Рішення № 48347737, 12.08.2015, Чуднівський районний суд Житомирської області

Чуднівський районний суд Житомирської області

Справа № 294/933/13-ц

Провадження № 2/294/155/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015 року м. Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Мельничука О.О.,

при секретарі Марчук В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом військової частини А1979 до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної шкоди,-

встановив:

Військова частина А1979 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 3719,94 грн. в порядку відшкодування заподіяної в/ч А1979 шкоди в зв"язку із невжиттям відповідачем в якості командира в/ч А1979 заходів щодо стягнення з військовослужбовця вказаної частини капітана ОСОБА_3 заподіяної останнім у 2007 році шкоди внаслідок нестачі майна, так як при проведенні розслідування обставин нестачі матеріальних цінностей командир в/ч в порушення "Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання майна Збройних Сил України", затвердженого постановою Кабміну України від 04.08.2000 року № 1255, безпідставно перевів з другої категорії у п"яту військове майно, щодо якого було виявлено нестачу, затвердивши довідку про його вартість за заниженою ціною, в результаті чого сума завданих ОСОБА_3 матеріальних збитків була визначена у 3644,58 грн., що були утримані з ОСОБА_3 згідно наказу командира в/ч А1979 від 18.03.2008 року № 63, але відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності в/ч А1979 від 15.04.2010 року до книги втрат та нестач військової частини було внесено запис на суму 3719,94 грн. щодо нестягнутой частини завданої винною особою шкоди з врахуванням дійсної вартості майна, щодо якого виявлено нестачу за капітаном ОСОБА_3, однак з останнього утримання грошових коштів не проводилось, так як по вині командира військової частини А1979 ОСОБА_2 відповідне повідомлення про необхідність утримання суми нестачі на адресу командира військової частини, до якої на той час був переведений капітан ОСОБА_3, не було в установлений для цього строк надіслано, внаслідок чого з ОСОБА_3 в порядку відшкодування шкоди не було стягнуто 3719,94 грн. з врахуванням категорії майна.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, як і викладені у позовній заяві обставини справи.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, надавши письмове обгрунтування своєї позиції, що приєднане до матеріалів справи.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні вказав на те, що з 2010 року по 2012 рік він готовив для командира в/ч А 1979 проекти запитів про проходження служби ОСОБА_3, але повідомлення про наявність нестачі та необхідність її утримання з вказаної особи за новим місцем служби ОСОБА_3 не надсилались.

Вислухавши пояснення вказаних осіб, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Під час проходження проходження військової служби у в/ч А1979 на посаді начальника вузла зв"язку капітан ОСОБА_3 допустив нестачу майна зв"язку, що було виявлено у березні 2008 року на підставі проведеного службового розслідування, в зв"язку з чим був проведений попередній розрахунок втраченого майна на суму 3644,58 грн., що була утримана з грошового забезпечення винної особи згідно наказу командира в/ч А1979 від 18.03.2008 року № 63.

Відповідно до Акту документальної ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А1979 від 15.04.2010 року № 234/3/51/а (а.с. 30-37) було встановлено, що капітан ОСОБА_3 під час проходження військової служби у в/ч А1979 заподіяв у 2007 році шкоду військовій частині внаслідок нестачі ввіреного йому майна на суму 7364,52 грн., так як попередній розрахунок заподіяної шкоди був проведений із невірно визначеною кратністю та помилковим встановленням категорії майна, щодо якого виявлено нестачу, адже майно було помилково було віднесене до п"ятої категорії, хоча воно відносилося до другої категорії, а тому, з врахуванням вказаних обставин в акті ревізії вказувалося на необхідність додаткового стягнення з винної особи 3719,94 грн., так як командир військової частини, яким тоді був відповідач, безпідставно перевівши з другої категорії у п"яту військове майно та затвердивши довідку про його вартість за заниженою ціною, своїми діями призвів до неповного відшкодування військовій частині вказаної шкоди.

Характерно, що командиром в/ч А1979 не був взятий до уваги складений його підлеглими Акт визначення залишкової вартості втрачених матеріальних цінностей № 292 від 24.03.2010 року, тобто ще до складання акту ревізії, де сума завданих ОСОБА_3 збитків була оцінена у 7363,96 грн. (а.с. 45)

Незважаючи на доведений до командира в/ч А1979 зміст вказаних вище актів, відповідач не прийняв належних заходів щодо додаткового стягнення з ОСОБА_3 виявленої нестягнутої раніше в повному розмірі суми нестачі майна, хоча відомості про наявність суми нестачі у 3719,94 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 були включені до книги обліку нестач майна зв"язку (а.с. 43).

Вказані обставини бездіяльності ОСОБА_2 були виявлені 05.03.2013 року при проведенні службового розслідування вказаного факту уже після призначення на посаду командира військової частини іншої особи і саме з цього часу слід відраховувати строк позовної давності (ст. 261 ч. 1 ЦК України).

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, урегульовані «Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженим постановою Верховної ради України № 243/95 від 23 червня 1995 року (далі Положення), що є спеціальним актом, який передбачає підстави та порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців, .

Це Положення визначає підстави іпорядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених законодавством, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Згідно з п.8 Положеннядо військовослужбовців застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Відповідно до п.13 Положеннявійськовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисногознищення,пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військовогомайнаабовчинення інших умисних протиправних дій; припискиунарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітнихданих іобманудержавивінших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псуваннявійськовогомайна, переданого їм під звіт для зберігання,перевезення,використання чидля іншої мети.

Військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної їх поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається такаповедінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки ( п.3 Положення ).

Час, протягом якого винного військовослужбовцяможе бути притягнуто до матеріальноївідповідальності,не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством (п. 5 Положення). При цьому діє загальний строк позовної давності у три роки, так як положення КЗпП України не розповсюджують свою дію на виниклі правовідносини.

Постановою від 2 листопада 1995 року N 880 "Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості", передбачено, що відшкодування шкоди від двохкратного до десятикратного розміру (зокрема у трикратному розмірі відшкодовується шкода за агрегати, запасні частини, інструменти, прилади і приладдя до озброєння, військової техніки, устаткування, апаратури, засобів зв"язку, технічних засобів охорони і до обчислювальної техніки, за оптичні прилади, імпортні електрифіковані інструменти, пальне, масло і мастила, спирти і спеціальні рідини, паливо), але при цьому кратність не застосовується для стягнення шкоди з відповідача згідно змісту ст. 28 Положення.

Пунктом 16 передбачено, що розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність,ав разі відсутності таких даних-за цінами,що обчислюються в порядку,який визначається Міністерством економіки України.

Відповідно до змісту розділу IV "Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування" Положення у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди призначається розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб, на підставі якого у місячний термін видається наказ про стягнення заподіяної шкоди. У разі коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування шкоди проводиться шляхом подачі позову до відповідного суду.

В той же час, пунктом 17 Положення передбачено, шо розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом. За висновкамиревізії, що має місце в даному випадку,командир(начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дняодержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми. З огляду на те, що ОСОБА_3 на той час проходив військову сліжбу у в/ч А 0163, позивач зобов"язаний був невідкладно (у п"ятиденний термін з дня отримання копії акту ревізії) направити повідомлення про виявлену нестачу та утримання відповідних коштів з винної особи командиру в/ч А 0163 (ст. 29 Положення), але він цього не зробив, направляючи лише запити щодо проходження ОСОБА_3 військової служби, на що вказав у судовому засіданні свідок ОСОБА_4

Отже, обов"язок визначити розмір шкоди та прийняти заходи по її відшкодуванню покладається на командира військової частини, який мав можливість до звільнення ОСОБА_3 з військової служби згідно наказу від 21.06.2010 року направити відповідні дані про утримання суми виявленої нестачі з грошового забезпечення ОСОБА_3, так як копію акту ним було отримано 15.04.2010 року.

Проте такі заходи командиром не були прийняті, а його посилання його невинуватість на тій підставі, що його підлеглі не визначили суму відшкодування шкоди ОСОБА_3, не може бути прийняте судом в якості обставини, що звільняє відповідача від матеріальної відповідальності, адже таке рішення знаходилося лише у його компетенції і про цю обставину він дізнався, отримавши акт ревізії.

Враховуючи, що завдана військовій частині шкода у належному розмірі не була відшкодована, а в зв"язку зі строком давності претензія до ОСОБА_3 наразі не може бути пред"явлена, такий позов був заявлений до відповідача.

Згідно п.11. Положення у разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Отже з ОСОБА_2 підлягає відшкодуванню шкода в розмірі його місячного грошового забезпечення командира в/ч на період виконання таких функцій на час вчинення вказаного вище порушення, що становить 3269,94 грн., так як в послідуючому відповідач був звільнений з військової служби.

На підставі вищевикладеного з відповідача на користь військової частини А1979 на відшкодування матеріальної шкоди підлягає стягненню 3269,94 грн., а відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь в/ч А1979 слід стягнути 229,40 грн. сплоченого позивачем судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,15,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 257, 261 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 11, 13, 16, 17, 26, 29 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь військової частини А1979 у порядку відшкодування матеріальної шкоди 3269,94 грн., а також 229,40 грн. сплоченого позивачем судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в Апеляційний суд Житомирської області через Чуднівський райсуд протягом десяти днів з дня проголошення даного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо така не буде подана

Суддя: ОСОБА_5