Постанова № 48340370, 10.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р. Справа№ 910/8098/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Сітайло Л.Г.

за участю представників:

від позивача - Завойко Д.І., довіреність № 2 від 02.03.2015;

від відповідача - Омельченко М.М., довіреність № 04/01-2015;

від третьої особи - Потапов Є.П., довіреність № б/н від 18.05.2015,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у справі № 910/8098/15-г (суддя Балац С.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "БГ Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "торговий дім "Практика", про стягнення 42 718 399,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" про стягнення суми кредиту в розмірі 1.595.000,00 дол. США, що в еквіваленті станом на 27.03.2015 складає 37.483.774,41 грн.; заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 1.240,55 дол. США, що в еквіваленті станом на 27.03.2015 складає 29.153,92 грн.; заборгованості зі сплати прострочених відсотків за користування кредитом в розмірі 127.156,94 дол. США, що в еквіваленті станом на 27.03.2015 складає 2.988.289,69 грн.; заборгованості зі сплати штрафу за несвоєчасно сплачений кредит в розмірі 1.874.188,72 грн.; заборгованості зі сплати пені за несвоєчасно сплачені відсотки в розмірі 336.745,53 грн. та заборгованості зі сплати 3 % річних від простроченої суми кредиту в розмірі 6.247,22 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у справі № 910/8098/15-г у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд дійшов висновку про те, що оскільки вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення у національній валюті України, тоді як умовами договору передбачено повернення кредитних коштів в дол. США, наведене унеможливлює задоволення позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у справі № 910/8098/15-г скасувати, та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апелянт, в обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що незалежно від визначення грошової валюти за договором, позивач не позбавлений права вимагати виконання зобов'язання у гривневому еквіваленті.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 10.08.2015 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи частково визнали вимоги за апеляційною скаргою.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Між відкритим акціонерним товариством "БГ Банк" (назву організаційно-правової форми якого змінено на публічне акціонерне товариство), як кредитодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення", як позичальником 18.03.2010 укладений генеральний кредитний договір № 12/2.

До даного правочину сторонами вносилися зміни, які оформлено 5 договорами №1-№5.

На виконання та в межах генерального кредитного договору сторонами 30.12.2010 укладено кредитний договір №12/2 із змінами та доповненнями, які було внесено відповідно до Договорів про внесення змін та доповнень до Кредитного договору.

Предметом кредитного договору є відкриття відповідачу відновлювальної відкличної кредитної лінії в іноземній валюті з лімітом користування в сумі 1.700.000,00 дол. США, в межах якої Банк надає позичальнику грошові кошти на ведення статутної діяльності зі сплатою за користування кредитом в розмірі 14% річних (з урахуванням змін), а відповідач взяв на себе зобов'язання використати кредит на цілі зазначені в кредитному договорі, своєчасно та в повному обсязі здійснити повернення кредиту, сплачувати банку відсотки, неустойку (штрафи та пені) у розмірах, строки та порядку, що визначені кредитним договором (п 1.1 договору).

Відповідно до положень п. п. 1.2, 2.2 кредитного договору позивач надає відповідачу кредит у безготівковій формі шляхом перерахування суми кредиту на рахунок відповідача на підставі заяви відповідача протягом п'яти банківських днів з моменту отримання вказаної заяви.

Відсотки за користування відповідачем кредитом нараховуються позивачем у валюті наданого кредиту - доларах США з дня надання Кредиту до дня його фактичного погашення на суму фактичної заборгованості відповідача за кредитом. Відповідач сплачує нараховані відсотки в валюті кредиту, щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за календарним місяцем користування кредитом та в день остаточного повернення кредиту (п. 2.6 кредитного договору).

Строком повернення кредиту визначено 09.04.2015 (п. 1.3. кредитного договору з урахуванням змін).

Положеннями п. 4.9 генерального кредитного договору передбачено право Банку вимагати дострокового повернення суми кредиту.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору (з урахуванням змін) за порушення встановлених договором строків погашення кредиту, позивач має право стягнути з відповідача, а відповідач зобов'язаний на вимогу позивача сплатити штраф за кожен випадок порушення у розмірі п'яти відсотків від суми платежу, непогашеного у строки погашення кредиту, не пізніше п'яти банківських днів з моменту відправлення вимоги позивачем.

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору, за порушення встановлених договором строків сплати відсотків, інших строкових платежів, передбачених Договором, позивач має право нараховувати та стягувати, а відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу позивача пеню на прострочену суму зазначених платежів в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, розраховану за кожен день прострочення платежу.

На підставі заяв позичальника на отримання кредиту (а.с. 48-51) Банком було перераховано грошові кошти у загальній сумі 1 660 000 дол. США, що підтверджується Виписками по особовим рахункам (а.с. 55-80).

У зв'язку з несплатою або частковою несплатою відповідачем щомісячних сум процентів або комісійної винагороди, інших платежів у строки, передбачені в кредитному договорі позивач, на підставі п. п. 4.9, 4.8.2 генерального кредитного договору пред'явив вимогу про дострокове погашення заборгованості.

Так, позивачем направлена вимога від 26.12.2014 № 08-4054 про погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1.656.257,68, з яких: 1.595.000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, що еквівалентно по курсу національного банку України станом на 26.12.2014 - 26.120.624,52 грн., 56.445,27 дол. США - прострочені відсотки (нараховані та не сплачені за період вересень-листопад 2014) та 4.812,41 дол. США - заборгованість зі сплати пені за несвоєчасно сплачені відсотки. Дана вимога від 26.12.2014 №08-4054 була направлена 26.12.2014 та отримана боржником 30.12.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, відповідно до п. 4.9 генерального кредитного договору та вимоги, вміщеної у вказаному листі, кредитні кошти підлягали сплаті протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги, тобто - до 16.01.2015. (включно).

Відповідач дану вимогу не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Крім того, слід зазначити нижченаведені обставини, які не були враховані позивачем при визначенні ним сум, заявлених до стягнення з відповідача.

Так, між публічним акціонерним товариством "БАНК ПЕРШИЙ" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "БГ БАНК") та товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТИКА" 27.06.2014 укладено договір банківського вкладу № 1 з подальшими змінами та доповненнями внесеними договорами від 27.06.2014 № 1 та від 14.10.2014 № 2 (далі - договір банківського вкладу).

Відповідно до предмету даного договору вкладник передав, а позивач прийняв для зберігання грошові кошти в національній валюті, які надійшли від вкладника на його депозитний рахунок в розмірі 19.400.000,00 грн. строком на 291 день з 27.06.2014 до 14.04.2015 включно (п. 1.1 договору банківського вкладу).

Також, 27.06.2014 між позивачем, як заставодержателем та третьою особою, як заставодавцем укладений договір застави майнових прав № 21 (далі - договір застави) відповідно до предмету якого заставодавець передає, а заставодержатель приймає на умовах застави право вимоги в якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 30.12.2010 № 12/2 на виконання та в межах генерального кредитного договору від 18.03.2010 № 12 із змінами та доповненнями, укладеного між заставодержателем та відповідачем, щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, сплати процентів, неустойки, штрафу та пені у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором (п. 1.1 договору застави).

Заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору, зокрема зобов'язання боржника повернути кредит в термін до 09.04.2015 в розмірі 1.595.000,00 дол. США в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором (п. 2.1 договору застави).

Відповідно до п. 3.1 договору застави заставодавець передає в заставу право вимоги по зобов'язанням, яке виникло і належить заставодавцю у відповідності до договору банківського вкладу "ГАРАНТ" від 27.06.2014 № 1, укладеного між заставодержателем та заставодавцем.

Крім того, між позивачем та третьою особою укладено договір про уступку права вимоги від 27.06.2014 № 22 (далі - договір про уступку права вимоги), відповідно до предмету якого товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТИКА" уступив, а позивач прийняв право вимоги повернення вкладу в сумі 19.400.000,00 грн. та нарахованих процентів за договором банківського вкладу (п. 1.1 договору про уступку права вимоги).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою генеральний кредитний договір від 18.03.2010 № 12/2 та кредитний договір від 30.12.2010 №12/2 із змінами та доповненнями є кредитними договорами.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Так, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 23 Закону України "Про заставу" встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Як вже зазначалось, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором, між позивачем, як заставодержателем та третьою особою, як заставодавцем 27.06.2014 укладений договір застави майнових прав № 21. Перед тим, того ж дня, між вказаними суб'єктами було укладено договір банківського вкладу № 1.

Відповідно до предмету договору банківського вкладу вкладник передав, а позивач прийняв для зберігання грошові кошти в національній валюті, які надійшли від вкладника на його депозитний рахунок в розмірі 19.400.000,00 грн. строком на 291 день з 27.06.2014 до 14.04.2015 включно (п. 1.1 договору банківського вкладу).

Відповідно до п. 3.1 договору застави заставодавець передає в заставу право вимоги по зобов'язанням, яке виникло і належить заставодавцю у відповідності до договору банківського вкладу "ГАРАНТ" від 27.06.2014 № 1, укладеного між заставодержателем та заставодавцем.

Заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору, зокрема зобов'язання боржника повернути кредит в розмірі 1.595.000,00 дол. США в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором (п. 2.1 договору застави).

Відповідно до п. 3.2 договору застави майнове право полягає у праві заставодавця отримати повернення депозитного вкладу в розмірі згідно депозитного договору та праві отримати сплату відсотків за користування депозитом в розмірі, передбаченому депозитним договором.

Вартість майнового права складає 19.400.000,00 грн. (п. 3.3 договору застави).

Пунктом 2.3 договору застави передбачено, що заставодавець та боржник несуть солідарний обов'язок перед заставодержателем за виконання зобов'язань, передбачених у п. 2.1 цього договору.

Положеннями п. 7.4 договору застави передбачено застосування механізму позасудового врегулювання питання про задоволення забезпеченого обтяженням зобов'язання шляхом відступлення заставодавцем права грошової вимоги, що випливає з депозитного договору, через застосування договірного списання грошових коштів, що знаходяться на рахунку згідно умов депозитного договору в розмірі, необхідному для задоволення вимог заставодержателя.

Обрання та реалізація даного позасудового механізму реалізації права застави знаходить своє відображення в укладенні між тими ж особами договору про уступку права вимоги від 27.06.2014 № 22.

Відповідно до предмету даного договору уступки товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРАКТИКА" уступає, а позивач приймає право вимоги повернення вкладу в сумі 19.400.000,00 грн. та нарахованих процентів за договором банківського вкладу.

Цей договір укладений з відкладальною умовою відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України (п. 3.1 договору про уступку права вимоги).

Відповідно до положень п. п. 3.2.1, 3.2.2 даного договору право вимоги, що є предметом цього договору переходить до позивача, зокрема, у випадках: виникнення у позивача права звернення стягнення на заставлені майнові права на підставі договору застави - з моменту виникнення такого права; порушення зобов'язань за договором застави майнових прав - з моменту вчинення дій або бездіяльності, що є порушенням зобов'язань за договором застави майнових прав.

Згідно п. 4.1 договору уступки у випадку настання будь-якої з подій, передбачених п. п. 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 позивач втрачає право вимагати повернення вкладу, а зобов'язання банку по поверненню вкладу припиняються у відповідності до ст. 606 Цивільного кодексу України (поєднання боржника і кредитора).

Сторони домовились, що перехід права вимоги на умовах та в строки, визначені цим договором не потребує підписання будь-яких документів/договорів а також не потребує згоди третьої особи (п. 3.3 договору про уступку права вимоги).

Таким чином, положення Договору застави з урахуванням договору уступки права вимоги спрямовані на автоматичне виконання зобов'язань за Кредитним договором. При цьому, банк позивача мав право здійснити списання коштів з депозитного рахунку, відкритого на підставі договору банківського вкладу, одночасно виступаючи і отримувачем коштів і банком отримувача.

Відповідно до п. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються поєднанням боржника і кредитора.

Таким чином, враховуючи положення п. 7.4 Договору застави та п. п. 4.1, 3.2., 3.3 договору про уступку права вимоги, в разі порушення умов Кредитного договору, відповідні кошти повинні бути спрямовані на погашення боргу за Кредитним договором.

Отже, перехід права вимоги грошових коштів на користь позивача за Договором банківського вкладу призвів до припинення зобов'язань в сумі 19 400 000 грн. та до задоволення вимог позивача за кредитним договором шляхом фактичної реалізації права звернення на предмет застави.

Апеляційний суд вважає неправильним висновок місцевого господарського суду про те, що відкладальна обставина за договором уступки права вимоги ще не настала через встановлення строку погашення кредиту до 09.04.2015, тоді як виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27.11.2014 прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації.

На момент прийняття судом рішення (15.06.2015) строк повернення кредиту, встановлений умовами договору (09.04.2015) настав. Крім того, банком направлялась вимога про дострокове погашення боргу.

Прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації не впливає на перехід права вимоги грошових коштів на користь позивача за договором банківського вкладу та відповідно на припинення зобов'язань в сумі 19 400 000 грн. з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

У даному випадку вкладник не виступає позивачем, а є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і відповідно не пред'являє вимогу про стягнення з банку коштів.

При цьому, банком, як кредитором, набуто кошти (шляхом реалізації предмету застави), а не навпаки здійснюється перерахування їх вкладнику, на запобігання чому і прийнято Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зазначеної позиції в частині того, що перехід права вимоги грошових коштів на користь банку за Договором банківського вкладу призводить до припинення зобов'язань та до задоволення вимог банку за ним шляхом фактичної реалізації права звернення на предмет застави і при цьому введення тимчасової адміністрації на це не впливає дотримується і Вищий господарський суд України при вирішенні аналогічних спорів про стягнення кредитної заборгованості за позовами банків в особі уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (постанови від 12.03.2015 у справі № 910/15859/14, від 24.06.2015 у справі № 925/1977/14).

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, враховуючи положення п. 7.4 договору застави, п.п. 4.1, 3.2., 3.3 договору про уступку права вимоги за договором банківського вкладу, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, кошти у сумі 19400000 були спрямовані на виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором.

Отже, в силу умов договору застави, договору про уступку права вимоги та умов кредитного договору позивач отримав задоволення своїх вимог за договором банківського вкладу, а саме 19400000 грн. - частина заборгованості за Кредитом.

Оскільки, позивач після настання обумовлених договором застави обставин (неповернення кредиту) та відповідно до умов договору уступки права вимоги набув право вимоги отримання грошових коштів за договором банківського вкладу (депозиту) перерахунок 19400000 грн. у дол. США, в яких видавався кредит, слід проводити на день виникнення прострочення строку дострокового повернення кредиту (19.01.2015).

Станом на вказану дату курс НБУ становив 15,8764 грн. за 1 дол. США. Так, 19 400 000 грн. складає 1 221 939, 48 дол. США, які і мають бути враховані в рахунок боргу за кредитом. Частина вказаної суми зараховується в погашення боргу за простроченими відсотками, який існував на той час - 75673,88 дол. США, а решта - в погашення боргу за тілом кредиту - 1146265,6 дол. США.

Виходячи з наведеного, стягненню за даним позовом підлягає борг за тілом кредиту у сумі 448734,4 дол. США (еквівалент 10 551 091 грн. 95 коп.), борг за простроченими відсотками у сумі 36 596,39 дол. США (еквівалент 860 490 грн. 92 коп.). Станом на визначений позивачем день підготовки позову (27.03.2015) курс НБУ за 1 дол. США становив 23,513 грн.

При цьому, судом також враховано, що позивачем необґрунтовано включено до суми боргу за простроченими відсотками борг за березень 2015 в сумі 14886,67 дол. США, а також у сумі 1240,55 дол. США (період нарахування з 25.03.2015 по 26.03.2015), які за поясненнями представника банку, наданими в засіданні апеляційного суду, є простроченими відсотками і відносяться до боргу за простроченими відсотками за березень.

Так, за умовами п. 2.6 кредитного договору відсотки сплачуються до 5 числа наступного місяця.

Отже, відсотки за березень 2015 підлягали сплаті до 05 квітня 2015. Тому, станом на день подачі позову до суду (01.04.2015) строк сплати вказаних відсотків не настав.

Таким чином, вимога по стягненню прострочених відсотків підлягає задоволенню в частині 36 596,39 дол. США.

Вимога про стягнення штрафу в сумі 79 750 дол. США (еквівалент 1 874 182 грн. 72 коп.), заявлена на підставі положення п. 3.2 кредитного договору, визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вимога по стягненню 3% річних у сумі 6247,22 грн. (еквівалент 265,83 дол.), розрахована на борг за кредитом у сумі 1595000 дол. США, підлягає частковому задоволенню в сумі 73,76 дол. США (еквівалент 1 734 грн. 32 коп.), розрахованій судом на борг за кредитом у сумі 448734,4 дол. США за визначений позивачем період.

Позовна вимога по стягненню пені за несвоєчасно сплачені відсотки не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору, за порушення встановлених договором строків сплати відсотків, інших строкових платежів, передбачених Договором, позивач має право нараховувати та стягувати, а відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу позивача пеню на прострочену суму зазначених платежів в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, розраховану за кожен день прострочення платежу.

Кредит видано в іноземній валюті - дол. США, відповідно відсотки також нараховувались у тій же валюті.

У зв'язку з цим позивачем здійснено розрахунок пені в дол. США виходячи з подвійної облікової ставки та заявлено до стягнення у гривневому еквіваленті.

Оскільки, чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Такої позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 01.04.2015 у справі №909/660/14.

В аналогічній ситуації, де пеня була розрахована на зобов'язання у валюті та заявлена до стягнення у гривневому еквіваленті, Вищий господарський суд України в постанові від 19.05.2015 по справі 910/20594/14 також застосував вказану позицію Верховного суду України.

Висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення у національній валюті України, тоді як умовами договору передбачено повернення кредитних коштів в дол. США, що на думку суду унеможливлює задоволення позову, є необґрунтованим з огляду на наступне.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому, Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно з частиною першою статті 192 Цивільного кодексу України

законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за

номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця

України - гривня.

Тобто, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Верховним Судом України надано роз'яснення (Постанова Пленуму "Про судове рішення у цивільній справі"), що при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, Верховний Суд України, зазначає про можливість пред'явлення позову та ухвалення рішення в іноземній валюті, з наведенням при цьому перерахунку у гривню, проте не забороняє пред'явлення позову за зобов'язаннями в іноземній валюті з вже здійсненим перерахунком у національну валюту - гривню та відповідно не вказує про неможливість ухвалення судом рішення про задоволення такого позову.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, визначив гривневий еквівалент, заявленої до стягнення суми, що не суперечить наведеним вище нормам.

Повернення боржником кредитних коштів може здійснюватись як у іноземній валюті, так і у її гривневому еквіваленті.

Отже, вимога банку про стягнення кредитних коштів у національній валюті є обґрунтованою.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також неправильно застосовано норму матеріального права, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної зави та апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у справі № 910/8098/15-г за позовом публічного акціонерного товариства "БГ Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "торговий дім "Практика", про стягнення 42 718 399,49 грн. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у справі № 910/8098/15-г про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі № 910/8098/15-г, яким позов публічного акціонерного товариства "БГ Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "торговий дім "Практика", про стягнення 42 718 399,49 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" (м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 9-Г, код за ЄДРПОУ 04013382) на користь публічного акціонерного товариства "БГ Банк" (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, код за ЄДРПОУ 20717958) заборгованість по кредиту в сумі 10 551 091 грн. 95 коп., заборгованість за простроченими відсотками в сумі 860 490 грн. 92 коп., штраф в сумі 1 874 182 грн. 72 коп. та 3 % річних в сумі 1 734 грн. 32 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" (м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 9-Г, код за ЄДРПОУ 04013382) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 22 727 грн. 88 коп.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" (м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 9-Г, код за ЄДРПОУ 04013382) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 11 363 грн. 94 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 910/8098/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді С.А. Гончаров

Л.Г. Сітайло