Вирок № 48351155, 13.08.2015, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/1163/14-к

Провадження № 1-кп/392/19/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 рокуМаловисківський районний суд Кіровоградської області у складі:

Головуючої: судді Кавун Т.В.

З участю прокурора Швеця К.К.

Захисника адвоката Тимченка С.В.,

Обвинуваченого ОСОБА_2,

при секретарі Касьян З.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014120190000002 від 26.03.2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мала Виска Кіровоградської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, приватного підприємця, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 249 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні незаконного зайняття рибним добувним промислом, вчиненого способом масового знищення риби, що заподіяло істотну шкоду, при наступних обставинах.

В жовтні місяці 2013 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_2, діючи з корисливою метою, маючи умисел на незаконний вилов риби, із орендованої його батьком ОСОБА_3 водойми, яка розташована біля с. Краснопілка Маловисківського району Кіровоградської області, якою він користується згідно довіреності виданої 09.10.2013 року ОСОБА_3, в порушення вимог ст.. 76 Водного кодексу України, п.7 ст. 17 Закону України « Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», без погодження з Кіровоградським обласним управлінням водних ресурсів на встановлення режиму роботи на пониження рівня води, без погодження Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Кіровоградській області та Департаменту екології та природніх ресурсів Кіровоградської облдержадміністрації самовільно здійснив спуск води у водоймі. 30.10.2013 року близько 13-00 год. з метою охорони та використання водних біоресурсів та дотримання правил любитильсько-спортивного рибальства, головним державним інспектором Кіровоградрибохороною ОСОБА_7 та головним державним інспектором Кіровоградрибохороною ОСОБА_8 біля с. Краснопілка Маловисківського району Кіровоградської області в ставку, який знаходиться в оренді ОСОБА_3 було виявлено факт спуску даної водойми, внаслідок чого за дамбою біля даного спуску води виявлено загибель риби ( в снулому вигляді), а саме загибель риби окуня в кількості 6201 штука, загальною вагою 68 кг. 900 грам., вартість одного окуня відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 року № 1209 « Про затвердження такс обчислення розміру відшкодування збитків, спричинених в результаті незаконного добування ( збирання) чи знищення цінних видів водних біоресурсів» 17 грн., чим спричинив державі істотну шкоду на загальну суму 105 417 грн..

Прокурором в інтересах держави в особі Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Кіровоградській області заявлено цивільний позовом до ОСОБА_2 на суму 105 417 грн..

В судовому засіданні допитаний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні ним незаконного зайняття рибним добувним промислом, вчиненого способом масового знищення риби, що заподіяло істотну шкоду та цивільний позов не визнав і показав, що в жовтні перебував на водному об»єкті свого батька, діяльністю якого він займається за довіреністю . Риба окунь зійшла з водою, під час спуску водного об»єкту, риба була віком близько року, під час передачі в оренду водного об»єкту риби окунь в ньому не було, займається даною діяльність протягом семи років. Порядку пониження спуску води не дотримався так як йому відмовили у дозволі на спуск води інспекція. Риба окунь з»явилася у зв»язку з зарибленням ним водного об»єкту.

В судовому засіданні з показань свідка ОСОБА_4, вбачається, що восени 2013 року під час виконання рибоохоронної роботи було виявлено спущений водойм, стояв стіл і була риба в неживому вигляді, близько 5 кг., присутній був лише ОСОБА_2, який повідомив, що водойма його батька і він проводить вилов риби. Рибу перерахували поштучно, потім зважили. Акт зариблення був відсутній, а отже не було доказів власності на рибу, дозволу на пониження водного рівня не мав, рибу знищувати права не мав.

Також, судом під час судового розгляду безпосередньо були дослідженні письмові докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Розпорядженням голови Маловисківської РДА від 07.07.2006 року № 352-р, надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель в оренду ОСОБА_5, площею 53,0га в тому числі під водою 53,0 га з земель водного фонду на території Маловисківської міської ради терміном на 10 років для рибогосподарських потреб та зобов»язано укласти договір оренди.

Відповідно до договору оренди від 12.07.2007 року ОСОБА_3 орендує ставок, строком на 10 років, який знаходиться на території Маловисківської міської ради, для ведення сільськогосподарського виробництва.

На підставі довіреності виданої 09.10.2013 року ОСОБА_3, останній уповноважив на ведення господарської діяльності ОСОБА_2.

Рішенням Маловисківської міської ради № 159 від 10.10.2013 року , ОСОБА_3 погоджено пониження рівня води у ставку, розташованому на землях Маловисківської міської ради.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлено, що ОСОБА_2 з 30.05.2012 року є фізичною особою-підприємцем, займається роздрібною торгівлею рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах.

Відповідно договору оренди водойми загальнодержавного значення від 03.07.2012 року, орендар ОСОБА_3 прийняв в платне строкове користування водойму загальнодержавного значення площею 30,0746 га, розташовану на території Маловисківської міської ради для риборозведення.

Актом приймання-передачі орендованої водойми від 03.07.2012 року було прийнято водойм орендарем-ОСОБА_3.

З накладних, що містяться в матеріалах кримінального провадження від 25.03.2011 року, 01.04.2012 року, 12.04.2013 року, 26.12.2013 року, встановлено, що орендар придбав для зариблення мальок риби- коропа, товсто лоба, карася, судака, щуки, білого амуру та окуня.

Відповідно до акту зариблення від 11.05.2007 року, погодженого та затвердженого в установленому законом порядку, акту про виконання робіт з усилення водних живих ресурсів від 10.04.2007 року, орендар ОСОБА_3 провів зариблення Краснопільського ставка ( водосховища) площею 30 га.

Відповідно до ветеринарно-санітарного паспорту рибоводного господарства виданого 14.06.2012 року, вбачається в орендованому водоймі ОСОБА_3, в наявності об»єкти риби такі як товсто лоб, білий амур, карп, карась, сом, дані види риби вирощуються в господарстві, в тому числі у водоймі перебувають смітні види риб,такі як окунь та плітка.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області ОСОБА_3 видано дозвіл на спеціальне водокористуваня. Проведено розрахунок обсягу використання води без її вилучення з водного об»єкту для потреб товарного риборозведення. Міститься план вилову риби з ставка.

Орендарем замовлено та виготовлено Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом « Дніпродіпроводгосп» Кіровоградської філії Державного комітету України по водному господарству водогосподарський паспорт, який містить правила технічної експлуатації ставків і водосховищ.

Оцінюючи в сукупності зібрані та безпосередньо досліджені під час судового розгляду докази, суд дійшов висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у пред»явленому йому обвинувачені не доведена.

Відповідно до диспозиції ч.2 ст. 249 КК України, за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, вчинені способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, настає кримінальна відповідальність.

Предметом даного злочину виступають живі ресурси, тобто, організми, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування ( знаходження) у воді.

Не визнаються предметом злочину, передбаченого ст.. 249 КК України, риби та інші водні живі організми, які завдяки вкладеній праці людини вже не виступають як природні багатства в їх природному стані, а включені у виробничо-трудовий процес і набули внаслідок цього якість товару.

З договору оренди водойми від 18.07.2007 року, який продовжено договором оренди від 03.07.2012 року, встановлено що ОСОБА_3, який уповноважив ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, діяти в його інтересах, надано в оренду земельну ділянку водного фонду для здійснення підприємницької діяльності та риборозведення.

А витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підтверджує, що ОСОБА_2 з 30.05.2012 року є фізичною особою-підприємцем, займається роздрібною торгівлею рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах.

Так статтею 7 Закону України « Про тваринний світ» визначено, що об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України « Про підприємництво»-підприємництво-це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб»єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України та Тимчасового Порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 року № 1192 встановлено, що рибництво- це штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів з метою одержання товарної продукції. Пунктом 34 даного Порядку встановлено, що водні живі ресурси, одержані в порядку товарного виробництва є власністю підприємств, установ, організацій та громадян, які у передбаченому законом порядку здійснюють її відтворення. Правовий статус вирощеної риби підтверджується роз»ясненням Кабінету Міністрів , яке міститься у розпорядженні № 391-р від 10.05.1999 року.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 391-р від 10.05.1999 року- центральним та місцевим органам виконавчої влади у взаємовідносинах з рибницькими та рибальськими, включаючи риболовецькі, господарствами, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибо продукції виходити з того, що ці підприємства є сільськогосподарськими товаровиробниками

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, досліджених в судовому засіданні ОСОБА_2 прийняв в оренду земельну ділянку, в тому числі пасовище, ділянку під гідротехнічними спорудами та під ставками саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Тобто, обвинувачений на орендованому водоймі здійснюючи свою підприємницьку діяльність, пов»язану з риборозведенням з метою вилову, продажу риби, займається вирощуванням сільськогосподарської продукції з метою отримання від продажу прибутку.

Об»єктивну сторону інкримінуємого ОСОБА_2 злочину характеризує наявність трьох ознак: діяння-незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; наслідки у вигляді істотної шкоди; причинний зв»язок між діянням і наслідками.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №17 від 10.12.2004 року « Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля», під незаконним заняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК ) треба розуміти таке вилучення водних живих ресурсів із природного середовища, яке здійснюється з порушенням чинного законодавства, що регулює порядок і умови промислового, любительського, спортивного рибальства, іншого використання водних живих ресурсів. Зокрема, незаконним є промисел, який здійснюється всупереч існуючим правилам: без належного на те дозволу, в заборонений час, у недозволених місцях, із застосуванням заборонених знарядь лову, з перевищенням установлених лімітів чи норм вилову.

Водні живі ресурси утворюють риби різних порід, водні тварини (дельфіни, раки, краби, креветки, кальмари тощо), морські рослини, які мають промислове значення. Під промислом розуміються як один акт добування риби, тварин чи рослин, так і неодноразове вчинення таких дій.

Відповідальність за злочин, передбачений ст. 249 КК , настає лише за умови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду. На те, що шкода є істотною, можуть вказувати, зокрема, такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо. Якщо внаслідок вчинених дій істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав може нести відповідальність за ч. 3 або ч. 4 ст. 85 КпАП .

Вилов риби чи водних тварин зі спеціально облаштованих або пристосованих водоймищ, у яких вони вирощуються підприємствами, організаціями чи громадянами, за ст. 249 КК кваліфікувати не можна. За наявності відповідних підстав дії винної особи можуть кваліфікуватись як посягання на чужу власність.

Тому, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що діями ОСОБА_2 завдано істотної шкоди. Адже, під час вирішення питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконним водним добувним промислом, істотною, потрібно у кожному конкретному випадку врахувати кількість, вартість та екологічну цінність здобутих або знищених водних біоресурсів.

В ветеринарно-санітарному паспорті рибоводного господарства ( рибопромислового водоймища), виданого ОСОБА_3, чітко зазначено, що видами риб, що вирощуються в його господарстві є короп, карась, товсто лоб, білий амур, сом, в тому числі і смітні риби, до яких віднесено окуня та плітку. Рибо посадковим матеріалом є риба короп, товсто лоб, білий амур.

У водоймах, багатих на цінні промислові види риб окунь є смітною рибою: харчується тим самим кормом, що і промислові риби, а також поїдає відкладену ними ікру. В таких водоймах звичайно посилюють вилов окуня та намагаються обмежити його розмноження: виставляють під час нересту окуня під воду штучні нерестилища котрі потім видаляють з відкладеною на них ікрою.

Пленум Верховного Суду України №17 від 10.12.2004 року « Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля», вказує на те, щоб суди звернули увагу, що вилов риби чи водних тварин зі спеціально облаштованих або пристосованих водоймищ, у яких вони вирощуються підприємствами, організаціями чи громадянами, за ст. 249 КК кваліфікувати не можна.

ОСОБА_2 будучи фізичною особою-підприємцем займається рибо розведенням в орендованому водоймі-ставку, прийнятому відповідно до акту-передачі водойми від 18.07.2007 року, від 03.07.2012 року, що доданий до договору оренди водойми площею 30, 0746 га, розташовану на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, в якому не вказано, яку рибу, що є власністю держави передано в оренду, та діє в інтересах ОСОБА_3, з метою отримання прибутку.

Стороною обвинувачення не надано суду доказів належних та допустимих, які б підтверджували, що ОСОБА_2 діючи з корисливою метою, самовільно здійснив спуск води у водоймі, маючи умисел на незаконний вилов риби, вчинив масове знищення риби, що заподіяло істотну шкоду. Не доведено в чому полягала корислива мета ОСОБА_2 та яким чином у зв»язку з загибеллю риби окуня настали шкідливі зміни в водоймі що орендує його батько ОСОБА_3.

Суд звертає увагу, що чинний кримінальний закон при відсутності умислу виключає застосування ст.. 249 КК України.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. За ч.1,2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ст..17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов»язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення , винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення , вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Аналіз досліджених доказів переконав суд у тому, що жоден з доказів запропонований стороною обвинувачення і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину передбаченого ч.2 ст. 249 КК України.

Тому, суд вважає, виходячи із визначених меж висунутого обвинувачення, відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України, необхідним виправдати обвинуваченого ОСОБА_2 по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 249 КК України, з у зв»язку з відсутністю в його діях складу злочину.

У зв»язку з виправданням ОСОБА_2 цивільний позов прокурора Маловисківського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Кіровоградській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 349,368, 369-371, 373-376 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 249 КК України та виправдати його за вказаною статтею у зв»язку з відсутністю в його діях складу вказаного злочину.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Маловисківський районний суд Кіровоградської області.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуюча-суддя Кавун Т. В.