Постанова № 48381412, 05.08.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 р. Справа № 804/3522/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Зоідзе Т.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфф-Н» про застосування арешту коштів, що знаходяться на рахунках у банківських установах,

ВСТАНОВИВ:

03.03.15 року ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфф-Н» про застосування арешту коштів, що знаходяться на рахунках у банківських установах.

Позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ «Гріфф-Н» до контролюючого не подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року, граничний строк подачі якої сплинув 20.02.2015 року. На підставі п.п 78.1.2 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України керівником податкового органу призначена документальна позапланова перевірка ТОВ «Гріфф-Н», до проведення якої посадові особи органу державної податкової служби допушені не були. Зазначені обставини дають підстави просити суд накласти арешт на кошти ТОВ «Гріфф-Н», що знаходяться на рахунках в установах банку.

Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов із зазначених в ньому підстав (а.с. ).

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 45), в судове засідання не з'явився, повістка про розгляд справи вручена уповноваженій особі відповідача 03.08.2015 року, що підтверджується корінцем поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

27.02.2015 року відповідач прийняв наказ № 317 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гріфф-Н» (код ЄДРПОУ 37149180). Як вбачається з тексту наказу перевірка призначена на підставі п.п.78.1.2 п.78.1 ст. 78 ПК України, у зв'язку з неподанням податкових декларацій з ПДВ.

02.03.2015 року ДПІ було винесено направлення № 251 головному державному ревізору - інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Лебідь Г.А., яке разом зі копією наказу були пред'явлені та вручені головному бухгалтеру підприємства Доршаковій Н.Л.

Судом встановлено, що позивач відмовився від допуску працівників податкового органу до перевірки, що підтверджується актом про відмову від допуску співробітників ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гріфф-Н» (код ЄДРПОУ 37149180) від 02.03.2015 року № 311/04-62-27-1/37149180, а також написом головного бухгалтера ТОВ «Гріфф-Н» на копії наказу відповідача № 317 від 27.02.2015 року.

У зв'язку з не допуском інспектора до перевірки, в.о. начальника ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Кулик О.Б. було прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 02.03.2015 року № 703/10/04-62-22-1.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року ТОВ «Гріфф-Н» відмовлено у задоволенні позову до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу № 317 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гріфф-Н» (код ЄДРПОУ 37149180). Постанова суду набрала законної сили 20.04.2015 року.

Відповідно до пп. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Отже, норма пп. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України відокремлює право органу державної податкової служби проводити документальні перевірки (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) від камеральних та фактичних.

Системний аналіз положень статей 75, 77 - 81 Податкового кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що поняття камеральної, документальної та фактичної перевірок є розмежованими, та мають різне призначення, підстави та порядок проведення.

Закріплені в пп. 16.1.13, 16.1.19 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України компетенція контролюючих органів та обов'язок платників податків є необхідними умовами для забезпечення виконання приписів частини першої статті 67 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.п.78.1.2 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Таким чином, підставою для призначення перевірки відповідності до п.п.78.1.2 п.78.1 ст. 78 ПК України є як неподання так і несвоєчасне подання платником податків податкової декларації.

У відповідності до п.203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що позивач несвоєчасно подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року, а саме: остання подана позивачем фактично 02.03.2015 року.

За вказаних обставин податковий орган вправі був призначити перевірку позивача на підставі п.п.78.1.2 п.78.1 ст. 78 ПК України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Отже, розглядувана норма передбачає дві обставини, за наявності яких може бути застосований арешт майна платника податків: 1) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення; 2) платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Процедура допуску посадових осіб до проведення перевірки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України і однаково застосовується як для документальних, так і для фактичних перевірок.

За правилами, передбаченими п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, встановлених у цій нормі документів.

Абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 6 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців 7 - 8 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, аналізуючи норми Податкового кодексу України можна зробити висновок про те, що поняття відмови від проведення перевірки і поняття відмова від допуску до проведення перевірки мають самостійний правовий зміст, а тому повинні розглядатися як нетотожні поняття.

Тому, є підстави вважати, що приписи пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України поширюються на випадки застосування арешту майна платника податків у разі: або відмови від проведення документальної перевірки, або недопуску до перевірки будь-якого виду, якщо для такої перевірки передбачено застосування процедури допуску.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з направленнями та наказом про проведення перевірки головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфф-Н" ознайомлена у передбаченому законом порядку.

Згідно пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків визначені Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 568 від 10.10.2013 року.

Положеннями п.7.1, 7.3 вказаного Порядку також встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність законних підстав для не допуску посадових осіб до перевірки, та беручи до уваги те, що здійснення арешту коштів на рахунках платника податків можливе виключно на підставі рішення суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податковий орган в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, звернувся до суду з позовною заявою про накладення арешту на кошти платника податків, тому така позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфф-Н» про застосування арешту коштів, що знаходяться на рахунках у банківських установах - задовольнити.

Застосувати арешт коштів на відкритих рахунках ТОВ «Гріфф-Н» (код ЄДРПОУ 37149180), що знаходяться у банківських установах.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева