Ухвала суду № 48340927, 10.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18883/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

10 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про зобов'язання знести за власний рахунок збудовану самочинно добудову до будинку АДРЕСА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про зобов'язання знести за власний рахунок збудовану самочинно добудову до будинку АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі третя особа, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.04.2012 належить частина 3/4 житлового будинку АДРЕСА_1, 1/4 частина вказаного будинку належить ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.11.2000, що підтверджено матеріалами справи, технічним паспортом та не оспорюється учасниками судового засідання.

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 26.02.2002 №№52/5 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,0296 га.

Відповідачу ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 21.07.2011 належить земельна ділянка площею 0,0264 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області в листопаді 2009 року було проведено обстеження території зазначеного домоволодіння та встановлено, що на території даної садиби відповідачем самочинно розпочато реконструкцію своєї частини будинку з розширенням за рахунок добудови, чим порушено статтю 22 Закону України "Про основи містобудування" та статтю 29 Закону України "Про планування та забудову територій".

За фактом виявленого порушення ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності, про що винесено постанову від 03.12.2009 № 3002 у справі про адміністративне правопорушення, якою накладено штраф у розмірі 170 грн., та видано припис №92 від 02.12.2009 про припинення будь-яких будівельних робіт. Відповідачем було добровільно сплачено вказану суму штрафу.

06.09.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та виконання ОСОБА_5 вимог припису №92 від 02.12.2009.

Перевіркою встановлено, що відповідачем вимоги припису №92 від 02.12.2009 не виконані, декларація про початок виконання будівельних робіт не зареєстрована, роботи по реконструкції частини індивідуального житлового буднику за адресою: АДРЕСА_1, чим порушено вимоги статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" та частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За результатами вказаної перевірки складено акт від 06.09.2012, протокол про адміністративне правопорушення №112 від 06.11.2012 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 06.09.2012 №837 до 10.10.2012.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення № 2697 від 23.11.2012 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні правопорушенні, передбаченого статті 18842 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в розмірі 5100 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку вимог, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання приписів, звернувся до суду із позовом про зобов'язання знести за власний рахунок збудовану самочинно добудову до будинку АДРЕСА_1.

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів, на час виникнення правовідносин, були визначені нормами Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 №687-XIV (далі по тексту - Закон №687-XIV).

Відповідно до статті 3 Закону №687-XIV законодавство про архітектурну діяльність складається з Конституції України, законів України "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (статті 10 Закону №687-XIV).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначні Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі по тексту Закон № 3038-VI).

Згідно частини першої статті 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням (абзац 2 частини 1 статті 38 Закону № 3038-VI).

Також, згідно частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Отже, законодавством чітко визначено, що лише після невиконання припису, орган державного архітектурно-будівельного контролю має право звернутись до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта.

При цьому, суду повинні бути надати докази того, що будівельні роботи, виконані позивачем, суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми, а з огляду на приписи Закону №3038-VI надані також докази неможливості перебудови такого об'єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм.

Згідно з частиною першою статті 367 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, ознаками самочинного будівництва є: відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майно самочинним будівництвом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 у справі 826/4943/13-а, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, третя особа: ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування припису №837 від 06.09.2012.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_4 не виконала зазначеного припису та не зареєструвала декларацію про початок виконання будівельних робіт та не припинила виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1, розпочаті без відповідного дозволу Інспекції та розроблення проекту, що суд вважає обставиною, яка у відповідності до норм статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

Також судом встановлено, що 20.11.2014 Інспекцією за зверненням ОСОБА_2 від 22.10.2014 вх.№7/10-З-2210/23 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої встановлено, що вимоги приписів №92 від 02.12.2009 та від 06.09.2012 №837 не виконані.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем були розпочаті будівельні роботи ще в 2009 році.

В подальшому відповідачем було виготовлено Проект добудови з надбудовою до існуючого житлового будинку, який 12.05.2010 погоджено заступником головного архітектора м. Ірпеня ОСОБА_7 та відділом державного пожежного нагляду м. Ірпінь та державним закладом "Ірпінська міська СЕС" надано висновки експертиз від 20.07.2010 №648 та від 01.09.2010 №05.03.02-07/61484 про відповідність проекту вимогам законодавства.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 09.06.2011 №11257/10-15 (т.1 а.с. 149-172) частина схилу покрівлі даху 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_4, спрямована на покрівлю 1/4 частини цього будинку позивача ОСОБА_2 від 5 см до 35 см, що не відповідає вимогам пунктів 1.2 та 1.3 ДБН В.2.6-14-97 та пункту 2.7 ДБН А.2.2-3-2004.

На момент обстеження 1/4 частини зазначеного будинку, яка належить ОСОБА_2, має місце деформація (пошкодження) елементів конструкцій - руйнування покрівлі у вигляді послаблення кріплення азбестоцементних листів до обрешітки, просвіти в окремих місцях, відколи, тріщини та сколи, а за відсутності скління та часткового протікання даху - руйнування підшивної стелі, стін, пологим. Покрівля даху другого поверху ѕ частин будинку співвласниці ОСОБА_3 має ламану форму, а схил даху в частині спрямований на покрівлю 1/4 частини житлового будинку ОСОБА_2, однак визначити чи знаходиться у причинному зв'язку виконані будівельні роботи по добудові з надбудовою деформації елементів будівельних конструкцій і внаслідок яких саме факторів виникли дані недоліки не вбачається за можливе.

Висновком державного підприємства "Державний науково-досліднйи інститут будівельних конструкцій" за результатами обстеження і оцінки технічного стану приватного будинку від 11.07.2011 (т. 1 а.с. 173 - 201) і Звіту товариства з обмеженою відповідальністю "Столичне бюро незалежних будівельних експертиз та технічного нагляду" про проведення технічного обстеження на відповідність будівельних конструкцій та інженерних мереж добудови з надбудовою до будинку від 21.01.2011 (т. 1 а.с. 202-230) в будинку довгий час ніхто не проживає, система центрального водяного опалення заморожена, чавунні радіатори і трубопроводи пошкоджені. Також мають пошкодження всі вікна і двері квартири ОСОБА_3, верхній обріз фронтону під карнизом не захищений цементним розчином і не зашитий вітровою дошкою, яка відпала через ослаблення кріплення. Під вікном дві тріщини шириною 0,5 мм, деформації фундаменту відсутні. Покрівля даху з азбоцементних хвилястих листів вичерпала свій ресурс, має значне зношення і протікає через поздовжні тріщини, відколи, наскрізні дірки і ослаблення кріплення листів.

Суміжні несучі стіни, які розділяють квартиру № 1 та квартиру № 2 виконані на індивідуальному стрічковому залізобетонному фундаменті, чим розвантажують старі несучі стіни та запобігають їх подальшому руйнуванню. Деформація елементів будівельних конструкцій: даху та стін частини будинку (квартири № 1) належної ОСОБА_2, не знаходиться в причинному зв'язку з будівництвом добудови з надбудовою до існуючого житлового будинку квартири № 2.

В матеріалах справи також знаходиться висновок №19 судової будівельно-технічної експертизи від 22.11.2012 (а.с. 35 т. 1, а.с. 20-39 т.2), проведеної товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний Центр "Будівельна експертиза", згідно якого найбільш вагомою невідповідністю вимогам будівельних норм, допущених ОСОБА_3 при новому будівництві своєї квартири, є самочинне видалення стін між приміщеннями 1-1 і 1-2, яка служила для зв'язування повздовжніх стін у первісному будинку, забезпечувала йому необхідну простору жорстокість, була опорою для утримання дерев'яних балок горищного перекриття над приміщенням 1-2 квартири № 1, а також була власністю ОСОБА_2, та встановлено ряд інших відхилень від вимог будівельних норм.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи ТОВ "Київське бюро судових експертиз та досліджень "Константа" від 09.09.14 № SE01/1405-51 (т. 2 а.с. 102-151) найбільш вагомою невідповідністю вимогам будівельних норм, допущених ОСОБА_3 при новому будівництві своєї квартири є самочинне видалення стіни між приміщеннями 1-1 і 1-2, яка служила для зв'язування повздовжніх стін у первісному будинку, забезпечувала йому необхідну просторову жорсткість, була опорою для тримальних дерев'яних балок горищного перекриття над приміщенням 1-2 квартири №1, а також була власністю ОСОБА_3

Крім того, при проведенні нового будівництва допущені наступні відхилення від вимог будівельних норм: замість мінімально можливого нормативного восьмиметрового протипожежного розриву між новобудовою будинку, що досліджується, і будинком, розташованим від нього на схід, фактичний розрив дорівнює менше 6 м; не виконується умова перевищення розмірів протипожежної стіни хоча б на 0,3-0,6 м за межі контуру даху над квартирою № 1; покрівля нової будови має карнизні звіси в бік існуючої покрівлі даху над квартирою № 1; примикання суміжних стін нової будівлі з дахом над квартирою № 1 виконані без захисних фартухів; у проекті вікно суміжної стіни (ділянка 1) не замарковане як протипожежне, внаслідок чого не виконано заходи обмеження поширення вогню між частинами будівлі; на ділянці № 3 суміжної стіни у вузлі примикання до нею даху над квартирою № 1 підкладені два листи сталеві оцинковані, які не спаяні між собою. Крізь негерметичний стик між листами атмосферні опади протікають на горище перекриття квартири № 1, руйнуючи його. У цьому вузлі відсутня, передбачена в проекті ринва. Водовідведення опадів належним чином не організоване; в місцях примикання стін надбудови і перевищення їх висоти над дахом квартири № 1 буде накопичуватися додаткове снігове навантаження, на яке в початковому варіанті трибальної конструкції даху не були розраховані.

Суміжна ділянка стіни другого поверху надбудови на другому поверсі зміщена на 310 мм від нової стіни першого поверху, яка розділяє приміщення 1-2 квартири № 1 від нової будівлі.

Несучі дерев'яні балки горищного перекриття над приміщенням 1-2 квартири № 1 мають лише одну опору. Друга опора цих конструкцій була ліквідована (обрізана) при видалення пожежної стіни будинку, яка розмежовувала приміщення 1-1 і 1-2, на момент обстеження ці конструкції підтримуються дошками підшиття.

Із аналізу зазначеного вище в сукупності свідчить, що проведена відповідачем реконструкція будинку не в повній мірі відповідає державним будівельним нормам, однак не доведено, що незадовільність стану частини будинку ОСОБА_2 знаходиться у причинному зв'язку з виконаними будівельними роботами ОСОБА_3, та не визначено, за яких саме факторів виникли недоліки будинку третьої особи.

Натомість, відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12 №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови (пункт 24 зазначеної Постанови).

Представник позивача у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що ОСОБА_4 не було запропоновано здійснити відповідну перебудову.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем було притягнуто відповідача ОСОБА_4 до відповідальності за порушення містобудівного законодавства, але не було використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування, зокрема не було запропоновано провести відповідну перебудову.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позову є передчасними, а тому на даний час відсутні підстави для знесення самочинно побудованих відповідачем приміщень будинку.

Водночас, в матеріалах справи наявна ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 12.09.2011, якою відповідачу заборонено проводити будь-які будівельні роботи, пов'язані з добудовою, перебудовою будинку.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.