Рішення № 48338303, 06.08.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2015 р.Справа № 916/2405/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.В. Фатєєвій

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Сабліна Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Промінь" про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 03.08.2015 р. оголошувалась перерва до 06.08.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Промінь" про визнання права власності на майно, що передане за угодою про передачу відступного від 30.05.2011 р., укладеною між сторонами по справі, а саме: сівалку FLEXI-COIL 2340, прес-підбірник тюковий ПВ-6, пристрій для збирання ріпаку z-224-cipma88291, ріпаковий стіл, обприскувач і обладнання для обприскування, обладнання для поливу, насос для поливу, підбірник зерна, пристрій для садівництва картоплі, зернокидач, причіпний підіймач, жатку валкову причіпну, посилаючись на наступне.

03 травня 2011 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Промінь" було укладено договір поставки сільгосппродукції № 3, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передати замовнику сільськогосподарську продукцію, що передбачена договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах, що передбачені договором.

Як вказує позивач, у зв'язку з прострочкою виплати коштів за договором загальною сумою 300000,00 грн. між сторонами 30.05.2011 р. було укладено угоду про передачу відступного, що мало місце через невиконання боржником зобов'язань у рамках договору поставки сільгосппродукції №3 від 03 травня 2011 р.

Відповідно до умов цієї угоди останню укладено з метою повного припинення боргових зобов'язань боржника перед кредитором за договором поставки сільгосппродукції № 3 від 03.05.2011 р., укладеної між СВК „Промінь" та фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_3. Так, за угодою підлягають погашенню: оплата поставленого товару (п. 4.1.), пеня, штраф, збитки (п.п.5.1-5.6.), інші зобов'язання боржника, що прямо або опосередковано випливають з основного договору.

Разом з тим з моменту передачі відступного за цією угодою настають наслідки припинення зобов'язання: кредитор і боржник не можуть пред'являти один до одного будь-які вимоги за основним договором.

У відповідності до п. 2.3. угоди до майна, що підлягає передачі, відноситься: сівалка FLEXI-COIL 2340, прес-підбірник тюковий ПВ-6, пристрій для збирання ріпаку z-224- cipma88291, ріпаковий стіл, обприскувач і обладнання для обприскування, обладнання для подиву, насос для поливу, підбірник зерна, пристрій для садівництва картоплі, зернометатель, причіпний підіймач, жатка валкова причіпна.

В п. 2.4. вищевказаної угоди сторони домовилися, що вартість відступного складає 300 000,00 грн., та вартість майна повністю погашає боргові зобов'язання боржника за договором.

Як вказує позивач, отримавши дане майно у власність, що підтверджується актами прийому-передачі майна від 31 травня 2011 р., угодою про передачу відступного, останнє залишалось у віданні СВК „Промінь", оскільки з останнім позивач спільно здійснював збір, посів урожаю на полях орендованих ними полях. Юридично дані відносини були оформлені договором зберігання рухомого майна №1 від 03.06.2011 р.

За ствердженнями позивача, листом від 10 червня 2014 р., № 117/14 позивач наполягав на поверненні йому сільськогосподарської техніки за договором зберігання рухомого майна № 1 від 03.06.2011 р., оскільки знайшов покупців на вище перераховане майно. Однак, станом на 6 серпня 2014 р. майно, що було набуте у власність ОСОБА_3 на підставі угоди про передачу відступного від 30 травня 2011 р., передане до відання позивача не було, а тому позивач вважає своє право порушеним і невизнаним з боку відповідача, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про визнання права власності.

Наразі позивач вказує, що у своєму листі від 25 червня 2014 р. СВК „Промінь" пояснив, що вважає угоду про передачу відступного від 30 травня 2011 р. недійсною, оскільки вона мала бути укладена у нотаріальній формі. Однак, як вказує позивач, СВК „Промінь" жодного разу не звертався до суду для визнання даної угоди недійсною, тому такі твердження не ґрунтуються на законі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2015 р. позовну заяву ФОП ОСОБА_3 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2405/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

03.08.2015 року позивачем було подано до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач просить визнати за ним право власності на рухоме майно, що передане за угодою про передачу відступного від 30 травня 2011 р., укладеною між ОСОБА_3 та СВК „Промінь", а саме: сівалку-культиватор FLEXI-COIL ST 820, прес-підбірник тюковий Sipma z-224/1; пристрій для збирання ріпаку ПР-7; ріпаковий стіл ПР-6; обприскувач і обладнання для обприскування; обладнання для поливу; насос для поливу; підбірник зерна; пристрій для садівництва картоплі; зернометатель; причіпний підіймач; жатку валкову причіпну ЖВП-4,9.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 35-36) проти позову заперечував, вказуючи, що спірна угода не була нотаріально посвідчена, за своєю природою є фіктивною, оскільки не була спрямована на настання реальних прав та обов'язків, що були передбачені даною угодою. Також відповідач вказує, що спірне майно знаходилося і до цього часу знаходиться на балансі СВК „Промінь" та обліковується бухгалтерією підприємства.

Між тим в засіданні суду 06.08.2015 року представником відповідача було надано суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

03 травня 2011 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (постачальник) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Промінь" (покупець) було укладено договір поставки сільгосппродукції № 3, відповідності до п. 1.1. якого позивач як постачальник зобов'язується передати відповідачу як покупцю сільськогосподарську продукцію, що визначена п. 1.2 договору, а відповідач як покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, що передбачені договором.

За умовами п. 1.2 договору постачальник передає 150 тонн насіння соняшнику гібрид

"Форвард", урожаю 2010 р., очищеного та підсушеного.

В п. 1.3. договору сторони домовилися, що загальна вартість сільгосппродукції, що підлягає поставці за п. 1.3., становить 300000 грн., тобто по 2000 грн. за кожну тонну товару.

Відповідно до п. 2.4. договору товар вважається поставленим та переданим у власність покупця з моменту підписання покупцем актів прийому-передачі сільськогосподарської продукції. Без наявності актів прийому-передачі товару вважається, що товар до покупця не передавався.

Згідно п.п. 5.1.- 5.6. договору оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості товару на протязі трьох днів з моменту його фактичної передачі. У разі, якщо під час прийняття товару покупцем виявлено недоліки щодо кількості, якості товару, недоліків тари товару, невідповідності асортименту товару, розрахунок сторін за договором відкладається до усунення вищевказаних недоліків. Товар при цьому залишається у віданні постачальника. Оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури, що виставляється постачальником за чотири дні до передачі товару до покупця, забезпечивши останньому можливість провести оплату поставленого товару на протязі строку, передбаченого п. 4.1. договору. У разі невчасного виконання обов'язку постачальника щодо виставлення покупцю рахунка-фактури, даний факт буде розцінюватися як прострочення кредитора, у зв'язку з чим покупець не буде нести відповідальність за невчасну сплату коштів за поставку товару, але лише в межах строку, пропущеного для лати товару з вини постачальника. Платіжні документи за цим договором оформляються згідно чинного законодавства України з дотриманням всіх вимог, що звичайно ставляться до змісту та форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номера рахунку-фактури за яким здійснюється переказ грошових коштів. Товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок постачальника.. Оплата товару відбувається в національній валюті України.

Згідно п.п. 5.3. - 5.5. договору сторони узгодили, що нарахування штрафних санкцій у відношенні до сторони, що порушила господарське зобов'язання, припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним. За несвоєчасну поставку товарів постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 15% від вартості непоставлених товарів та пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми непоставленого товару, за кожен день прострочення. При простроченні оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму бору з урахуванням пені за кожен донь прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу за кожен день прострочення, нарахованої на загальну суму поставленого та неоплаченого товару та штраф у розмірі 15% від невчасно оплаченої суми за договором.

Відповідно до п. 8.1. договору зобов'язання за цим договором набувають для сторін обов'язкової сили з моменту підписання договору вповноваженими представниками та скріплення його печатками. Постачальник має поставити товар на протязі семи днів з моменту підписання договору. Договір припиняє свою дію у разі повного виконання сторонами обов'язків за цим договором.

Як вказує позивач, у зв'язку з простроченням сплати коштів за вказаним договором на загальну суму 300000,00 грн. між сторонами 30.05.2011 р. було укладено угоду про передачу відступного, що мало місце через невиконання боржником зобов'язань у рамках договору поставки сільгосппродукції №3 від 03 травня 2011 р.

Відповідно до п. 1.1 цієї угоди останню укладено з метою повного припинення боргових зобов'язань боржника перед кредитором за договором поставки сільгосппродукції №З від 03.05.2011 р., укладеної між СВК „Промінь" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Згідно п.1.2. за угодою підлягають погашенню: оплата поставленого товару (п.4.1.), пеня, штраф, збитки (п.п.5.1.-5.6.), інші зобов'язання боржника, що прямо або опосередковано випливають з основного договору.

У відповідності до п. 2.3. угоди до майна, що підлягає передачі, відноситься: сівалка FLEXI-COIL 2340, прес-підбірник тюковий ПВ-6, пристрій для збирання ріпаку z-224- cipma88291, ріпаковий стіл, обприскувач і обладнання для обприскування, обладнання для подиву, насос для поливу, підбірник зерна, пристрій для садівництва картоплі, зернометатель, причіпний підіймач, жатка валкова причіпна.

В п. 2.4. вищевказаної угоди сторони домовилися, що вартість відступного складає 300 000,00 грн. Також сторони домовилися, що вартість майна повністю погашає боргові зобов'язання боржника за договором (п. 2.5 угоди).

Відповідно до п. 2.6. угоди відступне майно має бути передане 31 травня 2011 року за актом прийому-передачі, який складається в двох екземплярах для кожної із сторін угоди.

Як вказує позивач, отримавши дане майно у власність, що підтверджується актами прийому-передачі майна від 31 травня 2011 р., угодою про передачу відступного, останнє залишалось у віданні СВК „Промінь", оскільки позивач з відповідачем спільно здійснював збір, посів урожаю на полях орендованих ними полях, про що свідчить укладений між сторонами договір зберігання рухомого майна №1 від 03.06.2011 р.

За ствердженнями позивача, листом від 10 червня 2014 р., № 117/14 позивач наполягав на поверненні йому сільськогосподарської техніки за договором зберігання рухомого майна № 1 від 03.06.2011 р., оскільки знайшов покупців на вище перераховане майно. Однак, станом на 6 серпня 2014 р. майно, що було набуте у власність ОСОБА_3 на підставі угоди про передачу відступного від 30 травня 2011 р., передане до відання позивача не було, а тому позивач вважає своє право порушеним і невизнаним з боку відповідача

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

При цьому слід зазначити, що правомірність набуття позивачем права власності на придбану сільськогосподарську техніку згідно умов вищевказаної угоди про передачу відступного залежить від наявності такого права у продавця майна (відповідача). Адже право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 Цивільного кодексу України).

Між тим за умовами вищевказаної угоди про передачу відступного відповідач гарантував, що майно належить йому на праві власності, майно не перебуває у заставі та необтяжене правами третіх осіб (п. 2.2 угоди). Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні та судом не встановлено. Також позивач надав до суду відповідні видаткові накладні, які підтверджують придбання відповідачем вказаної сільськогосподарської техніки та ідентифікують вказану техніку, на підставі яких позивач уточнені вимоги в частині найменування та артикулів.

До того ж, як випливає з п. 2.7 угоди, право власності на відступне у позивача (кредитора) виникає з моменту передачі майна за актом прийому-передачі, який був складений сторонами 31.05.2011 р.

Як випливає з вищенаведеного, хоча позивач і придбав за вищезазначеною угодою обумовлену сільськогосподарську техніку, однак право власності на вказану техніку позивач позбавлений реалізувати, оскільки остання утримується відповідачем.

Разом з тим згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.

Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб. При цьому позивач, пред'являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у т.ч. його висловлень, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто, метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що право власності позивача на спірну сільськогосподарську техніку підлягає захисту шляхом його визнання, що сприятиме усуненню невизначеності у суб'єктивному праві щодо спірної техніки, адже з незалежних від позивача обставин виникли певні перешкоди у належному здійсненні позивачем набутого ним права власності на вказане майно.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України, яка є основним Законом України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Промінь" про визнання права власності на майно задовольнити.

2. ВИЗНАТИ за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідент.код НОМЕР_1) право власності на на рухоме майно, що передане за угодою про передачу відступного від 30 травня 2011 р., укладеною між ФОП ОСОБА_3 та СВК „Промінь" (67483, Одеська область, Роздільнянський район, с. Лучинське; код ЄДРПОУ 30317883), а саме: сівалку-культиватор FLEXI-COIL ST 820, прес-підбірник тюковий Sipma z-224/1; пристрій для збирання ріпаку ПР-7; ріпаковий стіл ПР-6; обприскувач і обладнання для обприскування; обладнання для поливу; насос для поливу; підбірник зерна; пристрій для садівництва картоплі; зернометатель; причіпний підіймач; жатку валкову причіпну ЖВП-4,9.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 11 серпня 2015 р.

Суддя В.С. Петров