Рішення № 48338127, 12.08.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 рокуСправа № 912/2221/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2221/15

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

до Приватного підприємства "Агрорембудсервіс"

про стягнення 27091,71 грн,

за участю представників:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Рябовол С.В., довіреність від 15.08.2014 б/н.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Позивач) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" (надалі - ПП "Агрорембудсервіс", Відповідач) коштів у загальній сумі 27091,71 грн грн, з яких 12000,00 грн заборгованості за кредитом, 8066,67 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 5201,84 грн пені та 1823,20 грн заборгованості з комісії за користування кредитом з тих підстав, що Відповідач порушив зобов'язання за договором банківського обслуговування від 05.09.2013.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2015 позовну заяву прийнято та порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 15.07.2015.

Ухвалою від 15.07.2015 розгляд даної справи відкладено до 12.08.2015.

Позивач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 85).

Відповідач 15.07.2015 подав до господарського суду відзив на позовну заяву від 14.07.2015, за змістом якого просить суд задовольнити позовні вимоги частково, одночасно з ухваленням рішення у справі застосувати вимоги ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій до 500 грн та розстрочення виконання рішення на 6 місяців.

При цьому, у поданому відзиві суму основного боргу за кредитом відповідач визнав повністю, стосовно 8066,67 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 1823,20 грн заборгованості з комісії за користування кредитом відповідач власної позиції надати не зміг, посилаючись на незрозумілість розрахунків банку.

У судовому засіданні представник відповідача уточнив, що суму основного боргу та процентів відповідач не заперечує, поряд з тим розрахунок пені йому незрозумілий, позивачем такий розрахунок відповідачеві направлено нечитабельний.

У письмових поясненнях від 11.08.2015, поданих до суду 12.08.2015, відповідач підтримав раніше викладену позицію стосовно заявленого позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступні обставини справи.

05.09.2013 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (Банк) та ПП "Агрорембудсервіс" (Клієнт) укладено договір банківського обслуговування (далі - Договір).

Вказаний Договір укладено шляхом заповнення та підписання Клієнтом Заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та картки зі зразком підпису, яка була прийнята та підписана уповноваженою особою Банку (далі - Заява, а.с. 32).

Із змісту Заяви випливає, що Клієнт, підписуючи цю Заяву, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті Банку), Тарифами банку (далі - Умови), які разом з цією Заявою та карткою зі зразком підпису складають Договір банківського обслуговування, укладений сторонами в письмовій формі.

Сторони зобов'язались виконувати умови Договору та домовились, що відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією та узгодження з питань банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт Банку або інший інтернет/СМС-ресурс, визначений Банком.

Господарський суд вважає допустимим і таким, що відповідає чинному законодавству, порядок укладення кредитного договору через визначення його істотних умов у заяві про відкриття поточного рахунку та затверджених банком Умов і правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Відповідно до змісту Заяви та пункту 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок (кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (підпункт 3.2.1.1.3 Умов).

Відповідно до пунктів 3.2.1.1.5, 3.2.1.1.6 Умов, кредитний ліміт розраховується до затвердженої внутрішньобанківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Згідно з пунктом 3.2.1.1.11 Умов, періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 35 днів.

Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Процентна ставка може бути змінена Банком у порядку, передбаченому Умовами (пункт 3.2.1.1.12 Договору).

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно- цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зазначена норма узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (частина 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України).

Крім того частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, який регулює правовідносини позики, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 12000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку відповідача щодо руху коштів за період з 05.09.2013 по 23.03.2015, а також довідкою Банку від 04.07.2015 № 08.7.0.0.0/150624210350 про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с. 36).

Випискою з рахунку Клієнта щодо руху коштів за період з 05.09.2013 по 23.03.2015 підтверджується також використання відповідачем отриманих кредитних коштів.

Отримання суми кредитного ліміту та визнання суми основного боргу за кредитом у розмірі 12000,00 грн підтверджується також і самим відповідачем у відзиві на позовну заяву ат у наданих у судовому засіданні поясненнях.

Пунктом 3.2.1.4.1 Умов визначено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

У відповідності до пунктів 3.2.1.4.1.1 - 3.2.1.4.1.2 Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

Пунктом 3.2.1.4.1.3 Умов визначено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно з пунктом 3.2.1.4.4 Умов сторони погодили, що Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Пункт 3.2.1.4.9. Умов передбачає, що розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим 16.02.2015 Позивач звернувся до Клієнта з претензією № 30906KGKMS07K про сплату заборгованості за Договором (а.с. 40), проте Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2.1.2.3.4. Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - зажадати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

На підставі вищезазначеного виник даний спір і позивач звернувся до господарського суду.

За розрахунком позивача, станом на 23.03.2015 заборгованість Відповідача по кредиту становить 12000,00 грн, що підтверджується копією виписки по рахунку.

Банк нарахував відповідачу проценти за користування кредитом в розмірі 8066,67 грн, винагороду за використання кредиту (комісію) у відповідності до пункту 3.2.1.4.4. Умов у розмірі 1823,20 грн (а.с. 37).

При цьому, стосовно викладених у відзиві доводів відповідача щодо незрозумілості розрахунку Банку в частині нарахування процентів за користування кредитом та комісії господарський суд враховує наступне.

Так, як вже вказувалось судом вище, підписавши Заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (які є загальнодоступними та розміщені на офіційному веб-сайті Банку), Тарифами банку.

Доказів звернення до Банку з метою встановлення суми заборгованості за процентами та комісією чи здійснення їх перерахунку, як і власного контррозрахунку таких сум відповідачем суду не подано, а відтак господарським судом відхиляються доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо нарахованих Банком процентів за користування кредитом та комісії.

Оскільки розрахунок основної заборгованості, процентів за користування кредитом, а також комісійної винагороди повністю підтверджується наявними у справі матеріалами, відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем зазначених вище сум, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за несвоєчасність виконання зобов'язання за Договором в розмірі 5201,84 грн за період, вказаний Позивачем у розрахунку заборгованості (а.с. 37).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом. Тобто сторони встановили інший період, за який можуть нараховуватися штрафні санкції.

Зважаючи на відповідність розрахунку пені в розмірі 5201,84 грн за період прострочення платежів фактичним обставинам справи (а.с. 37), господарський суд дійшов висновку про те, що вказана вимога позивача також підлягає задоволенню.

Судом відхиляються твердження відповідача щодо незрозумілості йому порядку нарахування пені, а також щодо нечитабельності розрахунку пені, який Банк направив на його адресу, як підстави для невизнання її суми.

Так, як судом зазначалось вище, порядок нарахування пені визначено Умовами, з якими відповідач погодився та які є загальнодоступними для клієнтів на сайті Банку.

Окрім того, після порушення провадження у даній справі, у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та вивчення розрахунку пені, наданого Банком до суду, а також для звернення до Банку з метою роз'яснення періоду, за який нараховано пеню та порядку її нарахування.

Доказів такого звернення відповідач суду не надав, як не надав і власного контррозрахунку суми пені, який суд вимагав у випадку, якщо відповідач не згоден із сумами, нарахованими Банком.

У поданому відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях відповідач просить суд застосувати п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір пені до 500 грн, мотивуючи наступним.

Так, відповідач вказує, що з початку 2014 року його підприємство не працює у зв'язку із закінченням терміну будівельної ліцензії. Всі працівники, крім директора, звільнені.

Майновий стан відповідача є досить скрутним, підприємство має значну кредиторську заборгованість перед іншими кредиторами.

При розгляді заяви відповідача про зменшення пені господарський суд враховує наступне.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено право суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Право на зменшення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) виникає у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора (значно перевищують розмір збитків), та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм убачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Однак, у супереч положенням статті 33 ГПК України відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а також не довів факту порушення інших інтересів відповідача (крім майнових) внаслідок стягнення неустойки.

Наявність кредиторської заборгованості, зокрема, і перед іншим банком, не є достатньою підставою для зменшення розміру пені у даній справі.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що надані ним довідка ПАТ АБ "Укргазбанк" від 17.05.2012, копія акта опису й арешту майна від 19.03.2014, копія кредитного договору від 04.09.2008, довідка Кіровоградської ОДПІ від 11.04.2013, а також копії судових рішень за 2011 та 2013 роки не можуть слугувати достатніми та беззаперечними доказами для виправдання відповідача у невиконанні зобов'язань за кредитним договором, укладеним з позивачем, у 2015 році.

Окрім того, вже маючи грошові зобов'язання перед іншими кредиторами у 2013 році відповідач мав розуміти відповідні наслідки та ризики, укладаючи 05.09.2013 кредитний договір з ПАТ КБ "ПриватБанк" та беручи на себе додаткові зобов'язання за таким договором.

Водночас, суд враховує, що розмір нарахованої Банком пені не є надмірно великим порівняно із сумою основного боргу по кредиту та процентам за користування ним.

Тому суд не знаходить підстав для зменшення розміру неустойки, що правомірно нарахована позивачем.

З огляду на обставини справи, що встановлені на підставі наявних у справі доказів, господарський суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву також просить суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців зі сплатою боргу щомісячно рівними частинами.

При розгляді даного клопотання відповідача господарський суд керується наступним.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Дослідивши надані відповідачем на підтвердження свого скрутного матеріального становища докази, зокрема, фінансовий звіт на 30.06.2015, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача наразі відсутня фінансова можливість виконати дане рішення суду, сплативши всю суму боргу відразу.

Поряд з тим, враховуючи суму дебіторської заборгованості перед відповідачем станом на 01.07.2015, яку відповідач підтвердив довідкою від 03.07.2015 № 7, а також вжиття відповідачем заходів щодо стягнення даної дебіторської заборгованості, господарський суд приймає доводи відповідача з приводу можливості реального виконання даного рішення частинами протягом 6-ти місяців після набрання ним законної сили без завдання значної шкоди для фінансового становища відповідача.

Відтак, з огляду на вказані обставини та принцип розумності та справедливості, беручи до уваги інтереси обох сторін у справі, господарський суд вважає за можливе при прийнятті даного рішення застосувати п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та розстрочити виконання рішення у даній справі на 6 місяців згідно клопотання відповідача.

З приводу заперечень позивача щодо можливості розстрочки виконання рішення у даній справі на 6 місяців, згідно яких Банк посилається на те, що загальна заборгованість по кредиту у сумі 27091,71 грн, нарахована станом на 23.03.2015, на теперішній час вже зросла до 35000 грн, суд зауважує, що Банк не позбавлений права у майбутньому примусово у судовому порядку стягнути з відповідача суму пені та процентів, нарахованих після 23.03.2015 до дати фактичного виконання відповідачем даного рішення суду та сплати суми основного боргу.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" (25005, м. Кіровоград, вул. Леваневського, 2В, ідентифікаційний код 30386627) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) 12000,00 грн заборгованості за кредитом, 8066,67 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 5201,84 грн пені та 1823,20 грн заборгованості з комісії за користування кредитом, а також 1827,00 грн судового збору, розстрочивши виконання даного рішення на 6 місяців, починаючи з вересня 2015 року, зі сплатою боргу щомісячно з вересня 2015 року по січень 2016 року по 4819,78 грн, а в лютому 2016 року - 4819,81 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 13.08.2015.

Суддя В.М. Балик