Ухвала суду № 48341804, 05.08.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 р.м.ОдесаСправа № 487/1897/15-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Щербина С.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва звернулося до суду з адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця про стягнення виконавчого збору №46052132 від 23 лютого 2015 року, накладення штрафу №46052132 від 23 лютого 2015 року.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2015 року адміністративний позов задоволений. Визнано протиправними дії старшого державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області щодо винесення постанов про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва виконавчого збору та накладення штрафу. Скасовано постанови №46052132 від 23 лютого 2015 року про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва виконавчого збору та №46052132 від 23 лютого 2015 року про накладення на управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва штрафу.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 лютого 2015 року до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва надійшла постанова відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області від 17 січня 2015 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-а-7986/2011 від 28 листопада 2014 року про зобов'язання УПФУ перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни з 04 лютого 2011 року по 19 червня 2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

12 лютого 2015 року управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва листом повідомило відповідача про намір оскаржити до суду постанову про відкриття провадження від 17 січня 2015 року з проханням не застосовувати заходи примусового стягнення до прийняття судового рішення.

18 лютого 2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва було відкрите провадження у справі за позовом УПФУ до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області та станом на 23 лютого 2015 року відповідач був обізнаний про звернення УПФУ до суду з позовом.

Проте, 23 лютого 2015 року старшим державним виконавцем було винесено постанову ВП №46052132 про стягнення з УПФУ виконавчого збору у розмірі 1360грн., відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" та постанову ВП №46052132 про накладення на УПФУ штрафу у розмірі 680грн., відповідно до ст.ст.11, 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Отже, підставою для винесення постанови про накладення штрафу є невиконання зазначених вимог без поважних причин.

Частиною 6 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було оскаржено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 січня 2015 року, а примірник позову направлено відповідачу, який було отримано ним 18 лютого 2015 року.

Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для накладення штрафу, оскільки позивач не погодився з правомірністю винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а судове рішення за результатами розгляду такого позову не набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведення виконавчих дій і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

У зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів, Верховною Радою України 05 червня 2012 року було прийнято Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до положень ч.1 ст.3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно з частиною другою статті 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Згідно ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, у зв'язку з тим, що виконання рішення суду, боржником за яким є управління Пенсійного фонду України, здійснюється в особливому порядку, який встановлюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", головним державним виконавцем було порушено ч.2 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" та неправомірно винесено постанови про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О.І. Шляхтицький