Постанова № 48382376, 09.07.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року ( 13 год. 05 хв.)Справа № 808/2755/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Мєдніковій Р.О.

та представників

від позивача: Швець Д.І., довіреність від 08.06.2015

від відповідача: Лактіонова О.М., довіреність № 32/23/08-70-10-01 від 26.11.2014

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр», м. Запоріжжя

до відповідача: Запорізької митниці ДФС, м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000073/1 від 07.04.2015 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00144 та зобов'язати відповідача повернути на рахунок позивача перераховану суму гарантії за платіжним дорученням № 367 від 07.04.2015 в сумі 99 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» було надано достатньо документів для підтвердження митного оформлення товару за основним (першим) методом. Таким чином, на думку товариства, відповідач неправомірно відмовив позивачу у митному оформленні товару за основним (першим) методом, а відтак Рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стосовно митної декларації по формі МД-2 №112050000/2015/005022 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Вказує, що оскільки через неправомірні дії відповідача позивачем було сплачено гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митою вартістю, визначеною Запорізькою митницею, вважає, що існують підстави для зобов'язання відповідача повернути на рахунок позивача перераховану суму гарантії за платіжним дорученням № 367 від 07.04.2015 в розмірі 99 000,00 грн.

У судовому засіданні 09 липня 2015 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 30.06.2015 вх. № 26995 посилається на те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст.53 Митного кодексу України митниця дійшла висновку, що документи, надані до митного контролю та митного оформлення, не містять всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Тому, відповідно до ст.53 МКУ, 06.04.2015 декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Під час аналізу додатково наданих документів, контролюючим органом встановлено, що декларантом не було подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість, в повному обсязі. У зв'язку із цим, відповідач вважає що Рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000073/1 від 07.04.2015 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00144 від 07.04.2015 винесені митним органом відповідно та у межах чинного законодавства. Щодо позовної вимоги про зобов'язання митницю повернути перераховану суму гарантії в розмірі 99 000,00 грн. зазначає, що підприємство не зверталось до митного органу із заявою про повернення надміру сплачених коштів до державного бюджету, а тому відсутній предмет спору з цього питання. Оскільки митниця не відмовляла у повернені таких коштів, права позивача порушені не були. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні 09 липня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 20.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» зареєстровано, як юридичну особу 28 листопада 2005 року за адресою: 69104, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Олімпійська, буд. 7, ідентифікаційний код 33921034.

21 січня 2015 року між АТ Електропорцелян Лоуни (Чехія) «Постачальник», з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» м. Запоріжжя, Україна, «Покупець», з іншої сторони, укладено контракт №150121 відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар в обумовлені строки, в кількості та номенклатурі згідно специфікаціям, які є його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього грошову суму в обумовлені строки.

Для здійснення митного оформлення товару 06 квітня 2015 року позивачем по електронній системі «MD Office™. MDDeclaration» до м/п «Запоріжжя - центральний» Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/005022 довідковий №2592, на товар «Ізолятори електричні керамічні: М068405 Р2670/470- 7 шт., країна виробництва CZ. Виробник Elektroporcelan louny a.s.», відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 14 427 USD. Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Разом з ВМД позивачем були надані наступні документи: міжнародна автомобільна накладна (CMR) 5163371 від 31.03.2015; платіжні доручення в іноземній валюті № 12 від 18.03.2015, № 7 від 30.01.2015, довідка про транспортні витрати від 06.04.2015, рахунок-фактура (інвойс) № 65210044 від 31.03.2015, пакувальний лист Е15/38; зовнішньоекономічний контракт з додатком від 21.01.2015; сертифікат про походження товару 330162 від 31.03.2015, рішення № 80-РМО від 10.03.2015; сертифікат на продукцію № 071/2 від 31.03.2015; копія митної декларації країни відправлення від 01.04.2015.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять наступні розбіжності: в гр. «Призначення платежу» платіжних дорученнях № 7, 12 від 30.01.2015, 18.03.2015 присутнє посилання на проформи інвойси № ZF 50003 та № ZF 50078, але до митного оформлення вказані документи не подавались; відповідно до платіжних доручень № 7, 12 від 30.01.2015, 18.03.2015 вартість передплати складає 35 989,2 USD, але вартість товару згідно інвойсу від 31.03.2015 65210044 складає 14 427 USD; в інвойсі від 31.03.2015 № 65210044 вказано контракт № Е 150121 (дата контракту відсутня), а до митного оформлення надано контракт № 150121 від 21.01.2015; згідно специфікації від 21.01.2015 № 1 зазначено найменування товару «ізолятор керамічний М068405 (Р2670/470-2)», натомість до митного оформлення згідно інвойсу від 31.03.2015 № 65210044 заявлено товар «ізолятор керамічний М068405 (Р2670/470)».

Тому, 06 квітня 2015 року, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації; каталогів виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч.6 ст. 53 Митного кодексу України.

07 квітня 2015 року позивач на виконання вимоги митного органу надав відповідачу додаткові документи, а саме: додаткова угода № 1 від 02.02.2015; проформа інвойс № ZF 50003, проформа інвойс № ZF 50078, прас лист від 14.01.2015, виписка з бухгалтерської документації № VVH650108 від 31.03.2015, висновок ТПП № ОИ-92 від 06.03.2015.

07 квітня 2015 року митним органом прийнято Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №112050000/2015/000073/1, відповідно до графи 31 якого відповідач визначив митну вартість товару, заявленого позивачем до митного оформлення, за резервним шостим методом.

Також, 07 квітня 2015 року в оформлені МД №112050000/2015/005022 довідковий №2592 було відмовлено, про що оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00144.

У вищевказаній картці відмови як причину у відмові у митному оформленні (випуску) товарів вказано те, що митним органом проведене коригування митної вартості та винесене відповідне рішення, що вимагає внесення змін до ВМД.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД згідно з рішенням про коригування заявленої митної вартості.

09 квітня 2015 року на підставі рішення митниці декларант оформив нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2015/005299, сплативши митні платежі згідно із визначеною митним органом митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем на загальну суму 99 194,22 грн., про що зазначено в графі 47 ВМД.

Не погодившись із рішенням Запорізької митниці та карткою відмови у митному оформлені товару за ціною угоди, а також з вимогою про зобов'язання митний орган повернути сплачені за гарантією кошти, ТОВ «Автоформула Центр» звернулось до суду із вказаним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено та не заперечується представником Запорізької митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару №112050000/2015/005022 від 06.04.2015 були подані всі документи, передбачені ч 2 ст. 53 МК України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності.

Зокрема, відповідачем зазначено, що в гр. «Призначення платежу» платіжних дорученнях № 7, 12 від 30.01.2015, 18.03.2015 присутнє посилання на проформи інвойси № ZF 50003 та № ZF 50078, але до митного оформлення вказані документи не подавались; відповідно до платіжних доручень № 7, 12 від 30.01.2015, 18.03.2015 вартість передплати складає 35 989,2 USD, але вартість товару згідно інвойсу від 31.03.2015 65210044 складає 14 427 USD; в інвойсі від 31.03.2015 № 65210044 вказано контракт № Е 150121 (дата контракту відсутня), а до митного оформлення надано контракт № 150121 від 21.01.2015; згідно специфікації від 21.01.2015 № 1 зазначено найменування товару «ізолятор керамічний М068405 (Р2670/470-2)», натомість до митного оформлення згідно інвойсу від 31.03.2015 № 65210044 заявлено товар «ізолятор керамічний М068405 (Р2670/470)».

Суд зазначає, що розбіжності виявлені митним органом в платіжних документах, що стосуються оцінюваного товару, рахунках-фактурах (інвойсах) та специфікації, яка є невід'ємною частиною зовнішньоекономічного контракту. Всі вказані документи перелічені у ч. 2 ст. 53 МК України, є обов'язковими для подання та стосуються числового значення товару, заявленого до митного оформлення.

З огляду на викладене, суд вважає, що у митниці були наявні правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України.

Як зазначалося вище, митним органом було витребувано у декларанта виписки з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимог митниці декларантом додатково подані додаткова угода № 1 від 02.02.2015; проформа інвойс № ZF 50003, проформа інвойс № ZF 50078, прас лист від 14.01.2015, виписка з бухгалтерської документації № VVH650108 від 31.03.2015, висновок ТПП № ОИ-92 від 06.03.2015.

Вказані документи в повному обсязі виконують вимоги митниці щодо подання додаткових документів та висновків щодо ціни товару, проте вони не були прийняті до уваги митним органом з наступним обґрунтуванням.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що надані документи містять пояснення деяких виявлених розбіжностей в первинно поданих документах проте не містять інформації, яка б підтверджувала числові значення складових митної вартості. Згідно загальноприйнятої світової практики прас-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу, а саме: умови платежу, термін поставки, дата його складання, посилання на контракт. Натомість у наданому до митного оформлення прайс-листі від 14.01.2015 № б/н не має вищезазначеної інформації.

Однак, суд не погоджується із таким висновком митного органу, оскільки прайс-лист (від англ. - price - ціна, list - список) систематизований збірник цін (тарифів) за групами та видами товарів, робіт, послуг. Тобто, прайс-лист надає будь-якому потенційному покупцю інформацію щодо асортименту товару та його вартості, фактично є публічною офертою. Тому, у ньому не можуть зазначатись умови платежу, термін поставки, дата його складання, посилання на контракт, оскільки такі умови конкретизуються постачальником із покупцем під час укладання конкретної угоди.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що у висновку ЗТПП від 06.03.2015 № ОИ-92 рівень ціни товару може бути від 2,67 EUR/кг до 3,91 EUR/кг, що не дає змоги об'єктивно проаналізувати рівень ціни.

З цього приводу суд зазначає, що висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, має доводити лише той факт, що досягнута сторонами зовнішньоекономічного контракту домовленість про вартість товару, його ціну знаходиться у межах загальносвітових вартісних показниках. В даному випадку, висновок Запорізької ТПП від 06.03.2015 № ОИ-92 свідчить про те, що рівень ціни оцінюваного товару може бути від 2,67 EUR/кг до 3,91 EUR/кг і доводить той факт, що з урахуванням кон'юнктури ринку, умов контракту № 150121 від 21.01.2015, країни походження контрактні ціни на рівні 3,17 EUR/кг та 2,89 EUR/кг на умовах постачання FCA - Мерклін, Чехія відповідають середньому рівню цін, який склався при експорті подібної (аналогічної) продукції постачальниками із Чехії за вказаний період.

Крім того, митний орган зазначив, що в проформах-інвойсах № ZF 50003 та № ZF 50078 вказано контракт № Е150121 (дата контракту відсутня), а до митного оформлення надано контракт № 150121 від 21.01.2015.

В даному випадку, суд вважає, що оскільки в платіжних дорученнях № 7, 12 від 30.01.2015 та 18.03.2015 зроблені посилання на проформи-інвойси № ZF 50003 та № ZF 50078 то і співвідносити цінові показники вартості товару, що наданий до митного оформлення, слід саме за вказаними документами. Більш того, в самому контракті № 150121 від 21.01.2015, наданому до митного оформлення, відсутнє будь-яке посилання на вартість товару, що поставляється. Тому, неприйняття митним органом до уваги наданих декларантом проформ-інвойсів № ZF 50003 та № ZF 50078 зроблено лише з формальних підстав.

Більш того, технічна помилка в проформах-інвойсах № ZF 50003 та № ZF 50078 щодо номеру контракту не відносить до числових значень вартості товару, заявленого до митного оформлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поданими додатково витребуваними митним органом документами декларант усунув розбіжності, які мали місце.

Посилання представника відповідача у письмових запереченнях та в усних поясненнях на те, що у платіжних дорученнях № 7, 12 від 30.01.2015, 18.03.2015 вартість передплати складає 35 989,2 USD, але вартість товару згідно інвойсу від 31.03.2015 65210044 складає 14 427 USD, тобто має місце неспіврозмірність здійсненої передплати до загальної вартості товару, заявленої до митного оформлення, суд після дослідження до уваги не приймає з огляду на наступне.

По-перше, на вказану розбіжність митний орган посилався лише у вимозі від 06.04.2015, але в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 07.04.2015 нічого про це не сказано, а тому є логічним висновок про те, що декларант, подавши додаткові документи, усунув виявлену раніше розбіжність; по-друге, постачання товарів здійснювалось імпортером партіями, а тому декларантом була проведена попередня оплата загальної вартості всього товару за контрактом, а спірна ситуація щодо митного оформлення товару виникла за наслідком поставки лише однієї партії товару, що і пояснює різницю в сумі попередньої оплати та ціною задекларованого товару.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД № 112050000/2015/004339 від 25.03.2015 з розрахунку 6,52 USD за 1 кг.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірних рішень, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000073/1 від 07.04.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00144 від 07.04.2015, а відтак їх слід визнати протиправними та скасувати.

Щодо позовних вимог ТОВ «Автоформула Центр» про зобов'язання відповідача повернути на рахунок позивача перераховану суму гарантії за платіжним дорученням № 367 від 07.04.2015 в сумі 99 000,00 грн. суд зазначає таке.

Частиною першою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.

Розділом III зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Спільним наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188 затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (далі - Порядок № 882/1188).

Пунктом 7 Порядку № 882/1188 передбачено, що орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства. Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Міндоходів.

Орган Міндоходів не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку (п. 10 Порядку № 882/1188).

Під час судового розгляду справи представником позивача не надано суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів. Тому, порушень прав позивача в цій частині відповідачем допущено не було.

Отже, у задоволенні позову про зобов'язання відповідача повернути на рахунок позивача перераховану суму гарантії за платіжним дорученням № 367 від 07.04.2015 в розмірі 99 000,00 грн. суд відмовляє, оскільки вимога заявлена передчасно.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000073/1 від 07.04.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00144 від 07.04.2015.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» 198 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко