Постанова № 48381394, 28.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2015 р. Справа № 804/6532/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача - Коваль І.О., та представника відповідача - Путря А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттоліс»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі

м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби

у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттоліс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 26.11.2014 року № 0004602201 та № 0004612201.

Під час судового розгляду справи судом задоволено клопотання про заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аттоліс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 3101/2201/34497978 від 13.11.2014 року. На підставі акту перевірки податковим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони були прийняті всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесені податкові повідомлення - рішення є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттоліс» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 21.10.2014 року по 10.11.2014 року, посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аттоліс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 3101/2201/34497978 від 13.11.2014 року.

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено:

- п.187.1 ст.187 , п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України, що призвело заниження податку на додану вартість у сумі 945675 грн. у т.ч. по періодах: травень 2013 року - 73923 грн.; червень 2013 року - 39487 грн.; липень 2013 року - 40850 грн.; серпень 2013 року - 147940 грн.; вересень 2013 року - 109600 грн.; жовтень 2013 року - 87880 грн.; листопад 2013 року - 209995 грн.; грудень 2013 року - 236000 грн.;

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.135.3, п.135.4, 135.5, ст.135, пп.138.1.1 138.1ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, занижено податок на прибуток на суму 898392 грн., у тому числі по періодам: 2013 рік - 898392 грн.;

- п. 51.1 ст. 51 ПК України, платником не відображено в податковому розрахунку за формою - 1-ДФ у II кварталі 2013 року виплату фізичній особі - підприємцю за придбані товари (надані послуги);

- п.1 ч. 1 ст. 4; п.1. ч. 1 ст. 7 та ч.2, ч.3 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 04.07.2013 року №406-УІІ та п.п.1 п.3.1 р.; п.3.5 розд. III Інструкції 55 Міндоходів України «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого платником самостійно проведено коригування (збільшення) у січні 2013 року ФОП на суму: 13188 грн. 39 коп. та відповідно єдиного внеску за ставкою 3,6% на суму: 474 грн. 83 коп.;

- п. 2.8 та п. 3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (із змінами та доповненнями) - встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі товариства 22.11.2013 року на загальну суму 1976 грн. 08 коп.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, 18.11.2014 року позивачем надано заперечення на акт перевірки № 3101/2201/34497978 від 13.11.2014 року, листом від 26.11.2014 року № 20396/10/04-65-22-01-19 відповідач повідомив, що висновки викладені у вищевказаному акті перевірки відповідають чинному законодавству, а тому залишаються без змін.

26.11.2014 року відповідач на підставі висновків акту перевірки виніс податкові повідомлення - рішення: №0004602201 та №0004612201, якими підприємству ТОВ «АТТОЛІС» було:

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1418512 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем - 945675 грн. та штрафних санкцій - 172837 грн. 50 коп.;

- збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1122990 грн., в тому числі за основним платежем - 898392 грн. та штрафних санкцій - 224598 грн.

Позивач не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями подав скарги до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (вих. № 99 від 10.12.2014 року) та Державної фіскальної служби України (вих. 19 від 17.02.2015 року). Рішеннями останніх від 02.02.2015 року № 824/10/04-36-10-08-09 та від 15.04.2015 року № 7830/6/99-99-10-01-04-25 податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Суд вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттоліс» мало взаємовідносини з ТОВ «Універсал - Бізнесцентр» та ТОВ «Авесбуд».

Реальність вчинення господарських операцій з вищевказаними контрагенти підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, зокрема: договором поставки № 117 від 01.11.2013 року з ТОВ «Авесбуд», видатковими накладними до договору № 117, податковими накладними до договору № 117, товарно - транспортними накладними до договору № 117, рахунками - фактури до договору № 117; договором на виконання робіт № 737 від 27.04.2013 року з ТОВ «Універсал - Бізнесцентр», видатковими накладними до договору № 737, податковими накладними до договору № 737, товарно - транспортними накладними до договору № 737, рахунками - фактури до договору № 737, актами здачі - приймання робіт, актами приймання - передачі давальницької сировини до договору № 737 за період травень - грудень 2013 року.

При проведенні перевірки позивача відповідачем було враховано висновки, викладені у актах перевірок:

- № 1157/04-66-15-00/38599459 від 22.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Універсал - Бізнесцентр» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань», складений ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська;

- № 1894/15-53-22-3 від 03.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Авесбуд», щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку», складений ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Згідно вищевказаних актів перевірок встановлено факт відсутності мети одержання прибутку, спрямування діяльності на отримання прибутку.

Таким чином, суд доходить висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договорів до податкового кредиту лише на підставі актів перевірок підприємств контрагентів, які жодним чином не є доказом та проігнорували факт наявності первинної документації, що підтверджує податковий кредит.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність носить індивідуальний характер, тобто особа не може відповідати за прочини своїх контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Крім того, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттоліс» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.11.2014 року № 0004602201 та № 0004612201, винесені Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Аттоліс" здійнені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету на суму 487,20 грн.(чотириста вісімдесяи сім гривень 20 коп.)

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 30.07.2015р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 30.07.2015р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита