Рішення № 4838031, 04.04.2008, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 2-422/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2008 року Вознесенський міськрайонний суд

Миколаївської області у складі: головуючої судді Ротар М. М. , при секретарі Попенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант" до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18.01.2008 року позивач ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 18 326, 31 гривні. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що 19.04.2007 року в м. Вознесенськ по вул. Жовтневої революції відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем ГАЗ 24 д/н НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем DAEWOO LANOS д/нНОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Винним в ДТП, згідно постанови Вознесенського міськрайонного суду від 08.05.2007 року є ОСОБА_1 Автомобіль DAEWOO LANOS д/нНОМЕР_2 застраховано, відповідно до умов договору добровільного страхування від 18.05.2006 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ВАТ „УСК „Дженералі Гарант", зокрема від пошкодження та знищення внаслідок ДТП транспортного засобу.

На виконання умов договору страхування позивачем було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля ОСОБА_2 в сумі 18 326, 31 гривень, яке було визначено з врахуванням висновку автотоварознавчого дослідження від 12.06.2007 року, відповідно до якого сума матеріальної шкоди спричиненого ОСОБА_2 внаслідок ДТП складає 23704, 91 гривня.

Посилаючись на вимоги ст. 1166, п.1 ст. 1191, ст. 1188 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача заподіяну шкоду в розмірі 18326, 31 гривень та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1та його представник позовні вимоги визнали частково, просили врахувати те, що ОСОБА_2 також був визнаний винним у скоєні ДТП, яка сталася 19.04.2007 року а також просив врахувати його матеріальне становище.

Третя особа без самостійних вимог позов вважає обґрунтованим, оскільки дійсно 19.04.2007 року його автомобілю DAEWOO LANOS д/нНОМЕР_2 діями відповідача були спричиненні пошкодження, та йому позивачем було виплачене страхове відшкодування в розмірі 18 326, 31

2

гривня, як то передбачено договором добровільного страхування транспортного засобу.

Вислухавши позивача, відповідача та його представника, третю особу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 19.04.2007 року в м. Вознесенськ по вул. Жовтневої революції сталася ДТП за участю автомобілів ГАЗ 24 д/н НОМЕР_1, який належав на праві власності відповідачу ОСОБА_1 і автомобіля DAEWOO LANOS д/нНОМЕР_2, який належить ОСОБА_2

Відповідно до постанови судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08.05.2007року відповідач ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім цього було встановлено наявність обоюдної вини водіїв ОСОБА_1та ОСОБА_2у скоєні даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки як ОСОБА_1так і ОСОБА_2 порушили п.34.1 Правил дорожнього руху, і ці дії знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили. Також було визнано доведеним, що водій ОСОБА_1, повертаючи наліво, включив сигнал повороту, який проігнорував водій ОСОБА_2 , надіючись на розвинуту швидкість свого автомобіля, яка складала значно більше, ніж передбачено заборонним знаком 3, 29 ПДР, який встановлює обмеження максимальної швидкості до 40 км. на годину.

Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.06.2007 року ОСОБА_2 був визнаний винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме за те, що 19.04.2007 року він керуючи автомобілем DAEWOO LANOS д/нНОМЕР_2, перетнув вузьку суцільну лінію, чим порушив п.34.1 ПДР, при цьому допустив зіткнення з автомобілем ГАЗ 24, який виконував поворот ліворуч, пошкодивши транспортний засіб.

Відповідно до договору НОМЕР_3добровільного страхування автотранспорту від 18.05.2006 року, який був укладений між МОД УСК „Гарант -Авто", яке в подальшому було перейменоване в ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант" та ОСОБА_2 , автомобіль DAEWOO LANOS д/нНОМЕР_2, який належить останньому був застрахований, зокрема від пошкодження та знищення внаслідок ДТП .

В судовому засіданні було встановлено, що на виконання умов

договору НОМЕР_3позивачем було сплачене страхове відшкодування

власнику автомобіля ОСОБА_2 в сумі 18326, 31 гривень, що

підтверджується платіжним дорученням № 1964 від 08.08.2007 року про перерахування зазначених коштів ВАТ КБ „Надра", як то передбачено договором страхування НОМЕР_3. Розмір відшкодування визначено на підставі висновку автотоварознавчого дослідження № 1919 від 12.06.2007 року, відповідно до якого сума матеріальної шкоди спричиненого ОСОБА_2 внаслідок ДТП складає 23704, 91 гривня. Інших доказів про розмір

3

матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля DAEWOO LANOS д/нНОМЕР_2 суду не надано.

Відповідно до п.4.7.1 договору страхування НОМЕР_39 у разі

страхових випадків, визначений у п. 3.1.1 договору страхування (

пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-

транспортної пригоди) за наявності повної чи часткової вини водія

застрахованого транспортного засобу, безумовна франшиза складає 4, 0 %

страхової суми; без наявності вини у вчинені ДТП - 3, 01 %. Таким чином,

оскільки при визначенні суми страхового відшкодування позивачем була

вирахувана сума франшизи 3, 01% і страхове відшкодування було

виплачене 08.08.2007 року в розмірі 18326, 31 гривня, а відповідно до

постанови Вознесенського міськрайонного суду від 19.06.2007 року ОСОБА_2 був також визнаний винним у скоєні ДТП, яка сталася 19.04.2007 року,

то враховуючи умови договору страхування, сума страхового

відшкодування з вирахуванням суми франшизи 4, 0%, повинна складати 17 856, 69 (23704, 91 - 3950, 82 (ПДВ) - 1897, 40 (4, 0% - сума франшизи).

Таким чином, відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування" до позивача (страховика), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таке право передбачено також ст. 1191 ЦК України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

В судовому засіданні було встановлено, підтвердилося матеріалами справи, а саме постановою судді Вознесенського міськрайонного суду від 08.05.2007 року, що в скоєні дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів відповідача та третьої особи ОСОБА_2 , яка відбулася 19.04.2007 року є обоюдна вина водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , при цьому вони обидва порушили п. 34.1 Правил дорожнього руху і обидва були притягнуті до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача коштів, в рахунок відшкодування шкоди, в розмірі, який дорівнює половині сплаченого ОСОБА_2 страхового відшкодування, а саме 8 928, 34 гривень.

Крім цього, відповідно до п. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди , завданої фізичною особою , залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано

4

вчиненням злочину. Так судом враховується, те що відповідач ОСОБА_1 є людиною похилого віку, отримує пенсію в мінімальному розмірі 521, 12 гривень, що підтверджується довідкою № 76 від 20.02.2008 року, при цьому суд виходить з засад справедливості, добросовісності та розумності, вважає за можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1в рахунок відшкодування шкоди 5 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 гривень, судовий збір в сумі 183, 26 грн. Враховуючи процент задоволення позовних вимог, який складає 33 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 60, 47 гривень (183, 26 грн. х 33%) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 9, 90 (30 грн. х 33%) гривень.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської філії Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант" (р/р 2650300108005 в МФ ВАТ „Укрексімбанк, МФО 326739 код 20868166) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 5000 (п'ять тисяч) гривень, а також судові витрати, які складаються з витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 9, 90 гривень, судового збору в сумі 60, 47 гривень. Всього стягнути 5070, 37 (п'ять тисяч сімдесят грн. 37 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.