 15.01.2015 року.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч.ч.1-4 ст.73 Господарського кодексу України, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".

Як вбачається із п.1.1. та п.1.2. Статуту позивача, найменуванням підприємства є дочірнє підприємство «Володимирецьторф» державного підприємства «Рівнеторф» Українського концерну торфяної промисловості «Укрторф» Міністерства палива та енергетики України. Скорочена назва: ДП «Володимирецьторф» ДП «Рівнеторф».

Пунктом 1.4. Статуту позивача встановлено, що дочірнє підприємство засноване на підставі дозволу Міністерства палива та енергетики України, яке здійснює управління майном підприємств торфяної галузі Українського концерну торфяної промисловості «Укрторф», згідно з протокольним рішенням ради концерну.

Згідно п.3.3. Статуту, материнське підприємство «Рівнеторф» передає дочірньому підприємству «Володимирецьторф» в оренду або повне господарське відання частину державного майна.

Відповідно до п. 4.2 Статуту основні засоби передаються дочірньому підприємству в оренду або повне господарське відання підприємством-засновником.

Згідно з пунктом 4.3. Статуту одним з джерела формування майна дочірнього підприємства є майно, що передане йому підприємством-засновником.

Пунктом 8.1. Статуту, не встановлено розмірну статутного фонду підприємства. Право на зміну (збільшення, зменшення) розміру статутного фонду надано материнському підприємству.

Таким чином, твердження позивача про те, що ДП «Володимирецьторф» не є державним унітарним підприємством не відповідає дійсності, оскільки воно підпадає під поняття державного унітарного підприємства згідно ст.73 Господарського кодексу України.

Крім того, представник позивача не змогла надати пояснення з приводу розбіжності у назві підприємства в документах, які наявні в матеріалах справи, включаючи статут підприємства, відповідно до яких повна назва підприємства вказується як ДП «Володимирецьторф» державного підприємства «Рівнеторф» з назвою «ВОЛОДИМИРЕЦЬТОРФ», яку вказано у витязі ЄДРПОУ.

Щодо правомірності застосування штрафних санкцій за ненадання до перевірки документів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями, )платники податків, зокрема, зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Згідно п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст.44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Представник позивача пояснив суду, що надання документів неможливо в звязку з тим, що в.о. «Володимирецьторф» ОСОБА_4 відмовилась категорично виконати наказ про передачу первинних бухгалтерських документів, установчих документів та печатку для проведення внутрішньої ревізії діяльності підприємства (акт від 22.11.2012 року). Крім того, представник позивача вказала про те, що підприємство зверталось до правоохоронних органів УМВС України в Рівненській області про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4

Судом досліджена надана представником позивача копія постанови про закриття кримінального провадження від 31.01.2015 року винесена слідчим СВ Кузнецовського МВ УМВС України в Рівненській області. З вказаної постанови вбачається, що кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Але, дії субєкта господарювання, який виявив зникнення первинної документації, застережено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами),

Так, у разі зникнення або знищення первинних документів, облікових регістрів та звітів: керівник підприємства письмово повідомляє про це правоохоронні органи; наказом формується комісія для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх зникнення або знищення, складається відповідний акт. У такому акті, як правило, описується факт втрати документації, місце випадку, причини того, що сталося, указуються особи, відповідальні за збереження документації з отриманими від них письмовими поясненнями, а також наводиться перелік відсутніх документів.

При цьому, суд вважає, що копію акта позивач мав би направити податковому органу та органу, у сфері управління якого перебуває підприємство. Тому як, повідомлення податкового органу про те, що сталося, важливе і для податкового обліку. Адже це на користь підприємства платника податку.

Крім того, позивач не позбавлений був можливості у разі відсутності документів керівник видати наказ про проведення інвентаризації активів та зобовязань (зі складанням актів-звірок з контрагентами та контролюючими органами з податків і зборів (обовязкових платежів)).

До того ж суд наголошує, що на час встановлення позивачем відсутності документів (2011 рік) діяла Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69 (далі Інструкція).

Так, згідно з п. 3 Інструкції, проведення інвентаризації, є обовязковим при встановленні фактів крадіжок, зловживань.

Крім того, на час відсутності на підприємстві документів мали місце розяснення Держкомархіву (Державного комітету архівів України), який у листах від 11.06.2007 р. № 02-904, від 28.09.2005 р. № 03-1170, від 07.10.2003 р. № 01-1248, від 19.12.2002 р. № 01-1078, від 11.03.2002 р. № 01-197, який зазначав, що в разі ненавмисного знищення або втрати документів на підприємстві слід вжити відповідні заходи: здійснити їх розшук якщо розшук не увінчався успіхом скласти акт про нестачу архівних справ (документів) призначити службове розслідування; видати наказ про притягнення до відповідальності осіб, винних у втраті документів та справ; скласти довідку про причини відсутності документів та справ і передати її до архіву підприємства. Отже, після того, як виявлено причини та перелік відсутньої документації, можна приступати до відновлення облікових даних. Відновлювати облік можна як власними силами, так і за допомогою сторонніх (спеціальних) організацій, укладаючи з ними договір на надання подібних послуг. Для цього видається наказ про відновлення втраченої документації.

Судом встановлено, що всі первинні та установчі документи, печатка відсутні на підприємстві саме з дня звільнення ОСОБА_4 це з вересня 2011 року. Однак, звернення до правоохоронних органів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення відбулось позивачем тільки в січні 2015 року (через три роки), коли було отримано Наказ Державного підприємства «Рівнеторф» від 02.12.2014 року №148 про припинення юридичної особу ДП «Володимирецьторф» державного підприємства «Рівнеторф».

Тобто, майже 3 роки підприємство працювало без печатки, без наявної первинної документації, жодних доказів в підтвердження намагання поновити таку первинну документацію представником позивача суду не надано.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству України, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними в справі доказами. Натомість, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність вчинених дій, отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Згідно частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, під час подання позовної заяви до суду позивачем сплачено 182,70 грн. судового збору згідно квитанції №0.0.393415132.1 від 04.06.2015 року, що, враховуючи норми частини другої статі 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір", становить 10 відсотків ставки мінімального розміру судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру. Таким чином, решта суми судового збору підлягає стягненню з позивача, що складає 1644,30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн. = 1644,30 грн.).

Керуючись статтями 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір», суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з позивача Дочірнього підприємства "Володимирецьторф" на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 серпня 2015 року.