Постанова № 48393521, 16.01.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16.01.2015 р. Справа № 814/3361/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54050)

до відповідача Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв, 54052)

про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014р. № НОМЕР_1, рішення від 24.10.2014р. № НОМЕР_2,

в с т а н о в и в:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 року № НОМЕР_1, рішення від 24.10.2014 року № НОМЕР_2.

В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1Х зазначає, що висновки ОСОБА_2 перевірки не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача, отже оскаржувані податкове повідомлення-рішення та рішення суперечать законодавству та є таким, що підлягають та скасуванню.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, проти адміністративного позову заперечує та зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 року № НОМЕР_1, рішення від 24.10.2014 року № НОМЕР_2 прийняти у відповідності до законодавства та відповідають вимогам законодавства. Просить в задоволенні позову відповити.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В період з 26.08.2014 року по 08.09.2014 року, перевірку продовжено до 15.09.2014 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загально-обовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки було оформлено акт 762/17-01/НОМЕР_3 від 22.09.2014 року (далі ОСОБА_2 перевірки, арк. спр. 13 - 36).

ОСОБА_2 перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 6 ст. 128 ГКУ; п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі ПК України), а саме: неналежне ведення обліку витрат за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року (включено перекручені дані до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011 - 2012роки, а саме: завищено витрати за 2011 рік на суму 41139,90грн., за 2012 рік на суму 17075,20 грн. та занижено суму чистого оподаткованого доходу за 2011 рік на суму 41139,90 грн., за 2012 рік на суму 17075,20грн.);

- п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі ПК України) в результаті чого перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2011 - 2012 роки на суму 8732,27 грн., а саме за 2011 рік на суму 6170,99 грн., на 2012 рік на суму 2561,28 грн.;

- ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» в результаті чого перевіркою донараховано єдиного внеску за 2011 - 2012 роки на 20200,64 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення фізичних осіб № НОМЕР_1 від 24.10.2014 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб , що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 8732,27 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2183,07 грн. (арк. спр. 39). Та рішення « НОМЕР_2 від 24.10.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Не погоджуючись із вищезазначеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

ФОП ОСОБА_1Х у період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року перебувала на загальній системі оподаткування, код основного виду економічної діяльності Позивача за КВЕД (47.11) є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, клас професійного ризику виробництва 5.

У ході перевірки правомірності формування витрат зазначено, що позивачем до складу витрат за 2011 - 2012 роки включено суми з придбання не реалізованих тютюнових виробів.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З ОСОБА_2 перевірки вбачається , що ФОП ОСОБА_1 згідно первинних документів ( книги обліку доходів і витрат ф. 10 № 388/2 від 26.01.2011 року, № 388/3 від 03.12.2012 року, № 608 від 13.11.2013 року, № 5858/3 від 26.01.2011 року, № 5858/4 від 03.12.2012 року, № 5858/5 від 13.11.2013 року, накладні, податкові накладні, касові чеки, встановлено за період 2011-2013 роки до складу витрат включила закупку тютюнових виробів у кількості 124877 пач., фактично реалізовано 117942 пач.

Викладене в ОСОБА_2 свідчить про придбання ФОП ОСОБА_1 протягом періоду, що перевірявся, тютюнових виробів, а також подальше їх використання для забезпечення господарської діяльності позивача.

За таких обставин суд не може погодитися з доводами податкового органу про відсутність у ФОП ОСОБА_1 правових підстав для включення у витрати за 2011 - 2012 рік 58215,10 грн., оскільки останні спростовуються наявними первиними документами.

Крім того, судом враховується, що зі змісту ст. ст. 162, 164 Податкового кодексу України вбачається, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, базою оподаткування яких є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З наведеного випливає, що розмір єдиного внеску обраховується виходячи з розміру доходу (прибутку), отриманого від господарської діяльності фізичної особи-підприємця, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Зважаючи, що, як вбачається зі змісту акту перевірки 762/17-01/НОМЕР_3 від 22.09.2014 року, підставою для донарахування зобов'язань зі сплати єдиного внеску було заниження, на думку податкового органу, чистого оприбуткованого доходу на суму 58215,10 грн., а необґрунтованість такого висновку була встановлена судом, суд погоджується з доводами адміністративного позову про відсутність у Відповідача правових підстав для збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 71, 94, 128, 158-163, 167Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1378 від 22 вересня 2014 року про стягнення 20 200,64 гривень недоїмки.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 24 жовтня 2014 року про стягнення збільшеної суми основного боргу та штрафних санкцій у 10 915,34 гривень.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 00208811701 від 24 жовтня 2014 року «про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску».

5. Повернути з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 73,08 грн., сплачений за платіжним дорученням № k3/5/6 від 05.11.2014 року та 182,70 грн., сплачений за платіжним дорученням № к 3/j/40 від 19.11.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Малих