Постанова № 483942, 12.03.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.07 р. Справа № 29/28а

12 год. 20 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема157, нарадча кімната Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гаврищук Т.Г. при секретарі судового засідання Пашко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківське” с. Воздвіженка

до відповідача – Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції м. Красноармійськ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000652340\0 від 14.07.2006р.

за участю представників сторін:

від позивача – Циб О.В.(за довір.)

від відповідача – Головня Г.М. – нач.відділу документальних перевірок(за довір.), ЛуценкоС.А. - ст. держподатковий інспектор (за довір.) .

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Шевченківське”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000032440/1 від 07.09.06р., №0000652340/0 від 14.07.06р.

Додатковою заявою від 21.02.2007р. позивач змінив позовні вимоги та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000652340\0 від 14.07.2006р.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачає відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату сільгоспвиробником сум зобов”язань з податку на додану вартість на окремий рахунок для наступного використання у власній господарській діяльності, крім випадків нецільового використання таких коштів.Позивач зазначив, що наведені в акті перевірки грошові кошти використовувались ним у відповідності з їх цільовим призначенням та стягненню до бюджету не підлягають.

Відповідач проти позову заперечує і вважає, що оспорене податкове повідомлення-рішення було прийнято ним згідно до вимог діючого законодавства по факту встановленого актом перевірки від 11.07.2006р. №31/23-3-31949325 порушення позивачем вимог ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп.5.3 ст.5, ст..7 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість .

У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:

Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером №31949325 та як платник податків перебуває на обліку у Красноармійській об”єднаній державній податковій інспекції.

Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати податкового зобов”язання з податку на додану вартість згідно п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” за період з 01.09.2004р. по 31.03.2006р., за результатами якої складений акт від 11.07.2006р. №31/23-3-31949325 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652340\0 від 14.07.2006р.., яким позивачеві згідно з абзац.2 п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів(робіт,послуг) власного виробництва , включаючи продукцію(крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99р. №271, було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій – 197032 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для нарахування податкового зобов’язання послужив встановлений актом перевірки факт порушення позивачем вимог ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість” , п.5.3 ст.5, ст..7 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, градень2004р. , березень, травень, серпень, вересень, жовтень 2005р. в сумі 197032 грн.

Позивачем до податкового органу було подано декларації з податку на додану вартість ( сільськогосподарського товаровиробника) , де у рядку 23, 23.2 задекларовано суму ПДВ, яка залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання, а саме:

- за серпень 2004р. в сумі 67114 грн., яка фактично була перерахована на окремий рахунок 13.04.2006р.;

- за вересень 2004р. в сумі 7942 грн., яка фактично була перерахована на окремий рахунок 13.04.2006р.;

- за жовтень 2004р. в сумі 10784 грн., яка фактично була перерахована на окремий рахунок 13.04.2006р., 19.04.2006р., 16.05.2006р. ;

- за листопад 2004р.в сумі 2323 грн., яка фактично була перерахована на окремий рахунок 16.05.2006р. ;

- за грудень 2004р. в сумі 3741 грн., яка фактично була перерахована на окремий рахунок 16.05.2006р. ;

- за березень 2005р. в сумі 10298 грн., яка фактично була перерахована на окремий рахунок 16.05.2006р. ;

- за травень 2005р. в сумі 12052 грн., яка фактично була перерахована на окремий рахунок 16.05.2006р. ;

- за серпень 2005р. в сумі 1261 грн., яка фактично була перерахована на окремий рахунок 16.05.2006р.;

- за вересень 2005р. в сумі 45685 грн., яка фактично була перерахована на окремий рахунок 16.05.2006р. ;

- за жовтень 2005р. в сумі 35832 грн., яка фактично була перерахована на окремий рахунок 16.05.2006р. та 26.05.2006р.

Наведені обставини сторонами визнаються.

Згідно до пояснень відповідача при визначенні граничних термінів при перерахуванні податку на додану вартість він керувався нормами п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” ( з урахуванням Закону N 1352-IV від 28.11.2003 ) до 01.01.2007 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Наведеною нормою встановлено, що зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. №271 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001р. N374) затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів),виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини .

Пунктом 4 цього Порядку встановлено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Під час здійснення перевірки відповідачем не було встановлено фактів нецільового використання позивачем акумульованих кощтів податку на додану вартість відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

За приписами ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно до ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Законом України “Про податок на додану вартість” , як і Порядком акумуляції та використання коштів, затвердж. постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999р. N 271 , на підставі якого відповідачем були застосовані штрафні(фінансові) санкції, не передбачена відповідальність платника податків у вигляді сплати штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування сум податку на додану вартість на окремий рахунок , та не визначений розмір і порядок їх застосування.

Суд вважає, що відповідач, в даному випадку, не довів правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 197032 грн. За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст..19 Конституції України, ст.. 11 Закону України “Про систему оподаткування” , ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” п. п. 11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” , та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківське” до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000652340\0 від 14.07.2006р. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції №0000652340\0 від 14.07.2006р.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю “Шевченківське” (85352 с.Воздвиженка Красноармійського р-ну Донецької області, вул..Центральна, ЄДРПОУ 31949325) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 03грн.40коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суддя Гаврищук Т.Г.

Постанова в повному обсязі виготовлена 15.03.2007р.

Надрук. 3 примір.

1 суду

2 сторонам