Рішення № 48364509, 05.08.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38790/14-ц

Провадження №2/761/2247/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 серпня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

при секретарі Кияшко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.06.2015 року позовні вимоги було задоволено частково.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05.06.2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.12.2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05.06.2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої позивач просить визначити, що частка померлої ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становила ?; визнати право власності ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 на ? частку квртири АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 3441,00 грн.

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира) підтверджено правовстановлюючим документом - договором купівлі - продажу від 13.03.1991 року, власником якої Бюро технічної інвентаризації м. Києва 13.03.1991 року за №32239 зареєстрований ОСОБА_4. Зазначена кварира була куплена ОСОБА_4 в період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про одруження від 06.08.1969 року. 18.11.1996 року ОСОБА_4 склав заповіт на спірну квартиру в рівних долях ОСОБА_3 та відповідачу. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а її чоловік ОСОБА_4 помер на наступний день ІНФОРМАЦІЯ_2 року. 31.10.2012 року позивач звернулась із заявою про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Масюка І.Є. Відповідач звернувся із відповідною заявою про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Столярчук І.В. Крім того, відповідач звернувся в органи нотаріату із заявою про прийняття спадковго майна після смерті ОСОБА_3 за законом, з тих підстав, що відповідач є братом померлого чоловіка матері позивача. Відповідач вважає себе спадкоємцем по заповіту після смерті ОСОБА_4, крім того, він вважає себе спадкоємцем по закону після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Відповідач подав заяви про прийняття спадщини, але не надав нотаріусам відповідні документи, що є доказом родинних відносин із спадкодавцями. Між позивачем та відповідачем виник спір у звязку з тим, що відповідач вважає, що його спадкодавець ОСОБА_4 є власником всієї спірної квартири, і тому відповідач має отримати ? частину як спадкоємець ОСОБА_4 за заповітом, а другу частину ? - як спадкоємець за законом.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти вимог позову та просила відмовити в їх задоволенні. Суду пояснила, що спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_4, а тому вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. В подальшому в судове засідання не з'явилась.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 6 серпня 1969 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який подружжя не розривали. Спільних дітей у шлюбі подружжя не мало.

Відповідно до свідоцтва про народження позивачка є дочкою ОСОБА_3

13.03.1991 року ОСОБА_4, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними (ч.1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України).

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном (ст. 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України).

Представник відповідача при розгляді справи зазначала, що спірна квартира придбана ОСОБА_8 в особисту власність, проте, суд не погоджується з даним твердженням, враховуючи вимоги ст. ст. 22, 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Таким чином спірна квартира належала подружжю: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності в рівних частках.

18.11.1996 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів спірну квартиру в рівних частках відповідачу та дружині ОСОБА_3 На час розгляду справи даний заповіт є чинним.

Проте, враховуючи, що спірна квартира перебувала у спільній сумісній власності подружжя, ОСОБА_4 міг розпоряджатися тільки своєю часткою у спільній сумісній власності подружжя, а отже відповідач міг отримати за заповітом тільки 1/2 частину спірної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_9, відповідно до свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст. 1216-1218 ЦК України).

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом (ст.. 1245 ЦК України).

З моменту смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. відкрилась спадщина у спільному сумісному майні подружжя на ? частину спірної квартири.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, батьки.

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (ч. 1ст. 1278 ЦК України).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_9 є її дочка - позивачка та її чоловік ОСОБА_4, тобто, по ? частині спірної квартири.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на наступний день після смерті ОСОБА_9

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (ст. 1276 ЦК України).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюк І.Є. була заведена спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Столярчук І.В. була заведена спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4

Відповідач зазначає, що є рідним братом ОСОБА_4, проте, не надав належних доказів підтвердження родинних відносин приватному нотаріусу та суду.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1 ст. 1223 ЦК України).

Таким чином, відповідач має право на спадкування ? частини спірної квартири за заповітом від 18.11.1996 року, складеного ОСОБА_4

Даючи юридичну оцінку поясненням та зібраним по справі доказам, враховуючи те, що ? частина у спільній сумісній власності подружжя на спірну квартиру є спадковим майном, після смерті ОСОБА_10, відповідач не надав доказів родинних відносин з ОСОБА_8, а отже позивачка успадковує по закону 1/2 частину спірної квартири після смерті своєї матері ОСОБА_10

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (ч.1 ст. 88 ЦПК України).

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3441,001 грн.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1223, 1245, 1261, 1276, 1278 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 169, 212-215,224-228 ЦПК України, ст. ст. 22, 24, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, становила ? частину.

Визнати право власності ОСОБА_1 на ? частину квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3441,00 (три тисячі чотириста сорок одна) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя