Ухвала суду № 48341132, 06.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Справа № 876/6327/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Кузьмича С.М., Костіва М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках в сумі 50580,26 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів», подавши на неї апеляційну скаргу. Відповідач не погоджуються з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підприємством самостійно були виявлені помилки в раніше поданій декларації стосовно заборгованості плати податку на землю. Вважає, що станом на день розгляду справи борг у підприємства щодо сплати податку на землю відсутній. Тому відповідач просить скасувати постанову від 14.05.2015 року та винести нову про відмову в позові.

Сторони правом на участь у розгляді справи не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» зареєстроване як юридична особа з присвоєнням ідентифікаційного коду 22405526, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків від 20.10.2009 року № 514 ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» узяте на облік як платник податків у ДПІ у м. Червонограді 26.05.1992 року № 586.

Відповідно до довідки про заборгованість від 09.04.2015 року № 2459/555/13-13-23/00 та облікової карти платника податків податковий борг відповідача з податку на майно (плати за землю) станом на 09.04.2015 року становить 50580,26 грн.

Заборгованість відповідача перед бюджетом на загальну суму 50580,26 грн. складається з грошових зобов'язань, що самостійно задекларовані в податковому розрахунку земельного податку.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у м. Червонограді виставило відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 30.09.2013 року № 3494 на загальну суму 66171,99 грн., яку вручено платникові податків.

Зазначена податкова вимога ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржена, узгоджена сума податкового зобов'язання до бюджету не сплачена, тобто визнається сумою податкового боргу.

У добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 41.1, 41.2 ст. 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (ст. 288 ПК України).

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Положеннями п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно зі ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим же Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до інформації про банківські рахунки ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» має відкриті рахунки в установах банку.

Виходячи з того, що суму заборгованості до Державного бюджету України у розмірі 50580,26 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність позовних вимог.

Доводи апелянта про відсутність заборгованості щодо сплати податку на землю станом на час розгляду справи жодними доказами не підтверджені.

Як зазначив в запереченнях на апеляційну скаргу позивач, відповідачем з моменту подання позову до винесення рішення у справі, а також з моменту подання апеляційної скарги не подано жодного уточнюючого розрахунку з плати за землю.

Відповідно до пункту 50.1 ст. 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Оскільки жодні уточнюючі декларації відповідачем не подавались, нарахування по платі за землю здійснювались позивачем згідно самостійно задекларованих відповідачем даних в податковому розрахунку земельного податку № 9007400755 від 17.02.2014 року.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач не зазначив, які саме помилки він виявив і чи спричинюють вони зменшення чи збільшення податкових зобов'язань.

Отже, доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для їх задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року у справі № 813/2012/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді С.М. Кузьмич

М.В. Костів