Ухвала суду № 48341068, 12.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5654/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронний холдинг» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронний холдинг» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання незаконними дій відповідача щодо визнання в акті від 23.12.2014 року № 11/26-53-22-02-21-38143880 нікчемними правочинів, укладених позивачем з ТОВ «СБ «Ягуар» за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000232202 від 22.01.2015 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 05 червня 2015 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2015 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 262 від 19.12.2014 року, направлення на перевірку № 1858 від 22.12.2014 року, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Охоронний холдинг» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «СБ «Ягуар» за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Охоронний холдинг» відповідачем було складено акт № 11/26-53-22-02-21-38143880 від 06.01.2015 року (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за серпень-жовтень 2014 року на суму у розмірі 7 385 798 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000232202 від 22.01.2015 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 385 798 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 846 450 грн.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «СБ «Ягуар» було укладено договір № 01/08 від 01.08.2014 року про надання позивачу послуг з охорони об'єктів (далі - Договір). Відповідно до даного договору, ТОВ «СБ «Ягуар» надано послуги з охорони відповідних об'єктів (перелік таких об'єктів наведено у додатках №№ 1, 2 та 3 до Договору), що підтверджується належним чином оформленими актами надання послуг та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

За результатами вказаних господарських операцій позивач сформував податковий кредит за спірний період на суму у розмірі 7 385 798 грн. Позивач вказані послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні ПДВ у розмірі 7 385 798 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відповідними відмітками.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України була встановлена відповідачем нікчемність вказаного Договору внаслідок проведення аналізу даних податкової звітності контрагентів по ланцюгу постачання послуг до ТОВ «СБ «Ягуар», що призвело до висновку контролюючого органу про наявність ознак фіктивності таких контрагентів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Керуючись ст. 215, 228 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Як встановлено судом, зобов'язання за договором між ТОВ «Охоронний холдинг» та ТОВ «СБ «Ягуар» виконувалися сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 за спірний період, актами надання послуг та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи: ліцензією ТОВ «СБ «Ягуар» АЕ № 292044 від 08.05.2014 серії, виданою йому Міністерством внутрішнім справ України на охоронну діяльність, яка підтверджує наявність у вказаного товариства передбачених чинних законодавством вимог, в тому числі наявність необхідного персоналу, для виконання господарської діяльності, в тому числі виконання спірних господарських операцій; листами ТОВ «СБ «Ягуар» від 18.08.2014 року вих. № 0818, від 04.09.2014 року вих. № 0904, від 06.09.2014 року вих. № 0906, від 25.09.2014 року вих. № 0925, від 28.09.2014 року вих. № 1028, на адресу позивача щодо необхідності запровадження певних систем та придбання необхідного устаткування для поліпшення якості з охорони відповідних об'єктів згідно з Договором.

Колегія суддів вважає правильним те, що суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на дані аналізу податкової звітності контрагентів по ланцюгу постачання послуг до ТОВ «СБ «Ягуар», які на думку контролюючого органу мають ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом та, відповідно, порушення такими контрагентами вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватися виключно відповідним рішенням суду.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Разом з тим, дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Вказані в Акті перевірки недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ «СБ «Ягуар» господарських операцій за спірним Договором, наявності факту узгодженості його дій з ТОВ «Охоронний холдинг» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ТОВ «СБ «Ягуар».

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «СБ «Ягуар» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірного договору інтересам держави не підтверджена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи вбачається, що на момент підписання відповідних актів надання послуг та податкових накладних, юридична особа ТОВ «СБ «Ягуар» не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ТОВ «Охоронний холдинг» та ТОВ «СБ «Ягуар» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Охоронний холдинг» та ТОВ «СБ «Ягуар» умислу на укладення вказаного Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 року за № 185/24962 (далі - Порядок № 185/24962), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1129) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 № 1235/26012 (далі - Порядок № 1235/26012), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 7 385 798 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «СБ «Ягуар». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «СБ «Ягуар» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 7 385 798 грн., віднесена ТОВ «Охоронний холдинг» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 185/24962 та № 1235/26012.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин. Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експертного економічного дослідження № 72 проведеного судовим експертом Гершман Ю.В. (свідоцтво № 769 видане Мінюстом 31.05.2013 року, дійсне до 31.05.2016 року) на підставі заяви ТОВ «Охоронний холдинг» від 12.04.2015 року № 301 та складеного 15.05.2014 року (далі - Висновок спеціаліста), встановлено, що висновки наведені в Акті перевірки щодо порушення ТОВ «Охоронний холдинг» вимог п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України і заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 7 385 798 грн. по операціям з ТОВ «СБ «Ягуар» документально та нормативно не підтверджуються.

Враховуючи викладене у сукупності, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «СБ «Ягуар» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 № 0000232202 - безпідставним та неправомірним.

Що стосується позовної вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо визнання в Акті перевірки нікчемними правочинів, укладених позивачем з ТОВ «СБ «Ягуар» за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року, то суд першої інстанції правомірно залишив її без задоволення, з огляду на те, що такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме по собі зазначення певних висновків в Акті перевірки не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а збільшення позивачу податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення спірне податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 року № 0000232202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 12.08.2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.