Рішення № 48336746, 06.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2015 Справа №905/141/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м.Красноармійськ Донецької області, ЄДРПОУ 32213475,

про стягнення 1 614 685,61 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: Остапенко В.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м.Красноармійськ Донецької області, про стягнення 1 614 685,61 грн., у тому числі 122 686,68 грн. 3% річних, 1 262 739,48 грн. інфляційних витрат та 229 259,45 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору про купівлю-продаж природного газу №13/2225-БО-6 від 17.12.2012р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу протягом січня-грудня 2013р. та на тривале невиконання рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2014р. по справі №905/2609/14, внаслідок чого виникли підстави для донарахування за зобов'язаннями листопада 2013р. інфляційних витрат починаючи з грудня 2013р. по січень 2015р., 3% річних з 27.03.2014р. по 28.02.2015р. та пені з 27.03.2014р. по 13.06.2014р., за зобов'язаннями грудня 2013р. інфляційних витрат починаючи з січня 2014р. по січень 2015р., 3% річних з 27.03.2014р. по 28.02.2015р. та пені з 27.03.2014р. по 13.07.2014р..

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, у копіях: договір купівлі-продажу природного газу №13/2225-БО-6 від 17.12.2012р. разом із додатковими угодами №1 від 16.07.2013р., №2 від 14.10.2013р. та №3 від 14.10.2014р. до нього, акти приймання-передачі природного газу за січень-грудень 2013р., а також сальдо відповідача з 01.01.2013р. по 28.02.2015р., витяг по операціям по підприємству відповідача з 01.01.2013р. по 28.02.2015р. та витяг рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2014р. по справі №905/2609/14.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525-526, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1-2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

25.06.2015р. через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив №10-615 від 10.06.2015р., відповідно до якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі за тих підстав, що відповідач не вбачає наявності його вини у невиконанні означеного рішення суду, адже, за його твердженнями, це є наслідком низької платоспроможності споживачів послуг (бюджетних установ та організацій), окрім того у банківській установі відкрито рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять від усіх категорій споживачів теплової енергії, і проведення розрахунків за спожитий газ. Одночасно, звернуто увагу на важке становище підприємства.

Разом із відзивом суду представлено у копіях: акти звіряння розрахунків від 01.04.2014р., від 27.02.2015р., від 01.03.2015р., від 02.03.2015р., від 03.03.2015р., від 06.04.2015р. та від 30.04.2015р. між відповідачем та його контрагентами; баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2014р.; документи, що підтверджують правовий статус підприємства; довіреність на представника; акт звіряння розрахунків від 31.10.2014р. між позивачем та відповідачем; розрахунки нормативів перерахування коштів гарантованому постачальникові за природний газ (Нгп) та на поточний рахунок теплопостачальної організації (Нтпо) відповідно до підпункту 1 пункту 13 та пункту 14 Порядку на розрахунковий місяць грудень 2014р.-червень 2015р..

Також, відповідачем заявлено клопотання №10-616 від 10.06.2015р. про розгляд справи без участі представника останнього та клопотання №10-617 від 10.06.2015р. про зменшення нарахованої суми пені до 99,9%.

До останнього клопотання відповідача додано копію балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2014р.

27.07.2015р. ухвалою господарського суду Донецької області продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 11.08.2015р. включно в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

06.08.2015р. представником позивача до матеріалів справи долучено копії: розрахунку штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних КП «Красноармійськтепломережа» за договором №13/2225-БО-6 від 17.12.2012р. станом на 26.03.2014р., звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014р., балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні 06.08.2015р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, із запереченнями відповідача не погодився, надав щодо них усні пояснення, проти зменшення штрафних санкцій заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані документи надано.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість провадження по даній справі, а також належного забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на таке, клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника задоволено судом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, зверталась до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м.Красноармійськ Донецької області, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13/2225-БО-6 від 17.12.2012р. в сумі 5 099 984,33 грн., пені в сумі 594 505,01 грн., 3% річних в сумі 144 569,01 грн. та інфляційних витрат в сумі 77 270,44 грн., всього на суму 5 916 328,79 грн.

За результатами розгляду означеного позову, рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2014р. по справі №905/2609/14 позовні вимоги задоволено частково: в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 95 000,00 грн. провадження у справі припинено, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 4 389 000,00грн., 144 569,01 грн. 3% річних, 475 604,00 грн. пені та 77 270,44 грн. інфляційних витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Даним судовим актом встановлено факт неналежного виконання обов'язку відповідачем щодо оплати отриманого газу у період січень-грудень 2013р. та наявність боргу останнього перед позивачем у сумі 4 389 000,00 грн. До того ж, досліджені та задоволені вимоги, зокрема, щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних в сумі 144 569,01 грн. загалом за період з 14.02.2013р. по 26.03.2014р., інфляційні втрати в сумі 77 270,44 грн. за загальний період березень 2013р. - лютий 2014р. та пені в розмірі 475 604,00 грн. загалом за період з 14.02.2013р. по 26.03.2014р., з огляду на порушення строків оплати вказаного основного грошового зобов'язання та приписи ст.625 Цивільного кодексу України.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За відомостями позивача, що не спростовуються відповідачем, останній сплатив борг за зобов'язаннями січня-жовтня 2013р. за договором купівлі-продажу природного газу №13/2225-БО-6 від 17.12.2012р. у повному обсязі, за зобов'язаннями листопада 2013р. розрахувався частково в загальній сумі 2 068 107,15грн., за зобов'язаннями грудня 2013р. рахується борг у повному обсязі, оплати відсутні.

Відтак, з огляду на таке неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, донараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, з урахуванням здійснених часткових оплат, за зобов'язаннями, зокрема, листопада-грудня 2013р. інфляційні витрати у загальній сумі 1 262 739,48 грн., 3% річних у загальному розмірі 122 686,68 грн. та пені в сумі 229 259,45 грн. починаючи з 27.03.2014р. по 28.02.2015р. (загальний період).

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У п.5.3 наведеної постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Фактичні обставини справи свідчать про часткове погашення боргу за листопад 2013р. та станом на 27.03.2014р. є наявною заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 919 282,43грн., за зобов'язаннями грудня 2013р. є наявною сума боргу в повному обсязі на означену дату та дорівнює 3 889 403,71 грн.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання листопад-грудень 2013р. становить 1 262 739,48 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, при цьому з урахуванням суми інфляційного збільшення, нарахованого за минулий період, за кожним розрахунком, а саме за зобов'язаннями листопада 2013р., з урахуванням здійснених часткових оплат, з 03.2014р. по 01.2015р., за зобов'язаннями грудня 2013р. з 01.2014р. по 01.2015р.).

Дослідивши розрахунок проведений позивачем та бузу нарахування, вбачається врахування останнім, при розрахунку інфляційних витрат, здійснених відповідачем оплат, однак, застосовано залишок боргу з включенням суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у минулі періоди.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга» (п.3.2 означеної Постанови).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Відтак, відповідач здійснив частковий розрахунок за зобов'язанням листопада 2013р. станом на 27.03.2014р. в загальній сумі 1 648 421,01грн., за станом на 31.03.2014р. відповідач розрахувався в загальній сумі 1 782 261,22грн., отже сумою боргу, яка існує на кінець березня 2014р. є 785 442,22 грн. і саме вона повинна індексуватись у березні 2014р.; у квітні 2014р. відповідачем проведено розрахунок в загальній сумі 285 845,93 грн., тому залишковою сумою основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж дорівнює 499 596,29 грн. за цим зобов'язанням, з огляду на що ця сума боргу підлягає індексації у період з квітня 2014р. по січень 2015р. (у межах періоду визначеного позивачем).

за зобов'язаннями грудня 2013р., донарахування інфляційних витрат здійснюється на існуючу суму боргу, тобто 3 889 403,71грн. у період з березня 2014р. по січень 2015р.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому є не вірним та не може бути прийнятий для нарахування цих вимог.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», у межах визначеного періоду, суд дійшов висновку про їх дійсний розмір у цій частині в загальній сумі 1 220 054,92 грн.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за зобов'язаннями листопада-грудня 2013р. починаючи з 27.03.2014р. з врахуванням здійснених відповідачем оплат, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог. Так, 3% річних становлять суму 122 630,37 грн..

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу №13/2225-БО-6 від 17.12.2012р. сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача пеню донараховано за прострочення виконання основного зобов'язання листопада 2013р. з 27.03.2014р. по 13.06.2014р., з врахуванням часткових оплат, в загальній сумі 20 723,47грн., за прострочення виконання зобов'язання за грудень 2013р. з 27.03.2014р. по 13.07.2014р. в сумі 208 535,97грн. (першим днем прострочення визначено 14.12.2013р. та 14.01.2014р. відповідно).

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог. Так, розмір донарахованої пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за листопад 2013р. - 20 470,12 грн., за грудень 2013р. - 208 535,97 грн., що разом становить 229 006,09 грн.

Заперечення відповідача в частині відсутності вини у невиконанні зобов'язань по сплаті за отриманий природний газ протягом листопада-грудня 2013р. до уваги судом не прийнято, оскільки ці твердження не підтверджено доказами у розумінні приписів господарського процесуального законодавства.

Одночасно, слід зауважити, що за змістом ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України господарська діяльність суб'єктами господарювання (підприємцями) здійснюється самостійно та на власний ризик, та у розумінні приписів п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошових зобов'язань.

Відповідач у клопотанні №10-617 від 10.06.2015р. просить зменшити розмір штрафних санкцій на 99,9%, посилаючись на складне фінансове становище підприємства, наявність великої заборгованості споживачів за теплову енергію та автоматичне списання коштів в рахунок оплати позивачу.

Разом із наведеним клопотанням відповідачем суду надано копію балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2014р.. Також, матеріали справи містять копії актів звіряння розрахунків від 01.04.2014р., від 27.02.2015р., від 01.03.2015р., від 02.03.2015р., від 03.03.2015р., від 06.04.2015р. та від 30.04.2015р. між відповідачем та його контрагентами; акту звіряння розрахунків від 31.10.2014р. між позивачем та відповідачем; розрахунків нормативів перерахування коштів гарантованому постачальникові за природний газ (Нгп) та на поточний рахунок теплопостачальної організації (Нтпо) відповідно до підпункту 1 пункту 13 та пункту 14 Порядку на розрахунковий місяць грудень 2014р.-червень 2015р..

Позивачем, в обґрунтування свого фінансового становища суду представлено копію звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014р., балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2014р.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобов'язання, наслідки чого передбачені п.7.2 договору, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.

Разом з цим, розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальному розмірі 229 006,09 грн.

При цьому, за висновками суду, у сукупності із об'єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, обставини, на які посилається відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, суд знаходить винятковими та такими, що є підставою для задоволення цього клопотання частково, оскільки, за результатми встановленого, а також враховуючи матеріальні інтереси позивача, зменшення пені на 99,9% є надмірним.

Отже, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності із загальним розміром нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про задоволення вищезазначеного звернення відповідача та зменшує розмір суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а саме від розміру встановленого судом на 30%, тобто до 160 304,26грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі.

У залишковій частині, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, до відповідача, Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м.Красноармійськ Донецької області, про стягнення 1 614 685,61 грн., у тому числі 122 686,68 грн. 3% річних, 1 262 739,48 грн. інфляційних витрат та 229 259,45 грн. пені, задовольнити частково.

2. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 160 304,26 грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа» (85300, Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Дніпропетровська, б.4а, ЄДРПОУ 32213475, банківські реквізити не зазначено) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р26002301921 АТ «Ощадбанк», МФО 300465) 1 502 989,55 грн., у тому числі 160 304,26 грн. пені, 1 220 054,92 грн. інфляційних витрат та 122 630,37 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 30 060,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 06.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2015р.

Суддя О.В. Кротінова