Рішення № 48336973, 24.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/98/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2015 Справа № 908/3357/15

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

до Тернівського навчально-виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області (70010, Запорізька область, с. Тернівка, вул. Зачиняєва, 1)

про стягнення 133 239,62 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Рішення прийнято 24.07.15., після оголошеної на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України перерви, з 14.07.15. по 24.07.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 25.05.15. звернулась Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» з позовною заявою до Тернівського навчально-виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області про стягнення 133 239,62 грн. заборгованості за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом N ТП-Б-32039 від 29.12.14., з яких: 105249,51 грн. – суми основного боргу, 8227,08 грн. – пені, 448,15 грн. – 3% річних, 14359,47 грн. – втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті спожитого природного газу за період з січня 2015 р. по березень 2015 р., внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.05.15. порушено провадження у справі № 908/3357/15, справі присвоєно номер провадження 19/98/15, судове засідання призначено на 16.06.15. о 11-50.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.06.15. подав письмові пояснення у даній справі та письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає суму боргу в розмірі 102148,30 грн. та заперечує проти нарахування пені, 3% річних, втрат від інфляції та зазначає, що відповідач здійснить оплату заборгованості у червні-липні 2015 року згідно кошторису на 2015 рік.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.07.15. на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 908/3357/15 відкладено на 24.07.15. о 12-00.

Крім того, позивачем надано суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що відповідач 18.06.15. частково сплатив суму основного боргу в розмірі 55634,79 грн. Також сума основного боргу збільшилась на 12238,78 грн., за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.15., крім того, 19.05.15. відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 3101,21 грн. в зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 58379,81 грн. – основного боргу, 8227,08 грн. – пені, 448,15 грн. – 3 % річних, 14359,47 грн. – збитків від інфляції.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги в розмірі 81414,51 грн., з яких: 58379,81 грн. – основного боргу, 8227,08 грн. – пені, 448,15 грн. – 3 % річних, 14359,47 грн. – збитків від інфляції.

Представники сторін в судове засідання 24.07.15. не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засіданні були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, сторони є належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи і їх неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/3357/15.

Розглянувши подані матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29.12.14. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі – Постачальник) та Тернівським навчально-виховним комплексом Вільнянської районної ради Запорізької області (далі – Споживач) укладено Договір № ТП-ПР-32039 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі – Договір).

За вказаним вище Договором, Постачальник постачає природній газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач заборгованість за природній газ за період з січня 2015 р. по квітень 2015 р. у повному обсязі не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склала 58379,81 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання та укладається на строк з 01.01.15. до 31.12.15.

Відповідно до п. 2.6 Договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з постачальником (п. 2.9 Договору).

Судом встановлено, що свої зобов’язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, що підтверджується двосторонньо підписаними актами прийому-передачі природного газу: від 31.01.15. за січень 2015 р. на суму 60902,49 грн.; від 28.02.15. за лютий 2015 р. на суму 42168,21 грн.; від 31.03.15. за березень 2015 р. на суму 30168,92 грн.; від 30.04.15. за квітень 2015 р. на суму 12238,78 грн., на загальну суму 145478,40 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем в розмірі 100 % попередньої оплати авансовими платежами за 5 банківських днів до початку місяця, з розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати, відповідно до Додатку 2 до Договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу на розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 5.3.3 Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Однак відповідач, в порушення умов Договору, оплату за отриманий природній газ у встановлений строк здійснив частково, в розмірі 87098,59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 18 від 01.04.15. на суму 23935,00 грн., № 72 від 08.04.15. на суму 918,18 грн., № 71 від 08.04.15. на суму 1283,38 грн., № 70 від 08.04.15. на суму 1853,55 грн., № 49 від 14.05.15. на суму 3101,21 грн., № 66 від 16.06.15. на суму 32012,73 грн., № 67 від 16.06.15. на суму 23622,06 грн., № 114 від 26.06.15. на суму 372,48 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що сума боргу Тернівського навчально-виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області перед Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» за період з січня 2015 р. по квітень 2015 р. складає 58379,81 грн.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8227,08 грн. – 3 % річних та 14359,47 грн. – збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8227,08 грн. – 3 % річних та 14359,47 грн. – збитків від інфляції.

Також позивач на підставі п. 6.2.2 Договору просить суд стягнути з відповідача 1139,29 грн. – пені.

Пунктом 6.2.2 Договору сторони передбачили, що в разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, з Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 8227,08 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, в розмірі задоволеної суми, оскільки позивачем зменшувались позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Тернівського навчально-виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області (70010, Запорізька область, с. Тернівка, вул. Зачиняєва, 1, код ЄДРПОУ 26337688) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716) 58379 (п’ятдесят вісім тисяч триста сімдесят дев’ять) грн. 81 коп. – основного боргу, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 15 коп. – 3 % річних, 14359 (чотирнадцять тисяч триста п’ятдесят дев’ять) грн. 47 коп. – збитків від інфляції, 8227 (вісім тисяч двісті двадцять сім) грн. 08 коп. – пені, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 50 коп. – судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.15.

Суддя І.В. Давиденко