Ухвала суду № 48341645, 12.08.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року справа №805/1548/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Ханової Р.Ф., Компанієць І.Д., секретарі судового засідання Челахової О.О., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Уханова М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 805/1548/15-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001561700 від 10.03.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.04.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Меріленд Сіті» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт № 43/17-2/НОМЕР_2 від 04.02.2015 року. На підставі зазначеного акта відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 року № 0001561700, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 159684,33 грн., за штрафними санкціями 39921,08 грн. Позивач просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 року № 0001561700.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 805/1548/15-а позов задоволено повністю.

Визнано податкове повідомлення-рішення № 0001561700 від 10.03.2015 року неправомірним та скасовано його.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилався на положення ст.198 Податкового кодексу України, п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року № 128/2568, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вказував, що, враховуючи надані до перевірки копії первинних документів та висновки матеріалів перевірок інших податкових органів України, що надійшли на адресу Добропільської ОДПІ, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при документальному оформленні продажу продукції, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з отримання продукції виробничо-технічного призначення, а саме запасних частин ФОП ОСОБА_4 у липні 2014 року від ТОВ «Меріленд Сіті», у результаті чого позивачем завищено податковий кредит на 159684,33 грн. у липні 2014 року.

Представники сторін у судове засідання з'явились, кожен дотримувався раніше висловленої позиції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_4 (податковий номер: НОМЕР_2) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Меріленд Сіті» (податковий номер: 39244892) за липень 2014 року. Період перевірки з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року. За наслідком проведення перевірки 04.02.2015 року податковою інспекцією складений акт № 43/17-2/НОМЕР_2 (а.с. 11-15).

В акті перевірки зроблено висновок, що перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій самозайнятої особи ОСОБА_4 з придбання продукції у липні 2014 року у ТОВ «Меріленд Сіті» на суму 958105,98 грн., у тому числі ПДВ - 159684,33 грн. та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства. В акті перевірки вказано на порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 159 684,33 грн. (а.с. 15).

На підставі акту перевірки 10.03.2015 року Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001561700, яким збільшено суму грошового зобов'язання самозайнятій особі ОСОБА_4 податку на додану вартість у розмірі 199605,41 грн., в тому числі: за основним платежем - 159684,33 грн.; за штрафними санкціями - 39921,08 грн. (а.с. 10).

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог правомірним та зазначає, що судом повно і правильно встановлено обставини справи, вірно застосовано норми матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Проблемним питання даного спору є правомірність сумніву податкового органу щодо реальності господарських операцій, укладених позивачем з ТОВ «Меріленд Сіті» і прийняття на підставі такого сумніву податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Меріленд Сіті» та ФОП ОСОБА_4 укладено Договір поставки № 25/07 від 25.07.2014 року, згідно з яким постачальник (ТОВ «Меріленд Сіті») зобов'язується поставити, а покупець (ФОП ОСОБА_4) сплатити та прийняти продукцію: запчастини. Пунктом 4.2 якого поставка товару здійснюється продавцем на підставі положення «ІНКОТЕРМС-2000» до складу покупця (а.с.16).

На підтвердження виконання умов договору поставки № 25/07 від 25.07.2014 року позивачем надано наступні документи:

видаткові накладні від 31.07.2014 року на постачання автозапчастин (а.с.17-20); податкова накладні від 31.07.2014 року: № 16006 сума ПДВ становить 9983,57 грн. (а.с.21), № 16007 сума ПДВ становить 9989,72 грн. (а.с.21 об.), № 16008 сума ПДВ становить 9953,41 грн. (а.с.22), № 16009 сума ПДВ становить 9968,00 грн. (а.с.22 об.), № 16010 сума ПДВ становить 9961,04 грн. (а.с.23), № 16011 сума ПДВ становить 9980,99 грн. (а.с.23 об), № 16012 сума ПДВ становить 9990,00 грн. (а.с.24), № 16013 сума ПДВ становить 9991,10 грн. (а.с.24 об.), № 16014 сума ПДВ становить 9984,04 грн. (а.с.25). № 16015 сума ПДВ становить 9980,00 грн. (а.с.25 об.), № 16016 сума ПДВ становить 9984,10 грн. (а.с.26), № 16017 сума ПДВ становить 99960,00 грн. (а.с.26 об.), № 16018 сума ПДВ становить 9995,60 грн. (а.с.27), № 16019 сума ПДВ становить 9984,07 грн. (а.с.27 об.), № 16020 сума ПДВ становить 9989,15 грн. (а.с.28), № 16021 сума ПДВ становить 9990,00 грн. (а.с.28 об.);

договір оренди об'єкта нерухомості № 31/08 від 31.08.2012 року укладений між ТОВ «Агрофірма «Каравай» та Приватним підприємцем ОСОБА_4 та акт приймання передачі від 31.08.2012 року (а.с.68-70); платіжні доручення: № 108 від 23.10.2014 року на суму 500 000,00 грн. (а.с.71), № 124 від 29.10.2014 року на суму 458 105,98 грн. (а.с.71об.); договори оренди автомобіля КАМАЗ 65115 державний номер НОМЕР_11 від 10.01.2014 року укладений між фізичною особою ОСОБА_5 та позивачем (а.с.72-73), договір оренди автомобіля КАМАЗ 6520 державний номер НОМЕР_12 від 01.01.2014 року укладений між фізичною особою ОСОБА_6 та позивачем (а.с.74-75), договір оренди автомобілів КАМАЗ 6520 державний номер НОМЕР_13, FOTON BJ 3251 державний номер НОМЕР_14, КРАЗ 65055 державний номер НОМЕР_15 КРАЗ 65055 державний номер НОМЕР_8, КРАЗ 65055 державний номер НОМЕР_9, КРАЗ 65055 державний номер НОМЕР_10 від 01.01.2014 року укладений між фізичною особою ОСОБА_7 та позивачем (а.с.76-77); свідоцтва про державну реєстрацію вказаних транспортних засобів (а.с.100-112).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про неправомірність віднесення позивачем сплачених сум до податкового кредиту, оскільки позивачем були надані всі необхідні копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту.

При апеляційному розгляді справи сторони не заперечували того факту, що податкові зобов'язання липня 2014 року були сформовані позивачем за товарними операціями без врахування транспортних послуг, тому довід апелянта щодо ненадання товарно-транспортних накладних є неправомірним з огляду на вимоги Податкового Кодексу України. З огляду на що посилання апелянта на відсутність фактичних обставин, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій, є безпідставними.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на лист Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київської області від 11.11.2014 року № 3791/7/10-06-22-04/39244892 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Меріленд Сіті» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року, то колегія суддів зазначає, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Окрім того, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підтвердження вищевказаного листа податковим органом до справи не надавався (а.с. 78-85).

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем під час перевірки фактично не були дослідженні первинні документи контрагента. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були досліджені первинні документи позивача та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності (а.с. 45 зв.бік).

Довід апелянта про відсутність сертифікатів відповідності та технічних паспортів є хибним з огляду на те, що податковий орган не довів чи потребує поставлений товар такого документування.

Крім того, контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Податковий кодекс України не містить підстав будь - якого виду відповідальності господарюючого суб'єкта за недобросовісні дії контрагента.

Крім того, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу апелянта на той факт, що податковим органам, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На переконання колегії суддів відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, що стосуються предмету позову.

Угоди між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оскаржені, податковому органу жодним нормативно-правовим актом не надано права ревізувати умови укладених договорів. Первісні документи бухгалтерського та податкового обліку є такими, що не тягнуть їх невизнання як доказів в розумінні ст. 79 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 805/1548/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 12 серпня 2015 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Р.Ф. Ханова

І.Д. Компанієць