Рішення № 48336453, 04.08.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.15р. Справа № 904/4367/15

За позовом Прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 234 680,52 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Циндря Р.А., довіреність № 92/13 від 21.07.2015 року, представник;

за участю прокурора: Соколов Є.А., посвідчення № 029247 від 01.10.2014 року.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Красногвардійського району в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" про стягнення заборгованості у сумі 234 680,52 грн., з яких: основний борг у сумі - 142 925,85 грн., пеня у сумі - 21 593,22 грн., 3% річних у сумі - 8 854,17 грн., інфляційні втрати у сумі - 61 307,28 грн.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем умов договору № 11ТГВ від 18.11.2003 року на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання в частині своєчасного розрахунку за надані послуги у період з 01.12.2012 року по 01.03.2015 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 142 925,85 грн., на яку позивач нарахував, а прокурор заявив до стягнення пеню у сумі 21 593,22 грн., інфляційні втрати у сумі 61307,28 грн., 3% річних у сумі 8 854,17 грн.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали вимоги позову з наведених у ньому підстав.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує проти позовних вимог та наявної у нього заборгованості у сумі 142 925,85 грн. Разом з тим просить зменшити розмір штрафних санкцій до суми 10 000,00 грн. Також, посилаючись на тяжке фінансове становище, просить розстрочити сплату заборгованості з 01.08.2015 року по 30.07.2016 року рівними частинами щомісячно.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позов з наведених у ньому підстав.

Розгляд справи призначався на 17.06.2015 року, 08.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 05.08.2015 року включно та призначено розгляд справи на 04.08.2015 року.

У судове засідання 04.08.2015 року представник позивача не з'явився. Через канцелярію суду того ж дня подав клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

За вказаних обставин неявка представника позивача у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за його відсутності.

У судовому засіданні 04.08.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2003 року між Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» із транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс», правонаступником якого відповідно до статуту у новій редакції, затвердженого рішенням міської ради від 25.01.2012 року № 33/20 (державна реєстрація 10.05.2012 року, номер запису 12241050012008075), є Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (далі - Позивач, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський машинобудівний завод" (далі - Відповідач, Споживач) укладений договір № 11ТГВ на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник згідно СниП 2.04.07-86 "Теплові мережі" здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення і гарячого водопостачання по об'єктам, розташованим за адресами: вул. Фабрично-Заводська, 35; вул. Янгеля, 20 від джерела теплопостачання ТЕС ЮМЗ.

За умовами пункту 2.1. договору нарахування оплати за теплоенергію проводиться Постачальником згідно до тарифів, затверджених органами самоврядування:

Дата затвердження і номер рішення - № 2058 від 19.09.02

Тариф на 1 Гкал теплоенергії, грн. - 63,05

Разом нарахована сума 69 638,09 грн/рік.

За змістом пункту 5.2. договору (в редакції додаткової угоди від 05.10.2007 року) до 15 числа місяца, наступного за звітним, представник постачальника пред'являє споживачу рахунок за спожиту теплоенергію (рахунок), однак відсутність рахунка не є підставою для несплати послуг за використану теплоенергію.

Споживач здійснює оплату за теплоенергію не пізніше 20 числа того ж місяця. У разі несплати рахунка в термін більше 10 днів, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення оплати.

Даний договір укладений на строк з 18.11.2003 року по 31.12.2008 року. Термін дії договору автоматично вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін не висловила бажання розірвати його, повідомити іншу сторону в письмовому вигляді за місяць до закінчення терміну дії договору (пункт 8.1. договору в редакції додаткової угоди від 05.10.2007 року).

На виконання умов договору позивач у період з грудня 2012 року по квітень 2013 року поставив відповідачеві теплової енергії на загальну суму 161 867,30 грн., що підтверджується виставленими на оплату рахунками-фактурами: № 11/1 від 29.12.2012 року на суму 35671,31 грн., № 11/1 від 31.01.2013 року на суму 36 846,88 грн., № 11/1 від 28.02.2013 року на суму 40 942,82 грн., № 11/1 від 29.03.2013 року на суму 34 356,22 грн., №11/1 від 30.04.2013 року на суму 14 050,07 грн. (а.с. 18 - 20 том 1).

Відповідач оплату за спожиту теплову енергію здійснив частково у загальній сумі 18942,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 163 від 22.02.2013 року на суму 6 671,31 грн., № 572 від 02.07.2013 року на суму 6 271,33 грн., № 351 від 19.04.2013 року на суму 6 000,00 грн. (а.с. 75, 76, 96 том 1).

Таким чином, залишок несплаченої суми складає 142 924,66 грн. (161 867,30 - 18 942,64 = 142 924,66).

Невиконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення повної оплати спожитої теплової енергії і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 5.2. договору (в редакції додаткової угоди від 05.10.2007 року) оплата за рахунками-фактурами мала бути здійснена: за № 11/1 від 29.12.2012 року на суму 35671,31 грн. - до 21.01.2013 року; за № 11/1 від 31.01.2013 року на суму 36846,88 грн. - до 21.02.2013 року, за № 11/1 від 28.02.2013 року на суму 40942,82 грн. - до 21.03.2013 року; за № 11/1 від 29.03.2013 року на суму 34356,22 грн. - до 21.04.2013 року; за № 11/1 від 30.04.2013 року на суму 14050,07 грн. до 21.05.2013 року.

Строк оплати є таким, що настав.

Таким чином, несплачені відповідачем грошові кошти у сумі 142 924,66 грн. за спожиту теплову енергією у грудні 2012 року, січні - квітні 2013 року є його заборгованістю та підлягають стягненню на користь позивача.

За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково у сумі 142 924,66 грн.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до підпункту 5.2. договору (в редакції додаткової угоди від 05.10.2007 року) у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% за кожен день прострочки оплати.

Заявлена прокурором до стягнення з відповідача пеня розрахована за період з 01.10.2014 року по 31.03.2015 року у сумі 21 593,22 грн. із суми заборгованості 142 925,85 грн.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак пеня за спірними рахунками-фактурами може нараховуватися за наступні періоди:

за № 11/1 від 29.12.2012 року на суму 35 671,31 грн. - з 21.01.2013 року по 21.07.2013 року;

за № 11/1 від 31.01.2013 року на суму 36 846,88 грн. - з 21.02.2013 року по 21.08.2013 року;

за № 11/1 від 28.02.2013 року на суму 40 942,82 грн. - з 21.03.2013 року по 21.09.2013 року;

за № 11/1 від 29.03.2013 року на суму 34 356,22 грн. - з 21.04.2013 року по 21.10.2013 року;

за № 11/1 від 30.04.2013 року на суму 14 050,07 грн. - з 21.05.2013 року по 21.11.2013 року.

Зазначене позивачем не враховано.

Таким чином, розрахунок пені є необґрунтованим, не узгоджується з умовами договору та вимогами чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 21 593,22 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних встановлено, що вони здійснені невірно.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Зазначене позивачем не враховано.

Також позивачем не враховано під час визначення періоду нарахування оплату, здійснену відповідачем.

За результатом перерахунку 3% річних та інфляційні втрати у межах позовних вимог щодо періоду нарахування будуть становити:

1) за рахунком-фактурою № 11/1 від 29.12.2012 року на суму 35 671,31 грн. (з урахуванням віднесення на погашення: 6 671,31 грн., сплачених 22.02.2013 року; 6000,00 грн., сплачених 19.04.2013 року; 6 271,33 грн., сплачених 22.07.2013 року):

- 3% річних за період з 21.01.2013 року по 21.02.2013 року із заборгованості у сумі 35671,31 грн. - 93,82 грн.;

- 3% річних за період з 22.02.2013 року по 18.04.2013 року із заборгованості у сумі 29000,00 грн. - 133,48 грн.;

- 3% річних за період з 19.04.2013 року по 21.07.2013 року із заборгованості у сумі 23000,00 грн. - 177,70 грн.;

- 3% річних за період з 22.07.2013 року по 31.03.2015 року із заборгованості на суму 16728,67 грн. - 849,72 грн.;

- інфляційні втрати за лютий 2013 року із суми боргу 35671,31 грн. не нараховуються з огляду на існування у цей період дефляції - 99,9%;

- інфляційні втрати за березень - квітень 2013 року із суми боргу 29000,00 грн. відсутні з огляду на сукупний індекс інфляції за цей період 100%;

- інфляційні втрати за травень - липень 2013 року із суми боргу 23000,00 грн. відсутні з огляду на сукупний індекс інфляції за цей період 100%;

- інфляційні втрати за серпень 2013 року - березень 2015 року із суми боргу 16728,67 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції - 150,8% - 8498,16 грн.;

2) за рахунком-фактурою № 11/1 від 31.01.2013 року на суму 36846,88 грн.:

- 3% річних за період з 21.02.2013 року по 31.03.2015 року - 2 328,92 грн.;

- інфляційні втрати за березень 2013 року - березень 2015 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 150,8% - 18718,22 грн.;

3) за рахунком-фактурою № 11/1 від 28.02.2013 року на суму 40 942,82 грн.:

- 3% річних за період з 21.03.2013 року по 31.03.2015 року - 2493,59 грн.;

- інфляційні втрати за квітень 2013 року - березень 2015 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 150,8% - 20798,95 грн.;

4) за рахунком-фактурою № 11/1 від 29.03.2013 року на суму 34356,22 грн.:

- 3% річних за період з 21.04.2013 року по 31.03.2015 року - 2389,27 грн.;

- інфляційні втрати за травень 2013 року - березень 2015 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 150,8% - 17452,96 грн.;

5) за рахунком-фактурою № 11/1 від 30.04.2013 року на суму 14050,07 грн.:

- 3% річних за період з 21.05.2013 року по 31.03.2015 року - 785,26 грн.;

- інфляційні втрати за червень 2013 року - березень 2015 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 150,6% - 7109,34 грн.

Таким чином, загальна сума належним чином розрахованих 3% річних складає 9251,76 грн., а загальна сума інфляційних втрат - 72 577,63 грн.

Однак, враховуючи межі позовних вимог, що передбачено статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у сумі, заявленій позивачем, а саме 3% річних у сумі 8 854,17 грн., інфляційні втрати у сумі 61307,28 грн.

Заява відповідача про зменшення штрафних санкцій задоволенню не підлягає з огляду на відсутність правових підстав для стягнення заявленої пені, яка відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України є одним із видів штрафних санкцій.

Заявлене клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з пунктом 7.1.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

За змістом пункту 7.2. зазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

За статтею 33 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів на підтвердження фінансового стану на час розгляду заяви із розгорнутим аналізом активів за всіма видами майна, у тому числі й грошових коштів на усіх банківських рахунках відповідачем не надано.

Відповідачем не наведено також доказів на підтвердження можливості виконати судове рішення на умовах запропонованого ним терміну розстрочки, що є необхідним задля уникнення прийняттю необгрунтованого судового рішення у цьому питанні та необгрунтованого зволікання у його виконанні.

За таких обставин відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що його скрутний фінансовий стан є винятковим випадком і зазначені у відзиві обставини роблять неможливим або ускладнюють виконання судового рішення.

Щодо розподілу судового збору між сторонами суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір із розрахунку 2% від визначеної ціни позову у сумі 234 680,52 грн. буде складати 4 693,61 грн.

З огляду на викладене та відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Отже, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню в доход державного бюджету з відповідача у сумі 4 261,72 грн., а з позивача - у сумі 431,89 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 34, ідентифікаційний код 14313332) на користь Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Макарова, буд. 32, ідентифікаційний код 32560611) основний борг у сумі 142 924,66 грн., 3% річних у сумі 8 854,17 грн., інфляційні втрати у сумі 61 307,28 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 34, ідентифікаційний код 14313332) у дохід Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 37989269, рахунок 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030001) судовий збір у сумі 4 261,72 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Макарова, буд. 32, ідентифікаційний код 32560611) у дохід Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 37989269, рахунок 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030001) судовий збір у сумі 431,89 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2015 року.

Суддя І.І. Колісник