Постанова № 48382298, 11.04.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/616/12

Ряд стат. звіту № 12.3

Код - 12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Плеханова З.Б. за участю секретаря судового засідання Федорової Г.Ф. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідачів : Державна екологічна інспекція в Закарпатській області ,

Державна екологічна інспекція у Закарпатські області - представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання нечинним та скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

Вступна та резолютивна частини оголошені 11 квітня 2012 року. Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 квітня 2012 року.

ОСОБА_1 звернулася в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом про поновлення її на роботі в Державній екологічній інспекції у Закарпатській області . В процесі судового розгляду позивачка уточнила позовні вимоги і просила : визнати незаконним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції в Закарпатській області № 152-0 від 30 грудня 2011 року, поновити її на роботі у Державній екологічній інспекції в Закарпатській області, прийняти її на аналогічну посаду до правонаступника та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві та пояснила, що вона працювала на посаді провідного спеціаліста відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення, пункт пропуску «Ужгород»- державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області.

ОСОБА_1 працювала в нічну зміну у пункті пропуску «Ужгород»з 30 на 31 грудня 2011 року, а зранку в суботу 31.12.2011 року її усно повідомили про її звільнення, внаслідок чого у неї стався гіпертонічний криз, і вона перебувала на лікарняному до 11.01.2012 року, а наказ про звільнення вона отримала 23.01.2012 року. Як підставу для її звільнення зазначено наказ Державної екологічної інспекції в Закарпатській області від 03.10.2011 року № 745 та акт про неподання заяви про переведення від 30.12.2011 року. Позивачка вважає, що наказ про її звільнення прийнято з грубим порушенням норм КЗпП України, оскільки ніяку іншу посаду їй ні в усній ні в письмовій формі не запропоновано, жодного дисциплінарного стягнення вона не мала, посада її не скорочувалася, державну службу зайнятості не було поінформовано про наступне звільнення працівника.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з мотивів, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що позивачку було звільнено з займаної посади згідно ч.1 ст.40 КЗпП України, перед чим наказом від 03.10.2011 року особисто повідомлено про можливе вивільнення. Оскільки Державна екологічна інспекція в Закарпатській області ліквідовувался, то позивачці не могла бути запропонована посада у новоствореній інспекції. Посилання позивачки на те, що на її посаду було призначено іншого працівника представник відповідача вважає необгрунтованим, оскільки всі працівники були звільнені 30-31 грудня 2011 року і станом на 01.01.12 у штаті Державної екологічної інспекції в Закарпатській області працюючих не було, а оскільки позивачка сама не подавала заяви про прийом на роботу шляхом її переведення до новоствореної Держінспекції, то і були 30.12.2011 року внесені зміни до графіку роботи пункту пропуску «Ужгород».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши належні та допустимі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

30 грудня 2011 року головою Комісії з ліквідації Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, начальником Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Держекоінспекції України винесено наказ № 152-0 «Про звільнення ОСОБА_1І.», в якому зазначено: звільнити ОСОБА_1 31 грудня 2011 року з посади провідного спеціаліста відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення, пункт пропуску «Ужгород»державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області за п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати та провести повний розрахунок та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки . Як підставу вказано: наказ Державної екологічної інспекції в Закарпатській області від 03.10.2011 року № 745 та акт про неподання заяви про переведення від 30.12.2011 року.

Згідно графіку роботи відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки в пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення, пункт пропуску «Ужгород»на січень 2012 року, складеного головним спеціалістом ОСОБА_3 та заступником начальника відділу ОСОБА_4, затвердженого заступником начальника Держекоінспекції в Закарпатській області зазначені працівники відділу та прізвище інспектора Ільтьо.

Згідно графіку роботи відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки в пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення, пункт пропуску «Ужгород»на січень 2012 року, складеного головним спеціалістом ОСОБА_3 та затвердженого 30.12.2011 року начальником Держекоінспекції в Закарпатській області ОСОБА_5, зазначені ті ж самі працівники, однак замість ОСОБА_1 вписано прізвище Шпонтак . Аналізуючи даний графік, суд піддає критичній оцінці посилання представника відповідача на те, що всі працівники були звільнені 30-31 грудня 2011 року і станом на 01.01.12 у штаті Державної екологічної інспекції в Закарпатській області працюючих не було.

Згідно запису у трудовій книжці БТ-ІІ № 5918705 та особової справи 10.10.2005 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця, яка міститься в особовій справі № 052 , яка оглядалася в судовому засіданні.

Як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.02.2012 Державна екологічна інспекція в Закарпатській області ( код ЄРДПОУ 34888559) знаходиться в стані припинення.

З ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.03.2012 року вбачається, що 27.12.2011 року проведено державну реєстрацію Державної екологічної інспекціії у Закарпатській області (код ЄРДПОУ 38015668), і зазначено керівника- Рішко ОСОБА_6.

Утворення вищевказаної юридичної особи відбулося на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 995 від 14.09.2011 року «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції», в якій зазначено: 1.Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком. 2.Установити, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обовязків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства навколишнього природного середовища.

30 вересня 2011 року Головою комісії з проведення реорганізації міністерства заступником міністра охорони навколишнього природного середовища видано Наказ № 359 «Про ліквідацію спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та затвердження голів комісії з їх ліквідації». Згідно Додатку до наказу у Переліку спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища, що ліквідуються визначено Державну екологічну інспекцію в Закарпатській області., а згідно Додатку 2 ОСОБА_7 призначений головою комісії з проведення ліквідації.

30 грудня 2011 року Головою комісії з проведення реорганізації міністерства видано Наказ № 581 «Про внесення змін до наказу Мінприроди від 30.09.2011 року № 359», яким ОСОБА_5 визначений як голова комісії з проведення реорганізації.

03 жовтня 2011 року Голова комісії з ліквідації Інспекції ОСОБА_7 виніс Наказ № 745 «Про попередження працівників про можливе вивільнення», яким було наказано персонально попередити працівників Державної екологічної інспекції в Закарпатській області за списком додатку про можливе вивільнення у звязку із змінами в організації виробництва та праці згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Згідно додатку з даним наказом ОСОБА_1 ознайомилася 04.10.2011 року.

30 грудня 2011 року працівниками інспекції в м. Ужгороді по вул. Собранецькій був складений Акт про неподання ОСОБА_1 заяви про переведення до Державної екологічної інспекціії у Закарпатській області. В Акті зазначено, що даний факт підтверджується службовими записками начальника відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення ОСОБА_8 від 30.12.11, ОСОБА_4 - заступника начальника відділу (від 30.12.11) та ОСОБА_3 головного спеціаліста цього ж відділу (від 30.12.11).

28 листопада 2011 року Головою комісії з проведення реорганізації Міністерства були затверджені зміни до штатного розпису на 2011 рік Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, а саме : штат в кількості 148 штатних одиниць, де зазначено: відділ екологічного контролю та екологічного контролю та радіаційної безпеки в пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення, пункт пропуску «Ужгород», кількість штатних посад -10.

21 грудня 2011 року Головою Державної екологічної інспекції України затверджено штатний розпис на 2012 рік Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, де вказано: відділ екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон «Ужгород» кількість штатних одиниць - 9.

Як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, посади у відділі, в якому працювала позивачка є подібними за трудовими функціями з посадами у новоствореному відділі.

17 січня 2012 року Територіальною державною інспекцією праці у Закарпатській області на підставі звернення ОСОБА_1 був складений Акт перевірки № 07-17-029/0026, в якому встановлено ряд порушень трудового законодавства при вивільненні позивачки , а саме: з наказом про звільнення ОСОБА_1 під розписку не ознайомлена, чим порушені вимоги п.п.1.4 п.1 Наказу Держкомстату України від 05.12.2008 року №489. Зазначено , що 30.12.2011 року гр. ОСОБА_1 була запропонована посада провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон «Ужгород», пункт пропуску «Залізнична станція «Павлово»- державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Держекоінспекції України. Констатовано, що заяву про переведення ОСОБА_1 не подавала, про що свідчать службові записки від 30.12.2011 року. Крім того, встановлено порушення ст.44, ст. 83, ч.1 ст.116 КЗпП України, оскільки при звільненні не проведений повний розрахунок, а саме: не нарахована і не виплачена вихідна допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсація за невикористану відпустку; встановлено порушення ст. 47 КЗпП України у звязку з невидачею трудової книжки в день звільнення.

У службовій записці начальника відділу О.ОСОБА_8 адресованій ОСОБА_5 вказано , що 26.12.2011 року на виконання протоколу робочої наради 26.12.2011 року ним було попереджено головних спеціалістів відділу про необхідність прибуття особового т складу відділу до Інспенкції для написання заяв про переведення та оформлення особових справ. Однак станом на кінець робочого дня 30.12.2011 року ОСОБА_1 заяву не подала, і потім згідно доповідної записки ОСОБА_4 ОСОБА_1 також відмовилась писати заяву.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що ніхто не попереджав її про необхідність написання якихось заяв про переведення.

На підставі встановлених обставин, суд піддає критичній оцінці оскаржуваний наказ про звільнення позивачки також у зв'язку з тим , що такий був винесений 30.12.2011, хоча позивачка працювала в ніч з 30 на 31 грудня 2011 року. Крім того , пояснення представника суперечать обставинам у справі, оскільки якщо би позивачці запропонували іншу посаду , від якої вона відмовилася , потім склали акт про відсутність її заяви про переведення , після чого слідує наказ про звільнення, то як позивачка могла приступити після цього до роботи у нічну зміну.

Представник відповідача в обгрунтовування своїх заперечень вказав, що позивачці не могло бути запропоновано посаду у новоствореному органі, оскільки відбулася ліквідація , і у звязку з цим не могло йтися про переведення , оскільки це можливо тільки в межах однієї юридичної особи. Однак, сам представник відповідача, що підтверджується матеріалами справи, та службовими записками, зазначив, що позивачка була звільнена, оскільки не написала заяву про переведення, про що складено Акт. Також в судовому засіданні встановлено , що інші працівники відділу, де працювала позивачка, написали такі заяви і були переведені на посади у новоствореному відділі. Як вбачається з досліджених графіків роботи та штатних розписів, в результаті ліквідації відділ, де працювала позивачка, залишився, однак перейменований, де також залишилися працювати всі ті ж працівники, що й працювали. На посаді, аналогічній посаді, де працювала позивачка ОСОБА_1 затверджена особа Шпонтак. Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що відділ та посади, де працювала позивачка є аналогічні новоствореному відділу та посадам.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобовязані зясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Одним з видів змін в організації виробництва і праці п.1 ст.40 КЗпП називає ліквідацію підприємства. Ліквідація також логічно пов'язана зі скороченням чисельності і штату працівників. При ліквідації вся чисельність працівників скорочується (на 100 відсотків), весь штат працівників ліквідується. Ліквідація це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права й обов'язки.

Поняття припинення юридичної особи дане у статті 104 ЦК України, а саме: юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Реорганізація це інша форма припинення юридичної особи. При реорганізації юридична особа також припиняється. Але всі її права й обов'язки у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи.

Отже, в даному випадку мало місце перетворення юридичної особи - Державної екологічної інспекції в Закарпатській області з передачею новоствореній юридичній особі Державній екологічній інспекції в Закарпатській області всіх прав та обовязків попередника.

Причому власник, на свій розсуд, має право чисельність працівників певного фаху і кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад. Зрозуміло, при цьому мають додержуватися правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявності вакантних робочих місць (посад) і за їх згодою.

В статті 49-2 КЗпП України визначений порядок вивільнення працівників, де зазначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Дана стаття передбачає обовязковості факту настання вивільнення. Позивачку наказом від 03.10.2011 року попереджене про можливе вивільнення, яке , як вона зазначила в судовому засіданні, в її розумінні могло відбутися або не відбутися. На підставі наведеного , суд прийшов до висновку, що порядок попередження про наступне вивільнення відповідачем був проведений з порушеннями , оскільки трудове законодавство не передбачає такого поняття як можливе вивільнення, що призвело до нерозуміння позивачкою змісту наказу від 03.10.2011 року, його наслідків та можливості реалізації прав та виконання нею відповідних обовязків.

В зазначеній статті вказано, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змі¬нами в організації виробництва і праці власник або уповноваже¬ний ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому само¬му підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі від¬мови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсу¬дом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або упов-новажений ним орган доводить до відома державної служби за¬йнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Аналізуючи законодавчі норми та зясувавши обставини по справі , суд приходить до висновку, що відповідач повинен був: 1. спочатку попередити позивачку про наступне звільнення.2. запропонувати роботу за відповідним фахом (спеціальністю) і лише при відсутності такої роботи іншу роботу, яка є на підприємстві, в установі, організації. (Що ж до вимог працівника про надання йому роботи більш високої кваліфікації, ніж він виконував, то це питання мас вирішуватися роботодавцем відповідно до загального положення про комплектування кадрів та просування на службі.)

В постанові від 7 листопада 2011 року N 6-45цс11 Верховний Суд України відзначив, що звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України вважається законним, якщо до звільнення працівнику було запропоновано вакантні посади, що відповідали його спеціальності та кваліфікації. При цьому, перелік посад яким працівник відповідає за своєю спеціальністю, кваліфікацією та досвідом роботи, визначається роботодавцем.

Крім того, Територіальною державною інспекцією праці у Закарпатській області встановлено наявність багатьох порушень трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1І

У відповідності до ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В статті 70 КАСУ визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. 2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 3. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. 4. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В судовому засіданні з врахуванням вказаних положень КАСУ встановлено, що позивачці не пропонувалася ні аналогічна посада, ні інша посада, чим самим відповідачем порушено право позивачки на працю. Посилання представника відповідача на те , що позивачці в день звільнення пропонувалася якась посада, суд піддає критичній оцінці, оскільки сама позивачка заперечує зазначене і представник відповідач не надав відповідного документального підтвердження.

.

Статтею 19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд прийшов до висновку, що відповідачем порушено як норми КЗпП України, так і норми вищевказаної статті, а також статті 43 Конституції, де зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

В статті 2 КАСУ встановлено , що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вищевказаного суд приходить до висновку, що Наказ про звільнення ОСОБА_9 не відповідає вимогам ст. 2 КАСУ , а тому підлягає скасуванню.

Пленум ВСУ визнав зобов'язаним продовжити трудові відносини з працівником те створене у результаті реорганізації підприємство, установу, організацію, у якому збереглося робоче місце працівника. Але воно частіше всього може не зберегтися взагалі, і необхідно вирішити питання про те, яке із створених в результаті реорганізації підприємств, установ, організацій несе обов'язок з працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу). Тому відповідачами у справі поновлення на роботі працівника, звільненого у зв'язку з реорганізацією підприємства, установи, організації, мають бути визнані всі правонаступники. На якому з них виявиться вакантна посада (робоче місце), яку згоден відповідно до його спеціальності та кваліфікації зайняти звільнений працівник, на тому і має бути поновлений на роботі працівник (якщо робоче місце (посада), яку займав працівник до реорганізації, не збереглося).

Оскільки державний орган, де працювала позивачка та посада, з якої вона була звільнена - ліквідовані, то ОСОБА_1 підлягає поновленню на аналогічній посаді у новоствореному органі.

Згідно вимог статті 235 Кодексу законів України про працю у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. В п.2 Порядку зазначено період, за яким обчислюється середня заробітна плата, зокрема: середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Виходячи з помісячного розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 , який наведений у довідці № 7 про середню заробітну плату від 02.03.2012 року , наданої ДЕІ в Закарпатській області середньомісячна заробітна плата позивачки складає 1952,34 грн.

Згідно статті 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Оскільки судових витрат, понесених позивачем , судом не встановлено , то судові витрати з відповідача не стягуються.

Статтею 256 КАСУ встановлено, що присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції в Закарпатській області № 152-0 від 30 грудня 2011 року " Про звільнення ОСОБА_1І."

Зобов'язати Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області поновити ОСОБА_1 у Державній екологічній інспекції у Закарпатській області на аналогічну посаду з подібними трудовими функціями у відповідності до посади з якої її було звільнено.

Стягнути з Державної екологічної інспекції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.11 року по 11.04.2012 року.

Постанова в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 1952,34 грн. підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Плеханова З.Б.