Рішення № 48337403, 05.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/13642/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал», м.Київ, ЄДРПОУ 37356012

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «БГ Банк», м.Київ, ЄДРПОУ 20717958

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід», м.Київ, ЄДРПОУ 38013519

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Різник О.О. - по дов.

від третьої особи: не з'явився

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.07.2015р. оголошувалась перерва до 22.07.2015р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «БГ Банк», м.Київ про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» виконати умови договору б/н від 09.04.2013р. зберігання майна, а саме повернути документи Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід», від імені та в інтересах і за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал».

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на порушення Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» умов договору б/н від 09.04.2013р. зберігання документів в частині повернення документів після закінчення строку зберігання на вимогу поклажодавця, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

У судове засідання 05.08.2015р. позивач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням №0103034467904.

Відповідач у відзиві №15/1755 від 14.07.2015р. та поясненнях №15-1926 від 04.08.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» не видавалось іменного цінного документу, який є доказом прийняття на зберігання документів. Одночасно, відповідачем наголошено, що заявник фактично не є поклажодавцем, а лише представляє його інтереси, а отже, на думку наведеного учасника судового процесу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал» не може вимагати від зберігача належного виконання своїх договірних зобов'язань.

Ухвалою від 02.06.2015р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід».

Третя особа під час розгляду справи у судових засіданнях 15.07.2015р. та 22.07.2015р. підтримала правову позицію позивача.

У судовому засіданні 05.08.2015р. третя особа не з'явилась, представника не направила, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, під час слухання справи у вказаному засіданні суду не скористалась. Проте, наведений учасник судового процесу був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, з огляду на таке.

За приписами п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Отже, враховуючи, що присутність представника Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід» у минулому судовому засіданні підтверджується протоколом від 22.07.2015р. судового засідання, суд дійшов висновку, що третя особа була обізнана про час та місце наступного слухання справи.

З приводу неявки позивача та третьої особи в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні права передбачено у ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 22.07.2015р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а позивачем та третьою особою клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялось.

До того ж, судом прийнято до уваги, що всіма учасниками судового процесу вже було висловлено свою правову позицію по суті спору.

За висновками суду, незважаючи на те, позивач та третя особа не з'явились в судове засідання 05.08.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

Статтею 11 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (в редакції, чинній станом на 01.06.2012р.) управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами. У відносинах з третіми особами компанія з управління активами повинна діяти від імені та в інтересах корпоративного інвестиційного фонду на підставі договору про управління активами. Договір між корпоративним інвестиційним фондом і компанією з управління активами про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, між корпоративним інвестиційним фондом і зберігачем про зберігання активів корпоративного інвестиційного фонду укладається на строк не більш як три роки, і його дія може бути продовжена тільки за рішенням загальних зборів акціонерів фонду або наглядової ради цього фонду з його обов'язковим подальшим затвердженням рішенням загальних зборів акціонерів фонду.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал» (компанія з управління активами) та Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід» (фонд) було укладено договір №1-КІФ про управління активами Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід», відповідно до п.1.1. якого фонд доручає, а компанія з управління активами приймає на себе зобов'язання щодо управління активами фонду від імені, в інтересах та за рахунок фонду за винагороду, на підстав та відповідно до умов договору протягом терміну дії договору.

У п.2.1 договору №1-КІФ від 01.06.2012р. зазначено, що при здійсненні діяльності з управління активами фонду компанія з управління зобов'язана, в тому числі, представляти інтереси фонду у стосунках фонду з органами державної влади, юридичними та фізичними особами (резидентами і нерезидентами України), міжнародними та громадськими організаціями.

Компанія з управління активами має право від імені фонду, без довіреності, представляти його інтереси перед третіми особами та вступати з ними в майнові та немайнові відносини, в межах виконання умов договору (п.3.1 договору №1-КІФ від 01.06.2012р.).

За умовами п. 8.1 договору №1-КІФ від 01.06.2012р. винагорода компанії з управління активами фонду встановлюється у співвідношенні від вартості чистих активів фонду та приросту вартості таких активів.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом трьох років з моменту його затвердження загальними зборами акціонерів фонду.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1-КІФ від 01.06.2012р. про управління активами Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід» як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та третьої особи взаємних цивільних прав та обов'язків з управління активами корпоративного інвестиційного фонду.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 09.04.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Банк перший» (правонаступником якого відповідно до п.1.4 статуту є Публічне акціонерне товариство «БГ Банк») (зберігач) та Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід» (поклажодавець), від імені та в інтересах і за рахунок якого на підставі договору №1-КІФ від 01.06.2012р. про управління активами діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал», було укладено договір б/н зберігання документів, відповідно до п.1.1 якого за актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання не пізніше, ніж через п'ять банківських днів після набрання чинності договором оригінали та нотаріально завірені копії кредитних договорів та договорів застави, що містяться в кредитних справах клієнтів, право вимоги до яких відступлено на користь поклажодавця.

За умовами п.4.1 договору б/н від 09.04.2013р. плата за зберігання документів становить 10 грн. з податком на додану вартість в сумі 2 грн., що загалом складає 12 грн. за один календарний місяць (незалежно від кількості днів у місяці та фактичної кількості днів, протягом яких надавались послуги по зберіганню).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками контрагентів. Строк дії правочину починає свій перебіг з моменту підписання та закінчується 30.12.2014р. (п.п.7.1, 7.2 договору б/н від 09.04.2013р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір б/н від 09.04.2013р. зберігання документів як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у відповідача та третьої особи взаємних цивільних прав та обов'язків з надання охоронних послуг.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.3 ст.937 Цивільного кодексу України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Як вказувалось вище, умовами договору б/н від 09.04.2013р. передбачено, що майно передається на зберігання за актом приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи, а саме акти без номеру та дати прийому-передачі документів до договору б/н від 09.04.2013р. поклажодавець передав, а зберігач прийняв документи на зберігання за переліком. Вказані акти скріплено підписами та печатками Публічного акціонерного товариства «Банк перший» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал», яке діяло від імені та в інтересах і за рахунок Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід» на підставі договору №1-КІФ від 01.06.2012р.

Наразі, суд зауважує, що відсутність на актах дати їх складання ніяким чином не нівелює їх доказової сили та не спростовує факту передання документів на зберігання відповідачу.

Одночасно, посилання Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» на те, що доказом прийняття документів на зберігання є іменний сертифікат, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Статтею 969 Цивільного кодексу України передбачено, що банк може прийняти на зберігання документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності. Банк може бути уповноважений поклажодавцем на вчинення правочинів з цінними паперами, прийнятими на зберігання. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві.

Отже, з наведеного вбачається, що видачею іменного документа супроводжується саме договір зберігання цінностей.

Цінності - це готівка національної та іноземної валюти, сумнівні (уключаючи підроблені) банкноти, зразки банкнот, пам'ятні та інвестиційні монети, сувенірна продукція, банківські метали, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, цінні папери та інші цінності, які мають вартість (п.4 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, яку затверджено Постановою №174 від 01.06.2011р. Правління Національного банку України).

Судом зазначалось, що на зберігання за спірним правочином третьою особою передавались оригінали та нотаріально завірені копії кредитних договорів та договорів застави, як фактично не є цінностями, що виключає необхідність у даному випадку видачі для підтвердження факту приймання оречей на зберігання банком іменного документа.

Таким чином, наведеним вище спростовуються заперечення відповідача щодо відсутності доказів передачі банку спірних документів на зберігання.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч.1 ст.938 Цивільного кодексу України).

Статтею 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

У ст.953 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Пунктом 2.1.4 договору б/н від 09.04.2013р. передбачено обов'язок зберігача повернути майно поклажедавцеві за першою вимогою останнього.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал», яке діяло від імені та в інтересах і за рахунок Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід» на підставі договору №1-КІФ від 01.06.2012р., звернулось до Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» з листом №15/01 від 15.01.2015р. про повернення документів, що були передані на зберігання згідно договору б/н від 09.04.2013р.

Факт направлення вказаної вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №01130304930608. При цьому, адреса відповідача, зазначена у повідомленні, в повному обсязі відповідає наведеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За твердженнями позивача, третьої особи, які з боку відповідача не заперечувались, Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» документи, передані на зберігання за спірним правочином, повернуто поклажодавцю не було.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» було порушено свої зобов'язання з повернення Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід», від імені та в інтересах і за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал» документів, отриманих згідно договору б/н від 09.04.2013р. зберігання документів.

Проте, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За приписами ч.2 ст.21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Пунктом 2 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у позовній заяві зазначається, в тому числі, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності.

У ч.6 ст.63 Закону України «Про інститути спільного інвестування» зазначено, що у відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами.

Зі вступної частини позовної заяви вбачається, що позивачем є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал», відомостей стосовно того, що вказана особа звертається з позовом в інтересах та в особі Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід» вступна частина позову не має.

Тобто, звернувшись до суду з розглядуваним позовом, зазначивши позивачем саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал», заявником фактично було визначено, що саме його права порушуються з боку відповідача з підстав, наведених у позові.

Проте, суд зазначає, що предметом спору по справі є неналежне виконання зберігачем своїх обов'язків з повернення документів поклажедавцю.

За умовами договору б/н від 09.04.2013р. поклажодавцем є саме Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал» лише діє від імені та в інтересах і за рахунок фонду на підставі договору №1-КІФ від 01.06.2012р. про управління активами Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід». Тобто, право вимагати належного виконання вказаного правочину має саме третя особа, як особа, в якої на підставі договору б/н від 09.04.2013р. виникли взаємні права та обов'язки з відповідачем та від імені, в інтересах і за рахунок якої діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал».

Суд зауважує, що умовами договору №1-КІФ від 01.06.2012р. передбачено, що при здійсненні діяльності з управління активами фонду компанія з управління зобов'язана, в тому числі, представляти інтереси фонду у стосунках фонду з органами державної влади, юридичними та фізичними особами (резидентами і нерезидентами України), міжнародними та громадськими організаціями, має право від імені фонду, без довіреності, представляти його інтереси перед третіми особами та вступати з ними в майнові та немайнові відносини в межах виконання умов договору, що свідчить про виникнення між третьою особою та позивачем відносин представництва, а не заміни фонду у господарських відносинах з іншими суб'єктами господарювання.

Суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України не встановлюють можливості заміни позивача в процесу судового розгляду справи та визначення судом позивача інакше, ніж вказано самим заявником позову.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал» не позбавлено права та можливості звернутись до суду з позовом від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід».

Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 23.02.2012р. Вищого господарського суду України по справі №5013/1691/11.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал» до Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» виконати умови договору б/н від 09.04.2013р. зберігання майна, а саме повернути документи Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід», від імені та в інтересах і за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал», є необґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

На підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 1218 грн., сплачений вказаним учасником судового процесу на підставі квитанції №157612 від 27.05.2015р., підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал» з Державного бюджету України.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «БГ Банк», м.Київ про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» виконати умови договору б/н від 09.04.2013р. зберігання майна, а саме повернути документи Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід», від імені та в інтересах і за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал».

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-капітал» (01103, м.Київ, Печерський район, вул.Драгомирова, буд.10/10, офіс 60, ЄДРПОУ 37356012) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1218 грн., сплачений на підставі квитанції №157612 від 27.05.2015р.

У судовому засіданні 05.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.08.2015р.

Суддя М.О.Любченко