Ухвала суду № 48341082, 12.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4485/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004622201 від 27 жовтня 2014 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 10 червня 2015 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в період з 07 жовтня 2014 року по 10 жовтня 2014 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за червень 2014 року.

За результатами даної перевірки відповідачем було складено акт № 478/26-57-22-01-10/39038178 від 14 жовтня 2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Елемент Ойл» (код ЄДРПОУ 39038178) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Інвест Транссервіс» (код ЄДРПОУ 38921716) та ТОВ «Інвест Сервіслюкс» (код ЄДРПОУ 38919831) за червень 2014 року». (далі по тексту - акт перевірки)

На підставі даного акту перевірки, за порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004622201 від 27 жовтня 2014 року, яким ТОВ «Елемент Ойл» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 492 699,50 грн., у тому числі за основним платежем на 995 133,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 497 566,50 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

03 березня 2014 року між ТОВ «Елемент Ойл» (довіритель) та ТОВ «Інвест Сервіслюкс» (комерційний агент) укладено агентський договір № ІС-03/03-14, за умовами якого комерційний агент в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується надати довірителю послуги щодо вчинення правочинів, передбачених пунктами 1.2, 1.3 цього договору, за посередництвом комерційного агента та за рахунок довірителя.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 вказаного договору комерційний агент у якості представника вчиняє наступні дії від імені довірителя: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить всю попередню переддоговірну роботу з клієнтом; за цим договором комерційний агент вчиняє наступні дії на підставі договору, без додаткової довіреності, від імені та в інтересах довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори та листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання, раніше погоджені з довірителем, повністю готуючи укладання правочину.

Згідно з додатковою угодою № 1 до агентського договору № ІС-03/03-14 від 03 березня 2014 року сторони домовилися, що орієнтовна сума винагороди за послуги комерційного агента від залучення одного клієнта складає не більше 3,25 % вартості суми контракту, укладеного з відповідним клієнтом.

Відповідно до додаткових угод № 2 від 03 березня 2014 року, № 3 від 02 червня 2014 року, № 4 від 02 липня 2014 року, за участю комерційного агента між довірителем та клієнтом ТОВ «Єристівський ГЗК» були укладенні договори про поставку нафтопродуктів.

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 червня 2014 року та податкової накладної від 30 червня 2014 року № 3110 ТОВ «Інвест Сервіслюкс» надало агентські послуги на загальну суму 2 850 320, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 475 053, 33 грн.

Між ТОВ «Елемент Ойл» (довіритель) та ТОВ «Інвест Транссервіс» (комерційний агент) укладено агентський договір № ІТ-07/03-14 від 07 березня 2014 року, за умовами якого комерційний агент в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується надати довірителю послуги щодо вчинення правочинів, передбачених пунктами 1.2, 1.3 цього договору, за посередництвом комерційного агента та за рахунок довірителя.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 вказаного договору комерційний агент у якості представника вчиняє наступні дії від імені довірителя: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить всю попередню переддоговірну роботу з клієнтом; за цим договором комерційний агент вчиняє наступні дії на підставі договору, без додаткової довіреності, від імені та в інтересах довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори та листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання, раніше погоджені з довірителем, повністю готуючи укладання правочину.

Згідно з додатковою угодою № 1 до агентського договору № ІТ-07/03-14 від 07 березня 2014 року сторони домовилися, що орієнтовна сума винагороди за послуги комерційного агента від залучення одного клієнта складає не більше 3 % вартості суми контракту, укладеного з відповідним клієнтом.

Відповідно до додаткових угод № 2 від 14 березня 2014 року, № 3 від 14 березня 2014 року, № 4 від 24 березня 2014 року, № 5 та № 6 від 31 березня 2014 року, за участю комерційного агента між довірителем та клієнтами: ТОВ «Лусін», ТОВ «НК Артеміда Трейд», ТОВ «АСТРА», ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО», ТОВ «Всесвіт», були укладенні договори про поставку нафтопродуктів.

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 червня 2014 року та податкової накладної від 30 червня 2014 року № 3102 ТОВ «Інвест Транссервіс» надало агентські послуги на загальну суму 3 120 480, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 520 080, 00 грн.

За надані агентські послуги позивач перерахував на розрахункові рахунки комерційних агентів винагороду у вигляді грошових коштів, що підтверджується копіями відповідних виписок банку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Інвест Транссервіс» та ТОВ «Інвест Сервіслюкс» у зв'язку із придбанням послуг у розмірі 995 133, 00 грн.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Інвест Транссервіс» та ТОВ «Інвест Сервіслюкс», були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку робіт і послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Елемент Ойл» здійснює діяльність з оптової торгівлі твердим, рідким газоподібним паливом і подібними продуктами.

Матеріали справи підтверджують, що за участю комерційних агентів - ТОВ «Інвест Транссервіс» та ТОВ «Інвест Сервіслюкс», ТОВ «Елемент Ойл» укладено договори на поставку нафтопродуктів (дизельне паливо, бензин) із наступними підприємствами: ТОВ «Лусін», ТОВ «НК Артеміда Трейд», ТОВ «АСТРА», ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО», ТОВ «Всесвіт», ТОВ «Єристівський ГЗК»; таким чином, агентські послуги придбавалися позивачем з метою збільшення обсягів продажу палива та розширення кола покупців.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання робіт і послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду наступні докази: копії господарських договорів по наданню агентських послуг та поставці нафтопродуктів, додаткових угод до них, актів здачі прийняття-робіт (надання послуг), податкових накладних, виписок банку, у тому числі щодо розрахунків із ТОВ «Лусін», ТОВ «НК Артеміда Трейд», ТОВ «АСТРА», ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО», ТОВ «Всесвіт», ТОВ «Єристівський ГЗК» за поставлені нафтопродукти.

Наведене підтверджує, що позивач придбавав у ТОВ «Інвест Транссервіс» та ТОВ «Інвест Сервіслюкс» агентські послуги з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору, суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Інвест Транссервіс» та ТОВ «Інвест Сервіслюкс» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на відомості актів про неможливість проведення зустрічної звірики ТОВ «Інвест Транссервіс» та ТОВ «Інвест Сервіслюкс», оскільки дані акти за своєю суттю не можуть фіксувати та підтверджувати факти порушення позивачем норм податкового законодавства, а ймовірні порушення постачальниками правил оподаткування не позбавляють права добросовісного покупця на віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Не підтвердженими виявились також висновки акта перевірки про не надання позивачем документів, які підтверджують надання агентських послуг, так як в акті перевірки не визначено переліку можливих, на думку відповідача, підтверджуючих документів; факт не надання чи відмови у наданні таких документів не зафіксований, а в матеріалах справи наявні всі необхідні підтверджуючі документи по спірним господарським операціям.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а збільшення позивачу податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0004622201 від 27 жовтня 2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.