Постанова № 48340352, 11.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа№ 910/4031/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тарасенко К.В.

Ільєнок Т.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.08.2015 року по справі № 910/4031/15-г (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Легбанк" в особі Коваленка Олександра Володимировича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 26.05.2015 року) по справі № 910/4031/15-г (суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Легбанк" в особі Коваленка

Олександра Володимировича, уповноваженої особи Фонду

гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової

адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК"

до адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери"

про застосування наслідків нікчемності договору про надання

адвокатської допомоги за № 154/5/2-14 від 01.08.2014.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Легбанк" в особі Коваленка Олександра Володимировича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" про застосування наслідків нікчемності договору про надання адвокатської допомоги за № 154/5/2-14 від 01.08.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року у справі № 910/4031/15-г у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, публічне акціонерне товариство "Легбанк" в особі Коваленка Олександра Володимировича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариство "Легбанк" в особі Коваленка Олександра Володимировича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК" по справі № 910/4031/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Авдеєва П.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року по справі № 910/4031/15-г прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариство "Легбанк" в особі Коваленка Олександра Володимировича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК" до провадження і призначено перегляд рішення на 11.08.2015 року.

У зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/4031/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Легбанк" в особі Коваленка Олександра Володимировича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 26.05.2015 року) по справі № 910/4031/15-г до провадження зазначеною колегією.

Адвокатське об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в його апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Легбанк" в особі Коваленка Олександра Володимировича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року по справі № 910/4031/15-г - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2014 року між адвокатським об'єднанням "Адвокатська група "Солодко і партнери" (об'єднання, відповідач) та публічним акціонерним товариством "ЛЕГБАНК" (замовник, позивач) укладено договір про надання адвокатської допомоги за № 154/5/2-14 (договір, а.с. 10-14).

Відповідно до п. 1.1. договору об'єднання зобов'язалося надавати клієнту адвокатську допомогу у питаннях, які виникають в процесі господарської діяльності клієнта, а клієнт оплачує роботу на умовах розділу 4 договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість надання адвокатської допомоги складається із вартості наданих протягом дії договору послуг на основі погодинних ставок співробітників об'єднання відповідно до загальної кількості годин, фактично витрачених співробітниками об'єднання на надання юридичних послуг за договором.

Згідно з пп. 4.1.2 пункту 4.1 договору ставки співробітників об'єднання становлять 3 000,00 грн. за одну годину роботи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору відповідачем надані адвокатські послуги на суму 29 394,00 грн., які були оплачені банком згідно меморіальних ордерів №ЕЛ231/6 від 17.10.2014 року на суму 9 798,00 грн. (а.с. 15), №ЕЛ435/12 від 22.10.2014 року на суму 9 798,00 грн. (а.с. 16), №ЕЛ231/7 від 05.11.2014 року на суму 9 798,00 грн. (а.с. 17).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 року № 744 "Про віднесення ПАТ "ЛЕГБАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 року №133 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК", згідно з яким з 28.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ЛЕГБАНК" (код ЄДРПОУ 14291780, МФО 300056, місцезнаходження: вул. Жилянська, 27, м. Київ, 01033).

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ЛЕГБАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленка Олександра Володимировича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ЛЕГБАНК" запроваджено строком на три місяці з 28.11.2014 року по 27.02.2015 року.

Листом №11-1848 від 10.12.2014 року уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Легбанк" повідомлено відповідача про визнання нікчемним договору про надання адвокатської допомоги за № 154/5/2-14 на підставі п.п. 3,8 п. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та про повернення отриманих об'єднанням за договором коштів в розмірі 29 394,00 грн. (а.с. 18-19).

У відповідь на зазначений лист відповідачем було зазначено, що вимога про повернення грошових коштів у розмірі 29 394,00 грн. та вимога про передачу кредитних справ позичальників ПАТ «Легбанк», що були передані відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 15.08.2014 року виконані не будуть. (а.с 22-23).

Публічне акціонерне товариство "Легбанк" в особі Коваленка Олександра Володимировича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" про застосування наслідків нікчемності договору про надання адвокатської допомоги за № 154/5/2-14 від 01.08.2014.

Позов мотивовано тим, що згідно з ч.1 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 статті ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено підстави визнання правочинів (договорів) неплатоспроможного банку нікчемними, зокрема, у разі, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Таким чином, статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженій особі Фонду надано право перевіряти правочини (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, однак лише з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Отже, позивач вказує, що укладений сторонами договір про надання адвокатської допомоги за № 154/5/2-14 є нікчемним на підставі п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки позивачем було здійснено оплату за адвокатські послуги за договором про надання адвокатської допомоги за № 154/5/2-14 за цінами, вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком).

На підтвердження зазначеного позивач посилається на наступне: середньомісячна заробітна плата одного працівника юридичного управління банку становила близько 8 000,00 грн.; середньомісячний дохід 50 провідних юридичних фірм України (до яких не входить Виконавець) на одного юриста, за даними аналізу газети "Юридична практика", зробленого на підставі отриманих від юридичних фірм даних, становить в середньому 160 000,00 грн. В зв'язку з цим, позивач вказує, що погоджений сторонами розмір оплати послуг, в 170 разів перевищує середньомісячну заробітну плату в Україні, більше ніж в 60 разів перевищує розмір плати праці співробітника юридичного підрозділу Замовника та в 3 рази перевищує розмір оплати праці провідних юристів України. Виходячи з того, що вартість 1 години роботи працівників адвокатського бюро становить 3 000 грн. середньомісячна ставка наданих відповідачем послуг за розрахунком позивача має складати 528 000,00 грн.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

У ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ст. 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Крім того, частиною 3 статті ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено підстави визнання правочинів (договорів) неплатоспроможного банку нікчемними, зокрема, у разі, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи за договором про надання адвокатської допомоги за № 154/5/2-14 від 01.08.2014 року адвокатське об'єднання зобов'язувалось надавати такі послуги: усні і письмові консультації з питань діяльності Клієнта з будь-якої галузі права; складання та рецензування юридичних документів Клієнта; надання нормативних документів, які необхідні/цікавлять Клієнта; перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів Клієнта, надання допомоги Клієнту з розробки, підготовки та оформлення зазначених документів; участь у підготовці та укладенні різного роду договорів з іншими юридичними та фізичними особами; надання допомоги з організації контролю за виконанням вищезазначених договорів, відстеження застосування передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують своїх договірних зобов'язань; представництво у встановленому порядку інтересів Клієнта в судах всіх інстанцій, в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в інших органах при розгляді правових питань, що стосуються або впливають на діяльність Клієнта; участь у розгляді питань про дебіторську заборгованість, що є на балансі товариства, та вживання спільно з іншими підрозділами заходів щодо ліквідації цієї заборгованості; узагальнення та аналіз розгляду судових, інших справ, результатів розгляду претензій, практики укладення та виконання договорів - надання Клієнту пропозицій з усунення виявлених недоліків; надання консультацій, висновків, довідок з правових питань, що виникають у діяльності Клієнта; надання адвокатської допомоги з питань врегулювання трудових правовідносин, які виникають всередині структури Клієнта під час провадження його діяльності; надання адвокатської допомоги в питаннях захисту права на комерційне найменування, торговельну марку; надання адвокатської допомоги в питаннях захисту права на недоторканність ділової репутації; участь у засіданні балансової комісії (або іншої, що діє згідно внутрішніх положень Клієнта) та розробці пропозицій за підсумками фінансово-господарської діяльності; надання юридичної та організаційно-правової допомоги в питаннях протидії рейдерству у відношенні Клієнта; надання інформаційно-правових послуг з огляду змін діючого законодавства, підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів Клієнту; надання адвокатської допомоги Клієнту у випадку порушення кримінальних справ про його посадових осіб та/або працівників; надання адвокатської допомоги при проведенні податкових перевірок, а також будь-яких перевірок з боку будь-яких контролюючих органів, в тому числі правоохоронна; супроводження діяльності Клієнта у взаємовідносинах із Національним банком України з усіх питань, що виникають в процесі діяльності Клієнта.

Щодо завищеної ціни за надані послуги, то позивачем не надано доказів укладення договорів з адвокатською компанією щодо надання аналогічних за договором про надання адвокатської допомоги № 154/5/2-14 адвокатських послуг.

Статтею 38 Закону України Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено нікчемність правочинів (договорів) лише за наявності передбачених законом підстав, однак позивач, посилаючись п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не надав належних доказів на підтвердження завищення звичайних цін щодо надання адвокатськими об'єднаннями адвокатських послуг, а тому колегія суддів не приймає посилання позивача на нікчемність договору про надання адвокатської допомоги № 154/5/2-14, укладеного з відповідачем, як на підставу для задоволення позовних вимог щодо застосування наслідків нікчемного правочину.

Оскільки, позивачем не доведено нікчемності договору про надання адвокатської допомоги № 154/5/2-14 на підставі п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то надані відповідачем адвокатські послуги спожито позивачем, а тому позовні вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення з відповідача отриманих коштів за адвокатські послуги у розмірі 29 394,00 грн. задоволенню не підлягають.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року у справі № 910/4031/15-г - залишається без змін.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви не майнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

За таких обставин, з позивача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1218,00 грн.

Також за розгляд апеляційної скарги судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Легбанк" в особі Коваленка Олександра Володимировича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 26.05.2015 року) по справі № 910/4031/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року у справі № 910/4031/15-г залишити без змін.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Легбанк" в особі Коваленка Олександра Володимировича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК" (03033, м. Київ, вул. Жилянська, 27, код 14291780) в доход Державного бюджету України 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/4031/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді К.В. Тарасенко

Т.В. Ільєнок