Рішення № 48337020, 06.08.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/79/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015 Справа № 908/3866/15

За позовом: Адвокатського об'єднання "Прайм Лекс Груп" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 48, ідентифікаційний код 39065002)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2 (69076, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1)

про стягнення 33 722, 92грн.

суддя Соловйов В.М.,

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Кравець О.О., довіреність № б/н від 28.07.2014р.

від відповідача: не з'явився

Адвокатське об'єднання "Прайм Лекс Груп" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на суборенду нежитлового приміщення № 53 від 10.12.2012р. та договором відступлення права вимоги (купівлі - продажу дебіторської заборгованості) № б/н від 20.03.2015р. у розмірі 33722,92 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 549, 610, 611, 629, 651, 759, 762, 763, 785 ЦК України, ст. 193, 283, 286, 291 ГК України, ст. 1, 2, 49, 54, 61, 64 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.2015р. порушено провадження у справі № 908/3866/15 та розгляд справи призначений на 28.07.2015р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 28.07.2015р. розгляд справи відкладений на 06.08.2015р. о 15 год. 30 хв.

В судовому засіданні 06.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 11.08.2015.р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 06.08.2015р. представник позивача підтримав позовну заяву та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором на суборенду нежитлового приміщення № 53 від 10.12.2012р. та договором відступлення права вимоги (купівлі - продажу дебіторської заборгованості) № б/н від 20.03.2015р. у розмірі 33722,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.12.2012р. між ТОВ ЖЕУ "Оселя" у якості Суборендодавця та ПП ОСОБА_2 у якості Суборендаря було укладено договір № 53 на суборенду нежитлового приміщення (надалі - Договір суборенди).

Пунктом 1.1 Договору суборенди передбачено, що Суборендодавець передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 76,2 м2 (три кімнати на першому поверсі) розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

У відповідності до п.п.2.1-2.4 Договору суборенди орендна плата розраховується згідно "Методики розрахунку орендної плати" затвердженої КМУ та договору оренди і становить 2674,62 грн. у т.ч. ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць, розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць, на індекс інфляції за поточний місяць. Суборендар сплачує Суборендодавцю крім орендної плати щомісяця експлуатаційні витрати, пов'язані з експлуатацією орендованого приміщення у розмірі 2143,35 грн. у т.ч. ПДВ. Всі витрати за користування електронапругою, теплопостачанням та водопостачанням сплачуються окремо і в плату, оговорену п. 2.1, 2.2 Договору не входять. Суборендар сплачує Суборендодавцю грошовими коштами, або в іншій формі за погодженням сторін, плату оговорену в п. 2.1, 2.2, 2.3 до 7 числа кожного місяця попередньою платою, згідно рахунків.

На виконання укладеного Сторонами договору 10 грудня 2012 року ТОВ ЖЕУ "Оселя" передало, а відповідач прийняв приміщення на першому поверсі загальною площею 76,2 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 45, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі приміщення від 10.12.2012р.

Всупереч умовам укладеного Сторонами договору, починаючи з грудня 2012 року відповідач почав неналежним чином виконувати взяті на себе договірні зобов'язання в частині оплати орендних платежів, експлуатаційних витрат, витрат за користування електроенергією, теплопостачанням та водопостачанням.

В рамках укладеного Сторонами договору ТОВ ЖЕУ "Оселя" виставило відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 19623,74 грн.

Надані ТОВ ЖЕУ "Оселя" послуги були прийняті відповідачем без жодних зауважень, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідач свого обов'язку за договором у повному обсязі не виконав, здійснив лише часткову оплату виставлених ТОВ ЖЕУ "Оселя" рахунків у сумі 1167,51 грн.

Таким чином, за період з грудня 2012р. по березень 2013р. у відповідача перед ТОВ ЖЕУ "Оселя" виникла заборгованість в загальній сумі 18456,23 грн.

За договором відступлення права вимоги (купівлі - продажу дебіторської заборгованості) № б/н від 20.03.2015р. до позивача перейшли всі права первісного кредитора (ТОВ ЖЕУ "Оселя"), які існують на момент укладення даного Договору, в тому числі право стягнення з Боржників сум основного боргу, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених законом та/або документами на підставі яких виникла заборгованість, нарахованих з дати фактичного прострочення Боржниками виконання своїх зобов'язань.

12.05.2015р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості.

Відповідач на вимогу позивача відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Також позивач звертає увагу суду на те, що 02.04.2013р. ПП ОСОБА_2 власноруч було складено розписку про те, що вона зобов'язується погасити заборгованість у розмірі 18456,00 грн. протягом чотирьох місяців, тобто до 02.08.2013р.

На суму заборгованості також нараховано 3 % річних та втрати від інфляції грошових коштів.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надала, в судові засідання жодного разу не з'явилась.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 20938052, станом на 28.07.2015р. ПП ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/3866/15 для відповідача.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 30.06.2015р. про порушення провадження у справі № 908/3866/15, та від 28.07.2015р. про відкладення розгляду справи направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не повертались.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "ЖЕУ "Оселя" (Суборендодавець) та ПП ОСОБА_2 (Суборендар) укладений договір № 53 від 10.12.2012р. на суборенду нежитлового приміщення за умовами якого Суборендавець передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 76,2 кв.м. (три кімнати на першому поверху), розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Власником майна, яке передається в суборенду і користування суборендарю є суборендодавець згідно договору оренди № 1387 від 26.04.2005р. між Фондом Держмайна України в Запорізькій обл. та ТОВ ЖЕУ "Оселя" (п. 1.1 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору, орендна плата розраховується згідно "Методики розрахунку орендної плати" затвердженої КМУ та договору оренди і становить 2674,62 грн., у т.ч. ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць, розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць, на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, суборендар сплачує суборендодавцю, крім орендної плати щомісяця, експлуатаційні витрати, пов'язані з експлуатацією орендованого приміщення у розмірі 2143,35 грн., у т.ч. ПДВ.

Всі витрати за користування електронапругою, теплопостачанням та водопостачанням сплачуються окремо і в плату, оговорену в п. 2.1, 2.2 не входять (п.2.3 Договору).

Згідно пункту 2.4 Договору, Суборендар сплачує Суборендодавцю грошовими коштами, або в іншій формі за погодженням сторін плату оговорену в п. 2.1, 2.2, 2.3 до 7 числа кожного місяця попередньою оплатою, згідно рахунків.

В пункті 3.1.1 Договору сторони передбачили, що Суборендодавець зобов'язується передати Суборендарю в суборенду майно у належному для користування, згідно умов цього договору, стані.

Строк дії Договору встановлений з 10.12.2012р. по 30.09.2013р. (п.5.1 Договору).

Акт приймання - передачі приміщення за Договором підписаний сторонами 10.12.2012р.

За приписами п. 3.2.1 Договору, Суборендар зобов'язується використовувати орендоване майно у відповідності з його призначенням та умовами цього договору.

ТОВ "ЖЕУ "Оселя" виконало умови Договору та надало відповідачу послуги з оренди приміщення на загальну суму 19623,74 грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг):

№ ОУ- 0000433 від 31.12.2012р. на суму 967,51 грн.;

№ ОУ- 0000031 від 31.01.2013р. на суму 6122,48 грн.;

№ ОУ - 0000068 від 28.02.2013р. на суму 6231,71 грн.;

№ ОУ - 0000100 від 31.03.2013р. на суму 6302,04 грн.

На оплату даних актів були виставлені наступні рахунки - фактури:

№ СФ-0000422 від 29.12.2012р. на суму 967,51 грн.;

№ СФ-0000032 від 31.01.2013р. на суму 6122,48 грн.;

№ СФ-0000076 від 28.02.2013р. на суму 6231,71 грн.;

№ СФ-0000101 від 29.03.2013р. на суму 6302,04 грн.;

Проте ПП ОСОБА_2 неналежним чином виконала свої грошові зобов'язання за даним Договором та здійснила часткову оплату на суму 1167,51 грн., про що свідчить прибутковий касовий ордер № 8 від 14.02.2013р. на суму 967,51 грн. та прибутковий касовий ордер № 18 від 15.04.2013р. на суму 200,00 грн.

Листом від 02.04.2013р. ПП ОСОБА_2 гарантувала сплату боргу у розмірі 18 456, 23 грн. на протязі чотирьох місяців.

13.09.2013р. ТОВ "ЖЕУ "Оселя" направило на адресу ПП ОСОБА_2 претензію № 1 від 10.09.2013р. вих. № 167 про сплату боргу в сумі 18456,23 грн.

Доказів оплати цієї суми до матеріалів справи не надано.

20.03.2015р. між ТОВ "ЖЕУ "Оселя" (Продавець-первісний кредитор) та Адвокатським об'єднанням "ПРАЙМ ЛЕКС ГРУП" (Покупець - новий кредитор) укладений договір відступлення права вимоги (купівлі-продажу дебіторської заборгованості) за умовами якого Продавець - первісний кредитор продає, а Покупець - новий кредитор приймає на себе право витребувати борг і стає кредитором осіб (далі - Боржники) визначених окремими Додатками, що укладаються відносно кожного боржника, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1 Договору відступлення права вимоги).

Згідно пункту 3 Договору відступлення права вимоги, по даному договору Покупець - новий кредитор набуває право замість Продавця - первісного кредитора вимагати від Боржників належного виконання наступного зобов'язання:

- оплати Боржниками грошових зобов'язань (погашення дебіторської заборгованості) перед Продавцем - первісним кредитором в загальному розмірі основного боргу 2756800,00 грн. Сума заборгованості Боржників визначається окремими Додатками, що укладаються відносно кожного боржника.

- сплати Боржниками інших сум передбачених законом та/або документами на підставі яких виникла сума боргу, нарахованих на суму основного боргу.

Відповідно до п. 4 Договору відступлення права вимоги, найменування, сума заборгованості кожного конкретно Боржника, та документи на підставі яких виникла заборгованість, зазначаються у окремих Додатках, що укладаються відносно кожного Боржника та є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 7 Договору відступлення права вимоги, до Покупця - нового кредитора переходять всі права Продавця - первісного кредитора, які існують на момент укладання даного Договору, в тому числі право стягнення з Боржників сум основного боргу, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених законом та/або документами на підставі яких виникла заборгованість, нарахованих з дати фактичного прострочення Боржниками виконання своїх зобов'язань.

В додатку № 10 до Договору відступлення права вимоги (купівлі - продажу дебіторської заборгованості) від 20.03.2015р. ТОВ "ЖЕУ "Оселя" (Продавець - первісний кредитор) передало, а АО "Прайм Лекс Груп" прийняло документи стосовно Боржника ПП ОСОБА_2 на загальну суму 18456,23 грн.

14.05.2015р. АО "Прайм Лекс Груп" направило на адресу ПП ОСОБА_2 вимогу про погашення заборгованості в сумі 18456,26 грн.

Доказів відповіді на дану претензію та погашення заборгованості сторонами суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України.

Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на суборенду нежитлового приміщення № 53 від 10.12.2012р. та договір відступлення права вимоги (купівлі - продажу дебіторської заборгованості) від 20.03.2015р.

Згідно частини 3 статті 774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Умовами договору на суборенду нежитлового приміщення від 10.12.2012р. № 53 (п.2.1, 2.3, 2.4) визначено розмір орендної плати 2674,62 грн., у т.ч. ПДВ та коригування плати за кожний наступний місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Також встановлена оплата за експлуатаційні витрати у розмірі 2143,35 грн., у т.ч. ПДВ.

Обов'язок оплати вказаних сум з боку Суборендаря на адресу Суборендодавця - до 7 числа кожного місяця попередньою оплатою, згідно рахунків.

ПП ОСОБА_2 неналежним чином виконала свої грошові зобов'язання за договором на суборенду нежитлового приміщення № 53 від 10.12.2012р. та договором відступлення права вимоги (купівлі - продажу дебіторської заборгованості) від 20.03.2015р., здійснивши часткову оплату на загальну суму 1167,51 грн.

Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Стаття 512 визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні.

Так, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 515 ЦК України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

У відповідності до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ст. 518 ЦК України).

Згадані приписи законодавства дотримано. Зокрема, повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором на суборенду нежитлового приміщення від 10.12.2012р. № 53 на підставі договору про відступлення права вимоги (купівлі-продажу дебіторської заборгованості) від 20.03.2015р. міститься в вимозі позивача на адресу відповідача від 12.05.2015р. вих. № 12/33.

Відповідно до реєстру заказних листів вказана вимога направлена відповідачу 14.05.2015р.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 202 ГК України унормовано, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання відповідача щодо оплати отриманих послуг за договором на суборенду нежитлового приміщення № 53 від 10.12.2012р. та за договором відступлення права вимоги (купівлі - продажу дебіторської заборгованості) від 20.03.2015р., які визначені главою 50 ЦК України, відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ПП ОСОБА_2 не в повному обсязі виконала свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором на суборенду нежитлового приміщення № 53 від 10.12.2012р. та договором відступлення права вимоги (купівлі - продажу дебіторської заборгованості) від 20.03.2015р., вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 18456,23 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1067,93 грн. - 3 % річних та 14198,76 втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором на суборенду нежитлового приміщення № 53 від 10.12.2012р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума 3 % річних в розмірі 1067,93 грн. розрахована у відповідності до діючого законодавства та підтверджується розрахунком, що доданий до позовної заяви.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, який доданий позивачем до позовної заяви, не виходячи за період нарахувань, визначений позивачем, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 18456,23 грн. за період з жовтня 2013р. по лютий 2015р. (індекс інфляції 137, 06013791) втрати від інфляції грошових коштів складають 6839,90 грн.

У зв`язку із чим в частині стягнення 7358,86 грн. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 33722,92 грн. в частині 7358,86 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 26364,06 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 21,82 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1428,35 грн. судового збору (78,18 % від належних до сплати 1827,00 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (69076, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь Адвокатського об'єднання "Прайм Лекс Груп" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 48, ідентифікаційний код 39065002) 18456 (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 23 коп. основного боргу, 6839 (шість тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 90 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1067 (одну тисячу шістдесят сім) грн. 93 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1428 (одну тисячу чотириста двадцять вісім) грн. 35 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 7358 (сім тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 86 коп. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 11.08.2015р.

Суддя В.М. Соловйов