Ухвала суду № 48375530, 05.12.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/6876/2012

Провадження № 1/265/16/14

У Х В А Л А

05 грудня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головучого судді Мельник І.Г.,

при секретарі Тушкановій Л.В.,

за участю прокурора Тесленко Т.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі клопотання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, одруженої, не працюючої, яка має середньо спеціальну освіту, раніше судимої: 1) 02 вересня 2002 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ст..ст.307 ч.2,309 ч.2, 70 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, 22.02.2005 року Указом Президента України про помилуванні строк покарання скорочений до 4-х років позбавлення волі, звільнена 07 квітня 2005 року постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 30 березня 2005 року умовно достроково на 1 рік 2 місяця 9 днів; 2) 19 вересня 2008 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ст..ст.309 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі, з застосуванням ст..ст.75,76 КК України на 1 рік 6 місяців, 3) 14 лютого 2011 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ст. 309 ч.2 КК України, до 2 років позбавлення волі, з застосуваннямст..ст.75,76 КК України на 1 рік, яка зареєстрована та проживає в місті Маріуполі по вулиці 9 ТравняАДРЕСА_1, щодо застосування Закону України «Про амністію у 2014 році», -

В С Т А Н О В И В :

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 лютого 2014 року ОСОБА_2 засуджена за ст.ст.307 ч.2, 311 ч.1, 70 ч.1, 72 КК України до покарання у вигляді 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженої на праві особистої власності з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу. ОСОБА_2 виправдано за ст..27 ч.4 ст.364 ч.3, ст..28 ч.3 ст..306 ч.2, ст..28 ч.3 ст..317 ч.2, ст.309 ч.2 КК України у звязку з недоведеністю її участі у вчиненні злочинів.

25.11.2014 року засуджена звернулася до суду з заявою щодо застосування до неї Закону України «Про амністію у 2014 році».

У судовому засіданні засуджена ОСОБА_2 та її захисник ОСОБА_1 наполягали на застосування амністії, вказуючи, що на момент вступу в закону дію Закону України «Про амністію у 2014 році» засуджена відбув не менш однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Прокурор проти застосування амністії заперечував, вказуючи, що заява засудженої ОСОБА_2 про застосування до неї ЗУ «Про амністію у 2014 році» задоволенню не підлягає.

Суд заслухавши думку учасників судового засідання вважає, що заява засудженої ОСОБА_2 про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2014 році» не підлягає задоволенню за наступними обставинами.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про амністію у 2014 році», виконання цього Закону покладається на суди. Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників. Застосування цього Закону здійснюється щодо: г) осіб, щодо яких судом ухвалені вироки, які не набрали законної сили.

Перевіркою судом матеріалів особової справи засудженої встановлено, що ОСОБА_2 відбуває покарання у ОСОБА_3 Початок строку відбування покарання - 14.02.2012 р. , кінець строку 02.03.2019 р. Станом на день набрання чинності нормативно-правового акту про амністію фактично відбула 2 роки 2 місяця 5 днів. Засуджена вчинила злочин до дня набрання чинності нормативно-правового акту про амністію. Таким чином, ОСОБА_2 на день набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2014 році» відбула не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Статтею 2 Закону України від 08 квітня 2014 року № 1185-VІІ «Про амністію у 2014 році», який набрав законної сили 19 квітня 2014 року» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VІІ від 06.05.2014), передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1цього Закону, засуджених за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоровя, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менш однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Відповідно до розяснень ст..2 ЗУ «Про амністію у 2014 році» зазначено, що за вчинення злочинів будь-якої тяжкості за наявності двох обовязкових умов: а) ці злочини не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоровя; б) особи, які їх вчинили (до їх переліку відносяться й інші особи, а не лише ті, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі ст..1 ЗУ «Про амністію у 2014 році» відбули одну четверту чи більше призначеного строку основного покарання (за винятком категорій осіб, визначених у ст..8 ЗУ «Про амністію у 2014 році», та у ст..4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні»).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія не застосовується до осіб: в) які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів.

Так, ОСОБА_2 раніше 02 вересня 2002 року була засуджена Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ст..ст.307 ч.2,309 ч.2, 70 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, 22.02.2005 року Указом Президента України про помилуванні строк покарання скорочений до 4-х років позбавлення волі, звільнена 07 квітня 2005 року постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 30 березня 2005 року умовно достроково на 1 рік 2 місяця 9 днів.

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 лютого 2014 року ОСОБА_2 засуджена за ст.ст.307 ч.2, 311 ч.1, 70 ч.1, 72 КК України до покарання у вигляді 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженої на праві особистої власності з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Таким чином, ОСОБА_2 має дві судимості за вчинення умисних тяжких злочинів, судимості за які згідно з вимогами ст..89 КК України на день вступу в закону силу Закону України «Про амністію у 2014 році» не зняти та не погашені у встановленому законом порядку. Відповідно до ОСОБА_2 не може застосовуватися Закон України «Про амністію у 2014 році», тому клопотання засудженої ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 85,86,89 Кримінального кодексу України, ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст..4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про застосування відносно неї Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року , відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя протягом семи діб з дня її проголошення.

Суддя: Мельник І.Г.