Ухвала суду № 48340996, 11.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5232/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач:Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інституту спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "КПІ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інституту спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "КПІ", третя особа Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Інституту спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "КПІ", третя особа Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України про зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.

Зобов'язано Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації НТУУ «КПІ» (01011, м. Київ, вул. Московська 45/1, код ЄДРПОУ 34979237) сплатити ОСОБА_3 (03058, АДРЕСА_1) заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 7 645,55 грн. (сім тисяч шістсот сорок п'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок).

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання сплатити різницю з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, а саме в сумі 7 645,55 грн. (сума утриманого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7 259,93 грн. та сума утриманого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 385,62 грн.), то саме в цій частині оскаржуване рішення підлягає апеляційному перегляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Інституту спеціального зв'язку та захисту інформації НТУУ КПІ від 22 серпня 2014 року №83-ос підполковника Держспецзвязку ОСОБА_3, старшого викладача спеціальної кафедри №2, з правом носіння форменого одягу, виключивши його із списків особового складу, з урахуванням часу на здачу справ і посад, звільнено зі служби за підпунктом 3 пункту 92 (за станом здоров'я) у відставку; вислуга років на пенсію складає 22 роки 21 день.

Згідно розрахунку вихідної допомоги при звільненні від 29 квітня 2015 року, сума вихідної допомоги становить 43 447,25 грн.

При цьому, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 385,62 грн., податок з доходів фізичних осіб 7 259,93 грн., військовий збір 651,71 грн., до виплати підлягає сума у розмірі 35 149,99 грн.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено різницю між нарахованою та виплаченою сумами у розмірі 8 297,26 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що на дату нарахування вихідної допомоги при звільненні позивача вже було звільнено зі служби в Держспецзв'язку.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до п. 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно абз.3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Пунктом 168.5. статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Разом з тим, у день виключення позивача зі списків особового складу йому не було виплачено суми вихідної допомоги при звільненні. Виплата грошової допомоги була здійснена не своєчасно, не в день виключення зі списків особового складу, а рівноцінна компенсація утриманого податку взагалі не була виплачена.

Так, згідно пунктів 3-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення

З огляду на вищевикладене судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку про порушення відповідачем свого обов'язку з виплати позивачу рівноцінної грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб. З цього слідує, що судом першої інстанції правомірно, з метою повного захисту порушеного права позивача, визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу рівноцінної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 7 259,93 грн.

Частиною сьомою статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 2 Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170 передбачено, що до виплат, які здійснюються у грошовій формі відноситься одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам), військовослужбовцям при звільненні з військової служби.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідачем протиправно утримано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 385,62 грн. із нарахованої суми одноразової грошової допомоги позивача при звільненні.

Таким чином, протиправним є розрахунок при звільненні позивача, згідно якого утримано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 385,62 грн. та податок з доходів фізичних осіб у сумі 7 259,93 грн. вимогам чинного законодавства.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що оскільки на час виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні він втратив статус військовослужбовця, то він і не мав права на отримання рівноцінної компенсації утриманого податку. В обґрунтування безпідставності вказаних доводів апеляційна інстанція зазначає, що несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день виключення зі списків особового складу і проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача, що ним фактично не заперечується. Таким чином, відбулося порушення прав особи, яке має бути поновлено незалежно від її статусу на час такого поновлення.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Тобто, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні постанови судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Інституту спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "КПІ" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.