Постанова № 48381946, 04.08.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 р. Справа №805/2514/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови:

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Ляшко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Шіппінг» (м. Маріуполь)

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників

у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

за участю представників сторін: від позивача - Кулініч О.О.

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Шіппінг» (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000224200/2104/10/28-03-42 від 17.04.2015 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Відповідач вважає, що позивачем був завищений податковий кредит та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2015 року на 2135791 грн. Завищення податкового кредиту відбулось у зв'язку із тим, що контрагент позивача ДП «Донецька залізниця» не надав податкову декларацію з податку на додану вартість (надалі ПДВ) до відповідного податкового органу. Позивач зазначає, що у наявності має усі необхідні первинні та інші документи щодо підтвердження реальності здійснених господарських операцій, які надав до матеріалів справи. Він також не повинен відповідати за дії своїх контрагентів.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надав заперечення на позов. Проти задоволення позову заперечує та посилається на наступне. Позивачем порушені вимоги п. 198.6. ст. 198, п. 200.1., 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України (надалі ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2015 року та суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Позивачем до складу податкового кредиту включені суми по ДП «Донецька залізниця», яке не задекларувало податкові зобов'язання, оскільки не надало податкову декларацію. Обов'язковими передумовами формування податкового кредиту позивачем є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов'язань його контрагентами, складання податкової накладної особою, яка зареєстрована в установленому порядку як платник ПДВ. Недотримання цих положень свідчить про відсутність підстав для включення суми податку, що зазначена в податковій накладній, до складу податкового кредиту звітного періоду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи 05.10.2000 року, код ЄДРПОУ 31158623, відповідно до свідоцтва № 200115240 від 12.10.2000 року є платником ПДВ, знаходиться на обліку відпоідача.

Позивачем 19.02.2015 року подана податкова декларація з ПДВ за січень 2015 року, у якій зазначена загальна сума податкового кредиту 140230435 грн., серед яких 2135791 грн. сума податкового кредиту по господарським операціям з ДП «Донецька залізниця».

Відповідачем була проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у зазначеній податковій звітності з ПДВ, щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2015 року, за результатами якої складений акт перевірки від 20.03.2015 року № 100/28-03-42/31158623.

У акті перевірки зазначено, що згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань ДП «Донецька залізниця» за січень 2015 року становить 0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року підприємство не надало та не задекларувало свої податкові зобов'язання.

У разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає права на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов'язаннях контрагента.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем п. 198.6. ст. 198, п. 200.1., 200.3. ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2015 року та суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 2135791 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були надані заперечення від 03.04.2015 року за № 15/04/175, які залишені без задоволення відповіддю від 14.04.2015 року за № 1965/10/28-03-42-10.

На підставі акту перевірки відповідачем 17.04.2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000224200/2104/10/28-03-42, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за січень 2015 року у розмірі 2135791 грн.

24.04.2015 року вказане рішення було оскаржено позивачем до Межрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників. Скарга рішенням про результати розгляду скарги від 29.05.2015 року залишена без задоволення.

При вирішенні питання про законність та обґрунтованість даного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі ПК України) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведеного доводить, що до податкового кредиту не відносяться суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем до матеріалів справи надані усі первинні документи щодо господарських правовідносин із ДП «Донецька залізниця».

Договір № Е-010693 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 15.04.2008 року із додатковими угодами, який діє до теперішнього часу. На виконання договору надані: податкові накладні, платіжні доручення про перерахування передплати та роздруківки особового рахунку.

Договір підряду № Д/В-013/6-ДР від 25.12.2014 року із додатками (календарний план проходження деповського ремонту, номери вагонів, перелік основних старопридатних деталей та ціни) та первинні документи на його виконання: витяг з єдиного реєстру податкових накладних, платіжне доручення, акт виконаних робіт.

Договір № Д/В-015/0-ПО від 25.12.2014 року на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням та первинні документи на його виконання: податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт.

Аналіз наведених первинних документів доводить фактичність вчинення зазначених господарських операцій, тобто позивачем підтверджена правомірність визначення податкового кредиту за січень 2015 року та включення до його складу суми ПДВ у вказаному розмірі.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість включення сум податку до податкового кредиту у зв'язку із тим, що контрагентом позивача не надавалась податкова звітність, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Принцип персональної відповідальності особи, у даному випадку право позивача на формування податкового кредиту, не може ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, оскільки таке порушення тягне за собою юридичну відповідальність саме особи, яка її порушила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Інтерсплав проти України ще у 2007 році та інших аналогічних справах («Булвес» АД проти Болгарії 2009 рік, Бізнес Супорт Центр проти Болгарії 2010 рік) зазначено про те, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненні його контрагентом, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Судова ж практика щодо зазначеного правового принципу персональної відповідальності особи також визначена у постановах Верховного суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 та інших.

Крім цього, суд зазначає, що до матеріалів справи надана копія сертифіката (висновок) № 1360 про настання обставин непереборної сили, виданий Торгово-промисловою палатою України 14.10.2014 року за звернення ДП «Донецька залізниця», згідно якого відповідно до п. 102.6., 102.7. ПК України Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 01.08.2014 року Державному підприємству «Донецька залізниця» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних термінів для подання податкової декларації.

З урахуванням викладеного, судом встановлена відсутність у позивача порушень, встановлених камеральною перевіркою, необґрунтованість зменшення відповідачем розміру від'ємного значення суми ПДВ за січень 2015 року у розмірі 2135791 грн. та неправомірне прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися обґрунтованим та законним, відповідно підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 487,20 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000224200/2104/10/28-03-42 від 17.04.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Шіппінг» судові витрати у сумі 487 грн. 20 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 04.08.2015 року.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 10 серпня 2015 року.

Суддя Маслоід О.С.