Рішення № 48336783, 12.08.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" серпня 2015 р. Справа № 906/1014/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бацан Н.І. - дов. №402 від 12.08.2015 р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва-ЛХЗ"

про стягнення 29705,45 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача 29705,45 грн., з яких: 17632,95 грн. - основний борг за поставлений товар, 10914,89грн. - індекс інфляції, 1157,61 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 06.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.07.2015р.

Ухвалою господарського суду від 23.07.15 відкладено розгляд справи до 12.08.15.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2013 року між Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діброва-ЛХЗ" (споживач/відповідач) укладено договір купівлі-продажу №14, за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити, відвантажити чи відпустити споживачу лісопродукцію -пиловник сосновий діаметр 20 см і більше, довжина 3-6м., по цінах згідно протоколу погодження ціни на лісопродукцію від 08.02.13 на умовах франко-склад постачальника. Споживач зобов'язується оплатити продукцію по цінам постачальника діючих на день поставки чи відпуску, та прийняття її (а.с.10).

На виконання умов договору, 22.02.13 позивач відпустив відповідачу продукцію на суму 17632,95грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №059800, довіреністю на отримання продукції №48, нарядом на відпуск продукції №102 (а.с.13-17).

Згідно п.п.2.1, 2.2 договору, розрахунок проводиться на умовах 100% попередньої оплати на кожну поставку товару. В разі поставки товару без попередньої оплати споживач зобов'язаний оплатити отриманий товар на протязі тридцяти календарних днів з дня відвантаження товару.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити товар у строк по 23.03.13.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 17632,95грн., що підтверджується довідкою позивача №403 від 12.08.15.

11.06.15 позивач надіслав відповідачу претензію за № 313 про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с. 9,18).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного договору купівлі-продажу лісопродукції.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 17632,95грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 10914,89 грн. інфляційних та 1157,61 грн. 3% річних (а.с.32,33).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, про задоволення позову в цій частині в розмірах заявлених позивачем, хоча при обрахунку позивач припустився арифметичної помилки, нарахувавши дані величини у меншому розмірі ніж слід.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню в розмірі 29705,45грн., з яких: 17632,95грн. боргу, 10914,89грн. інфляційних, 1157,61грн. 3% річних.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва-ЛХЗ" (11001, Житомирська область, м.Олевськ, вул.Зої Космодем'янської,44; код 34546780)

на користь Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (11103, Житомирська область, Овруцький район, с.Дубовий Гай; код 00991887)

- 17632,95грн. основного боргу;

10914,89грн. інфляційних нарахувань;

1157,61грн. - 3% річних;

1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.08.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. з пов.)

3- відповідачу (рек. з повідом.)