Постанова № 48389892, 14.08.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2015 р. Справа № 805/2075/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця»

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 09 січня 2014 року № НОМЕР_1

Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» звернулося до суду з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року № НОМЕР_1.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року, про що було складено акт від 23 грудня 2012 року № 2263/22-1-30708792 та на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1840881,14 гривень. В ході перевірки встановлено порушення вимог пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого податковим агентом із заробітної плати працівників.

Вказане повідомлення-рішення позивач оскаржив до податкових органів вищого рівня, однак у задоволенні його скарг було відмовлено.

Як зазначає позивач, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 75% застосовані за несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого податковим агентом із заробітної плати працівників за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року (квітень-липень 2012 року в сумі 2602072,94 гривень, липень-листопад 2012 року в сумі 1476170,93 гривень).

Вважає, що оскільки Податковим кодексом України передбачена квартальна звітність про нарахування (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, то спеціальна норма пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, якою передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду не може застосовуватися для відліку строку сплати даного податку. Зауважує, що відповідач для відліку строку сплати податку на доходи фізичних осіб повинен був застосувати загальну норму п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, згідно якої, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З зазначених підстав позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року № НОМЕР_1.

Через канцелярію суду представником позивача надано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні (а.с. 112).

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надавши письмові заперечення від 22 червня 2015 року (а.с. 115-116). В наданих запереченнях в обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення стали висновки стосовно порушення позивачем пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, що викладені в акті планової документальної перевірки позивача.

Зазначив, що відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

За порушення вказаної норми до позивача в межах 1095 днів було застосовано штрафні санкції та прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 15 липня 2011 року та № НОМЕР_3 від 25 грудня 2012 року, тому штрафні санкції застосовано саме у розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті перевірки висновків, що став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач також просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» є юридичною особою з кодом 30708792, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрації юридичної особи серії А00 № 728388, довідкою управління статистики у м. Словянську та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.6-8).

Позивач значиться на податковому обліку у Словянський обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, що не заперечується сторонами та про що зазначено в акті планової виїзної перевірки позивача від 23 грудня 2013 року (а.с.41).

Як зазначено в розділі 3.5.5.3 акту планової виїзної перевірки від 23 грудня 2013 року № 2263/22-1-30708792, в ході перевірки встановлено, що за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року позивач був податковим агентом у розумінні п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України).

Даним актом також встановлено факт затримки сплати заробітної плати на підприємстві позивача та факт несвоєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за вказаний період.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Сторонами не спростовується факт несвоєчасної виплати заробітної плати та несвоєчасного перерахуванню до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Спірним питанням даної справи є застосування до спірних правовідносин спеціальної норми прямої дії ПК України - пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 для відліку строку сплати податку з доходів фізичних осіб чи загальної норми пп. 57.1 ст. 57 ПК України.

За приписами пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

За загальною нормою ПК України п. 57.1 ст. 57 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з цим, суд зауважує, що абзацом 2 п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлені спеціальні строки щодо сплати податкового зобов'язання саме з податку на доходи фізичних осіб. Так, податковий агент зобовязаний сплатити суму податкового зобовязання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до приписів пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно із змінами, внесеними Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI у випадку, коли оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то сума податкових зобовязань платника податку все одно підлягає утриманню з такого нарахованого доходу і перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду.

Отже, спеціальною нормою ПК України передбачено перерахування до бюджету податковим агентом податку з доходів фізичних осіб у строки, встановлені цим Кодексом саме для місячного податкового періоду, а не для квартального, як помилково вважає позивач, хоча й для подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) передбачено щоквартально.

Відповідно до пункту 54.2 статті 52 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу (Податок на доходи фізичних осіб) для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до приписів пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Оскільки, за порушення вказаної норми до позивача в межах 1095 днів вже було застосовано штрафні санкції та прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 15 липня 2011 року та № НОМЕР_3 від 25 грудня 2012 року, що не заперечується сторонами, тому штрафні санкції застосовано саме у розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, податковий орган правомірно визначив податкове зобовязання позивача зі штрафних (фінансових) санкцій під час виплати оподатковуваного доходу, а саме: з квітня 2012 року по листопад 2012 року, оскільки заробітна плата за зазначений місяць нарахована та сплачена з затримкою, що не заперечується самим позивачем.

Таким чином, позивачем не доведено протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки факт порушення з боку фіскального органу повинен бути доведеним певними засобами доказування.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року № НОМЕР_1.

З огляду вище викладене, на підставі положень Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позовних вимогах дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року № НОМЕР_1 - відмовити.

Стягнути з дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» (код ЄДРПОУ 30708792) на користь Державного бюджету України недоплачену суму судового збору в сумі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 14 серпня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.