Ухвала суду № 48391490, 07.08.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/793/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Лященко О.В. Провадження № 22-ц/773/1215/15 Категорія: 47 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Концевич Я.О.,

з участю прокурора - Оліферчук Н.П.,

пр-ка відповідача: Головуправління Держземагенства - Хитрик Н.В.,

пр-ка відповідача ОСОБА_2 та третьої особи: фермерського господарства - Хільчука Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, до Головного управління Держземагенства у Волинській області, ОСОБА_2, Реєстраційної служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фермерське господарство «Ворчин-Агро», про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди, скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок за апеляційною скаргою заступника прокурора Волинської області на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 23 червня 2015 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Волинської області Мукан І. просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Вважає, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 червня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Головного управління (далі - ГУ) Держземагентства у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до ст.22 Закону України «Про землеустрій» щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості в оренду для створення та ведення фермерського господарства, із зазначенням площ та кадастрових номерів за рахунок проінвентаризованих земель сільськогосподарського призначення державної власності. До заяви додала викопіювання з кадастрової карти, довідку форми 6-зем, копії паспорта та трудової книжки. Дана обставина стверджується копіями вказаних документів (а.с.18-21).

На підставі поданих ОСОБА_2 матеріалів п'ятьма наказами ГУ Держземагентства у Волинській області від 03.07.2014 року № 3-175/15-14-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» їй надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а саме: площею 66,9993 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (землі державної власності сільськогосподарського призначення (рілля)), розташованої на території Стенжаричівської сільської ради Володимир-Волинського району; площею 24,6232 га, кадастровий номер НОМЕР_2 (землі державної власності сільськогосподарського призначення (пасовища)), розташованої на території Стенжаричівської сільської ради Володимир-Волинського району; площею 31,2291 га, кадастровий номер НОМЕР_3 (землі державної власності сільськогосподарського призначення (пасовища)), розташованої на території Стенжаричівської сільської ради Володимир-Волинського району; площею 27,8245 га, кадастровий номер НОМЕР_4 (землі державної власності сільськогосподарського призначення (сіножаті)), розташованої на території Стенжаричівської сільської ради Володимир-Волинського району; площею 5,8217 га, кадастровий номер НОМЕР_5 (землі державної власності сільськогосподарського призначення (рілля)), розташованої на території Зорянської сільської ради Володимир-Волинського району - в оренду для створення та ведення фермерського господарства (а.с.13-17).

На підставі зазначених наказів ГУ Держземагентства у Волинській області за замовленнями ОСОБА_2 підприємцем ОСОБА_4 виготовлено технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж вищевказаних земельних ділянок в натурі (на місцевості). Також для ОСОБА_2 виготовлялася технічна документація по нормативній грошовій оцінці усіх вищеперелічених земельних ділянок, виділених для передачі в оренду заявнику для ведення фермерського господарства (а.с.52-66, 118-122).

Іншими п'ятьма наказами ГУ Держземагентства у Волинській області від 18.09.2014 року № 3-631/15-14-СГ, від 18.09.2014 року № 3-632/15-14-СГ, від 18.09.2014 року № 3-633/15-14-СГ, від 18.09.2014 року № 3-634/15-14-СГ, від 23.09.2014 року № 3-655/15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено документації із землеустрою та передано ОСОБА_2 в оренду строком на 7 років зазначені вище земельні ділянки площею 31,2291 га, 5,8217 га, 24,6232 га, 27,8245 га, 66,9993 га (а.с.32-36).

25 вересня 2014 року між ГУ Держземагентства у Волинській області в особі уповноваженого начальника відділу Держземагентства у Володимир-Волинському районі Волинської області Гунька Ю.Л. та ОСОБА_2 укладено п'ять договорів оренди землі, які 02 жовтня 2014 року зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з п.4.1 цих договорів загальна сума щомісячної орендної плати складає 6012,65 грн., що в рік становить 72151,80 грн. (а.с.37-51, 68-71).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01.12.2014 року вчинено запис за № 11961020000001250 про реєстрацію Фермерського господарства «Ворчин-Агро» (а.с.72-74).

Покликання апелянта на те, що накази ГУ Держземагентства у Волинській області мають бути визнані незаконними та скасовані з підстав відсутності у заяві ОСОБА_2 відомостей про кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, відсутність обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування оспорюваних наказів ГУ Держземагентства у Волинській області, оскільки Закон України «Про фермерське господарство» не передбачає підстав для відмови громадянам у прийнятті заяви про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства у зв'язку з недотриманням правил, передбачених ч.1 ст.7 цього Закону.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений ст.124 ЗК України, згідно з ч.3 якого передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.123 ЗК України установлено, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

ОСОБА_2 створювала фермерське господарство особисто, просила надати земельні ділянки на умовах оренди, тому не могла вказати кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок. У заяві було обґрунтовано й необхідність одержання земель у зазначених заявником розмірах для створення фермерського господарства. Розміри земельних ділянок заявник визначила з урахуванням перспектив діяльності її майбутнього фермерського господарства. Додала до заяви необхідні документи. Окремого ж письмового викладення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства закон від заявника не вимагає.

Не заслуговують на увагу покликання апелянта на необхідність визнання незаконними та скасування вищевказаних наказів ГУ Держземагентства у Волинській області з підстав недотримання управлінням вимог ч.7 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», а саме: надання ОСОБА_2 окремо розміщених земельних ділянок.

На спростування таких доводів суд першої інстанції правильно зазначив, що за змістом ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Отже, ця норма закону передбачає, що фермерське господарство, як форма підприємницької діяльності громадян, використовує для отримання прибутку земельні ділянки (без обмежень знаходження в єдиному масиві), які надані для ведення фермерського господарства.

Виходячи з вимог ч.7 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», згідно з якою земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, суд дійшов правильного висновку, що надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, коли, орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо по кожній категорії земель для ведення фермерського господарства.

Не заслуговують на увагу покликання апелянта, що позов підлягає до задоволення, оскільки згідно наявної інформації Державної інспекції сільського господарства у Волинській області у власності та користуванні відповідачки ОСОБА_2 відсутня належна сільськогосподарська техніка для обробітку значних площ земельних ділянок, що свідчить про відсутність можливості ведення фермерського господарства.

Суд першої інстанції вірно визнав вищевказані доводи такими, що ґрунтуються на припущеннях, адже відсутність у власності сільськогосподарської техніки для обробітку значних площ земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах. При цьому на підставі наявних у справі доказів суд встановив, що спірні земельні ділянки обробляються та використовуються за цільовим призначенням, орендна плата вноситься своєчасно та у повному обсязі.

Такод суд першої інстанції вірно встановив, що Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області не проводилось перевірки щодо законності надання земельних ділянок ОСОБА_2 та їх подальшого використання, а наявний у справі лист інспекції від 25 вересня 2014 року з покликанням на виявлені порушення при розгляді документації із землеустрою не є результатом перевірки відповідно до вимог законодавства. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б давали підстави для висновку про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагентства у Волинській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та її затвердження.

Також суд дійшов правильного висновку, що прокурором належним чином не обґрунтовано порушення ГУ Держземагентства у Волинській області чинного законодавства України при видачі спірних наказів та не доведено факту, у чому саме полягає порушення інтересів держави у зв'язку з прийняттям ним оспорюваних наказів.

Спірні земельні ділянки і надалі залишаються державною власністю, а відповідачу ОСОБА_2 на підставі укладених договорів оренди передані лише у строкове платне користування.

Суд дійшов вірного висновку про відсутність порушень вимог чинного законодавства, які б давали підстави для визнання вищевказаних договорів оренди недійсними та відповідно про відсутність підстав також для скасування їх державної реєстрації.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області Мукан І. відхилити, а рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 червня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді