Постанова № 48387797, 02.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 р. Справа № 804/5694/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивач представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Універсал-Груп до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Універсал-Груп до Верхньодніпровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Верхньодніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ Транс-Універсал-Груп з питань господарських відносин з ТОВ «Торгкомплект Постач» (код ЄДРПОУ 39272982), в результаті якої було складено акт №1615/04-16-22-02-35763329 від 22 грудня 2014 року про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Транс-Універсал-Груп» з питань господарських відносин з ТОВ «Торгкомплект Постач» за вересень 2014 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000022203 від 13 січня 2014 року щодо сплати грошового зобовязання у загальному розмірі 115348,75 грн. яке складається 92279,00 грн. - основного платежу та 23069,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, винесене Верхньодніпровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Верхньодніпровською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ „Транс-Універсал-Груп (код за ЄДРПОУ 35763329) з питань господарських відносин з ТОВ „Торгкомплект Постач (код за ЄДРПОУ 39272982) за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 22.12.2014р. №1615/04-16-22-02-35763329. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 13 січня 2014 року, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 92279,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 23069,75 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Крім того, позивач вважає дії відповідача про проведенню перевірки протиправними у звязку з неналежним повідомленням позивача про проведення такої перевірки.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Верхньодніпровська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі наказу Верхньодніпровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.12.2014 р. №1119 завідувачем сектору планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ОСОБА_5, згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ „Транс-Універсал-Груп (код за ЄДРПОУ 35763329) з питань господарських відносин з ТОВ „Торгкомплект Постач (код за ЄДРПОУ 39272982) за вересень 2014 року.

Перевіркою встановлено:

нереальність здійснення господарських операції в частині придбання ТОВ „Транс-Універсал-Груп послуг та товарів у ТОВ „Торгкомплект Постач та подальша реалізація товарів ТОВ „Протон-21;

порушення п.198.1, п. 198.2., п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту за вересень 2014 року на загальну суму 102611,66 грн. та податкового зобовязання за вересень 2014 року на загальну суму 10333,33 грн.

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 від 22.12.2014р. №1615/04-16-22-02-35763329 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 13 січня 2014 року, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 92279,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 23069,75 грн.

З огляду на вищевказане суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, з аналізу наведених норм Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки виникає за умови завчасного надіслання до початку перевірки платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в своєму рішенні від 27.01.2015 року №21-425а14.

Зазначене узгоджується з правом платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, закріпленого у підпункті 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, та обовязком платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або повязані з предметом перевірки, що передбачено пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Представник відповідача на підтвердження отримання копії наказу щодо проведення перевірки надав копію розписки, згідно якої наказ на перевірку №1119 від 18.12.2014 року (відповідно до якого перевірку призначено з 19.12.2014 року протягом 1 робочого дня) та повідомлення вручені 19.12.2014 року.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що наказ на перевірку направлено засобами поштового звязку та отримані уповноваженою особою товариства.

З огляду на викладене, суд проаналізувавши норми Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлено, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки протиправною та відсутності правових наслідків такої.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Транс-Універсал-Груп та ТОВ „Торгкомплект Постач укладено договір від 01.09.2014 №01-09, відповідно до якого ТОВ „Транс-Універсал-Груп орендувало у ТОВ „Торгкомплект Постач складські приміщення, які знаходяться в м. Запоріжжя, загальною площею 2000 кв. м на суму 564000,00 грн. (в тому числі 94000,00 грн. ПДВ).

На виконання вказаного договору оформлено:

податкові накладні та акти надання послуг: від 19.09.2014 року №1902, від 22.09.2014 року №2202, від 24.09.2014 року №2404, від 25.09.2014 року №2505, від 29.09.2014 року №2901, від 30.09.2014 року №3001;

акти здачі-приймання нежитлового приміщення;

платіжні доручення №2124 від 25.11.2014 року, №2077 від 08.10.2014 року, №356 від 17.10.2014 року, №360 від 17.10.2014 року.

Також, між ТОВ „Транс-Універсал-Груп та ТОВ „Торгкомплект Постач укладено договір від 03.09.2014 №03-09, відповідно до якого ТОВ „Транс-Універсал-Груп придбало у ТОВ „Торгкомплект Постач аналізатор спектра на суму 51670,00 грн. (в тому числі 8611,67 грн. ПДВ).

На виконання вказаного договору оформлено видаткову накладну №2302 від 23.09.2014 року, податкову накладну від 23.09.2014 року №2302, рахунок від 23.09.2014 року №2301, платіжні доручення №2055 від 02.10.2014 року, №2096 від 24.10.2014 року, №2107 від 12.11.2014 року, №2109 від 13.11.2014 року, акт приймання-передачі №2302.

В подальшому, придбаний у ТОВ „Торгкомплект Постач аналізатор спектра ТОВ „Транс-Універсал-Груп реалізувало ТОВ „Протон-21 (адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 48-А) без укладання договору на суму 62000,00 грн. (в тому числі 10333,33 грн. ПДВ).

На виконання вказаних правовідносин оформлено видаткову накладну №57 від 24.10.2014 року, товарно-транспортну накладну №Р57 від 24.10.2014 року, платіжне доручення №1071 від 22.09.2014 року.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що відповідачем при перевірці використано інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ „Торгкомплект Постач.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобовязання з податку на додану вартість. Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що посилання контролюючого органу на відсутність певних документів у позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Протон-21» не приймається судом, оскільки у запиті про надання інформації від 05.12.2014 року №1128/10/04-01-20 у позивача запитувались документи лише по взаємовідносинам з ТОВ „Торгкомплект Постач.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протриправними дії Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щоо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Універсал-Груп" з питань господарської відносин з ТОВ "Торгкомплект Постач"(код ЄДРПОУ 39272982), за наслідками якої складено акт №1615/04-16-22-02-35763329 від 22.12.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000022203 від 13.01.2015 року, винесене Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 303,78 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 липня 2015 року

Суддя ОСОБА_1