Постанова № 48340315, 31.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2015 р. Справа№ 911/233/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт"

на рішення господарського суду Київської області від 13.05.2015

у справі № 911/233/15 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт"

про стягнення 9 000,00 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція"

про стягнення 34406,98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 13.05.2015 року у справі № 911/233/15 первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" задоволено в повному обсязі та у задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" збитків відмовлено.

Прийняте рішення судом першої інстанції мотивоване неналежним виконанням ТОВ "НВП "Укрвермікуліт" договору транспортного експедирування № АК-6/22.01.14 та договору-заявки № 12/05 від 10.07.2014 року, у зв'язку з чим у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість в розмірі 9000,00 грн. В рішенні, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволені зустрічних вимог, оскільки договором транспортного експедирування № АК-6/22.01.14 не передбачено відшкодування додаткових витрат понесених ТОВ "НВП "Укрвермікуліт". Рішенням суду першої інстанції зазначено, що суд вважає вимогу про стягнення збитків безпідставною, оскільки відповідачем за первісним позовом не доведено суду причинно-наслідкового зв'язку між діями позивач за первісним позовом та збитками. Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що заявлена до стягнення сума штрафу сплаченого ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.05.2015 року у справі № 911/233/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю, а позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що оскільки позивач не надав доказів митного оформлення вантажу в Польщі, то у відповідача за первісним позовом відсутні підстави для оплати послуг експедиції по заявці № 12/05 від 10.07.2014 року. В частині відмови у стягненні збитків, апелянт вважає, що саме експедитор несе повну відповідальність за належне надання послуг з перевезення вантажу та ТОВ "НВП "Укрвермікуліт" в повній мірі довів, що сплачений ним штраф за прострочення доставки вантажу напряму пов'язаний з неналежним надання послуг з перевезення вантажу ТОВ "Аско-Експедиція".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року у справі № 911/233/15 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 24.06.2015.

23.06.2015 через відділ діловодства суду від представника ТОВ "Аско-Експедиція" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач за первісним позовом зазначив, що виконання транспортного перевезення по заявці № 12/05 від 10.07.2014 року підтверджується штампом вантажоотримувача на міжнародній товарно-транспортній накладній № 359753, проте

ТОВ "НВП "Укрвермікуліт" не виконало свої зобов'язання по договору та не оплатило надані позивачем за первісним договором транспортні послуги. Також представник ТОВ "Аско-Експедиція" зазначив, що заявлена до стягнення за зустрічним позовом сума штрафу сплаченого ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Ухвалою суду від 24.06.2015 відкладено розгляд апеляційної скарги на 29.07.2015.

В судовому засіданні 29.07.2015 оголошено перерву до 31.07.2015.

Представник позивача в судове засідання 31.07.2015 не з'явився.

Представники відповідача в судове засідання 31.07.2015 не з'явився.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22 січня 2014 року між ТОВ «Аско-Експедиція» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт» було укладено договір транспортного експедирування № АК-6/22.01.14, відповідно до умов якого клієнт замовляє, а Експедитор за плату і за рахунок Клієнта виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні та територією України.

Детальні умови кожного перевезення зазначаються клієнтом у окремих заявках на експедирування вантажу з обов'язковим посиланням на даний договір (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.4. договору факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується оформленими належним чином товаротранспортними накладними: СМR при виконанні міжнародних перевезень та ТТН при виконанні внутрішніх перевезень по Україні, а також відповідним актом виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки між Клієнтом та Експедитором здійснюються відповідно до чинного законодавства України протягом 15 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкових накладних (у випадках, передбачених законодавством), товарно-транспортної накладної (CMR, TTH) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, та підписаний з обов'язковим скріпленням печатки оригінал заявки.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмового не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, то договір зберігає силу на кожний наступний рік (п. 10.2 договору).

10.07.2014 р. відповідач за первісним позовом надав позивачу договір-заявку № 12/05 на перевезення вантажу за маршрутом Україна-Польща, вартість якого складає 9000,00 грн. У вказаній заявці встановлено дату завантаження - 13.06.2014 та дату доставки вантажу 16.06.2014.

Оскільки договір-заявку № 12/05 надано відповідачем в період дії договору транспортного експедирування № АК-6/22.01.14, а інших діючих договорів з надання транспортних послуг сторони суду не надали, то колегія суддів дійшла висновку, що зазначена заявка складена на виконання договору транспортного експедирування № АК-6/22.01.14

Позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 359753, на якій проставлений штамп про отримання вантажу.

Для оплати наданих послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні позивач виставив відповідачу рахунок № АЄ-13/2617 від 18.06.2014 на суду 9000,00 грн., який відповідачем не оплачений.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки між Клієнтом та Експедитором здійснюються відповідно до чинного законодавства України протягом 15 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкових накладних (у випадках, передбачених законодавством), товарно-транспортної накладної (CMR, TTH) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, та підписаний з обов'язковим скріпленням печатки оригінал заявки.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Оскільки позивачем підтверджено отримання вантажу вантожоотримувачем, що доводить факт надання транспортних послуг, проти чого в судовому засіданні представник ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» не заперечував, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 9000 грн. 00 коп.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 13.05.2015 року у справі № 911/233/15 в частині задоволених позовних вимоги по первісному позову відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення в цій частині.

Щодо відмови в задоволенні зустрічного позову колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

12.06.2014 року між ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» (продавець) та Bauwer sp. z o.o. (покупець) укладено контракт № 27/05, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати покупцеві товар, а покупець прийняти й оплатити товар на наступних умовах.

12.06.2014 між ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» та Bauwer sp. z o.o. підписано додаток № 1 до контракту № 27/05, в якому сторони зазначили про поставку товару відповідно до переліку та встановили строк поставки товару 16.06.2014.

Пунктом 4 додатку № 1 до контракту № 27/05 від 12.06.2014 року передбачено, що порушення терміну доставки партії товару, наведену у п. 1 даного додатку № 1 до контракту 27/05 від 12.06.2014 року, тягне за собою сплату «Продавцем» на користь «Покупця» штрафу в розмірі 1000 євро. Сплата вказаного штрафу здійснюється протягом 20 банківських днів з дня отримання «Продавцем» мотивованої претензії від «Покупця».

10.07.2014 р. позивач за зустрічним позовом надав відповідачу за зустрічним позовом договір-заявку № 12/05 на перевезення вантажу (будматеріали) за маршрутом Україна-Польща. У вказаній заявці встановлено дату доставки вантажу 16.06.2014.

Проте, як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 359753 митний огляд вантажу на українсько-польському кордоні було проведено лише 17.06.2014.

А отже, відповідач за зустрічним позовом прострочив доставку вантажу по договору-заявці № 12/05.

Оскільки, по тексту договору-заявки № 12/05 та додатку № 1 до контракту № 27/05 співпадають дати доставки вантажу, маршрут перевезення вантажу та враховуючи пояснення позивача за зустрічним позовом, апеляційний суд дійшов висновку, що перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною CMR № 359753 здійснювалося для виконання позивачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань по контракту № 27/05 щодо поставки за кордон будівельних матеріалів.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з простроченням поставки будматеріалів по Контракту № 27/05 Bauwer sp. z o.o. зверталося до позивача за зустрічним позовом з претензіями про сплату штрафу в розмірі 1000 євро, який передбачений умова додатку 1 до контракту саме через порушення встановленого терміну поставки.

Позивач за зустрічним позовом перерахував на користь Bauwer sp. z o.o. штраф в розмірі 1000 євро, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 20.02.2015, випискою з банківського рахунку та довідкою банку. Позивач за зустрічним позовом перерахував покупцю 1000 євро штрафу, а також поніс супутні витрати: 2888 грн. 17 коп. та 133 грн. 92 коп. комісії за придбання валюти, 793 грн. 06 коп. комісії за платіж в іноземній валюті на користь неризедента.

Таким чином, загальна сума витрат понесених позивачем за зустрічним позовом у зв'язку з оплатою штрафу складає 34406,98 грн.

28.07.2014 позивач за зустрічним позовом звернувся до ТОВ «Аско-Експедиція» щодо відшкодування вартості сплаченого позивачем штрафу, у зв'язку з простроченням доставки вантажу з вини експедитора (ТОВ «Аско-Експедиція»).

Проте, відповідач за зустрічним позовом відповіді на звернення не надав, вартість сплаченого позивачем штрафу та супутніх витрат не відшкодував.

Згідно ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ч.ч. 8 та 10 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно з ч. 2 ст. 12 цього Закону клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування (ч. 2 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків (до складу яких включаються й додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (абз. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України), штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Одним з принципів, на якому базується господарсько-правова відповідальність, є те, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі (абз. 1 ч. 3 ст. 216 ГК України).

Аналіз норм права, які визначають правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні та умови і порядок відшкодування збитків, що пов'язані з виконанням договору транспортного експедирування, дає підстави для висновку про те, що умови, підстави та порядок відшкодування витрат експедитора згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" є відмінними від умов, підстав та порядку відшкодування збитків відповідно до ст. 225 ГК України.

Відшкодування додаткових витрат (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, згідно із ст. 225 ГК України є видом господарських санкцій (збитки), що застосовуються у випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Апеляційний суд з врахуванням наявних в матеріалах справи зазначених вище доказів, визнає доведеним факт сплати позивачем за зустрічним позовом штрафу в розмірі 1000 євро, що пов'язано з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом договору транспортного експедирування № АК-6/22.01.14 в частині порушення терміну поставки.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 34406,98 грн.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» підлягає задоволенню в частині зустрічного позову.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" на рішення господарського суду Київської області від 13.05.2015 у справі № 911/233/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 13.05.2015 у справі № 911/233/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвемікуліт» (08606, Київська обл., м. Васильків, вул. Прорізна, буд. 1, код 31101383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско-експедиція» (03148, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 58, код 31903893) 9000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. боргу, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Зустрічний позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско-експедиція» (03148, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 58, код 31903893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвемікуліт» (08606, Київська обл., м. Васильків, вул. Прорізна, буд. 1, код 31101383) 34406 (тридцять чотири тисячі чотириста шість) грн. 98 коп. збитків, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору».

4. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско-експедиція» (03148, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 58, код 31903893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвемікуліт» (08606, Київська обл., м. Васильків, вул. Прорізна, буд. 1, код 31101383) 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 10 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

6. Справу № 911/233/15 повернути до господарського суду Київської області.

7. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич