Рішення № 48345741, 11.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 197/404/15-ц 22-ц/774/1512/К/15

Справа № 197/404/15-ц Головуючий в 1-й інстанції Провадження № 22-ц/774/1512/К/15 Ліснецький І.В.

Категорія № 27 (3) Доповідач - Братіщева Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Грищенко Н.М., Чорнобук В.І.

при секретарі: Масловій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року по справі за позовом Кредитної спілки «САМАРА» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кредитної спілки «САМАРА» про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року позивач Кредитна спілка «САМАРА» (далі - КС «САМАРА») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.05.2014 року між КС «САМАРА» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 24/14, згідно умов якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредитні кошти строком на 24 місяці з 21.05.2014 року по 20.05.2016 року в сумі 12580 грн. та зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом щомісячно, згідно з графіком погашення кредиту. Однак відповідач не здійснив жодного платежу по кредиту та процентам, а тому нарахування процентів здійснювалось відповідно до п. 4.4 кредитного договору за кожен день простроченого платежу, що склало 11696,26 грн. Станом на 15 січня 2015 року залишок за кредитом складає 12580 грн., проценти з урахуванням прострочення платежів - 11941,57 грн., а загальна сума боргу - 24521,57 грн. В якості забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань по поверненню кредиту, 21 травня 2014 року між КС «САМАРА» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 24/14, відповідно до якого відповідач прийняла на себе зобов'язання перед КС «САМАРА» відповідати у повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_2, визначеним кредитним договором. Просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 24521,57 грн., а також судовий збір у розмірі 245,22 грн.

В квітні 2015 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з зустрічним позовом до КС «САМАРА» про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору та договору поруки від 21 травня 2014 року. Під час розгляду справи позовні вимоги уточнити та просили визнати недійсним кредитний договір № 24/14 від 21 травня 2014 року. В обґрунтування позову зазначили, що вважають незаконним та необґрунтованим кредитний договір № 24/14 від 21 травня 2014 року, оскільки у КС «САМАРА» відсутня завірена копія ліцензії на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Крім того, кредитодавець не повідомив них в письмовій формі про кредитні умови, чим ввів їх в оману щодо обставин, які мають істотне значення, у зв'язку з чим такий правочин повинен бути визнаний недійсним.

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року позов Кредитної спілки «САМАРА» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 24/14 від 21 травня 2014 року - задоволений.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «САМАРА» заборгованість за кредитним договором № 24/14 від 21 травня 2014 року в загальній сумі 24521 грн. 57 коп., з яких: залишок по кредиту - 12580,00 грн., проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів, нарахованих згідно п. 4.1 та п. 4.4 кредитного договору - 11941,57 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «САМАРА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 245 грн. 22 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кредитної спілки «САМАРА» про визнання недійсним кредитного договору № 24/14 від 21 травня 2014 року - відмовлено.

Судові витрати по зустрічному позову покладено на позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким визнати недійсним кредитний договір № 24/14 від 21 травня 2014 року, укладений між КС «САМАРА» та ОСОБА_2 в загальній сумі 24521,57 грн. Зазначають, що, суд не звернув увагу на відсутність завіреної копії ліцензії на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Крім того, вважають, що умова договору про встановлення відповідальності позичальника у вигляді сплати процентів за користування кредитом та процентів, нарахованих за прострочення платежів із розрахунку 1,95% - повинна бути визнана недійсною, оскільки суперечить принципам справедливості, а також є несправедливою встановлення вимоги щодо сплати споживачем великої суми компенсації у разі невиконанням ним зобов'язань за договором. Крім того, в договорі відсутня аналогічна та співрозмірна відповідальність фінансової установи перед позичальником. Вважають, що умови кредитного договору не відповідають вимогам Закон України «Про захист прав споживачів», а тому угода повинна бути визнана недійсною.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині порядку стягнення судового збору.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, рішення суду першої інстанції не відповідає у повному обсязі зазначеним вимогам, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2014 року між КС "САМАРА" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 24/14, згідно умов якого позивачем були надані ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 12580 грн. строком на 24 місяця, починаючи з 21 травня 2014 року по 20 травня 2016 року, а відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.

Як вбачається з видаткового касового ордеру, ОСОБА_2 отримав грошові кошти в розмірі 12580 грн. 21 травня 2014 року (а.с. 8).

Відповідно до п. 4.2 вищезазначеного договору, погашення заборгованості по кредитному договору здійснюється щомісячно у період з 20 по 30 число кожного місяця згідно графіка.

Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється за строк користування кредитом та нараховуються на залишок заборгованості за кредитом в день отримання грошових коштів та щомісяця, із розрахунку 1,95% на залишок заборгованості за кредитом.

Проте, відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої зобов'язання по кредитному договору, а тому, при несвоєчасному внесенні платежів по поверненню кредиту нарахування процентів розраховувалось відповідно до п. 4.4. Кредитного договору за кожен день прострочення платежу, що склало 11696,26 грн. За перший місяць користування кредитом згідно п. 4.1 кредитного договору були нараховані проценти в сумі 245,31 грн. Станом на 21 травня 2014 року залишок по кредиту складає 12580 грн., а всього розмір заборгованості становить 24521,57 грн. (а.с. 4)

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 24/14, між КС "САМАРА" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 24/14 від 21 травня 2014 року, відповідно до умов якого, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги (а.с. 7).

05 серпня 2014 року та 04 листопада 2014 року на адреси відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були надіслані претензії-попередження щодо погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 9-12).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають такі правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня (ст. 549 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_2, як позичальника та ОСОБА_3, як поручителя суми заборгованості по кредитному договору в розмірі 24521,57 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно прийнято до уваги в якості належних доказів не завірені копії ліцензії КС «САМАРА» на здійснення діяльності та видаткового касового ордеру, на думку колегії, є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

Пунктом 1.2 Ліцензійних умова провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених Розпорядженням комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02 грудня 2003 року № 146 передбачено, що для залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, використання таких коштів для надання їм кредитів кредитна спілка зобов'язана отримати ліцензію на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Для надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (кредитів банків, коштів інших установ та організацій) кредитна спілка зобов'язана отримати ліцензію на здійснення діяльності кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів об'єднаних кредитних спілок, залучених кредитною спілкою, що є їх членом, та коштів спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії.

Крім того, на момент укладання кредитного договору позивач мав в наявності діючи ліцензії серії АВ № 581565 та серії АВ № 534850, засвідчені належним чином копії яких були надані суду першої інстанції (а.с. 76, 77).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що умова договору про встановлення відповідальності позичальника у вигляді сплати процентів за користування кредитом та процентів, нарахованих за прострочення платежів із розрахунку 1,95% суперечить принципам справедливості, а також є несправедливою встановлення вимоги щодо сплати споживачем великої суми компенсації у разі невиконанням ним зобов'язань за договором, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За частиною 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має були досягнуто згоди.

Відповідно до п. 3, 4 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а тому колегія суддів не приймає до уваги доводі апеляційної скарги про те, що умова договору про встановлення відповідальності позичальника у вигляді сплати процентів за користування кредитом та процентів, нарахованих за прострочення платежів із розрахунку 1,95% суперечить принципам справедливості, а також є несправедливою встановлення вимоги щодо сплати споживачем великої суми компенсації у разі невиконанням ним зобов'язань за договором. Підтвердження отримання відповідачем ОСОБА_2 повної та доступної інформації про положення кредитного договору, є особисте підписання договору, що свідчить про те, що між сторонами було досягнуто згоди по всіх умовах договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що умови кредитного договору не відповідають Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки даний Закон застосовується у разі, коли предметом спору є саме споживче кредитування, а в п. 2.1 спірного договору зазначена мета отримання кредиту - ремонт будинку, тобто вказаний Закон не поширюється на кредитні договори, укладені між кредитною спілкою та її членами.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із солідарним стягненням з відповідачів витрат по сплаті судового збору у розмірі 245 грн. 22 коп.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному суді», суд апеляційної інстанції, у разі встановлення при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК та провести перевірку справи в повному обсязі.

Апеляційний суд і сам не позбавлений можливості встановити фактичні дані, які мають значення для вирішення спору, а також, застосувати норму матеріального права, яка має бути застосована до спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 5, 6 п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року, при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Дійшовши висновку про солідарне стягнення суми судових витрат з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирішивши правильно спірне питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції невірно визначив порядок стягнення судових витрат, у зв'язку із чим, рішення суду першої інстанції, на підставі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні в частині порядку стягнення суми судових витрат з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - в рівних частках, з кожного окремо

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року змінити в частині порядку стягнення суми судових витрат.

Стягнути ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «САМАРА» витрати по сплаті судового збору у розмірі по 122 грн. 61 коп., з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: