Ухвала суду № 48341391, 06.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 р.Справа № 820/18303/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки охоронна фірма "БРІГ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015р. по справі № 820/18303/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки охоронна фірма "БРІГ"

до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки охоронна фірма "БРІГ", звернувся до суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 000632220 від 14.10.2014 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 279761,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 69940,25 грн., на загальну суму 349701,25 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000642220 від 14.10.2014 року, яким підприємству донараховано податку на прибуток в розмірі 250051,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 62512,75 грн., на загальну суму 320563,75 грн..

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 року у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки охоронна фірма "БРІГ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки охоронна фірма "БРІГ", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неправильному встановленні фактичних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вказує, що судом не враховано, що документи по операціях відповідають законодавству, операції пов'язані з господарською діяльністю.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Агенство комплексної безпеки охоронна фірма "БРІГ" взято на податковий облік 01.09.2004 р. за №103, і станом на даний час перебуває на обліку в Індустріальній об`єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

На підставі направлення від 17.09.2014 року №1777 виданого Індустріальною ОДПІ м. Харкова Соколовським Сергієм Валерійовичем - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, відповідно до наказу Індустріальної ОДНІ м. Харкова від 16.09.2014 року №1559, та згідно з п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на підставі Постанови Старшого слідчого другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління ФР ГУ Міндоходів у Харківській області підполковника податкової міліції Мінаєва О.С. від 28.04.2014 року "про проведення перевірок" проведена позапланова виїзна перевірка ГОВ "АКБ-ОФ БРІГ" (п.н. 33118966) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Грант Тайм" (п.н. 38123047) за період з 01.01.2013 р. по 01.04.2014 р.

За результатами перевірки було складено акт від 30.09.2014 року № 2628/20-36-22-03-07/33118966, яким зафіксовані порушення п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено до сплати в бюджет суми податку на додану вартість на загальну суму 279761 грн., т.ч. за лютий 2013 року па суму 19950 грн., за березень 2013 року на суму 19962,5 гри., за квітень 2013 року на суму 19962,5 грн., за травень 2013 року на суму 29475,0 гри,, за червень 2013 року на суму 26815,0 грн., за липень 2013 року на суму 26801,7 гри., за серпень 2013 року на суму 29462,5 грн., за вересень 2013 року на суму 19475,0 грн., за жовтень 2013 року на суму 25431,8 грн., за листопад 2013 року на суму 26625,0 грн., а грудень 2013 року на суму 19250,0 гри., за січень 2014 року на суму 16550,0 грн. та п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено до сплати в бюджет суми податку на прибуток по декларації за 2013 рік на загальну суму 250051,0 грн.

14.10.2014 року, на підставі акту перевірки, ДПІ було винесені податкові повідомлення-рішення № 000632220, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 279761,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 69940,25 грн., на загальну суму 349701,25 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000642220, яким підприємству донараховано податку на прибуток в розмірі 250051,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 62512,75 грн., на загальну суму 320563,75 грн.

Згідно з матеріалами справи Позивачем (Замовник) було укладено договори про надання послуг з ТОВ "Грант Тайм" (Виконавець) №1 від 03.09.2012р., №2 від 03.09.2013 року та № 6 від 07.05.2013 року.

На підтвердження вказаних взаємовідносин ТОВ "АКБ ОФ "БРІГ" надало до перевірки первинні документи, які були складені в процесі здійснення господарських операцій, а саме: договори, протоколи узгодження договірної вартості на надання послуг, акти здачі - приймання виконаних робіт, податкові накладні.

Відповідно до приписів ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 передбачено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, при дослідженні податкових накладних та актів виконаних робіт судом встановлено, що у вказаних документах не конкретизовано, які саме роботи було виконано із зазначенням їх вартості, годин виконання робіт, тому вони, на думку суму не можуть вважатися первинними документами, які б підтверджували фактичне придбання платником податків послуг у контрагента.

Також, як до перевірки, так і до суду позивачем не надано звіти, складені ТОВ "Грант Тайм" за результатами наданих позивачем послуг, або інших документі, в яких би було зазначено, які фактично послуги були надані.

Крім того, не було підтверджено подальше використання послуг, отриманих від ТОВ "Грант тайм", їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "АКБ ОФ "БРІГ".

Критично оцінюючи документи щодо фактичного виконання угод, колегія суддів зазначає, що формально вони мають всі необхідні реквізити, але їх зміст не може підтвердити проведення операцій.

Податкові накладні, щомісячні акти виконаних робіть (акти прийому передачі робіт), є фактично тотожними. В актах щомісяця вказуються одні і ті ж види робіт (послуг) які начебто надані позивачу, змінюється лише їх вартість Тобто, виходячи з цих актів щомісячно підприємство отримувало ідентичні послуги, в тому числі складання претензій, процесуальних документів, консультації по проведенню ревізій. Однак доказів щомісячної потреби у таких специфічних послугах, щомісячно суду не надано.

Письмові консультації та проекти договорів надані позивачем до суду, по-перше не охоплюють весь період дії договору, по-друге ні кім не підписані, суду наданий лише печатний текс з текстовим зазначенням, що вони виконані «ООО «ГАРАНТ ТАЙМ» без будь-яких доказів їх виконання саме цим підприємством. (т. 1 а.с. 164-198).

Щодо договору на надання кур'єрських послуг, жодних документів в підтвердження виконання послуг, крім актів виконаних робіт, які містять лише посилання на надання таких послуг, суду не надано. Тобто підприємство не надало документів в підтвердження коли, по доставці чого, надавалися кур'єрські послуги, яким чином предмет доставки передавався кур'єру та яким чином відбувалося звітування за доставку.

При цьому представник позивача в суді апеляційної інстанції посилався на наявність відповідного журналу, але журнал не був наданий.

На питання суду апеляційної інстанції, щодо додаткового надання документів в підтвердження господарських операцій, представник позивача зазначив, що додатково документи не будуть надані.

Суд першої інстанції, зазначив, що при дослідженні довідки про включення до ЄДРПОУ ТОВ "Грант Тайм", встановлено, що види діяльності вказаного контрагента не мають відношення до надання консультаційних та кур'єрських послуг. Та вказав, що надані позивачем документи не доводять причинно-наслідкового зв'язку між необхідністю понесення спірних витрат, отриманням внаслідок цього конкретного результату та досягненням завдяки цьому певної економічної мети (ефекту). За відсутності відповідних доказів щодо кількісних та якісних характеристик послуг, а також доказів фактичного отримання цих послуг позивачем, суд приходить до висновку, що здійснене оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням донарахування з податку на додану вартість є правомірними.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, щодо відповідності визначеного коду діяльності контрагента позивача 70.22 «Консультування з питань комерційної діяльності й керування, послугам за договорами, оскільки договори містять таки види послуг, як надання правових консультацій та аудит. Крім того, види діяльності включені до ЄДРПОУ не свідчать про не здійснення підприємством іншої діяльності.

У даному спорі, апеляційний суд виходить з того, що позивачем не надано документів підтверджуючих реальність операцій.

З огляду на приписи п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 та п. 198.3 Податкового кодексу України підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та призначення останніх для такого використання. За відсутності факту придбання послуг та наявності лише формально складених документів відповідні суми не можуть відображатись в податковому обліку, адже це є протиправним та суперечить нормам матеріального права, а саме: п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 та п. 198.3 Податкового кодексу України.

Щодо донарахування податку на прибуток підприємств, то відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Положеннями п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень та донарахування податку на прибуток підприємств є правомірним.

Санкції нараховані відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність призначення перевірки, колегія суддів зазначає, що наказ на перевірку був предметом розгляду, по справі №820/17163/14, у позові позивачу було відмовлено, рішення набрало законної сили. Посилання представника позивача, на те, що його доводи не спростовуються зазначеним рішення, оскільки у позові відмовлено з формальних підстав, а в даному випадку перевірка призначено не законно, оскільки наказ винесено на підставі постанови слідчого, а не слідчого судді, колегія суддів не приймає враховуючи положення ст.. 3 КАС України, щодо предмету дослідження по справах про скасування рішення суб`єкту владних повноважень. За змістом ухвали суду апеляційної інстанції, факт призначення перевірки саме по постанові слідчого досліджено судом.

Крім того, ст.. 78 Податкового кодексу України передбачає призначення перевірки за постановою слідчого. Перевірка постанови на відповідність УПК України не входить до компетенції податкового органу. Така перевірка і оцінка регулюється кримінально-процесуальним законодавством.

Також колегія суддів зазначає, що перевірка фактично проведена та встановлені порушення законодавство, наявність яких знайшла підтвердження у суді.

При цьому як встановлено судом (надані узгоджені пояснення сторін), перевірка здійснювалася по кримінальному провадженню не стосовно посадових осіб позивача, що виключає застосування положень ст.. 86 Податкового кодексу України, щодо неможливості винесення податкового повідомлення - рішення за наслідками перевірки..

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015р. по справі № 820/18303/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.08.2015 р.