Постанова № 48387806, 16.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ16 червня 2015 р. Справа № 804/6346/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: позивача Шкеда М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0001432204 від 07.05.2015р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (п.н. 34775113) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Філакас» (п.н. 34955462), ТОВ «СБ-Булат» (п.н. 38434033) за період грудень 2014 року та ТОВ "ТАНДЕМ ТОРГ ТК" (п.н. 39069452) за період січень 2015 року, за результатами якої складено акт №565/04-64-22-04/34775113 від 17.04.2015 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001432204 від 07.05.2015р., яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 160035,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 80017,50 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (п.н. 34775113) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Філакас» (п.н. 34955462), ТОВ «СБ-Булат» (п.н. 38434033) за період грудень 2014 року та ТОВ "ТАНДЕМ ТОРГ ТК" (п.н. 39069452) за період січень 2015 року.

Перевіркою встановлено:

не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ДЗБМ» із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «ДЗБМ» операцій по ланцюгу постачання з ТОВ «Філакас» (п.н. 34955462), ТОВ «СБ-Булат» (п.н. 38434033) за період грудень 2014 року та ТОВ "ТАНДЕМ ТОРГ ТК" (п.н. 39069452) за період січень 2015 року на загальну суму ПДВ 160 034,49 грн.;

встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2014 року, січні 2015 року на загальну суму 160034,49 грн. в т.ч. по періодах:

у грудні 2014 року - у сумі 49 882,41 грн.;

у січні 2015 року - у сумі 110 152,08 грн.

За результатами перевірки складено Акт №565/04-64-22-04/34775113 від 17.04.2015 року на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0001432204 від 07.05.2015р., яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 160035,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 80017,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору про надання охоронних послуг № 211-14 від 15 жовтня 2014 р. ТОВ «СБ-Булат» надає послуги по охороні об'єкту ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, буд.1-Б. Послуги за грудень 2014 р. по охороні надані у повному обсязі, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2014, оплата здійснена у повному обсязі у сумі 79000,00грн. (Банківські виписки за 16.12.2014, січень 2015 р.), що також підтверджується податковими накладними № 3 від 16.12.2014 р., № 8 від 31.12.2014 р. Дана операція відображена в бухгалтерському обліку на Рахунку 3771.

ТОВ «СБ-БУЛАТ» зареєстровано належним чином, має Свідоцтво платника ПДВ, має Ліцензію серії АЕ № 184955 від 27.02.2013.

Між ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (Покупець) та ТОВ «Філакас» (Постачальник) укладено Договір поставки №12/23 від 23.12.2014р., Специфікацію № 1 на поставку товару (деталі до млина) на загальну суму 220294,43 грн., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар. Відповідно до видаткової накладної №24-12 від 24.12.2014 ТОВ «Філакас» передало товар на суму 220294,43 грн. Також, виписана податкова накладна №77 від 24.12.2014 на суму 220294,43 (у т.ч. 36715,74 грн.). За поставлений товар Покупець на підставі виставленого Рахунку №24-12 від 24.12.2014 перерахував на рахунок ТОВ «Філакас» грошові кошти в повному обсязі (банківські виписки за період з 24.12.2014 по 25.12.2014). Поставку товару також підтверджують Товарно-транспортна накладна №10 від 24.12.2014. Також, було виписане доручення на отримання товару №659 від 24.12.2014 згідно журналу реєстрації довіреностей.

Так, реальність вказаних господарських відносин підтверджується матеріалами справи, зокрема, Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів № 1 від 05.03.2015, оборотно-сальдова відомість по рахунку 104 за березень (яка підтверджує, що придбаний товар введений в експлуатацію та використаний для модернізації млина шарового СМ-1456).

Також, між ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (Покупець) та ТОВ «ТАНДЕМ ТОРГ ТК» (Постачальник) укладено Договір поставки № 12/01-15Угл від 12.01.2015р., Специфікацію № 1 на поставку товару (вугілля Антрацит , марки АО, фракція 25-50мм) на загальну суму 1176000,00 грн., строк постачання - січень 2015 р., доставка здійснювалася залізничним транспортом, на умовах СРТ - до станції Самарівка Придніпровської залізниці, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар протягом 3-х днів з моменту отримання товару, згідно дати штемпеля станції призначення (п. 5.1 Договору).

Відповідно до залізничних накладних від 22.01.2015 №№ 49292857, 49292873, 49292899, 49292931 вугілля на суму 660912,46 грн. Постачальником завантажено 22.01.2015 р. на станції відправлення Дар'ївка ДП «Донецька залізниця» (вантажовідправник ТОВ «ГЗФ Космонавтів, код ЄДРПОУ 35652996, Луганська обл., м.Ровеньки, вул.Вигінна): №№ вагона 66045071, залізнична квитанція 49292857 до ст. Самарівка, кіл-сть - 69 тн., № вагона 66186834, залізнична квитанція 49292873 до ст. Самарівка, кіл-сть - 69 тн., № вагона 67919035, залізнична квитанція 49292899 до ст. Самарівка, кіл-сть - 71 тн., № вагона 67668277, залізнична квитанція 49292931 до ст. Самарівка, кіл-сть - 69 тн.

За першою подією Постачальник виписав податкову накладну № 66 від 22.01.2015 р. на суму 660912,46 грн., у т.ч. ПДВ 110152,08 грн., та зареєстрував її належним чином.

Також, підписані видаткова накладна № 63 від 22.01.2015, Акт приймання-передачі вугільної продукції від 22.01.2015, Постачальник надав Посвідчення про якість вугілля № 70 від 22.01.2015. Товар оприбутковано на Рахунку 2011 «Сировина і матеріали» та відображено в бухгалтерському обліку наступними проводками:

Дт 2011 Кт 63.11 - 550760,38 грн.

Дт 6442 Кт 63.11 - 110152,08 грн.

Надана Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 та Карточка рахунку 631.

Суми ПДВ за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з ПДВ.

Виставлений Рахунок № 63 від 22.01.2015 на оплату на суму 660912,46 грн., був відкоригований (відмінусований) Коригувальним рахунком № 140 від 13.04.2015 р. на суму 332756,23 грн., тобто до сплати було виставлено 328156,23 грн.

Крім того, судом встановлено, що решта товару за вищевказаним договором не надійшла на адресу позивача оскільки через воєнні події підірвана залізнична колія, за час ремонту цієї залізничної колії вугілля у двох вагонах із чотирьох було викрадене в дорозі, тому була підписана накладна на повернення Постачальнику № 5 від 13.04.2015 р. на 140 тн на суму 332756,23 грн., та відображена дана операція у бухгалтерському обліку (Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, Карточка рахунку 631 та Карточка рахунку 2011 за період січень-квітень 2015 р. надані). Відповідно Розрахунком № 18 від 13.04.2015 р. здійснене коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 66 від 22.01.2015 р. на ці ж 140 тн на суму 332756,23 грн.

Також, позивачем надано підтверджуючі документи щодо подальшого використання придбаного товару у виробництві.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку податкового органу стало те, що контрагенти позивача мали взаємовідносини з підприємствами, реальність яких є сумнівною

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, платіжні доручення, акти виконаних робіт, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001432204 від.07.05.2015 р.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати на користь позивача в розмірі 480,11 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 червня 2015 року

Суддя О.В. Єфанова