Постанова № 48400185, 05.08.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2861/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молодецького Р.І.,

при секретарі Мекенченко М.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2013 року позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05 серпня 2008 року, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21 січня 2013 року № 0000031555/9.

Протокольною ухвалою суду від 26 червня 2015 року було здійснено заміну відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на його правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення розміру бюджетного відшкодування.

Підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став ОСОБА_4 перевірки від 29 грудня 2012 року №5833/15-507/35713283, складений на підставі проведеної Кременчуцькою ОДПІ документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в вересні 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в ОСОБА_4 перевірки, оскільки господарські правовідносини позивача з його контрагентами протягом періодів, що перевірялися, є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Укладені позивачем договори не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання. Зазначав, що чинним законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості. Зауважував, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що збиткова господарська діяльність, не є господарською, а тим більше, на етапі формування виробничих потужностей підприємства та інфраструктури Єристівського гірничо-збагачувального комбінату. У періоді, що перевірявся, у відповідності до програми розвитку ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" займався створенням виробничих потужностей, допоміжних об'єктів інфраструктури та одночасно здійснював промислову розробку Єристівського родовища для подальшого видобутку залізної руди.

ОСОБА_4, позивач зазначав, що в діях позивача відсутній намір на укладення договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідачем, на думку позивача, не наведено в ОСОБА_4 перевірки жодних доказів на підтвердження того, що у позивача була мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У своїх письмових запереченнях (а.с. 1-3, т.12) відповідач зазначав, що причиною виникнення від'ємного значення та відповідно бюджетного відшкодування по податку на додану вартість є придбання ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" основних фондів, а також, отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість. Аналізуючи податкову звітність по податку на додану вартість ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" визначено, що при отриманні мінімальних доходів від фінансово-господарської діяльності, підприємство декларує значні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які в майбутньому повинні відшкодовуватися з державного бюджету України.

Отже, діяльність товариства заснована на меті отримання податкової вигоди, шляхом відшкодування ПДВ без мети сплати даного податку до Державного бюджету. ОСОБА_4 відповідач зазначає, що оскільки перевірка правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року охоплює декларації попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло відємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, включно, в ході перевірки використано висновки виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2012 року, результати якої оформлено актом від 26.12.12 № 5761/15-507/35713283, в ході якої встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4, п. 201.6 ст. 201, п. 200.1, п. 20.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого: завищено суму відємного значення по ПДВ (рядок 19 декларації) за вересень 2012 року у розмірі 16735146,00 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування п ПДВ (рядок 23.1 декларації) за вересень 2012 року у розмірі 16172425,00 грн.; завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за вересень 2012 року у розмірі 82020696,00 грн. При цьому відповідач в письмових запереченнях посилається і на ту обставину, що висновки даної перевірки знайшли своє відображення у податкових повідомленнях - рішеннях від 15.11.12 : № 0000011555/6, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16172425,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8086212,50 грн.; №0000211555/7, яким зменшено відємне значення з податку на додану вартість у розмірі 98755842,00 грн. Отже з огляду на викладені обставини просить суд відмовити у задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване як юридична особа 14.07.2008 виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 35713283, про що видано свідоцтво серії А00 №648972, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 86; т.1).

З 24.07.2008 позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100130216 серії НБ №094098 (а.с.92, т.1).

Відповідно до підпункту 78.1.8. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення взаємовідносин), документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

При цьому, у підпункті 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, зазначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Судом встановлено, що у період з 21 грудня 2012 року по 27 грудня 2012 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в вересні 2012 року.

За результатами перевірки 29 грудня 2012 року складено ОСОБА_4 про результати документальної позапланової перевірки ОСОБА_3 з обмеженою відповідальність "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в вересні 2012 року № 5833/15-507/35713283 (далі ОСОБА_4, ОСОБА_4 перевірки), згідно із висновками якого перевіркою встановлено порушення:

пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого:

- завищено суму від'ємного значення по ПДВ (рядок 19 декларації) за жовтень 2012 року 17 245 106 грн.;

- завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ (рядок 23.1 декларації): за жовтень 2012 року 16 408 886 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації): за жовтень 2012 року - 82 346 956 грн. (а.с. 17-35, т.1).

В обґрунтування висновків ОСОБА_4 перевірки контролюючим органом зазначено, що причиною виникнення відємного значення по податку на додану вартість є придбання ТОВ «Єрістівський ГЗК» основних фондів, а також отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість. ОСОБА_4 містить посилання на ту обставину, що за наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2012 року, результати якої оформлено актом від 26.12.2012 р. № 5761/15-507/35713283 було встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4, п. 201.6 ст. 201, п. 200.1, п. 20.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого: завищено суму відємного значення по ПДВ (рядок 19 декларації) за вересень 2012 року у розмірі 16735146,00 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування п ПДВ (рядок 23.1 декларації) за вересень 2012 року у розмірі 16172425,00 грн.; завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за вересень 2012 року у розмірі 82020696,00 грн.

З ОСОБА_4 перевірки також вбачається, що податковий орган не заперечує право ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на формування від'ємного значення при господарській діяльності, але такої, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тобто, використати від'ємне значення по податку на прибуток можливо лише у періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена в першу чергу на отримання доходу в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки від 29 грудня № 5833/15-507/35713283 та надав до податкового органу заперечення (а. с. 45-52, т.1), які відповідач залишив без задоволення (а. с. 53-56, т.1).

На підставі вищезазначеного ОСОБА_4 перевірки, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року № 0000031555/9, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16 408 886 грн.

Скарги позивача на вказане податкове повідомлення рішення, подані в адміністративному порядку (а. с. 57-65, 72-82, т.1), залишені податковими органами без задоволення (а. с. 66-71, 83-85, т.1).

Позивач не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає та регулює Податковий кодекс України (п. 1.1. статті 1 Податкового кодексу України), норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин в редакції, що діяла на момент їх виникнення та існування.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу Україні податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податковою кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 20 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, як дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередні податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджет України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період з отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

При цьому, бюджетним відшкодуванням згідно із підпунктом 14.1.18 статті 1 Податкового кодексу України є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджете відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.7 статті 7 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз вищенаведених норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку суду про те, що підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані податкової декларації за звітний період.

Згідно з пунктом 200.18. статті 200 Податкового кодексу України, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як слідує з матеріалів справи, пояснень представників сторін, наданих під час її розгляду, позивачем 16 листопада 2012 року до Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2012 року (вх. від 16.11.2012 р. № НОМЕР_1) та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року (вх. від 10.12.2012 р. № НОМЕР_2) з додатками, відповідно до яких позивачем задекларовано:

- від'ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 17 245 106 грн.

- сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: вересень 2012 р. складає 16 408 886 грн.

- сума залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), складає 82 346 956 грн. (а. с. 179-191, 225-237, т.1).

Відповідно до заяви про повернення бюджетного відшкодування (а. с. 186, т.1) та Довідки про залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування,отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню жо скалду податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (а.с. 184, т.1), позивачем заявлено до відшкодування суму у розмірі 16 408 886 грн., яка сформована позивачем з урахуванням залишку відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: вересень 2012 р.

Як вбачається з позовної заяви та акту перевірки позивача, причиною виникнення відємного значення по податку на додану вартість є придбання ТОВ Єристівський ГЗК основних фондів, а також отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість.

Відповідач в акті перевірки та письмових запереченнях посилається на те, що право на бюджетне відшкодування по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена на отримання доходу.

В ОСОБА_4 зазначено, що згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ основним видом діяльності ТОВ «Єристівський ГЗК» є добування залізних руд. В вересні, жовтні 2012 року ТОВ «Єристівський ГЗК» здійснювало роботи по розробці Єристівського карєру та вивезення пустої породи на промислову площу на відвал. Добування залізних руд підприємством здійснювалось в незначних обсягах та ТОВ «Єристівський ГЗК» не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності в 2012 р.

Згідно чинного законодавства підприємства створюється з метою одержання прибутку. Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Згідно з діючим законодавством господарська діяльність підприємства направлена знову ж таки на одержання прибутку.

Таким чином, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат" заключаючи угоди на придбання основних фондів, товарів, робіт, послуг, при цьому завідомо не використовуючи їх для отримання прибутку, а для ведення позиційно збиткової діяльності порушує публічний порядок, а отже угоди є нікчемними та ніяких зобов'язань не породжують в плані бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу зробленими в акті перевірки у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи, пояснень представника позивача наданих під час розгляду справи, що не заперечувалось представником відповідача, вбачається, що Єристівське родовище залізистих кварцитів детально розвідано в 1977-1979 роках Кременчуцькою ГРЕ ГГП "Южукргеологія" до глибини 700 м. Підрахунок запасів виконаний згідно з вимогами постійних кондицій, затверджених ДКЗ СРСР протоколом № 1444-К від 28 березня 1980 року. Запаси залізистих кварцитів Єристівського родовища затверджені ДКЗ СРСР в 1980 році протоколом № 8500.

27 серпня 2002 року ВАТ "Полтавський ГЗК" отримано ліцензію (спеціальний дозвіл) на користування надрами № 2768 щодо Єристівського родовища залізистих кварцитів (а.с. 212-213, т.4).

Постановою Кабінету Міністрів України № 864 від 24 червня 2006 року ВАТ "Полтавський ГЗК" передано земельні ділянки загальною площею 579,5355 га для видобування залізної руди Єристівського родовища.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, після оформлення відповідної документації на земельні ділянки Єристівського родовища та проведення підготовчих робіт ВАТ "Полтавський ГЗК" розпочало будівництво кар'єру. У зв'язку із масштабом проекту розробки Єристівського родовища та необхідністю залучення значних адміністративних і фінансових ресурсів, ВАТ "Полтавський ГЗК" прийнято рішення про створення самостійної юридичної особи.

14 липня 2008 року з метою промислової розробки Єристівського родовища залізної руди створене ТОВ "Єристівський ГЗК". Засновниками підприємства позивача є ВАТ "Полтавський ГЗК" (частка в статутному капіталі 51 %) та швейцарська фірма ФЕРРЕКСПО АГ (частка в статутному капіталі 49 %).

Для розробки Єристівського родовища залізистих кварцитів у 2009 році розроблено ТОВ «Южгіпроруда» робочий проект «Розкриття Єристівського родовища для підтримки потужності комбінату» (а.с. 1-99, т. 5).

ТОВ Єристівський ГЗК здійснює свою господарську діяльність на підставі ліцензії серії АВ №501987, виданої Державною геологічною службою України 04.02.2010р. /т. 4 а. с. 234/, ліцензії серії АВ №513806, виданої Міністерством регіонального розвитку та будівництва України 26.02.2010р. /т. 4 а. с. 235/, дозволу на виконання будівельних робіт №К157-10, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 20.12.2010р. /т. 4 а. с. 237/, спеціального дозволу на користування надрами №2768 від 27.08.2002р., виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища /т. 4 а. с. 212-213/, акт про надання гірничого відводу, виданого 09 лютого 2010 року за № 1652 Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду /т. 5 а. с. 149/.

Позивачем розроблений План розвитку гірничих порід на 2012 рік /т. 5; а.с. 157-225/. Листом від 21.10.2011 р. № 10/2116 ТОВ «Южгіпроруда» погоджено напрямок ведення гірських робіт та обсяги вилучення гірської маси на 2012 рік (а.с. 198, т.5).

Відповідно до статті 4 Статуту ТОВ "Єристівський ГЗК" предметом діяльності ОСОБА_3 є: пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин; діяльність по видобуванню, переробці залізної руди і збуту виробленої продукції (концентрат, окатиші), інших корисних копалин та супутніх порід, а також пов'язаних з цим бурових і підривних робіт; оренда будівельних машин та устаткування; будівельних робіт; проектування, дослідження і виконання усіх робіт, які пов'язані з будівництвом об'єктів загального використання, інфраструктури і транспорту, землеобробними та землерийними роботами, будівельними роботами, будівництвом споруд або виконанням будівельних робіт.

Відповідно до довідки серії АБ №494579 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 09.08.2012р., основними видами діяльності ТОВ Єристівський ГЗК згідно КВЕД є:

Добування залізних руд (07.10);

Будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20);

Неспеціалізована оптова торгівля (46.90);

Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у (49.39);

Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12);

Надання в оренду будівельних машин і устаткування (77.32).

Представником позивача в судовому засіданні пояснено, що протягом проведення підготовчого періоду будівництва здійснено зрізання рослинного шару, влаштовано тимчасові будівлі і споруди для потреб будівництва, виконані роботи з винесення комунікацій, прокладені тимчасові автодороги для проїзду автотранспорту і будівельної техніки, а також постійні автодороги (на місці проектованих, з пристроєм верхнього покриття після закінчення будівництва), проведені заходи щодо забезпечення будівельних майданчиків тимчасовим енергопостачанням. Після цього, згідно з графіком, введено все основне устаткування для розробки м'яких розкривних порід, підприємством проведено гірничі роботи, родовище розкрито: підготовлені до видобутку промислові запаси руди, зроблені необхідні роботи щодо розкриття ділянки родовища.

Представником позивача залучені до матеріалів справи Інформація про стан гірських робіт на карєрі ТОВ «Еристівський ГЗК» за І квартал 2011 року ІV квартал 2012 року (а.с. 107-114, т.1).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, представником позивача на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за спірний період та, відповідно, виникнення відємного значення з цього податку надані, а судом залучені до матеріалів справи копії первинних документів: рахунків на оплату, податкових накладних, митних декларацій, видаткових накладних, прибуткових ордерів, актів здачі-прийняття робіт, актів надання послуг, платіжних доручень про оплату отриманих товарів (робіт, послуг) (а.с. 1-194, т.2; а.с. 1-151, т.3; а.с. 1-211, т. 4; а.с. 1-158, т.6; а.с. 1-158, т.7; а.с. 1-250, т.8; а.с. 1-232, т. 9; а.с. 1-192, т.10; а.с. 1-208, т. 11).

Під час проведення перевірки, оформленої актом від 29 грудня 2012 року № 5833/15-507/35713283 (пункт 3.17 акту), та під час розгляду справи факт здійснення оплати за отримані товари (роботи, послуги) відповідачем під сумнів не ставилися. Зі змісту ОСОБА_4 перевірки слідує, що станом на 27.12.2012 року за результатами опрацювання податкових періодів - жовтень 2012 року не встановлено включення ТОВ «Єристівський ГЗК» до складу податкового кредиту податкових накладних незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних або зареєстрованих з порушенням вимог чинного законодавства (пункт3.13. Акту). Реальність господарських операцій позивача з його контрагентами як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи відповідачем не заперечувалась.

Крім того надаючи оцінку твердженням відповідача викладеним в акті перевірки про ведення позивачем позиційно збиткової діяльності суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями. Аналогічні вимоги містить і пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг, основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. ОСОБА_4 мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків.

В даному ж випадку метою діяльності позивача є розроблення кар'єру для забезпечення здійснення діяльності з видобування руд.

Крім того, всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що придбання товарів, робіт, послуг відбулося в межах господарської діяльності позивача, визначеної статутними документами, протилежного відповідачем з посиланням на належні та допустимі докази не доведено.

В свою чергу, господарська діяльність згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обовязкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обовязково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. ОСОБА_4 не виключено, що в результаті обєктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте з визначеного Податковим кодексом України поняття ділової мети випливає, що обовязково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Так, як слідує зі змісту Постанови Верховного Суду України від 28 лютого 2011 року у справі за позовом дочірнього підприємства „Пілснер Україна до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, за заявою підприємства про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2010 року, Верховний суд України погодився із висновками судів у цій справі, згідно яких збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не повязана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача, наданих під час розгляду справи, вбачається намір товариства отримати економічних ефект від здійснення господарських операцій, оскільки забезпечення отримання ними доходу в межах статутної господарської діяльності пов'язане із необхідністю здійснення таких господарських операцій.

Враховуючи зазначене вище, позивачем виконано всі умови Податкового кодексу України, які надають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

До того ж, податковим органом під час перевірки було встановлено, що ТОВ "Єристівський ГЗК" сформовано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображену у рядку 23.1 декларації, з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованою за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: вересень 2012 року, у розмірі 16 408 886 грн. Разом з тим, під час формування суми бюджетного відшкодування позивачем не враховано результати акту від 26 грудня 2012 року № 5761/15-507/35713283, яким було встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1,201.4, 201.6 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, перевіряючи в акті перевірки, а представник відповідача у письмових запереченнях та у власних поясненнях під час розгляду справи зауважили, що позивач не мав права заявляти до бюджетного відшкодування суми від'ємного значення ПДВ, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в вересні 2012 року та були зменшені за результатами перевірки, оформленої актом від 26 грудня 2012 року № 5761/15-507/35713283.

Із матеріалів справи слідує, що в акті перевірки від 26 грудня 2012 року № 5761/15-507/35713283 було зафіксовано завищення позивачем суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2012 року у розмірі 82 020 696 грн., суми від'ємного значення по ПДВ за вересень 2012 року у розмірі 16 735 146 грн., суми бюджетного відшкодування по ПДВ за вересень 2012 року у розмірі 16 172 425 грн., тому 16 січня 2013 року Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021555/7, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за вересень 2012 року в сумі 98 755 842 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сума бюджетного відшкодування в розмірі 16 408 886 грн., правомірність декларування якої оскаржується в даній справі, сформована за рахунок від'ємного значення вересня 2012 року в розмірі 82 020 696 грн. та 16 735 146 грн., зменшеного податковим повідомленням-рішенням № 0000021555/7 від 16 січня 2013 року.

Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем до Полтавського окружного адміністративного суду (справа № 816/2860/13-а). Справа неодноразово переглядалась.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року, у справі № 816/2860/13-а визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000021555/7 від 16 січня 2013 року (а. с. 86-108, т. 12). Отже постанова суду у справі № 816/2860/13-а набрала законної сили 25 травня 2015 року.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу наведених норм процесуального закону обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року у справі № 816/2860/13-а, яка набрала законної сили, мають значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки ухвалюючи таку постанову, суд встановив, правомірність формування позивачем від'ємного значення з ПДВ за вересень 2012 року в розмірі 98755842 грн., яке, серед іншого, складається із суми відємного значення по ПДВ (рядок 19 декларації) за вересень 2012 року у розмірі 16735146,00 грн.; залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за вересень 2012 року у розмірі 82020696,00 грн.

Таким чином, висновок акту перевірки від 29 грудня № 5833/15-507/35713283 щодо порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, серед іншого, завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ (рядок 23.1 декларації): за жовтень 2012 року 16 408 886 грн., не підтверджується.

Враховуючи вищевикладене та те, що судовими рішеннями скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000021555/7 від 16 січня 2013 року, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування по ПДВ за жовтень 2012 у розмірі 16 408 886 грн.

З огляду на частину другу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем пунктів 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а отже визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 21 січня 2013 року № 0000031555/9.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільняються від сплати судового збору.

Отже, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" підлягає стягненню сплачений позивачем під час подання адміністративного позову судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 21 січня 2013 року № 0000031555/9.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 35713283) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2015 року.

СуддяР.І. Молодецький